Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/14865/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023м. ДніпроСправа № 910/14865/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Ковтун Т.О.;

від відповідача: Сліс А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" (м. Дніпро)

про стягнення штрафних санкцій за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 у загальному розмірі 149 373 грн. 56 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" (далі - відповідач) штрафні санкції за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 у загальному розмірі 149 373 грн. 56 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 47 857 грн. 55 коп. - штраф (який фактично є пенею, нарахованою за період з 22.10.2022 по 23.11.2022);

- 101 516 грн. 01 коп. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №392-ЕС-21 від 28.07.2021 в частині своєчасної поставки товару на суму 1 450 228 грн. 80 коп., у визначені договором строки, внаслідок чого у позивача виникло право здійснити нарахування штрафних санкцій у період прострочення такої поставки на підставі пункту 7.2. договору, а саме: позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставного товару за кожен день затримки (фактично, пеню за період прострочення поставки товару з 22.10.2022 по 23.11.2022) в сумі 47 857 грн. 55 коп.; за прострочення понад 30 днів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставного товару, в сумі 101 516 грн. 01 коп.

Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 позовну заяву Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" про стягнення 149 373 грн. 56 коп. та додані до неї документи передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 матеріали справи № 910/14865/23 передано для розгляду судді Фещенко Ю.В.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.10.2023 позовну заяву було було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. суду № 55885/23 від 02.11.2023), в якому він просить суд призначити розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, посилаючись на таке:

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення всіх обставин справи;

- вирішення спору, який виник між відповідачем та позивачем, має важливе значення для відповідача, адже під сумнів поставлена бездоганна репутація відповідача, як надійного постачальника. Можливе судове рішення, яким буде задоволено позов, ухвалене у зв`язку з неповним з`ясуванням всіх обставин та не встановленням всіх фактів, що мають значення для законного та справедливого вирішення спору, може порушити основоположні конституційні права відповідача та його учасників, які є похідними від прав людини, серед яких особливе місце посідають право на підприємницьку діяльність та право на об`єднання;

- з огляду на характер спірних правовідносин та сукупність значимих обставин, які необхідно встановити у цій справі, відповідач вважає, що є об`єктивна необхідність заслухати пояснення сторін у справі, зокрема, надати можливість відповідачу додатково обґрунтувати та акцентувати увагу суду на обставинах та доказах, які надані разом з відзивом у цій справі.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 55893/23 від 02.11.2023), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач не повідомив у позовній заяві, що сторони вчиняли дії, спрямовані на врегулювання спірних правовідносин, зокрема, відповідач завчасно повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, які вплинуть на строк поставки (листом № 01/13-10 від 13.10.2022), а також надав сертифікат, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин 16.11.2023, що підтверджується вх. КП "Київський метрополітен" за № 738 від 16.11.2023. Також, відповідач до отримання претензії від позивача був упевнений, що питання щодо незастосування договірної відповідальності є вирішеним;

- позивач був завчасно обізнаний (відповідачем дотримано пункт 8.3 розділу 8 договору № 392-ЕС-21 від 28.07.2021) про настання форс-мажорних обставин, оскільки відповідач своєчасно повідомив про це листом № 01/13-10 від 13.10.2022 Так, пункт 8.1. договору передбачає, що сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання будь - якого із положень договору, поза сферою контролю виконавчої сторони, яка не виконала це положення. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії. Зокрема, від позивача надійшов лист № 25/06-388 від 26.10.2022, в якому повідомлено, що для ненарахування штрафних санкцій, останній просить надати сертифікат Торгово-промислової палати України відповідно до пункту 8.4. договору. ТОВ "АКП-Інвест", переслідуючи легітимну мету, з метою запобігання репутаційним втратам перед позивачем, зокрема, як надійного постачальника, звернулось до Торгово-промислової палати України з проханням надати такий сертифікат. Юридичний відділ Торгово-промислової палати України додатково повідомив про наявність правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 (пункт 38), та запропонував застосувати договірну процедуру, передбачену статтею 652 Цивільного кодексу України. Відповідач, вивчивши це питання, посилаючись на практику Верховного Суду, зокрема викладену у постанові від 31.08.2022 № 910/15264/21 щодо застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020, розпочав відповідну договірну процедуру з позивачем, та направив лист (оферту) від 24.10.2022 про укладання додаткової угоди про продовження терміну виконання зобов`язань на 25 діб. Проте, позивач листом від 02.11.2022 № 25/06-401 відмовився від цієї оферти, та продовжував вимагати надання Сертифікату Торгово - промислової палати про підтвердження настання форс - мажорних обставин. Так, відповідач, з метою підтвердження форс-мажорних обставин, які виникли з 21.09.2023, звернувся листом від 20.10.2022 №01/20-2022 до Дніпропетровської торгово-промислової палати, яка уповноважена Торгово-промисловою палатою України видавати такі сертифікати на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональних торгово-промислових палат форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент);

- Сертифікат № 1200-22-1427 засвічує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; тривалі повітряні тривоги; військові дії, а саме: обстріли міста Нікополь, в якому розташований ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" виробник труби із Ст.20, 89х7, ГОСТ 8732-78 для виготовлення втулки (креслення Л-48192, яка є частиною креслення Л-34011), що виданий ТОВ "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" щодо обов`язку поставити у власність позивача товар, що передбачений умовами договору у термін до 20.10.2022. Зокрема, відповідно до пункту 8.1. договору зазначений сертифікат звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання будь-якого із положень зазначеного договору;

- щодо неможливості своєчасно виконати умови договору через форс-мажорні обставини, то, як вірно зазначено у Сертифікаті № 1200-22-1427, він засвічує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; тривалі повітряні тривоги; військові дії, а саме: обстріли міста Нікополь, в якому розташований ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" виробник труби із Ст.20, 89х7, ГОСТ 8732-78 для виготовлення втулки (креслення Л-48192, яка є частиною креслення Л-34011). Саме ця обставина, яка не залежить від волі відповідача, безпосередньо плинула на затримку у виконання договору поставки. Насамперед, це пов`язано із технологією виготовлення корпусу основного бігунка до ескалатора типу ЛТ, який включає: заготівельне виробництво; виготовлення втулки (креслення Л-48192); відправка втулки в м. Прилуки; виготовлення фенопластової суміші для гарячого формування, саме формування заготовки корпусу основного бігунка до ескалатора типу ЛТ (креслення Л-34011-01); транспортування заготовки корпусу основного бігунка до ескалатора типу ЛТ в м. Дніпро; виготовлення корпусу основного бігунка до ескалатора типу ЛТ, кінцева механічна обробка та доводка (кресленняЛ-340011); відправка транспортом корпусу основного бігунка до ескалатора типу ЛТ в м. Київ, та включає в себе: придбання труби Ст.20, 89х7, ГОСТ 8732-78 (код УКТЗЕД 7304399290), для виготовлення втулки (креслення Л-48192). Виробник труби ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" (м. Нікополь), продавець-постачальник ТОВ "Сталеві рішення" (м. Дніпро) (договір поставки № 15042020-42 від 15.04.2020); виготовлення втулки (креслення Л-48192) на токарному обладнанні, підрядник ТОВ "Інтер Авіа Інвест" (м. Дніпро) (договір № 01/11-Р від 19.07.2019); виготовлення методом гарячого пресування заготовки для корпусу основного бігунка до ескалатора типу ЛТ (креслення Л-34011-01), підрядник ДП "Пластмас" ТОВ "Торговий Дім Пластмас-Прилуки" (м. Прилуки) (договір № 01-1/14 від 18.07.2018); виготовлення корпусу основного бігунка до ескалатора типу ЛТ (креслення Л-34011), субпідрядник ТОВ "Перший редукторний завод" (м. Дніпро) (договір № 01/09-Р від 22.09.2022); транспортування готових виробів, логістична компанія ФОП Ключко Ю.В. (м. Дніпро);

- відповідач зазначає, що середній цикл виготовлення партії (1 724 штук) корпусу бігунка до ескалатору типу ЛТ складає 29 робочих днів при двозмінному по 7 годин (одна зміна) режимі роботи та за умови наявності/своєчасного виготовлення та постачання складових частин бігунка (несвоєчасне постачання складових призводить до збільшення циклу виготовлення корпусу основного бігунка до ескалатора типу ЛТ). Так, продавець-постачальник ТОВ "Сталеві рішення" всупереч умовам договору поставки № 15042020-42 від 15.04.2020 поставило відповідачу згідно з видатковою накладною від 21.10.2022 товар, а саме: трубу ф89х7 ст20 ГОСТ 8732 у кількості 1,41 т. на суму 102 704 грн. 40 коп.., хоча, як видно з видаткової накладної, рахунок на оплату покупцю № 5598 датований за місяць до того, а саме: від 22.09.2022. Це пов`язано із тим, що виробник труби є ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" (м. Нікополь), а продавець-постачальник ТОВ "Сталеві рішення" (м. Дніпро). При цьому, загальновідомим є той факт, що м. Нікополь перебуває під постійними обстрілами, що вплинуло на виробництво труби та затримку у постачанні основної комплектуючої, а саме труби із Ст.20, 89х7, ГОСТ 8732-78 для виготовлення втулки. Тобто, після отримання від постачальника ТОВ "Сталеві рішення" труби ф89х7 ст20 ГОСТ 8732 у кількості 1,41 т. на суму 102 704 грн. 40 коп., 21.10.2022, в межах технологічного процесу розпочалося виготовлення втулки у відповідності до технологічного процесу, що завершилось постачанням товару 24.11.2022. Крім того, у зв`язку з переміщенням персоналу в укриття при оголошенні тривоги, вимушена втрата робочого часу склалася і на підприємствах-постачальниках, оскільки повітряні тривоги оголошувалися практично одночасно по всій території України;

- відповідач вчиняв всі залежні від себе заходи, але через наявність подій, які не залежать від волі відповідача, відбулась незначна затримка у поставці товару. Зокрема, відповідач наголошує, що така затримка не нанесла збитків позивачу, а тому вимога про застосування штрафних санкцій є безпідставною;

- гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - non bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі. При цьому, у пункті 7.2. договору передбачена відповідальність постачальника за затримку поставки товару або поставки товару не в повному обсязі, заявленому покупцем відповідно до пункту 5.2 договору штрафу у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. Відповідач зазначає про правовий висновок Великої Палати від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, яка вказала, що одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Отже, позовна вимога про стягнення подвійного штрафу не підлягає задоволенню.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 5646/23 від 06.11.2023), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- сторони договору погодили, що єдиним можливим доказом настання для них форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-Промислової палати України;

- відповідач також послався на неможливість стягнення подвійного штрафу з відповідача, однак таке посилання представника відповідача є помилковим. Так, відповідно до пункту 7.2 розділу 7 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, відповідно до пункту 5.2 договору, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару;

- за своєю правовою природою штраф 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день затримки підпадає під визначення пені за період з 22.10.2022 по 23.11.2022. Одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 56699/23 від 07.11.2023), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідач завчасно повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, які вплинуть на строк поставки (листом від 13.10.2022 № 01/13-10), а також 16.11.2023 надав сертифікат, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин;

- відповідно до пункту 8.1. договору зазначений сертифікат звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання будь-якого із положень зазначеного договору. Отже, відповідач вчиняв всі залежні від себе заходи, але через наявність непереборних сил (форс-мажорних обставин), що не залежать від волі відповідача, відбулась незначна затримка у поставці товару, але така затримка не нанесла збитків позивачу, а тому вимога про застосування штрафних санкцій є безпідставною;

- відповідач наголошує на неможливості стягнення з нього подвійного штрафу, оскільки гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - non bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі. Так, Велика Палата від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, яка вказала, що одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Дослідивши подані сторонами заяви по суті спору, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне задовольнити клопотання відповідача та здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.11.2023 вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання призначено на 22.11.2023.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 57555/23 від 10.11.2023), в якому він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.11.2023 заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів була задоволена судом.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх. суду № 59015/23 від 17.11.2023), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідачем при підготовці відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву не враховано пункт 8.4. розділу 8 договору, в якому зазначено, що наявність і тривалість форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та не звільняє сторони від своїх обов`язків за договором в разі закінчення дії цих форс-мажорних обставин. Отже, сторони договору погодили, що єдиним можливим доказом настання для них форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-Промислової палати України;

- статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну Торгово-промислову палату України. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката;

- щодо посилань відповідача на неможливість стягнення подвійного штрафу з відповідача, то за своєю правовою природою штраф 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день затримки підпадає під визначення пені за період з 22.10.2022 по 23.11.2022. Одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічну позицію Верховний Суд виклав у своїй постанові від 02.04.2019 по справі № 917/194/18). Тому є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача та стягнення 47 857 грн. 55 коп. - суми штрафу 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день затримки та 101 516 грн. 01 коп. - суми штрафу у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 59009/23 від 16.11.2023), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість представника позивача в іншому судовому процесі, на підтвердження чого до клопотання було долучено копію ухвали суду.

У судове засідання 22.11.2023 з`явився представник відповідача; представник позивача у вказане судове засіданні не з`явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення судового засідання, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 22.11.2023 судом було враховано раніше подане відповідачем клопотання про надання можливості його представнику прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.11.2023 у судовому засідання було оголошено перерву до 29.11.2023.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх. суду № 60479/23 від 24.11.2023), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідач листом № 01/13-10 від 13.10.2022 повідомив позивача про те, що постачання товару буде затримано, у зв`язку із масовими обстрілами, враховуючи обставини непереборної сили. Позивач своїм листом № 25/06-388 від 26.10.2022 повідомив про те, що у такому разі необхідно надати сертифікат Торгово-промислової палати України (пункт 8.4 договору), та у зв`язку із цим, штрафні санкції нараховано не буде (пункт 7.2 договору). Крім того, паралельно з підтвердженням форс-мажорних обставин, відповідач намагався домовитися про продовження строку поставки, але на пропозицію № 01/24-10 від 24.10.2022, позивач своїм листом № 25/06-401 від 02.11.2022 відмовився від підписання додаткової угоди. Відповідач, у відповідності до пункту 8.4 договору, та листа позивача №25/06-388 від 26.10.2022, виконав його вимогу та надав позивачу сертифікат, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин - 16.11.2023, що підтверджується вх. №738 від 16.11.2023 КП "Київський метрополітен". Отже, в межах договірних відносинах, ще у листопаді 2022 року питання щодо не нарахування штрафних санкцій було вирішено у договірному порядку. Тобто, відповідач звертає увагу, що порушень прав та інтересів на час звернення до суду у позивача не існує в цілому, з огляду на те, що на вимогу позивача (лист № 25/06-38 від 26.10.2022) відповідач надав сертифікат, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин 16.11.2023, що підтверджується вх. КП "Київський метрополітен" за № 738 від 16.11.2023;

- позивач не заперечує факт настання форс-мажорних обставин, та обставини, які засвідчені сертифікатом. З огляду на підстави пред`явлення позовних вимог, позивач не погоджується з тим, що сертифікат виданий не Торгово-промисловою палатою України, а її регіональним підрозділом. При цьому, відповідач навів переконливі аргументи, з приводу того, що сертифікат, який було надано 16.11.2023 позивачу, є саме сертифікатом Торгово-промислової палати України, тобто виданий в межах повноважень та компетенції;

- остаточна оплата за товар по договору, за який стягуються штрафні санкції, була здійсненна 12.12.2022, що підтверджується банківської випискою на суму 725 114 грн. 40 коп.;

- суд, з урахуванням обставин справи, у разі задоволення позову, має право втрутитись у договірні відносини сторін та з метою дотримання загальних засад цивільного законодавства зменшити розмір штрафних санкцій.

У судове засідання 29.11.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 29.11.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, а також додаткових поясненнях.

У судовому засідання 29.11.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях, а також додаткових поясненнях.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи доказів, а також заяв по суті справи з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 29.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки та/або недопоставки товару, правомірність заявлених до стягнення пені та штрафу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 28.07.2021 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір № 392-ЕС-21 (далі - договір, а.с.11-23), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у встановлений строк Корпус основного бігунка, код 42410000-3 за ДК 021:2015 "Підіймально-транпортувальне обладнання" (далі - товар), визначений у кількості та за ціною, які зазначені у Технічній специфікації (додаток 1) до договору, що є невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість (пункт 1.1. договору).

У пунктах 10.1., 10.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.01.2022 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У подальшому, між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 від 27.09.2021, в якій сторони дійшли згоди продовжити виконання зобов`язань щодо передачі товару, а також продовжити строк дії договору та викласти пункти 5.1. та 10.1. договору у новій редакції а саме:

"5.1. Постачальник має поставити товар покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з фінансових можливостей та виробничих потреб покупця. Замовлення направляється постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Кінцевий строк поставки товару за договором - 30.06.2022.

10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.07.2022 включно." (а.с.11).

Крім того, між сторонами була укладена Додаткова угода № 2 від 16.05.2022, в якій сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору та викласти пункти 5.1. та 10.1. договору у новій редакції, а саме:

"5.1. Постачальник має поставити товар покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з фінансових можливостей та виробничих потреб покупця. Замовлення направляється постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Кінцевий строк поставки товару за договором - 30.06.2023.

10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.07.2023 включно." (а.с.12).

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого повинна відповідати діючим нормам якості для товару даного виду, вимогам, викладеним у Технічній специфікації (додаток 1) до договору, що є його невід`ємною частиною.

Так, сторонами був підписаний додаток 1 до договору, а саме: Технічна специфікація товару, в якій зазначено таке:

- найменування товару: Корпус основного бігунка для ескалатора типу ЛТ;

- загальна вартість з ПДВ: 1 450 228 грн. 80 коп. (а.с.9-10).

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо ціни товару та суми договору, зокрема:

- ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні (пункт 3.1. договору);

- ціна договору включає вартість товару, вартість усіх супутніх робіт/послуг, які пов`язані з поставкою товару, всіх інших витрат, необхідних для виконання умов договору (пункт 3.2. договору);

- сума договору становить 1 450 228 грн. 820 коп., в тому числі ПДВ (20%) - 241 704 грн. 80 коп. (пункт 3.3. договору).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, у розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме:

- розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1. договору);

- покупець протягом 10-ти календарних днів з дня отримання рахунку-фактури від постачальника здійснює постачальнику попередню оплату у розмірі 50% від вартості замовленої партії товару (пункт 4.2. договору);

- остаточний розрахунок за поставлений товар покупець здійснює протягом 30-ти календарних днів з дати поставки замовленої партії товару належної якості на склад покупця на підставі видаткової накладної (пункт 4.3. договору);

- датою оплати є дата перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника (пункт 4.4. договору).

У відповідності до вказаних вище умов, позивачем 21.09.2022 була здійснена попередня оплати в сумі 725 114 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 328405 від 21.09.2022 на суму 725 114 грн. 40 коп. із призначенням платежу "передоплата 50% за корпус основного бігунка згідно з рахунком № 01/12-09 від 12.09.2022 за договором № 392-ЕС від 28.07.2021" (а.с. 13).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення поставки товару, зокрема:

- постачальник має поставити товар покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з фінансових можливостей та виробничих потреб покупця. Замовлення направляється постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Кінцевий строк поставки товару за договором - 31.12.2021 (пункт 5.1. договору);

- поставка партії товару здійснюється протягом 30-ти календарних днів з дати перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника попередньої оплати відповідно до пункту 4.2. договору (пункт 5.2. договору);

- датою поставки партії товару є дата, коли замовлена партія товару була передана у власність покупця в місці поставки (пункт 5.6. договору);

- зобов`язання постачальника щодо поставки замовленої партії товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі такої партії товару належної якості у власність покупця у місці поставки на підставі видаткової накладної (пункт 5.7. договору);

- право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) підписання уповноваженими особами обох сторін видаткової накладної та передачі товару покупцю в місці поставки (пункт 5.8. договору).

Враховуючи вказане, судом встановлено, що граничним строком поставки товару на суму 1 450 228 грн. 80 коп., є 21.10.2022.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем був поставлений позивачу товар на суму 1 450 228 грн. 80 коп. лише 24.11.2022, що підтверджується видатковою накладною №24 від 24.11.2022 на суму 1 450 228 грн. 80 коп. (а.с.14).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаною накладною, отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у відповідача без будь-яких зауважень до її оформлення.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу обсягу та факту отримання 24.11.2022 товару за видатковою накладною № 24 від 24.11.2022 позивачем також не заявлено.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 в частині своєчасної поставки товару на суму 1 450 228 грн. 80 коп., у визначені договором строки, внаслідок чого у позивача (покупця) виникло право здійснити нарахування штрафних санкцій у період прострочення такої поставки на підставі пункту 7.2. договору, а саме: позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставного товару за кожен день затримки (фактично, пеню за період прострочення поставки товару з 22.10.2022 по 23.11.2022) в сумі 47 857 грн. 55 коп.; за прострочення понад 30 днів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставного товару, в сумі 101 516 грн. 01 коп. Відповідач із наявністю підстав для стягнення штрафних санкцій не погоджується, вважає, що у даному випадку мають місце форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), факт існування яких засвідчений Сертифікатом Дніпропетровської Торгово-промислової палати № 1200-22-1427. Вказане і є причиною спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях відповідач посилається на те, що між сторонами, шляхом обміну листами, було досягнуто згоди щодо врегулювання спірної ситуації та спір станом на теперішній час між сторонами відсутній.

З приводу вказаних заперечень відповідача суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 01/13-10 від 13.10.2022 відповідач повідомив позивача про можливу затримку у поставці товару за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 через обставини непереборної сили, також просив продовжити строк поставки товару до 11.11.2022, про що укласти додаткову угоду до договору, а також відповідач просив позивача не нараховувати штрафні санкції (а.с.93).

У відповідь на вказаний лист позивач надіслав лист № 25/06-388 від 26.10.2022, в якому повідомив, що для ненарахування штрафних санкцій відповідачу необхідно надати сертифікат Торгово-промислової палати України відповідно до пункту 8.4. договору (а.с.62).

Відповідач листом № 01/24-10 від 24.10.2022 повідомив позивача, що за договором настала істотна зміна обставин, про що у подальшому відповідачем буде надано висновок Торгово-промислової палати (а.с.75).

Так, у матеріалах справи наявний Сертифікат № 1200-22-1427, виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою 15.11.2022, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариству з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" у термін до 20.10.2022 щодо обов`язку поставити та передати у власність КП "Київський метрополітен" товар: Корпус основного бігунка, код 42410000-3 за ДК 021:2015 "Підіймально-транпортувальне обладнання" за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 протягом 30 календарних днів з дати перерахування 50% попередньої оплати, які унеможливили його виконання у зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 21.09.2022; дата закінчення - тривають на 15.11.2022 (а.с.88).

Відповідач вважає, що оскільки ним було виконано вимоги листа позивача від 24.10.2022, то між сторонами фактично було досягнуто згоди щодо врегулювання спірної ситуації та спір станом на теперішній час між сторонами відсутній.

Судом вказане твердження відповідача розцінюється критично, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 11.3. договору зміна, доповнення та розірвання договору допускається за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або чинним законодавством.

З огляду на норми статті 525 Цивільного кодексу України та умови договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи, що між сторонами не було в належний спосіб оформлено досягнення згоди та внесення змін до умов договору в частині строку поставки товару, товар підлягав поставці у визначений в пункті 5.2. договору строк, а саме: поставка партії товару здійснюється протягом 30-ти календарних днів з дати перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника попередньої оплати відповідно до пункту 4.2. договору; як встановлено судом, граничним строком поставки товару на суму 1 450 228 грн. 80 коп., є 21.10.2022.

Судом також розцінюються критично посилання відповідача на порушення зобов`язань його контрагентами під час поставки комплектуючий, з яких складається товар, що підлягав поставці позивачу, на підтвердження чого було долучено відповідні договори, а також видаткові накладні та акти приймання-передачі до них (а.с. 51-61, 63-74), з огляду на таке.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

У статті 44 Господарського кодексу України зазначено, що одним з принципів підприємницької діяльності є комерційний ризик.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача в цій частині.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

У розділі 8 договору сторонами були визначені обставини непереборної сили, а саме:

- сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання будь-якого із положень договору, якщо це невиконання або неналежне виконання є наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю виконавчої сторони, яка не виконала це положення. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії (далі - форс-мажорні обставини). При виникненні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов`язань за договором, виконання умов договору припиняється на час, протягом якого будуть діяти такі обставини (пункт 8.1. договору);

- якщо форс-мажорні обставини будуть продовжуватися більше 6-ти місяців поспіль, договір може бути розірваний постачальником або покупцем шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні. В такому випадку постачальник повертає покупцю всю суму попередньої оплати, перерахованої покупцем відповідно до пункту 4.2. договору, в 5-денний строк з дня пред`явлення відповідної вимоги покупцем (пункт 8.2. договору);

- сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна негайно (письмово, в строк не пізніше 5-ти діб) сповістити іншу сторону про початок і припинення форс-мажорних обставин (пункт 8.3. договору);

- наявність та строк дії форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків за договором у разі закінчення дії вказаних форс-мажорних обставин (пункт 8.4. договору).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Як було зазначено вище, у матеріалах справи наявний Сертифікат № 1200-22-1427, виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою 15.11.2022, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариству з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" у термін до 20.10.2022 щодо обов`язку поставити та передати у власність КП "Київський метрополітен" товар: Корпус основного бігунка, код 42410000-3 за ДК 021:2015 "Підіймально-транпортувальне обладнання" за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 протягом 30 календарних днів з дати перерахування 50% попередньої оплати, які унеможливили його виконання у зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 21.09.2022; дата закінчення - тривають на 15.11.2022 (а.с.88).

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Враховуючи наведену вище судом оцінку наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях обставин щодо причин прострочення поставки товару, а також положень законодавства щодо форс-мажорних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору № 392-ЕС-21 від 28.07.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку відповідач не надав доказів, що саме існування воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором у встановлений строк.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за допущене прострочення поставки товару.

Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

Слід відзначити, що доказів на підтвердження своєчасної поставки товару за договором на суму 1 450 228 грн. 80 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Так, судом було встановлено, що товар на суму 1 450 228 грн. 80 коп. поставлений відповідачем із простроченням.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки товару не в повному обсязі, заявленому покупцем, відповідно до пункту 5.2. договору, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару, на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставного товару за кожен день затримки (фактично, це пеня, нарахована за період прострочення поставки товару з 22.10.2022 по 23.11.2022) в сумі 47 857 грн. 55 коп.; за прострочення понад 30 днів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставного товару, в сумі 101 516 грн. 01 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені та штрафу, зроблених позивачем (а.с.17), та встановлено, що під час їх проведення позивачем були вірно визначені сума несвоєчасно поставленого товару та період прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно.

Отже, розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем (а.с.17) визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Заперечення відповідача щодо подвійної відповідальності за одне правопорушення судом відхиляються, з огляду на таке.

Як вже встановлено судом, фактично, штрафна санкція в сумі 47 857 грн. 55 коп. є пенею, нарахованою за період прострочення поставки товару з 22.10.2022 по 23.11.2022, оскільки правова оцінка вимогам позивача надається судом не з огляду на те, як цю штрафну санкцію назвав позивач, а враховуючи суть вказаної штрафної санкції.

Отже, фактично, за прострочення поставки товару позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня та штраф.

Правова позиція Верховного Суду по справі № 910/12876/19, наведена відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях, не є релевантною у даній справі, оскільки у даній справі, фактично, позивачем заявлено до стягнення пеню та штраф за прострочення поставки товару, а не два штрафи за одне прострочення, як у справі № 910/12876/19.

Судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 47 857 грн. 55 коп. та штрафу в сумі 101 516 грн. 01 коп. визнаються судом обґрунтованими.

В той же час, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- спірний договір укладений сторонами 28.07.2021, отже на момент укладення договору сторони не могли передбачити умови виконання своїх зобов`язань за договором під час існування воєнного стану та, зокрема, строки поставки товару були узгоджені сторонами, виходячи із звичайних умов ведення господарської діяльності у мирний час;

- з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; у даному випадку сторони при всій своїх турботливості та обачності на момент укладення договору поставки (28.07.2021) не могли передбачити виникнення у подальшому таких обставин, як: запровадження воєнного стану, активні бойові дії на частині території України, аварійні та планові відключення електроенергії, довготривалі повітряні тривоги і т.ін. Отже, вказані обставини у своїх сукупності враховуються судом під час вирішення питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у даній справі, оскільки періодом прострочення є 22.10.2022 по 23.11.2023;

- суд також враховує ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а саме: зобов`язання з поставки товару виконані відповідачем у повному обсязі 24.11.2022, до моменту звернення позивача із позовом до суду;

- наявне у даній справі прострочення - з 22.10.2022 по 23.11.2022 (близько місяця) суд розцінює як неістотне; пеня та штраф розраховані за 33 дні з 22.10.2022 по 23.11.2022;

- судом приймається до уваги причина порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, а також поведінка відповідача, яка розцінюється судом як добросовісна у такому випадку. Так, відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у встановлений строк, а також пояснив причини, які це зумовили. При цьому, це повідомлення відповідач здійснив ще до настання граничного строку поставки товару (21.10.2022) листом № 01/13-10 від 13.10.2022, в якому повідомив позивача про можливу затримку у поставці товару за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 через обставини непереборної сили, також просив продовжити строк поставки товару до 11.11.2022, про що укласти додаткову угоду до договору (а.с.93). У відповідь на вказаний лист позивач надіслав лист №25/06-388 від 26.10.2022, в якому повідомив, що для ненарахування штрафних санкцій відповідачу необхідно надати сертифікат Торгово-промислової палати України відповідно до пункту 8.4. договору (а.с.62). Відповідач листом № 01/24-10 від 24.10.2022 повідомив позивача, що за договором настала істотна зміна обставин, про що у подальшому відповідачем буде надано висновок Торгово-промислової палати (а.с.75). У подальшому відповідачем був отриманий Сертифікат № 1200-22-1427, виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою 15.11.2022, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Товариству з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" у термін до 20.10.2022 щодо обов`язку поставити та передати у власність КП "Київський метрополітен" товар: Корпус основного бігунка, код 42410000-3 за ДК 021:2015 "Підіймально-транпортувальне обладнання" за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 протягом 30 календарних днів з дати перерахування 50% попередньої оплати, які унеможливили його виконання у зазначений термін; період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 21.09.2022; дата закінчення - тривають на 15.11.2022 (а.с.88);

- з огляду на вказані вище причини невиконання своїх зобов`язань за договором перед позивачем, а також обставини описані вище, суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим;

- судом також враховується поведінка відповідача під час розгляду справи судом, а саме: під час розгляду справи судом відповідач наявність прострочення не заперечував, а просив лише врахувати обставини, як зумовили неможливість виконання його зобов`язань за договором перед позивачем у встановлений договором строк;

- у даному випадку порушеним є негрошове зобов`язання, але судом також враховано, що у договорі передбачений розмір пені (0,1%), який є більший, ніж визначений законодавством за порушення грошових зобов`язань, що може додатково свідчити про необхідність оцінки судом адекватності розрахованої пені за таким договором;

- в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушенням; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять;

- судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені та штрафу на 70%, а саме:

- пені до 14 357 грн. 27 коп. (47 857,55 - 70%);

- штрафу до 30 454 грн. 80 коп. (101 516,01 - 70%).

Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 14 357 грн. 27 коп.; позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 30 454 грн. 80 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені та штрафу, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 147 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" про стягнення штрафних санкцій за договором № 392-ЕС-21 від 28.07.2021 у загальному розмірі 149 373 грн. 56 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрійські Конструкційні Полімери-Інвест" (вулиця Білостоцького, будинок 126, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42286801) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (проспект Перемоги, будинок 35, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код 03328913) 14 357 грн. 27 коп. - пені, 30 454 грн. 80 коп. - штрафу та 2 147 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.12.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко