Постанова

від 29.11.2023 по справі 204/3138/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8057/23 Справа № 204/3138/21 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення моральної шкоди з органу державної влади, (суддя першої інстанції Токар Н.В.), -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Чечелівського відділу ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про стягнення моральної шкоди у розмірі 201346,00 грн., яку уточнив 13 січня 2023 року та просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на свою користь моральну шкоду у розмірі 787140,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29 травня 2019 року старший державний виконавець Мазур А.С. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 58205306 у зв`язку з його виконанням, оскільки з січня 2019 року в Чечелівському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває на виконанні інший виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття дитини.

15 жовтня 2020 року позивач отримав поштою постанову від 17 вересня 2020 року начальника Чечелівського відділу ДВС Сухова І.О. про скасування процесуального документу від 29 травня 2019 року. Крім того, ним був отриманий розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником відділу Суховим І.О., в якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 129706,41 грн.

22.09.2020 року на підставі розрахунку було винесено постанову державним виконавцем Савенко О.О. про арешт майна боржника, а 09 жовтня 2020 року винесено постанову про розшук майна боржника.

Позивач вважає, що у відповідності до ч.2 ст. 445 ЦПК України, у разі реалізації його майна в рамках цього виконавчого провадження, отримані державним виконавцем кошти, у разі визнання розрахунку заборгованості незаконним, повернути їх не можливо, оскільки ці кошти стосуються аліментів.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця та 10 березня 2021 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області його скаргу задоволено частково та визнано дії начальника Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухова І.О. щодо складання розрахунку заборгованості без дати складання неправомірними та незаконними; зобов`язано державного виконавця Савенко О.О. скасувати постанову про арешт майна та розшук майна боржника, яка набрала законної сили 26 березня 2021 року.

20 липня 2021 року Дніпровський апеляційний суд також підтвердив незаконність розрахунку, однак оскільки в суді вже було долучено апелянтом новий розрахунок від 06 квітня 2021 року, в якому заборгованість по аліментам складає 21226,17 грн., постанови про арешт та розшук майна визнано правом державного виконавця.

07 вересня 2022 року Верховним Судом задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , зобов`язано державного виконавця Савенко О.О. скасувати постанову про арешт майна та розшук майна.

07 грудня 2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області визнаний незаконним і розрахунок заборгованості від 06 квітня 2021 року, що 25 травня 2022 року Дніпровським апеляційним судом залишилось в силі.

Однак, ОСОБА_1 19 липня 2022 року отримав черговий розрахунок заборгованості від 21 червня 2022 року, в якому її розмір зазначений 7650,00 грн., який 08 вересня 2022 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області також визнано незаконним, це рішення суду набрало законної сили 23 вересня 2022 року.

Позивач вважає, що виносити постанови про арешт майна та розшук майна і обмеження його у правах ще з вересня 2020 року у державного виконавця не було підстав.

При цьому зазначені постанови державного виконавця досі продовжують свою дію та банківські рахунки на суму 129706,41 грн. знаходяться під арештом, тобто, на думку позивача, своїми діями державний виконавець позбавив його можливості забезпечити собі та своїй сім`ї життєдіяльність.

Позивач також вважає, що незаконні розрахунки заборгованості по аліментам є умисними діями представників держави, враховуючи ще і те, що 19 жовтня 2017 року, вже перебуваючи у Польщі, ОСОБА_2 отримала судовий наказ Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення аліментів повторно, хоча позивач сплачує аліменти з 2011 року за рішенням суду у справі № 204/4126/17.

На підставі цього судового наказу, який було предявлено до виконання, 18 квітня 2018 року виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, 20 квітня 2018 року постанову про арешт коштів боржника, 18 квітня 2018 року про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ КБ «Приватбанк», 17 квітня 2018 року про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», внаслідок чого позивач у травні 2018 року звернувся до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця та заявою про злочин, передбачений ст.364 КК України.

Після того, державним виконавцем Бучинською С.С. постановою від 12 вересня 2018 року повернуто виконавчий документ стягувачу та зменшено суму заборгованості і знято всі арешти.

