Рішення

від 04.12.2023 по справі 513/1570/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1570/23

Провадження № 2/513/467/23

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі Русавській Н.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №513/1570/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Саратського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , який за життя 28 вересня 2006 року склав заповіт на ім`я відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким заповів: брату ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) площею 4,00 га, належне йому на підставі Сертифікату серії ОД №0156715 по СПК «Победа»; позивачці ОСОБА_1 та сестрі ОСОБА_2 право на 1/2 частку земельної частки (паю) площею 4,00 га по СПК «Победа» кожному, що належало спадкодавцю на підставі Сертифікату серії ОД №0167769.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,06 га в межах території Новоселівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яку остання прийняла у спадщину після смерті чоловіка та батька позивачки ОСОБА_4 , але за життя не оформила.

Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_5

26 серпня 2022 року за її заявою та заявою сестри, ОСОБА_2 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. заведена спадкова справа №282/2022 до майна померлої ОСОБА_5 . Однак, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері на частку земельної ділянки, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненадання доказів спільного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини. Позивачка вважає, що строк для прийняття спадщини вона не пропустила, оскільки вона не втрачала інтересу до спадкового майна, після смерті батька ОСОБА_4 отримувала орендну плату на користування земельною ділянкою. Крім того, спадщина не визнавалася відумерлою. Про відмову від спадщини у порядку ст.1268 ЦК України позивачка не заявляла. Також вчасно звернутися до нотаріуса заявою про прийняття спадщини позивачка не мала можливості за станом здоров`я. Враховуючи викладене, просить визначити її додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю у два місяці.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позивачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за допомогою месенджера «Viber», в судове засідання не з`явилась, заяви про відкладення розгляду справи не подала.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за допомогою месенджера «Viber», в судове засідання не з`явилися. Надали заяви про розгляд справи за їх відсутності у заявах зазначили, що позов визнають у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали нотаріальної справи №282/2022, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новоселівка Саратського району Одеської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10 серпня 2022 року Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місце реєстрації смерті: Виконавчий комітет Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області, актовий запис №38.

За життя 28 вересня 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким заповів: ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) площею 4,00 га, належне йому на підставі Сертифікату серії ОД №0156715 по СПК «Победа»; позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 право на 1/2 частку земельної частки (паю) площею 4,00 га по СПК «Победа» кожному, що належало спадкодавцю на підставі Сертифікату серії ОД №0167769.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Новоселівка Саратського району Одеської області померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06 березня 2019 року Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №137.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,06 га в межах території Новоселівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яку остання прийняла у спадщину після смерті чоловіка та батька позивачки ОСОБА_4 , але за життя не оформила свої права на спадщину.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 28 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2023 року, встановлено факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 . Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 929104, виданого 07 березня 2007 року Саратською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 02 грудня 2005 року №597/А-05.

Згідно довідки Новоселівського старостинського округу Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області №535 від 12 листопада 2020 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті за данною адресою були зареєстровані, проживали та входили до складу сім`ї: онук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з статті 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.

При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Позивач є донькою та спадкоємицею першої черги за законом після смерті матері. Факт родинних відносин між спадкодавицею та спадкоємицею, як між матір`ю та донькою, підтверджено рішенням Саратського районного суду Одеської області від 28 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2023 року.

Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та 26 серпня 2022 року заведена спадкова справа №282/2022 до майна померлої ОСОБА_5 .

Згідно з рішенням Саратського районного суду Одеської області від 11 травня 2023 року, відповідачці ОСОБА_2 надано додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Новоселівка Саратського району Одеської області, терміном на два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Спадковим майном є право на ? частку земельної ділянки. Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними. Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги що оформлення спадкових справ судовому розглядові не підлягають.

Так, виходячи з положень підпункту 1.2. пункту 1, підпунктів 2.2, 2.3 пункту 2, підпункту 3.1. пункту 3 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Постановою від 23 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І., відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,06 га, в межах території Новоселівської сільської ади Блігород-Дністровського району Одеської області, яку остання прийняла спадщину після смерті чоловіка та батька ОСОБА_4 , за пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Позивачка вважає, що строки подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері нею не пропущено за фактичного прийняття нею спадщини, яка не визнана відумерлою і від якої вона не відмовлялася.

Так, згідно з довідкою голови СГВК «Победа» І.К.Чеботар від 23 жовтня 2023 року №133, після смерті ОСОБА_4 орендну плату на користування земельною ділянкою отримує його донька, ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31 жовтня 2023року №773, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,06 га, місце розташування: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Саратська селищна рада (за межами населеного пункту с.Зоря), кадастровий номер: 5124583900:01:001:0800, яка належить на праві власності гр. ОСОБА_7 , не визнавалась відумерлою спадщиною.

Зазначене свідчить про те, що позивачка у розумінні ст.1268 ЦК України прийняла спадщину та не втрачала інтересу до спадшини, яка є відкритою та не визнана відумерлою.

Оцінюючи доводи позивачки та надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку є поважними, спадкоємиця та позивачка у справі фактично прийняла спадщину у розумінні ст.1268 ЦК України.

Інші спадкоємці - відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги позивачки визнали повністю, не заперечували про прийняття спадщини сестрою позивачкою у справі ОСОБА_1 .

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.

У зв`язку із цим, суд відповідно до ст. 82 ЦПК України, визнає вказані позивачем обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов:

-визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України;

-відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин;

-якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідачі визнали позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Визнання позову відповідачами, відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).

Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженці с. Новоселівка Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Новоселівка Саратського району Одеської області, яка була спадкоємицею ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новоселівка Саратського району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Дата складення повного тексту рішення 04.12.2023.

Суддя В. С. Миргород