Ухвала

від 11.09.2023 по справі 945/2000/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2000/23

Провадження № 2-з/945/12/23

УХВАЛА

11 вересня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., розглянув заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі № 945/2000/23 за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Владан», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 - законний представник ОСОБА_1 ; ОСОБА_11 - законний представник ОСОБА_1 ; Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про витребування земельних ділянок, -

встановив:

06 вересня 2023 року керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Владан», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 - законний представник ОСОБА_1 ; ОСОБА_11 - законний представник ОСОБА_1 ; Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про витребування земельних ділянок.

Одночасно з пред`явленням позову, керівник Миколаївської окружної прокуратури подав заяву про забезпечення позову. У вказаній заяві керівник Миколаївської окружної прокуратури просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280200:07:000:0104, площею 5,6251 га, яка находиться на території Веснянської (колишньої Безводненської) сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї);

- накладення арешту на земельну з кадастровим номером 4824280200:07:000:0105, площею 5,6251 га, яка знаходиться на території Веснянської (колишньої Безводненської) сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї);

- заборони ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) вчиняти з земельними ділянками з кадастровими номерами: 4824280200:07:000:0104; 4824280200:07:000:0105, дії, що спрямовані на: зміну їх цільового призначення; поділу; об`єднання з іншими ділянками; укладення договорів; вчинення інших правочинів щодо них;

- заборони приватному підприємству «Владан» (код ЄДРПОУ -

37307284; місце знаходження: вул. Степова, 41, с. Чумаки, Миколаївський

район, Миколаївська область, 57171) вчиняти з земельними ділянками з кадастровими номерами: 4824280200:07:000:0104; 4824280200:07:000:0105, дії, що спрямовані на: зміну їх цільового призначення; поділу; об`єднання з іншими ділянками; укладення договорів; вчинення інших правочинів щодо них.

У заяві про забезпечення позову керівник Миколаївської окружної прокуратури посилається на те, що наказами начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 вересня 2019 року за № №: 6149/0/14-19-СГ; 6153/0/14-19-СГ; 6150/0/14-19-СГ; 6161/0/14-19-СГ; 6151/0/14-19-СГ; 6155/0/14-19-СГ, затверджено документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та надано у власність: громадянину України ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0080; громадянину України ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0083; громадянину України ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 1,8751 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0081; громадянину України ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0079; громадянину України ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0082; громадянину України ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0078.

На підставі вказаних вище наказів державним реєстратором Комунального підприємства «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області Васалатій Т.М. 02 вересня 2019 року вчинено записи: № 33098722 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 наземельну ділянку,площею 1,8750га,з кадастровимномером 4824280200:07:000:0080;№ 33093840про реєстраціюправа власностіза ОСОБА_3 на земельнуділянку,площею 1,8750га,з кадастровимномером 4824280200:07:000:0083;№ 33094151про реєстраціюправа власностіза ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 1,8751 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0081; № 33098116 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 наземельну ділянку,площею 1,8750га зкадастровим номером4824280200:07:000:0079; № 33098393 про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0082; № 33097716 про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0078.

Керівник Миколаївської окружної прокуратури зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, за приписами ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України проводиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2 гектара.

Водночас, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, указані вище особи вже отримували у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Тобто, всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, указані вище громадяни при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області не зазначили про те, що вони раніше використали право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У свою чергу, під час розгляду заяв про затвердження проектів із землеустрою по суті, Головним управліннямДержгеокадастру уМиколаївській області не надано належної оцінки обставинам та умовам, зазначеним у заявах, не перевірено, зокрема, факту використання права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого вісім земельних ділянок незаконно вибуло із земель державної власності.

Крім цього, встановлено, що у подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підставі договорів купівлі - продажу від 12 вересня 2019 року за № № 1694; 1695; 1696; 1697; 1698; 1699, посвідчених приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко Д.В., відчужили право власності на вказані вище земельні ділянки на користь ОСОБА_12 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи 12 вересня 2019 року за № №: 33191727; 33192872; 33191162; 33192004; 33193195; 33191510.

Одразу після реєстрації за ОСОБА_13 права власності на спірні земельні ділянки, вони були об`єднані в одну земельну ділянку, площею 11,2502 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0084 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1939790748242, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 жовтня 2019 року за № 33727687).

Пізніше, 10 серпня 2020 року новостворена земельна ділянка, площею 11,2502 га була поділена на дві земельні ділянки, площею по 5,6251 га кожна, з кадастровими номерами 4824280200:07:000:0104 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2146418748242) та 4824280200:07:000:0105 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2146396948242).

У подальшому ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі - продажу від 07жовтня 2021 рокуза № №: 1009;1012,що посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А., відчужила право власності на вказані земельні ділянки на користь ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи від 07 жовтня 2021 року за № № 44371123; 44372169.

Після реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_9 , остання 25 січня 2023 року надала їх в оренду, створеному ОСОБА_10 , Приватному підприємству «Владан».

15 лютого 2023 року ОСОБА_9 подарувала земельні ділянки: з кадастровим номером 4824280200:07:000:0104; з кадастровим номером 4824280200:07:000:0105, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи від 15 лютого 2023 року за № № 49244076; 49244689.

Обставини, на які посилається керівник Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову, як на обгрунтування своїх вимог, підтверджено письмовими доказами, що додано до заяви про забезпечення позову.

До позовної заяви керівник Миколаївської окружної прокуратури додав копії заяв: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , про надання дозволу на виготовлення землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га багаторічні насадження із земель сільськогосподарського призначення державної власності не переданих у власність або не наданих в користування в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (а. с. 29 - 34).

Також до позовної заяви додано копії наказів виконувача обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09 липня 2019 року за № № 4545/0/14-19-СГ; 4535/0/14-19-СГ; 4533/0/14-19-СГ; 4531/0/14-19-СГ; 4523/0/14-19-СГ; 4527/0/14-19-СГ про надання: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , на розроблення документації із землеустрою (а. с. 35 - 40).

Крім цього, в матеріалах справи № 945/2000/23 містяться копії наказів начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 вересня 2019 року за № №: 6149/0/14-19-СГ; 6153/0/14-19-СГ; 6150/0/14-19-СГ; 6161/0/14-19-СГ; 6151/0/14-19-СГ; 6155/0/14-19-СГ, якими затверджено документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та надано у власність: громадянину України ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0080; громадянину України ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0083; громадянину України ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 1,8751 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0081; громадянину України ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0079; громадянину України ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0082; громадянину України ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 1,8750 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0078 (а. с. 41 - 46).

Водночас до позовної заяви додано копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в яких міститься інформація про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підставі договорів купівлі - продажу від 12 вересня 2019 року за № № 1694; 1695; 1696; 1697; 1698; 1699, посвідчених приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко Д.В., відчужили право власності на вказані вище земельні ділянки на користь ОСОБА_14 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи 12 вересня 2019 року за № №: 33191727; 33192872; 33191162; 33192004; 33193195; 33191510 (а. с. 47 - 58).

Також допозовної заявидодано копіюВитягу ізтехнічної документації щодо об`єднання ОСОБА_14 в одну земельну ділянку, площею 11,2501 га, з кадастровим номером 4824280200:07:000:0084 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1939790748242, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 жовтня 2019 року за № 33727687) вказаних вище земельних ділянок; копію Витягу ізтехнічної документації щодо поділу ОСОБА_15 земельної ділянки з кадастровим номером 4824280200:07:000:0084 на дві земельні ділянки, площею по 5,6251 га кожна, з кадастровими номерами 4824280200:07:000:0104 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2146418748242) та 4824280200:07:000:0105 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2146396948242); копії договорів купівлі - продажу від 07жовтня 2021 рокуза № №: 1009;1012,що посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А., про відчуження права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4824280200:07:000:0084; 4824280200:07:000:0105, на користь ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи від 07 жовтня 2021 року за № № 44371123; 44372169; копії договорів дарування ОСОБА_9 земельних ділянок: з кадастровим номером 4824280200:07:000:0104 і з кадастровим номером 4824280200:07:000:0105, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи від 15 лютого 2023 року за № № 49244076; 49244689 (а. с. 87 - 95, 109 - 118, 127-130; 135 - 138; 139 - 142; 143 - 146).

У заяві про забезпечення позову керівник Миколаївської окружної прокуратури, у тому числі, посилався на те, що будь - яке подальше відчуження нинішнім власником ОСОБА_1 земельних ділянок порушуватиме права держави в особі селищної ради.

На думку прокурора існує можливість відчуження спірних земельних ділянок третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), що вже неодноразово вчинялось, вчинення інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про витребування земельних ділянок у власність держави.

Також прокурор вказував на те, що його звернення до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

Суд розглянув заяву про забезпечення позову та дійшов такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, іншими заходами необхідними для забезпечення ефективного захисту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, і з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім цього, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо і охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17; постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 308/2237/17).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Керівник Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову зазначає та до заяви додає письмові докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, і, що існує можливість відчуження спірних земельних ділянок третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), що вже неодноразово вчинялось, вчинення інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про витребування земельних ділянок у власність держави.

Обраний прокурором спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Спір щодо земельних ділянок, отриманих ідповідачем ОСОБА_1 не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на землю, що може стати дійсною перешкодою у ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірних земельних ділянок, який існує, принаймні на час виникнення спору, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини 2 статті 149 ЦК України.

Такі умови можуть бути забезпечені тимчасовою забороною розпорядження цим майном з передачею прав на цю землю, з реєстрацією речових прав та забороною змінювати об`єкт спору (цільове призначення, поділ, об`єднання тощо).

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження майна у відповідача у незмінному вигляді.

Відповідність цієї мети умовам застосування правил статті 149 ЦПК України слідує з положень пункту 20 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», в якому зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК України (судовий секвестр).

Європейський суд з прав людини нагадує, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за цією статтею коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, невжиття вказаних прокурором заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням, може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, ч. 1 ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

Заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі № 945/2000/23 за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Владан», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 - законний представник ОСОБА_1 ; ОСОБА_11 - законний представник ОСОБА_1 ; Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про витребування земельних ділянок, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280200:07:000:0104, площею 5,6251 га, яка находиться на території Веснянської (колишньої Безводненської) сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї);

Накласти арешт на земельну з кадастровим номером 4824280200:07:000:0105, площею 5,6251 га, яка знаходиться на території Веснянської (колишньої Безводненської) сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї);

Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) вчиняти з земельними ділянками з кадастровими номерами: 4824280200:07:000:0104; 4824280200:07:000:0105, дії, що спрямовані на: зміну їх цільового призначення; поділу; об`єднання з іншими ділянками; укладення договорів; вчинення інших правочинів щодо них;

Заборонити приватному підприємству «Владан» (код ЄДРПОУ -

37307284; місце знаходження: вул. Степова, 41, с. Чумаки, Миколаївський

район, Миколаївська область, 57171) вчиняти з земельними ділянками з кадастровими номерами: 4824280200:07:000:0104; 4824280200:07:000:0105, дії, що спрямовані на: зміну їх цільового призначення; поділу; об`єднання з іншими ділянками; укладення договорів; вчинення інших правочинів щодо них.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова