Постанова

від 21.11.2023 по справі 921/194/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа №921/194/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівСкрипчук О.С.

Матущак О.І.

секретаря судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувшиапеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № ЗАГС 01-05/2555/23 від 08.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 12.07.2023 (суддя Гирила І.М. повний текст рішення складено 17.07.2023)

у справі № 921/194/23

за позовом ОСОБА_1 , с. Ласківці, Тернопільська область

до відповідача-1: ОСОБА_2 , с. Ласківці, Тернопільська область

до відповідача-2: ОСОБА_3 , с. Конопківка, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144 (надалі ТзОВ "Микулинецьке АТП 16144")", смт. Микулинці, Тернопільська область,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в

статутному капіталі ТзОВ "Микулинецьке АТП 16144" від

21.09.2021

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явились

від відповідача-1, 2 : не з`явились

від третьої особи: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору №2021-09-21 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144" від 21.09.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обгрунтовані ст. ст. 60, 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ст. 203, 205, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивач вважає, що оскільки оспорюваний правочин укладено між відповідачами без її згоди, як дружини відповідача -1, яка є співвласником коштів, за які ОСОБА_2 придбавалась частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", вказаний правочин має бути визнаний недійсним.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2023 у справі № 921/194/23 в задоволенні позову відмовлено. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що придбання відповідачем ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства під час перебування у шлюбі з позивачкою не може свідчити про звуження її прав, оскільки право на частку у статутному капіталі ТОВ (третьої особи) належить позивачці та відповідачу-1 на праві спільної сумісної власності. Також судом встановлено, що сторони оспорюваного договору під час його укладення діяли добросовісно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки оскаржуваний договір № 2021-09-21 від 21.09.2021 купівлі-продажу частки у статутному капіталі в ТзОВ «Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144» укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без її згоди, як дружини ОСОБА_2 , яка є співвласником коштів, за які придбавалась частка в статутному капіталі, в силу вимог ст.ст. 60,65 Сімейного кодексу України, оспорюваний договір відповідно до вимог ст.ст. 203, 205, 215 Цивільного кодексу України має бути визнаний судом недійсним. На думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнають позов, тобто, їм було відомо про необхідність отримання згоди на придбання частки, проте вони такого не зробили. Також апелянт зазначає, що кошти в сумі 71 854, 08 грн, за які було придбано частку у статутному капіталі ТОВ «Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144» згідно з оспорюваним договором є спільною сумісною власністю для сім?ї Когутів. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023, справу № 921/194/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді: Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 поновлено строк для подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2023 у справі № 921/194/23.

01.04.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшло пояснення на апеляційну скаргу ( вх. № 01-04/5888/23). Третя особа не погоджується з твердженням позивача про те, що в силу ст. 61 СК України кошти, які витратив відповідач1- ОСОБА_2 на придбання частки у статутному капіталі товариства є спільною сумісною власністю подружжя і тому необхідно було отримати згоду дружини, як цього вимагає ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України. Дані твердження, на думку третьої особи, є хибними, оскільки згідно з правовою позицією КЦС ВС у постанові від 13.03.19, справа № 756/10797/15, з моменту внесення коштів до статутного капіталу товариства або ж купівлі корпоративних прав за рахунок спільного сумісного майна подружжя такі кошти є власністю товариства, тому в одного з подружжя виникає лише право грошової вимоги щодо стягнення половини внесених до статутного капіталу коштів. Враховуючи наведене, представник третьої особи просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

07.09.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх. № 01-04/6040/23), в якому останній не погоджується з рішенням суду, вважає, що оскільки його дружина не надавала згоди на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Микулинецьке Автотранспортне Підприємство 16144», це є підставою для визнання недійсним такого договору № 2021-09-21 від 21.09.2021 купівлі-продажу, а такий договір укладався за спільні кошти подружжя ОСОБА_4 . Відповідач-1 просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання 21.11.2023 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника відповідача -1 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача-1 та його представника (вх. № 01-04/7551/23 від 21.11.2023) .

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, обов`язкова явка сторін в судове засідання не вимагалась, а відтак, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності належно повідомлених сторні.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 09 травня 1998 року за №І-ИД034609.

Доказів припинення чи визнання недійсним шлюбу суду не подано.

21.09.2021 між ОСОБА_3 , як продавцем, з однієї сторони, та ОСОБА_2 , як покупцем, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати частину належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", розміром 71 854, 08 грн, а покупець зобов`язався прийняти частку та сплатити за неї обумовлену цим договором суму.

Пунктом 1.2 договору визначено, що разом із передачею зазначеної вище частки у статутному капіталі Товариства, продавець передає, а покупець приймає на себе, в частині, визначеній п. 1.4 цього договору, права та обов`язки учасника Товариства.

Відповідно до п. 1.3 - 1.4 договору розмір частки продавця (71 754, 08 грн) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", відповідає 46,81% статутного капіталу Товариства. Статутний капітал - 153 496 грн 25 коп.

Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що передача частки, зазначеної у п. 1.4 цього договору, оформлюється шляхом складання Акта приймання-передачі частини частки в статутному капіталі Товариства.

Продавець підтверджує, що кошти у сумі, визначеній п. 2.1 цього договору, покупець сплатив йому (продавцю) в повному обсязі до моменту підписання договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору покупець набуває права власності на частку з моменту державної реєстрації відповідних змін до відомостей про Товариство, що містяться в ЄДР.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання договірних зобов`язань (п. 5.1 договору).

21.09.2021, у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складено та підписано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", яким сторони підтвердили факт передачі ОСОБА_3 та прийняття ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 46,81%, яка в грошовому еквіваленті становить 71 854, 08 грн. Зазначений Акт засвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Лазьо В. Р. та зареєстровано в реєстрі за №834.

22.09.2021 державним реєстратором Теребовлянської міської ради Гавдьо Т. Г. проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, - зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144" (реєстраційна дія 22.09.2021 11:47:44, 1006371070021000775) та, відповідно, відображено інформацію щодо ОСОБА_2 як бенефеціарного власника, з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 46,81% (витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ в матеріалах справи).

ОСОБА_1 , вважаючи, що оскаржуваним договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", порушено її право, звернулась до господарського суду про визнання такого договору недійсним.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України до справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, зокрема, віднесені справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб`єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, господарського спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно зі ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до п.4 цієї статті господарські суди також розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Під час визначення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч.1 ст. 167 ГК України.

У статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Колегією суддів встановлено, що свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує порушенням ст.ст. 61, 65 Сімейного кодексу України, якими, зокрема, передбачено, що дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, а частка в статутному капіталі юридичної особи відноситься до обктів права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, підставою даного позову є по суті захист права спільної сумісної власності позивачки, оскільки вона - ОСОБА_1 є співвласником коштів, за які придбалась частка в статутному капіталі товариства її чоловіком без згоди позивачки, тому порушуються її права саме як співвласника коштів в силу положень статті 60 Сімейного кодексу України, що передбачає право спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям у період шлюбу.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч статті 65 Цивільного кодексу України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

У разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі №6-61цс13.

Тобто, внесення до статутного капіталу юридичної особи спільних грошових коштів подружжя має наслідком виникнення відповідних корпоративних прав лише в того з подружжя, хто є учасником (акціонером, членом) такої юридичної особи, і саме він має право звернутися до господарського суду за захистом корпоративного права в разі його порушення.

Оскільки ОСОБА_1 не є учасником вказаного товариства, відтак, в неї відсутні корпоративні права у такому товаристві.

Спір за позовними вимогами щодо порушення прав одного із подружжя, саме як співвласника майна ( ст.60 СК України), не підлягає вирішенню господарським судом. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 909/52/19.

Як було зазначено вище, пунктом 4 ч.1 ст. 20 ГПК України передбачено, що до юрисдикції господарських судів не відносяться спори, які виникають з правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах, та стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про корпоративний характер спору у даній справі. Спір у даній справі не відноситься до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 278, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2023 у справі № 921/194/23 скасувати.

3.Провадження у справі №921/194/23- закрити.

4. Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.12.2023.

Головуючий суддяН.М.Кравчук

судді О.С.Скрипчук

О.І.Матущак