14 грудня 2020 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу ДВС Бучинської С.С. неправомірними, а розрахунки заборгованості від 17 квітня 2018 року та 08 травня 2018 року незаконними. Ухвала суду набрала законної сили 30 грудня 2020 року.

Очевидні і беззаперечні порушення в справі № 175/1733/18 прав ОСОБА_1 та прав його малолітньої дитини, законним представником якої він є, було використано позивачем при подачі скарги до Європейського Суду з Прав Людини. В вересні 2019 року Європейський Суд з прав людини визнав скаргу позивача прийнятою. В жовтні 2020 року Європейський Суд з прав людини направив на комунікацію Уряду України скаргу позивача.

01 березня 2021 року державним виконавцем Савенко О.О. знову складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, а також повідомлення про внесення в реєстр боржників, постанови про обмеження права полювання, права керування транспортним засобом, права виїзду за межі України.

В квітні 2021 року роботодавець позивача отримав постанову від 09 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, внаслідок чого відбуло стягнення заробітної плати у розмірі 70%.

Це стало підставою для звернення позивача до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на дії державного виконавця та ухвалою суду від 30 червня 2021 року визнано незаконним розрахунок заборгованості від 01 березня 2021 року, зобов`язано державного виконавця видалити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників України, скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 березня 2021 року.

Всі ці дії представників держави України визнані незаконними, а в суді Польщі цим скористалась ОСОБА_2 , що призвело до моральних та принизливих страждань позивача перед польськими суддями та його дитиною.

На думку позивача відбулось умисне та свавільне порушення його конституційних прав, забезпечених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколом № 1 Конвенції. Дії державних виконавців у трьох виконавчих провадженнях фактично звинуватили позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 КК України, та майже 7 місяців в Автоматизованій системі виконавчого провадження позивач був боржником, що використовувалось в судових інстанціях інших країн. Крім того, позивач вважає дії державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра умисними, свавільними, системними, узгодженими з ОСОБА_2 та спрямованими для шантажу, приниження, зниження ділової репутації позивача та використання цієї неправдивої інформації в судових інстанціях іншої країни. На думку позивача, зловживання державних виконавців щодо обмеження прав людини, закріплених Конституцією України, має системний характер та повторність, оскільки обмеження прав позивача майже ідентичні, як у 2018, 2020 роках, так і 2021 році, та тривали з листопада 2020 року по вересень 2022 року, тобто 22 місяці без жодної законної підстави. Свої моральні страждання, враховуючи неодноразову спробу шантажу, позивач оцінює в розмірі 20000,00 євро, що еквівалентно 787140,00 грн. Тривала боротьба за захист свого права виснажує позивача, змінює нормальний життєвий ритм, у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатися зі скаргами на незаконні дії державних виконавців, що викликає у позивача психологічне напруження та розчарування в тому, що державні органи в особі органу державної виконавчої служби використовують тиск для шантажу та зниження ділової репутації позивача, що використовувалось і в судовому процесі Польщі щодо повернення сина позивача в Україну. Крім того, позивач був змушений терпіти страждання через те, що будь які особи використовували інформацію про те, що позивач є боржником, з огляду на що позивач вважає це тяжкими наслідками для нього, що і свідчить про завдання йому моральної шкоди посадовими особами органів державної влади.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат суму у розмірі 1073, 60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми як процесуального, так і матеріального права, враховуючи, що справа розглянута суддею Токар Н.В. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику, тоді як ціна позову значно перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено ст. 274 ЦПК України. Також судом не враховано уточнення позовних вимог, поданих 02 червня 2023 року, в яких сума, що просив стягнути позивач становить 982917,00 грн. (том № 3, а.с.215-219 ).

При цьому, судом першої інстанції не враховувались постанова Верховного Суду від 07 вересня 2022 року, постанова Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2022 року та ухвала Дніпропетровського районного суду від 08 вересня 2022 року, якими визнано незаконними три різні розрахунки заборгованості по аліментам та застосовані до ОСОБА_1 обмеження, а зазначались інші судові рішення, які у розділі «Обґрунтування задоволення позову» ОСОБА_1 не зазначались, тому апелянт вважає, що суд не вправі за власним бажанням використовувати інші судові рішення.

Разом з цим апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував повторності та системності незаконних дій державних виконавців, та зазначає ще і про те, що зловживання державних виконавців щодо обмеження прав людини, закріплених Конституцією України, має системний характер та повторність, оскільки обмеження прав ОСОБА_1 ідентичні як 2018, 2020 роках, так і 2021 року. Свавільно застосовуючи обмеження, які передбачені ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», тільки на підставі розрахунків, правильність складання якого навіть не підтверджено судовими рішеннями, є грубим порушенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини та свобод. При цьому, для досягнення мети шантажування та обмеження основних прав людини, державні виконавця, які є представниками держави Україна, вдаються до відвертого фальшування та службового підроблення.

Не враховано судом і прихованого умисного мотиву щодо застосованих незаконних обмежень, оскільки 20 серпня 2020 року Експертною групою судових експертів Окружного суду у м. Кракові було досліджено психологічний стан сина ОСОБА_1 , на підставі якого встановлено, що малолітній відчуває потребу в присутності батька у своєму житті, йому не вистачає його близькості. Тому синхронність незаконних дій державних виконавців та представників ОСОБА_2 , після отримання останньою у серпні 2020 року висновку психологів, є в наявності, враховуючи, що державні виконавця того ж часу відкривають закриті виконавчі провадження та знову вдаються до шантажу шляхом обмеження ОСОБА_1 у його правах.

Також судом першої інстанції не враховувались звернення ОСОБА_1 до вищого керівництва Міністерства юстиції України на дії державних виконавців Чечелівського ВДВС, до якого 05 квітня 2021 року він подавав заяву про винесення постанов про зняття арешту та розшуку майна, однак виконано це не було. Так, 12 січня 2022 року ОСОБА_1 подано скарги до Міністерства юстиції України № 0-151-02 та № 0-152-02 щодо незаконних дій державної виконавчої служби, а 10 лютого 2022 року ним отримано формальну відповідь з перерахуванням судових справ, які розглядались з 2019 року, на що 19 жовтня 2022 року ним повторно подана скарга і лише після подачі цієї скарги державним виконавцем 14 листопада 2022 року скасовано арешт та розшук майна.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надавалась оцінкам доводам ОСОБА_1 щодо невідповідності ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» Конституції України, оскільки, як вважає апелянт, оскаржити розмір заборгованості можливо лише в суді, а всі заборони можна зняти лише після відповідного рішення суду щодо заборгованості.

Судом першої інстанції також проігноровані доводи позивача щодо тривалості відновлення його конституційних прав, що тривало з листопада 2020 року по вересень 2022 року, та весь цей час все його майно було арештовано та оголошено у розшук, на відновлення чого позивач звертався до адвокатів, витрачав свій час, здоров`я та гроші, чим завдана йому репутаційна шкода, обмеження його фінансових можливостей, враховуючи умисність дій виконавців та прихованість мотивів про створення незаконних розрахунків для застосування цих обмежень.

Суд не взяв до уваги і те, що незаконний арешт всього майна апелянта тривав з 15 вересня 2020 року по 14 листопада 2022 року, тобто 26 місяців, як і були внесені відомості про ОСОБА_1 , як про боржника, що стосувалось його приватного життя, оскільки, працюючи помічником адвоката, він змушений був з листопада 2020 року по вересень 2022 року оскаржувати в усіх судових інстанціях незаконні розрахунки, що вплинуло на його працездатність, а накладений арешт на автомобіль позивача позбавив його в епідемію хвороби коронавіруса мобільності.

З початком введення в країні воєнного стану апелянт був позбавлений можливості користуватись грошовими коштами на рахунках, оскільки діяв арешт коштів, що позбавило його можливості забезпечити життєдіяльність його та його сім`ї в умовах війни, тож, оцінка судом моральних і психологічних страждань позивача у розмірі 10000,00 грн. не відповідає дійсній оцінці таких переживань, які, на думку апелянта, є тяжкими, що судом не взято до уваги, з чого апелянт просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року та ухвалити нове, яким стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду у розмірі 787140,00 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11серпня 2023 року цивільну справу № 204/3138/21 повернуто до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська для усунення описки у рішенні суду.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року виправлено описку, допущену в рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року, де слід вважати вірним найменування відповідача як Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

12 вересня 2023 року цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Копію ухвали та апеляційної скарги сторонам та їх представникам судом надсилалось поштою 15 вересня 2023 року (том № 3, а.с.254).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року призначено до розгляду по суті.

Копію ухвали направлено сторонам поштою 25 вересня 2023 року.

Відповідач - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав до Дніпровського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача (том № 4, а.с. 8 -11).

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Дніпровський апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4)порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур А.С. винесено постанову ВП № 58205306 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа дубліката № 2-6997/11, виданого 25.01.2019 року Дніпропетровським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 (том № 1, а.с.5).

15 вересня 2020 року начальником Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Суховим І.О. винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, згідно якої останній постановив: постанову про закінчення виконавчого провадження № 58205306 з примусового виконання виконавчого листа-дублікату № 2-6997/11 від 25 січня 2019 року, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з 23 грудня 2011 року і до повноліття - скасувати; постанову про відновлення виконавчого провадження направити сторонам; підготувати розрахунок заборгованості по аліментам з урахуванням 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, а саме від продажу квартири згідно договору купівлі-продажу від 30 серпня 2016 року, неврахованих відсотків отриманих боржником за депозитним договором в АТ «Банк «Кредит-Дніпро», та виплачених нарахованих процентів на залишок рахунку в АТ «АБ» «Рада Банк» м.Дніпро та ПАТ КБ «ПриватБанк» - в строк до 17 вересня 2020 року (том № 1, а.с.50-53).

Постановою начальника Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Суховим І.О. від 17 вересня 2020 року в рамках ВП № 58205306 скасовано документ: «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 29 травня 2019 року, що видано ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа-дубліката № 2-6997/11, виданого 25 січня 2019 року Дніпропетровським районним судом (а.с.55).

17.09.2020 року начальником Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Суховим І.О. в рамках виконавчого провадження № 58205306 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 58205306 з примусового виконання виконавчого листа-дублікату № 2-6997/11, виданного 25.01.2019 року Дніпропетровським районним судом про стягненнґ з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 23 грудня 2011 року і до повноліття до зведеного виконавчого провадження № 58636741, яке веде Чечелівський відділ ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.57).

22 вересня 2020 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О.О. винесено постанову про арешт майна боржника у рамках ВП № 58205306 (том № 1, а.с.59).

Постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. від 09 жовтня 2020 року оголошено у розшук майно боржника ОСОБА_1 (том № 1, а.с.61).

Відповідно до розрахунку заборгованості за ВП № 58205306 відповідно до виконавчого листа дубліката № 2-6997/11 від 25 січня 2019 року, проведеного начальником Чечелівського відділу ДВС Суховим І., сукупний розмір заборгованості за аліментами за період з 23 грудня 2011 року по 08 січня 2019 року становить 21226,17 грн. (том № 1, а.с.45-48).

Як вбачається із повідомлення старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Твердохліб Н.П. від 29 жовтня 2020 року, станом на 29 жовтня 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 17 вересня 2020 року за період з 22 грудня 2011 року по 08 січня 2019 року становить 160978,1 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, у зв`язку із чим відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників (том № 1, а .с.62).

У зв`язку із незгодою ОСОБА_1 з розрахунком заборгованості, останній 02 квітня 2021 року звернувся до начальника Чечелівського відділу ДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Сухова І.О. із заявою про скасування арешту та розшуку його майна (том № 1, а.с.63).

Згідно відповіді начальника відділу Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сухова І. на заяву ОСОБА_1 від 05 квітня 2021 року № 530, вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 23 грудня 2011 року по 08 січня 2019 року у розмірі 21226,17 грн. та за період з 08 січня 2019 року по 31 березня 2021 року у розмірі 6137,80 грн., у зв`язку із чим у державного виконавця відсутні підстави для скасування постанови про арешт майна боржника від 22 вересня 2020 року, скасування постанови про розшук майна боржника від 09 жовтня 2020 року у ВП № 58205306 (том № 1, а.с.64).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року у цивільній справі № 175/1733/18, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , задоволено частково та ухвалено: визнати дії державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Бучинської С.С. щодо складення Довідок-розрахунків заборгованості № 47152260/17 від 08 травня 2018 року та 17 квітня 2018 року неправомірними; визнати Довідки-розрахунки заборгованості № 47152260/17 від 08 травня 2018 року та 17 квітня 2018 року, складені державним виконавцем Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Бучинською С.С. незаконними; стягнути з Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн.; у задоволенні інших вимог скарги відмовлено (том № 1, а.с.13-15).

Відповідно до ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересова особа: ОСОБА_2 , на дії начальника відділу Чечелівського ДВС м. Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено частково: визнано дії начальника Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухова І.О. щодо складення розрахунку заборгованості без дати складання, неправомірними; зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м.Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савенко О.О. скасувати постанову про арешт майна ОСОБА_1 від 22 вересня 2020 року у виконавчому провадженні № 58205306, накладений на підставі розрахунку заборгованості без дати складання, складеного начальником Чечелівського відділу ДВС м.Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Суховим І.О.; зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савенко О.О. скасувати постанову про розшук майна ОСОБА_1 від 09 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 58205306, накладеного на підставі розрахунку заборгованості без дати складання, складеного начальником Чечелівського відділу ДВС м.Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Суховим І.О. Вищевказана ухвала суду набрала законної сили 26 березня 2021 року (том № 1, а.с. 7 8).

09 квітня 2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено додаткове рішення у справі № 2-6997/11, яким доповнено ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року по скарзі ОСОБА_1 , та вказано у резолютивній частині про те, що визнано Розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Суховим І.О., незаконним (а.с.9).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу Чечелівського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року скасовано в частині скасування арешту та розшуку майна та в цій частині відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

В решті ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року залишено без змін (том № 1, а.с.88-93).

Відповідно до ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року у цивільній справі № 2-6997/11, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О., заінтересована особа ОСОБА_2 - задоволено.

Визнані неправомірними дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О.О. щодо складання розрахунку заборгованості від 21 червня 2022 року, а сам розрахунок заборгованості від 21.06.2022 року - незаконними (том № 1, а.с.160-161).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - Чечелівський відділ ДВС м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року незаконним, зобов`язання державного виконавця видалити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, зобов`язання державного виконавця скасувати постанови - задоволено та постановлено:

Визнати розрахунок зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року, складений державним виконавцем Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О., незаконним.

Зобов`язати державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. видалити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників України у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року.

Зобов`язати державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О.О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 01 березня 2021 року у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року.

Зобов`язати державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м.Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 01 березня 2021 року у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року.

Зобов`язати державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О.О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 01 березня 2021 року у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року.

Зобов`язати державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О.О. скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 березня 2021 року у виконавчому провадженні № 58180195, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року (том № 1, а.с.170-173).

Отже, численними судовими рішеннями, що набрали законної сили, визнано неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження № 58205306, щодо неправомірного розподілу та зарахування коштів, сплачених ОСОБА_1 на виконання рішення суду та тривалого не закінчення зазначеного виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 32 вказаного вище Закону передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

У матеріалах справи наявні судові рішення, якими визнані дії ДВС протиправними. Протиправна поведінка спричиняє моральну шкоду.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, другастатті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина першастатті 1167 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, провадження N 61-1132св22.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.2011 року, № 1 від 27.02.2009 року) передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що численними судовими рішеннями встановлено неправомірність дій та бездіяльності держвиконавця, щодо виконання ВП № 58205306, зокрема судами встановлено, що розрахунки заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 є незаконними, в той час, як внаслідок неправомірних дій держвиконавця, він був змушений тривалий час в судовому порядку захищати своє порушене право, оскаржуючи відповідні дії/бездіяльність держвиконавця, щодо зарахування сплачених ним коштів та наявності підстав закінчення ВП № 58205306.

Разом з тим, Дніпровський апеляційний суд не погоджується із розміром стягнутої моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.03.2020 року у справі № 818/607/17.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., суд першої інстанції в обгрунтування часткового задоволення позовних вимог позивача послався на ухвалу Дніпровського районного суду від 14.12.2020 року; ухвалу Дніпровського районного суду від 10.03.2021 року; постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.07.2021 року; ухвалу Дніпровського районного суду від 08.09.2022 року; ухвалу Красногвардійського районного суду від 30.06.2021 року.

Разом з тим, судом першої інстанції при визначенні розміру заподіяної моральної шкоди не враховані: постанова Дніпровського апеляційного суду від 25.05.2022 року, якою апеляційну скаргу начальника Чечелівського відділу Державної Виконавчої Служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухова Ігоря Олеговича залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 року залишено без змін; Постанову Верховного суду від 07.09.2022 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії державного виконавця відділу Чечелівського ДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу Державної Виконавчої Служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савенко О.О. щодо складення розрахунку заборгованості від 06.04.2021 року неправомірними;

Визнано розрахунок заборгованості від 06.04.2021 року, складений державним виконавцем Чечелівського відділу Державної Виконавчої Служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савенко О.О. незаконним.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено (том № 1, а.с. 157 159).

Постанова Верховного суду від 07.09.2022 року у справі № 2 6997,11, провадження № 61- 20045св21, якою касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.07.2021 року в частині скасування арешту та розшук майна скасовано, ухвалу Дніпровського районного суду від 10.03.2021 року у цій частині залишено без змін (том № 1, а.с. 141 145).

Тобто, арешт та розшук майна позивача тривали з вересня 2020 року по листопад 2022 року.

Також судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди не взято до уваги незаконний арешт всього майна апелянта, який тривав з 15 вересня 2020 року по 14 листопада 2022 року, тобто 26 місяців, як і були внесені відомості про ОСОБА_1 , як про боржника, що стосувалось його приватного життя, оскільки, працюючи помічником адвоката, він змушений був з листопада 2020 року по вересень 2022 року оскаржувати в усіх судових інстанціях незаконні розрахунки, що вплинуло на його працездатність, а накладений арешт на автомобіль позивача позбавив його в епідемію хвороби коронавіруса мобільності. Також з початком введення в країні воєнного стану апелянт був позбавлений можливості користуватись грошовими коштами на рахунках, оскільки діяв арешт коштів, що позбавило його можливості забезпечити життєдіяльність його та його сім`ї в умовах війни.

Враховуючипункт 6частини 1статті 3ЦК України,яка передбачаєзагальні засадицивільного судочинства,а саме: справедливість, добросовісність та розумність, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн.

Віншій частинівимог простягнення моральноїшкоди слідвідмовити.

Колегія суддів приймає до уваги також доводи апелянта щодо розгляду судом першої інстанції цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду в розмірі 787140,00 грн., а п.5 ч.4 ст. 274 ЦПК України встановлено обмеження ціни позову у справах, що не можуть бути розглянуті у спрощеному порядку, тобто не можуть перевищувати двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 671000 грн., а ціна позову, пред`явленого ОСОБА_1 787140 грн., тобто значно більша, тому суд помилково визначився з питанням про розгляд справи у спрощеному позовному провадження, тоді як ця цивільна справа прямо віднесена до порядку розгляду її у загальному позовному провадженні, що судом першої інстанції не взято до уваги.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 6 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 2684,00 грн., який складається з судового збору в розмірі 1073,60 грн. за подання позовної заяви та 1610,40 грн. за подання апеляційної скарги позивачем.

На підставі викладеного вище, Дніпровський апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення моральної шкоди з органу державної влади задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 44896456) на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат суму у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складений 04 грудня 2023 року

Суддя: О.Д.Канурна