Рішення

від 04.12.2023 по справі 344/13760/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13760/23

Провадження № 2/344/2931/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Маланій Ю.А.,

за участі прокурора Дубинського В.Б., відповідача ОСОБА_1 , представника Відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного заповідника «Давній Галич» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного заповідника «Давній Галич» (надалі «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Національного заповідника «Давній Галич», код ЄДРПОУ 20552227, 54 744,76 грн. завданої шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку з виплатою Національним заповідником « ОСОБА_3 » на користь громадянки ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду про поновлення на роботі, яким звільнення було визнано незаконним, в сумі 54 744,76 грн., особа, за наказом якої проведено звільнення працівника, тобто ОСОБА_1 , зобов`язаний відшкодувати дану шкоду.

Згідно доводів прокурора, обов`язок відшкодувати шкоду установі у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику, покладається на службову особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закону. Відповідальність настає незалежно від форми вини. Використання коштів на відшкодування виплати за час вимушеного прогулу працівнику ОСОБА_4 за рахунок коштів бюджету є порушенням інтересів держави.

Представник Івано-Франківської окружної прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, правом на подання якої скористався.

Відповідачем ОСОБА_1 , на адресу суду подано Відзив на позов, у якому Відповідач заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заперечуючи проти позову, Відповідач у відзиві покликається на те, що Позивачем не доведено підстав для представництва прокуратурою Міністерства культури та інформаційної політики України та Національного заповідника «Давній Галич».

Крім того, зазначає, що в результаті виконання рішення суду у справі №341/1407/22 не було завдано збитків Міністерству культури та інформаційної політики України та/або Національному заповіднику «Давній Галич». У НЗ «Давній Галич» відсутні збитки за фактом заявленого позову, організація надає платні послуги, в результаті чого показує позитивну динаміку по наповненні спеціального фонду, надходження в який за перше півріччя 2023 року становить 821 873,26 грн.

В судовому засіданні Відповідач та його представник проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні. Крім того, зауважували на змісті мотивувальної частини рішення суду у справі №341/1407/22, посилаючись на те, що підставою поновлення працівника на роботі став висновок суду про занадту суворість застосованого керівником виду дисциплінарного стягнення у вигляді стягнення, а не відсутність підстав для такого чи порушення генеральним директором ОСОБА_1 трудового законодавства

Міністерством культури та інформаційної політики України (надалі також «МКІП») направлено на адресу суду письмові пояснення, за змістом яких МКІП звернулося до генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Олійника В.Є. з проханням надати пояснення стосовно звільнення ОСОБА_4 , на що отримано лист від 14.06.2023 року з наданням інформації з приводу порушеного питання. Враховуючи викладене, зазначене питання, як зазначено у поясненнях, має вирішуватися в судовому порядку виключно в межах норм чинного законодавства.

У поданих до суду поясненнях представник Міністерства культури та інформаційної політики України також просив розглядати справу без його участі.

Національний заповідник «Давній Галич» правом на подання пояснень до суду не скористався.

Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Національний заповідник «Давній Галич» є державною організацією (установа, заклад); директор ОСОБА_1 . Засновник Міністерство культури та інформаційної політики України.

Відповідно до Положення про Національний заповідник «Давній Галич» (а.с.18-34) Національний заповідник «Давній Галич» є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним на базі пам`яток історії і культури стародавнього міста Галича колишнього центру Галицько-Волинського князівства. Заповідник є адміністрацією історико-культурного заповідника.

Заповідник є об`єктом державної власності, належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2023 року у справі №341/1407/22, яке набрало законної сили 22 березня 2023 року (залишено без змін Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2023 року) позов ОСОБА_4 до Національного заповідника «Давній Галич» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» В. Олійника від 04 жовтня 2022 року № 244-К «Про накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул».

Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника головного бухгалтера фінансово-економічного сектору Національного заповідника «Давній Галич» з 06 жовтня 2022 року.

Стягнуто з Національного заповідника «Давній Галич» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2022 року до дня поновлення на роботі у розмірі 54744,76 грн.

Стягнуто з Національного заповідника «Давній Галич» на користь держави 992,40 грн судового збору.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Наказом генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» В.Олійника №9-К від 16.01.2023 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 » на виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2023 року поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника головного бухгалтера фінансово-економічного сектору Національного заповідника «Давній Галич» з 06.10.2022 року. Виплачено ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.

Згідно Наказу генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» В.Олійника №99А-К від 31.03.2023 року «Про виплату ОСОБА_4 середнього заробітку» у зв`язку з апеляційним переглядом справи і залишенням в силі рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2023 року виплачено ОСОБА_4 невиплачену частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2022 року до дня поновлення на роботі в розмірі 37 838,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Подібний висновок, викладений у постанові Верховного суду від 22 січня 2021 року № 332/832/18, 22 вересня 2021 року № 676/2149/20.

Посилаючись на вищевикладене, прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного заповідника «Давній Галич» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 54 744,76 грн.

Щодо підстав звернення прокуратури.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема:

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3-4 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 зазначено:

«76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

82. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва».

Так, звертаючись до суду з даним цивільним позовом, прокурор покликається на те, що такий позов заявляється з метою усунення порушень інтересів держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного заповідника «Давній Галич».

Так, 10.05.2023 року керівник Івано-Франківської окружної прокуратури звернувся до генерального директора НЗ «Давній Галич» з листом (а.с.13-15), яким з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просив надати до Івано-Франківської окружної прокуратури інформацію щодо виплачених згідно судового рішення коштів, а також належним чином завірених копій відповідних документів. Про викладене інформував в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою вирішення питання щодо представництва органами прокуратури інтересів держави в суді у разі відсутності належного реагування на виявлені порушення з боку Національного заповідника «Давній Галич». Просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень та стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу у сумі 54 744,76 грн.

Листом від 19.05.2023 року (а.с.16) генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» повідомив керівника Івано-Франківської окружної прокуратури, що на виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2023 року у справі №341/1407/22 ОСОБА_4 з 06 жовтня 2022 року поновлена на роботі та протягом січня-квітня 2023 року їй виплачено кошти за час вимушеного прогулу у розмірі 54 744,76 грн.

Водночас інформовано, що стягнення вищезгаданої матеріальної шкоди в порядку регресу не застосовувалося.

Листом від 07.06.2023 року керівник Івано-Франківської окружної прокуратури звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики України з листом (а.с.61-63), яким з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просив в найкоротші терміни надати до Івано-Франківської окружної прокуратури інформацію, чи вживались заходи щодо стягнення з винних осіб матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 54 744,76 грн. Про викладене інформував в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою вирішення питання щодо представництва органами прокуратури інтересів держави в суді.

Листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.06.2023 року (а.с.64) прокуратуру повідомлено про те, що заходи щодо стягнення з винних осіб Національного заповідника «Давній Галич» матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 54 744,76 грн. МКІП не вживались.

В подальшому листами від 27.07.2023 року (а.с.108-111) керівник Івано-Франківської окружної прокуратури повідомив Національний заповідник «Давній Галич» та Міністерство культури та інформаційної політики України про те, що оскільки на даний час не вжито відповідних заходів щодо стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Івано-Франківською окружною прокуратурою буде заявлено до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Національного заповідника «Давній Галич» про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.

Отже, прокуратурою дотримано встановленого законом порядку, який передує зверненню до суду даного органу в інтересах держави, оскільки направлено відповідних листів до Міністерства культури та інформаційної політики України та Національного заповідника «Давній Галич» із запитом щодо надання необхідної інформації. В результаті таких звернень отримано відповіді з посиланням на те, що заходи щодо стягнення з винних осіб Національного заповідника «Давній Галич» матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 54 744,76 грн. ні Міністерством, ані Заповідником не вживались.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що у своїх листах-відповідях на адресу прокуратури Міністерство культури та інформаційної політики України та Національний заповідник «Давній Галич» не посилалися на намір заявити відповідний позов до суду.

З часу набрання рішенням суду у справі №341/1407/22 законної сили (22.03.2023 року) та до часу звернення прокурора до суду 28.07.2023 року пройшло 4 місяці, що, з огляду на конкретні обставини спірних правовідносин та позицію Міністерства культури та інформаційної політики України і Національного заповідник «Давній Галич» щодо не висловлення у відповіді на адресу прокуратури наміру звернутися до суду з відповідним позовом Суд вважає розумним строком, який надає прокуратурі право звернутися до суду в інтересах держави у спірних правовідносинах.

Крім того, Суд зауважує, що у письмових поясненнях на адресу Суду представник Міністерства культури та інформаційної політики України не заперечував право прокурора на звернення до суду з даним цивільним позовом та не покликався на відсутність підстав для цього.

Таким чином, Суд зауважує, що, звертаючись до суду з даним цивільним позовом, прокурор діє в інтересах держави, наполягаючи на судовому захисті порушеного права саме держави на раціональне використання бюджетних коштів, а не в інтересах державного органу чи установи.

Отже, Суд приходить до висновку про те, що, звертаючись з даним позовом до суду, прокурор дотримався вимог ст.56 ЦПК України, частин 3-4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України і Національного заповідник «Давній Галич», які протягом відповідного періоду часу не вжили заходів щодо захисту інтересів держави та не висловили свого наміру щодо вжиття таких заходів.

Суд повторно наголошує, що позов прокурора спрямований на захист інтересів держави в частині використання бюджетних коштів, а не на захист прав чи інтересів відповідних державних установ, а тому відповідні доводи прокурора підлягають перевірці по суті.

Таким чином, Суд відхиляє доводи Відповідача про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави.

Отже, як вже було зазначено, статтею 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Додаткових підстав чи умов покладення на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язку покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи вказана норма трудового законодавства не містить.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2023 року у справі №341/1407/22, яке набрало законної сили 22 березня 2023 року (залишено без змін Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2023 року) наказ генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» В. Олійника від 04 жовтня 2022 року № 244-К «Про накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул» було визнано незаконним та скасовано.

Стягнуто з Національного заповідника «Давній Галич» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2022 року до дня поновлення на роботі у розмірі 54744,76 грн.

На виконання вказаного судового рішення працівнику ОСОБА_4 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 54744,76 грн.

Відтак, на підставі вимог статті 237 КЗпП України стягненню з особи, винної у незаконному звільненні ОСОБА_1 на користь Національного заповідника «Давній Галич» в порядку регресу підлягає 54 744,76 грн. завданої шкоди, як середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду про поновлення на роботі.

Врахування конкретних мотивів судового рішення, яким працівника поновлено на роботі та стягнено на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, чи позитивних наслідків господарської діяльності генерального директора на його посаді (на що посилалася сторона Відповідача, заперечуючи проти позову) статтею 237 КЗпП України не передбачено.

Доводи сторони Відповідача про те, що внаслідок виплати поновленому на роботі працівнику ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 54 744,76 грн. не було завдано шкоди Національному заповіднику «Давній Галич» не заслуговують на увагу, оскільки вказані кошти виплачено з державного бюджету України.

Посилання сторони Відповідача на наявність у Національного заповідника «Давній Галич» спеціального фонду, наповненого коштами від надання платних послуг не є підставою для звільнення генерального директора від відповідальності за ст. 237 КЗпП України, оскільки заробітна плата працівникам (та, зокрема, середній заробіток за час вимушеного прогулу, виплачений ОСОБА_4 ) виплачується з державного бюджету.

Інших передбачених законом підстав, які б слугували підставою для відмови у застосуванні щодо Відповідача передбачених ст. 237 КЗпП України наслідків, стороною Відповідача не наведено, а Судом таких обставин не встановлено.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене, Суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 237 КЗпП України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. Позов керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного заповідника «Давній Галич» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регрессу матеріальної шкоди задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Національного заповідника «Давній Галич», код ЄДРПОУ 20552227, в порядку регресу 54 744,76 грн. завданої шкоди, як середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду про поновлення на роботі.

5. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Прокуратури Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 03530483 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2023 року.

Суддя Домбровська Г.В.