Постанова

від 01.12.2023 по справі 908/1622/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1622/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Александр-строй на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 (суддя Зінченко Н.Г., повний текст якого підписаний 08.08.2023) у справі № 908/1622/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Александр-строй м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго м. Запоріжжя

про стягнення 210920,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Александр-строй про стягнення 210920,58 грн. заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 11322 від 28.03.2022, в тому числі 202084,24 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію за квітень - липень 2022 року, 6062,53 грн. інфляційних втрат та 2773,81 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 16, 526, 530, 625, 610-612, 629 ЦК України, положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 11322 від 28.03.2022.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі №908/1622/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Александр-строй на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання 202 084 грн. 24 коп. заборгованості, 2 773 грн. 81 грн. 3 % річних, 6062 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 3 163 грн. 81 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Александр-строй, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про повну відмову у задоволенні позовної заяви; вирішити питання про розподіл судових витрат по справі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-в порушення умов договору Підприємство не довело належними доказами факт передачі відповідачу спожитої електричної енергії у зазначених обсягах, встановлену вартість цієї електроенергії, а також не надало обумовлені договором рахунки на оплату та докази їх отримання відповідачем та відсутні всі Акти приймання-передачі наданих послуг за ті періоди, з яких Позивач хоче стягнути кошти;

-форс-мажорна ситуація, що наразі склалась в України, вплинула на нормальне функціонування Скаржника, а фактично зупинила діяльність підприємства. Наразі, ведення бізнесу та отримання прибутку Відповідачем не є можливим.

Позивач надав суду письмові пояснення. Просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції від 08.08.2023 по справі № 908/1622/23 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 05.09.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/1622/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

11.09.2023 матеріали справи №908/1622/23 надійшли до суду апеляційної інстанції з другим примірником апеляційної скарги, поданої апелянтом через місцевий господарський суд.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі ( 4745,72 грн). та для надання пояснення щодо власноручного підписання директором товариства примірника апеляційної скарги.

Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

26.10.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 15.09.2023, надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано докази сплати судового збору у сумі 4746, 00 грн.; надані пояснення щодо власноручного підписання директором товариства примірника апеляційної скарги

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Александр-строй на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі № 908/1622/23; розглянути апеляційну скаргу ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Законом України від 23.11.2018 № 2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені Законом для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

Ураховуючи наведені приписи, та те, що відповідачем було фактично спожито електричну енергію, про що свідчать повідомлення-лист № 007-66/2066 від 31.03.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго» про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним 28.03.2022.

Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі указів Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Міністерством Енергетики України видано наказ № 104 від 04.03.2022. Відповідно до якого: «…тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником «останньої надії» та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг. 2. Електропостачальнику, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг здійснювати постачання електричної енергії такому споживачу з дня наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником. 3. У межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг. 4. Переведення споживача на постачальника універсальних послуг здійснює оператор системи розподілу шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії. 5. Постачання електричної енергії зазначеним у пункті 1 цього наказу споживачам (незалежно від величини договірної потужності їх електроустановок) здійснюється електропостачальником, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг, за ціною, встановленою на рівні ціни універсальної послуги для малих непобутових споживачів.

Наказ № 104 доведено на виконання суб`єктам господарювання, зокрема операторам системи розподілу, на яких цим Наказом покладено обов`язки переведення споживачів, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником «останньої надії» та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником на постачальника універсальних послуг, шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії.

16.03.2022 позивач отримав лист Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (ОСР, АКО), від 15.03.2022 № 007-72/1649, в якому зазначено, що відповідно до Наказу № 104 на постачання до ПУП тимчасово переводиться споживач ТОВ «Будівельна компанія «Александр-строй» код ЄДРПОУ 35888738 з зазначенням переліку ЕІС кодів ТКО, починаючи з 28.03.2022.

Відповідно до п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з розділом 3 Договору «умови постачання» умови надання універсальних послуг споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Згідно п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та пунктом 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.

Умовами публічної п.3 комерційної пропозиції № 1 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюються споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті «Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти перераховані за електричну енергію, постачальник має право зарахувати погашення як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. У разі заміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду (п. 3 комерційної пропозиції).

Також п. 4 комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Крім того, споживач у відповідності до п. 6.2 договору, зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

В період з квітня по липень 2022 року відповідачем фактично спожито електричної енергії в об`ємі 18835 кВт/год на загальну суму 494 998,59 грн. В подальшому, Оператором системи розподілу обсяги споживання скориговані в бік зменшення. Після проведення коригування загальний обсяг використаної електричної енергії складає 47 578 кВт/год на загальну суму 202 084,24 грн.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату спожитої за квітень-липень2022 року електричної енергії на загальну суму 202 084,24грн.

Рахунки за спожиту електричну енергію за період квітень - липень 2022 направлені на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції.

Відповідач виставлені позивачем рахунки не оплатив, що є порушенням умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а також норм законодавства України.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).

Позивачем у зв`язку з невчасною сплатою вартості спожитої електричної енергії було нараховано відповідачу 2773,81 грн. 3 % річних за загальний період з 15.11.2022 по 30.04.2023; 6062,53 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період січня 2023 по березень 2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обгрунтованості та законності вимог позивача. Суд зазначив, що відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів оплати вартості спожитої електроенергії в розмірі 202 084,24грн не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. 202-205 ГК України, ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виконання своїх зобов`язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, на які заборгованість за грошовим зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Як встановлено судом, позивачем проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію відповідача за квітень - липень 2022.

Доданими до справи рахунками підтверджено споживання відповідачем за вказаний період згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам та направлення на адресу відповідача рахунків за спожиту електричну енергію за період з квітня 2022 по липень 2022 рік у розмірі 202 084,24грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу у розмірі 202084, 24 грн, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних за період з 15.11.2022 по 30.04.2023 у сумі 2773,81 грн та інфляційних втрат за період з січня 2023 по березень 2023 у сумі 6062,53грн.

Контррозрахунку даних нарахувань відповідачем суду надано не було.

Розрахунки позивача перевірено апеляційним судом, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість.

Доводи відповідача з приводу форс-мажорних обставин, які визнані судом першої інстанції необґрунтованими, апеляційний господарський суд підтримує.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; вони мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно п. 12.2. договору під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Згідно п. 12.4. договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку та повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог укладеного сторонами договору.

Відповідач також не надав належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення своєчасного розрахунку за поставлену згідно договору електроенергію.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти; докази настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання не надані.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі №908/1622/23 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну Комунального підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Александр-строй на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі № 908/1622/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2023 у справі №908/1622/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Александр-строй.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 01.12.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков