Рішення

від 04.12.2023 по справі 904/4290/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023м. ДніпроСправа № 904/4290/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Тімочкіна М.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97", Одеська область, смт. Авангард

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-Дніпро", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 174 943,42 грн

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-Дніпро" про стягнення 174 943,42 грн, з яких: 108 000,00 грн основний борг, 54 000,00 грн пеня, 12 943,42 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020.

Суд ухвалою від 11.08.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

До господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 11.08.2023, який направлявся на адресу відповідача, з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві, та відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд ухвалою від 09.10.2023 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4290/23 за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 06.11.2023.

До господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 09.10.2023, який направлявся на адресу відповідача, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві, та відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11.10.2023 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 16.10.2023 клопотання позивача задовольнив.

В підготовче засідання 06.11.2023 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

В судовому засіданні 06.11.2023 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Відповідач відзив не подав.

Суд ухвалою від 06.11.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 04.12.2023. Постановив провести судове засідання у справі № 904/4290/23 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвала від 06.11.2023 направлена відповідачу на офіційну електронну пошту 23.11.2023.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до пунктів 10, 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: місцезнаходження юридичної особи, інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження, телефон, адресу електронної пошти.

При цьому, такі дані є офіційними та повідомляються юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Враховуючи викладене, отримання учасником справи ухвали суду на його офіційну електронну адресу, є належним повідомленням.

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 06.11.2023 задоволена заява позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.12.2023 о 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. В ухвалі роз`яснино, що учаснику відеоконференції, що для участі у судовому засіданні йому необхідно: зайти та авторизуватись в системі відеоконференцзв`язку за 10 хвилин до початку підготовчого засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камера) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку; очікувати запрошення секретаря до участі у судовому засіданні.

У судове засідання 04.12.2023 представники позивача відповідача не з`явились.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-Дніпро" (покупець) було укладено договір поставки № 2104/20-П-ДФ (далі - договір).

Постачальник на умовах цього договору зобов`язується передавати у власність покупцеві А/Б дрібнозернистий тип Б (Б-10, Б-20), бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, емульсію бітумну швидкорозпадну ЕКШ 60, надалі - «товар», а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) в специфікації до цього договору (надалі іменується «специфікація») або 2) у видаткових накладних на такий товар (п. 1.2. договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно на умовах цього договору оплачувати вартість товару, який поставляється за цим договором (п. 3.1.1. договору).

Сторони домовились про застосування наступних умов поставки згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 р.): поставка здійснюється на умовах ЕХW та вважається здійсненою, коли постачальник надасть необхідну кількість завантаженого на транспорт покупця або його перевізника товару. Маршрут транспортування, вид та марка транспортного засобу, інші відповідні деталі поставки товару визначаються покупцем самостійно на його розсуд (п. 4.1. договору).

Поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця і сплаченого покупцем рахунку, сформованого на підставі відповідної погодженої обома сторонами заявки (п. 4.2. договору).

Моментом поставки та перехід права власності на товар є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що «моментом поставки» партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній (п. 5.1. договору).

Ціна за одиницю товару та за загальну кількість (партію) товару визначається сторонами у видаткових накладних (п. 6.1.1. договору).

Загальна ціна цього договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим договором партій товару та орієнтовно складає 970 000,00 грн з урахуванням ПДВ. Партією є кількість товару, вказана в одній видатковій накладній, або, якщо накладна відсутня, то в заявці покупця (п. 6.1.2. договору).

Порядок оплати товару за договором: аванс у розмірі 50% вартості відповідної партії товару сплачується покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником відповідного рахунку-фактури; решту - 50% вартості відповідної партії товару покупець сплачує протягом 7-ми календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару (п. 6.2. договору).

Порядок оплати передбачений п. 6.2. може бути змінено за попереднім погодженням сторін договору. Відповідні зміни по умовам оплати товару у кожному окремому випадку зазначаються в додатках до цього договору, що являються його невід`ємними частинами (п. 6.3. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується відповідними виписками банку (п. 6.4. договору).

У випадку порушення покупцем строку оплати товару, визначеного п.6.2. договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день невиконання такого зобов`язання (п. 7.4. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 11.1. договору).

Усі зміни і додатки до даного договору, а також інші документи, які створюються для його виконання, оформлені сторонами у письмовому вигляді, є невід`ємною частиною цього договору (п. 11.4. договору).

01.12.2020 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, в якій дійшли взаємної згоди викласти п. 1.1. договору в наступній редакції: « 1.1. Постачальник на умовах цього договору зобов`язується передавати у власність покупцеві А/Б дрібнозернистий тип Б (Б-10, Б-20), бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, емульсію бітумну швидкорозпадну ЕКШ 60, сіль та пісок та/або інші товарно-матеріальні цінності - (ТМЦ), надалі - товар, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару на умовах цього договору.».

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 108 000,00 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписану сторонами та скріплену їх печатками видаткову накладну № 1626 від 13.07.2022.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 108 000,00 грн. Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Господарський суд зазначає наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 108 000,00 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписану сторонами та скріплену їх печатками видаткову накладну № 1626 від 13.07.2022.

Господарський суд наголошує, що відповідно до п. 11.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

Укладеним між сторонами договором не передбачено можливості автоматичної пролонгації строку його дії.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України).

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що спірний договір укладено в письмовій формі за підписами обох сторін, а отже відповідно до ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміни до цього договору мають бути оформлені в письмовій формі, за підписами сторін.

До того ж, відповідно до п. 11.4. договору усі зміни і додатки до даного договору, а також інші документи, які створюються для його виконання, оформлені сторонами у письмовому вигляді, є невід`ємною частиною цього договору.

Господарський суд зазначає, що доказів укладання між сторонами додаткової угоди до договору щодо продовження строку дії спірного договору позивачем до суду не надано.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Рішення суду, що набрало законної сили та яким було б строк дії спірного договору продовжено в матеріалах справи відсутнє.

Враховуючи викладене, договір поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020 припинив свою дію з 01.01.2021.

Отже, твердження позивача, що поставка відповідачу товару за видатковою накладною №1626 від 13.07.2022 ним відбувалась на виконання умов договору поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020 є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, в редакції, що діяла в момент виникнення спірних правовідносин, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Таким чином, поставка відповідачу товару за видатковою накладною № 1626 від 13.07.2022 відбувалась не на виконання умов договору поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020, а на виконання умов договору поставки, укладеного сторонами у спрощений спосіб.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Належні докази погодження сторонами строку виконання зобов`язання з оплати поставленого відповідачу за видатковою накладною № 1626 від 13.07.2022 товару в матеріалах справи відсутні.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає наступне.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 1626 від 13.07.2022 на суму 108 000,00 грн є таким, що настав 13.07.2022.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 108 000,00 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 108 000,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 54 000,00 грн за період з 21.07.2022 по 20.07.2023.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Оскільки законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

Позивач у позовній заяві, як на підставу для нарахування пені, посилається на п. 7.4. договору поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020, відповідно до якого у випадку порушення покупцем строку оплати товару визначеного п.6.2. договору покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день невиконання такого зобов`язання.

Оскільки, як встановлено судом, поставка відповідачу товару за видатковою накладною № 1626 від 13.07.2022 відбувалась не на виконання умов договору поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020, а на виконання умов договору поставки, укладеного сторонами у спрощений спосіб, нарахування пені відповідно до п. 7.4. договору поставки № 2104/20-П-ДФ від 21.04.2020 є безпідставним. Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 54 000,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2022 року по червень 2023 року у розмірі 12 943,42 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 120 943,42 грн, з яких: 108 000,00 грн основний борг, 12 943,42 грн інфляційні втрати.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 828,55 грн (30,87 %), на відповідача 1855,45 грн (69,13 %).

У позовній заяві позивачем визначено попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу 13 500,00грн.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) Такі докази подаються до закінчення судових дебатів справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ-Дніпро" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 7, офіс 105, ідентифікаційний код 42812128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" (65120, Одеська область, смт Авангард, вул. Базова, буд. 12, ідентифікаційний код 03446334) 122 798,87 грн, а саме: 120 943,42 грн, з яких: 108 000,00 грн основний борг, 12 943,42 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1855,45 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.12.2023

Суддя І.В. Мілєва