Рішення

від 01.12.2023 по справі 910/1066/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2023Справа № 910/1066/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Бессарабський ринок" (Бессарабська площа, 2, м. Київ, 01024)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Групп Україна" (вул. Круглоуніверситетська 2/1Б, м. Київ, 01024

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Групп" (79012, Львівська обл., місто Львів, вул. Академіка Сахарова, будинок 42)

про стягнення 774 159,49 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Бессарабський ринок" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Групп Україна" про стягнення 774 159,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 11 про відшкодування комунальних витрат та витрат підприємства - балансоутримувача КП "Бессарабський ринок" на утримання орендованого майна та інших платежів від 25.01.2019 року в частині своєчасного відшкодування понесених позивачем комунальних витрат та витрат на утримання майна, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію суду 13.02.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2023 року надійшла заява б/н від 06.02.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, за результатами розгляду якої суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1066/23, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою суду від 17.02.2023 року за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Групп" (код ЄДРПОУ 39357600).

Судом встановлено, що через відділ діловодства суду від позивача 23.02.2023 року надійшла заява б/н від 23.02.2023 року про виконання вимог ухвали суду від 17.02.2023 року щодо направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками та заявою про усунення недоліків. Вказана заява з доданими до неї доказами залучена судом до матеріалів справи.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача та третю особу про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву та пояснення щодо суті позову, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 17.02.2023 року була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: вул. Круглоуніверситетська 2/1Б, м. Київ, 01024, та третьої особи: 79012, Львівська обл., місто Львів, вул. Академіка Сахарова, будинок 42.

Так, про відкриття провадження у справі № 910/1066/23 третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 27.02.2023 року поштового відправлення №0105493878898 ТОВ «Скай Групп».

Проте, ухвала суду від 17.02.2023 року направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута відділенням поштового зв`язку 22.03.2023 року неврученою у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача ТОВ «Скай Групп Україна» зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/1066/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Поряд із цим суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 168, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 17.02.2023 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву, а третя особа - пояснення щодо суті спору .

Як свідчать матеріали справи, відповідач та третя особа не скористались наданими їм процесуальними правами, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача та третьої особи на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача та від третьої особи станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та письмових пояснень та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статей 165, 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки ТОВ «Скай Групп Україна» та ТОВ «Скай Групп» не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а третьою особою - письмових пояснень щодо суті спору, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 07.09.2015 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп» (орендар за договором) та Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» (підприємство за договором) укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2007 (далі - Договір оренди №2007), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 11.06.2015 року №637/1501 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2 для розташування кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди № 2007 об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 153,2 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до умов пункту 9.1 Договору оренди №2007 цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 07.09.2015 року до 05.09.2018 року.

В подальшому 20.04.2016 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп» (орендар за договором) та Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» (підприємство за договором) укладено Договір №1 про внесення змін до Договору від 07.09.2015 року №2007 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, згідно з пунктом 1 якого сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1 Договору оренди №2007 в наступній редакції: «Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 11.06.2015 року №637/1501 та протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 11.03.2016 року №10 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2 для розміщення кафе з реалізацією товарів підакцизної групи».

Також 30.10.2018 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп» (орендар за договором) та Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» (підприємство за договором) укладено Договір №2007-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 07.09.2015 року №2007) (далі - Договір оренди №2007-1) за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 25.09.2018 року №43/119 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2 для розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди №2007-1 об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 153,2 кв.м згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до умов пункту 9.1 Договору оренди №2007-1 цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 30.10.2018 року до 28.10.2021 року, але не більше ніж до початку проведення ремонтно-реставраційних робіт будівлі Бессарабського ринку або до прийняття Київською міською радою рішення щодо використання будівлі.

Окрім цього 26.12.2019 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп» (орендар за договором) та Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» (підприємство-балансоутримувач за договором) укладено Договір про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2018 року №2007-1 шляхом викладення його у новій редакції.

Так, відповідно до пункту 1.1 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності №43/119 від 25.09.2018 року, протоколу № 37/172 від 03.10.2019 року, передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2 для розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 153,2 кв.м згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За умовами пункту 9.1 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 30.10.2018 року до 28.10.2028 року, але не більше ніж до початку проведення ремонтно-реставраційних робіт будівлі Бессарабського ринку або до прийняття Київською міською радою рішення щодо використання будівлі.

Вказаний Договір про внесення змін від 26.12.2019 року до Договору оренди №2007-1 від 30.10.2018 року підписаний уповноваженими представниками орендодавця, орендаря, підприємства-балансоутримувача, скріплений печатками сторін та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. за реєстровим номером №4516.

Судом встановлено, що укладений Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва від 30.10.2018 року №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Договору №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 153,2 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, яке знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2, та надається для розташування кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно з положеннями пункту 2.4 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Бессарабський ринок».

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору оренди регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 року (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 статті 1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або майна, що перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Вказаний Закон втратив чинність на підставі Закону № 157-IX від 03.10.2019 року з 01.02.2020 року, та згідно п. 2 Прикінцевих положень останнього Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За висновками суду, при укладенні Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі щодо об`єкту оренди, його вартості, розміру орендної плати та відшкодування комунальних витрат, порядок передачі та повернення майна, відповідальність сторін та строк дії договору тощо, що підтверджується також матеріалами справи.

Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно з пунктом 2.3 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) стан об`єкта оренди на дату передачі його Орендареві визначається в акті приймання - передавання за узгодженим висновком підприємства-балансоутримувача і орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №2007 від 07.09.2015 року орендодавець передав, а орендар - ТОВ «Скай Групп» прийняв у орендне користування приміщення для розташування кафе, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Бессарабський ринок», загальною площею 153,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, Бессарабська площа, 2, на підтвердження чого 10.09.2015 року між орендодавцем, підприємством-балансоутримувачем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі нерухомого майна (Додаток до Договору оренди №2007 від 07.09.2015 року), копія якого наявна в матеріалах справи.

У вказаному акті приймання-передачі від 10.09.2015 року зазначено, що орендар приймає в оренду для розташування кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи, приміщення, що перебуває на балансі КП «Бессарабський ринок», а також визначений стан об`єкта оренди на дату передачі його орендареві та зазначено, що стан приміщення, що передається в оренду - задовільний.

Факт отримання вказаного нерухомого майна в оренду, його характеристики та подальше користування орендарем - ТОВ «Скай Групп» сторонами не заперечувалось.

При цьому судом встановлено відсутність з боку відповідача як орендаря претензій щодо неналежного стану переданого в оренду майна та його технічних характеристик. Доказів наявності обставин щодо неможливості користування предметом оренди відповідно до умов Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) та його призначення в матеріалах справи відсутні.

Поряд із цим 11.08.2020 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп» (первісний орендар за договором, третя особа у справі), Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» (підприємство-балансоутримувач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп Україна» (новий орендар за договором, відповідач у справі) укладено Договір про внесення змін до Договору про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2018 року №2007-1, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Групп», яке є користувачем (орендарем) нерухомого майна загальною площею 153,2 кв.м., розташованого за адресою 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2, на безоплатній основі (безкоштовно) передало (відступило) новому орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай Групп Україна» повністю всі свої права та обов`язки орендаря по Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2018 року №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року).

Згідно п. 2 вказаного Договору про внесення змін у зв`язку з передачею прав і зобов`язань, а також зважаючи на те, що ТОВ «Скай Групп» на безоплатній основі (безкоштовно) відступило новому орендарю (ТОВ «Скай Групп Україна») повністю всі права та обов`язки орендаря по Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2018 року №2007-1, сторони вирішили викласти Преамбулу та розділ 11 вказаного Договору в новій редакції.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення (п. 4 Договору про внесення змін від 11.08.2020 року).

Вказаний Договір про внесення змін від 11.08.2020 року підписаний уповноваженими представниками орендодавця, первісного орендаря, нового орендаря, підприємства-балансоутримувача, скріплений печатками сторін та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. за реєстровим номером №2501.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Так, за умовами п. 8.1 Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2018 року №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) орендар не має права передавати свої зобов`язання за цим Договором та передавати об`єкт оренди повністю або частково в користування іншій особі, укладати договори (контракти, угоди), пов`язані з будь - яким використанням об`єкта іншою юридичною особою, без попередньої письмової згоди орендодавця.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня письмова згода Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на зміну сторони Договору оренди від 30.10.2018 року №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року), водночас, враховуючи укладення між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю як первинним орендарем, Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» як підприємством - балансоутримувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп Україна» як новим орендарем 11.08.2020 року Договору про внесення змін до Договору про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2018 року №2007-1, суд вважає погодженою Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передачу ТОВ «Скай Групп» відповідачу своїх прав та зобов`язань орендаря за Договором оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року).

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Групп Україна» як новий орендар набуло прав та обов`язків володільця і користувача майна, переданого в оренду, на умовах, визначених Договором оренди від 30.10.2018 року №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року).

Факт користування ТОВ «Скай Групп Україна» орендованим майном сторонами не заперечувався.

Поряд із цим суд зазначає, що укладення між сторонами Договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування нежитловими приміщеннями, що, в свою чергу, породжує обов`язок відповідача сплачувати плату за користування орендованим нерухомим майном, а також понесені орендодавцем витрати на утримання майна (комунальні та експлуатаційні витрати).

Так, відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) оренда плата визначена на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань права власності від 03.10.2019 року, пункт 170 протоколу №37/172 і становить без ПДВ за 1 кв.м. орендованої площі 400,55 грн. (станом на 10.12.2019 року), що в цілому складає 61 364,42 грн. без ПДВ.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно частин 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Так, оренда плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекси інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. (п. 3.2. Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року)).

Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору оренди №2007-1 в частині здійснення оплати орендної плати орендарем не є предметом дослідження у даній справі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 9.6 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, Орендар за користування об`єктом оренди сплачує орендну плату, витрати підприємства-балансоутримувача на утримання орендованого майна та інші платежі, зазначені у підпункті 9.7 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності.

Згідно з пунктом 9.7 вказаного Положення крім орендної плати орендар сплачує:

- податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України;

- компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договорів, які укладаються між орендарем та підприємством-балансоутримувачем та/або відповідними особами, що надають такі послуги, а у разі встановлення орендної плати у розмірі 1 гривня на рік, компенсацію таких витрат підприємства-балансоутримувача у розмірах, визначених у договорах, які укладаються між орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Так, відповідно до пункту 3.9 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибуткової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Згідно з пунктом 4.2.11 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) Орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальником таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними Орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

У разі відсутності можливості укладання прямих договорів з підприємствами - постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), Орендар відшкодовує витрати підприємства-балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підстав даних обліку (лічильників).

За умовами пункту 4.2.12 Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року), Орендар зобов`язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством-балансоутримувачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, за послуги з управління об`єктом нерухомості.

Отже, на виконання вказаних умов Договору оренди №2007-1 (в редакції Договору про внесення змін від 26.12.2019 року) між Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» (підприємство за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп» (орендар за договором) 25.11.2019 року укладено Договір № 11 про відшкодування комунальних витрат та витрат підприємства-балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна та інших платежів (далі - Договір №11 від 25.01.2019 року), відповідно до пункту 1.1 якого за користування об`єктом оренди Орендар сплачує щомісячно Підприємству:

- комунальні витрати на утримання нежитлового приміщення, розрахунок яких здійснюється пропорційно займаної площі та становить: 422,83 грн. з урахуванням ПДВ згідної додатком №1, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1.1 договору);

- витрати підприємства-балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна та інших платежів, розрахунок яких здійснюється пропорційно займаної площі та становить: 13 138,43 грн. з урахуванням ПДВ згідно з додатком № 2, що є невід`ємною частиною нього договору (пункт 1.1.2 договору);

- відшкодування за фактично спожиту електричну енергію згідно показників лічильника з урахуванням коефіцієнту втрат в мережах та КЗ трансформатора на підставі акту (пункт 1.1.3 договору);

- відшкодування за фактично спожите водопостачання та водовідведення згідно показників лічильника на підставі акту (пункт 1.1.4 договору).

Пунктом 1.2 Договору №11 від 25.01.2019 року передбачено, що відповідно до пункту 3.9 Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2018 року №2007-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 07.09.2015 року №2007) вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окремо на підставі договорів, укладених Орендарем з Підприємством або організаціями, що надають такі послуги.

Окрім цього, Додатковою угодою №1 від 10.08.2020 року до Договору №11 від 25.01.2019 року сторони внесли зміни до умов пунктів 1.1.1 та 1.1.2 Договору та встановили, що: комунальні витрати на утримання нежитлового приміщення, розрахунок яких здійснюється пропорційно займаної площі та становить: 1 433,95 грн. з урахуванням ПДВ (пункт 1.1.1 договору); витрати підприємства-балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна та інших платежів, розрахунок яких здійснюється пропорційно займаної площі та становить: 17 896,82 грн. (пункт 1.1.2 договору).

Згідно п.п. 1.1.3, 1.1.4 Договору №11 від 25.01.2019 року за користування об`єктом оренди орендар сплачує щомісячно підприємству відшкодування за фактично спожиту електричну енергію згідно показників лічильника з урахуванням коефіцієнту втрат в мережах та КЗ трансформатора на підставі акту; відшкодування за фактично спожите водопостачання та водовідведення згідно показників лічильника на підставі акту.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктом 6.1 Договору №11 від 25.01.2019 року сторони погодили, що умови цього договору застосовуватимуться до відносин, що виникли між сторонами з 30.10.2018 року відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України і діють до 28.10.2021 року.

Окрім цього у пункті 2 Додаткової угоди №1 від 10.08.2020 року сторони погодили, що умови Договору №11 від 25.01.2019 року застосовуватимуться до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2020 року відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір та додаткова угода підписані орендарем та підприємством та скріплені печатками сторін.

Суд зазначає, що укладений між сторонами по справі договір про відшкодування комунальних витрат та витрат підприємства - балансоутримувача є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зокрема, згідно пунктів 3, 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), до складу плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов`язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно; витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Наразі, сторонами погоджено на підписано Додаток № 1 до Договору № 11 від 25.01.2019 року - Розрахунок суми комунальних витрат на утримання нежитлового приміщення та розрахунок суми відшкодування витрат підприємства - балансоутримувача на утримання орендованого майна та інших платежів станом на 01.01.2018 року та станом на 01.01.2020 року, якими визначено статті експлуатаційних витрат, суми втрат за календарний рік по всій будівлі та вартість витрат на 1 кв.м на рік.

В свою чергу 11.08.2020 року між Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» (підприємство), Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Групп Україна» (новий орендар) укладено Додаткову угоду №2 до Договору №11 від 25.01.2019 року, за умовами якої у зв`язку з передачею 11.08.2020 року прав та зобов`язань по Договору про внесення змін до Договору про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2018 року №2007-1 сторони вирішили здійснити заміну сторони у Договорі №11 від 25.01.2019 року, а саме замінити первісного орендаря - ТОВ «Скай Групп» на нового орендаря - ТОВ «Скай Групп Україна», у зв`язку з чим викладено преамбулу договору та розділ 8 договору (юридичні адреси та банківські реквізити сторін) у новій редакції.

Крім того, у пункті 3 Додаткової угоди №2 від 11.08.2020 року сторони узгодили, що первісний орендар (замовник) добровільно та за згодою двох інших сторін передає новому орендарю (новому замовнику) всі права та обов`язки замовника по виконанню умов Договору №11 від 25.01.2019 року в обсязі і на умовах, що існують на дату набрання чинності цією додаткової угодою.

З моменту набрання чинності цією Додатковою угодою Орендар втрачає всі права та звільняється від зобов`язань за Договором №11 від 25.01.2019 року (пункт 2 Додаткової угоди №2); Орендар підтверджує, що сповістив Нового орендаря про перебіг виконання умов Договору №11 від 25.01.2019 року, передав йому всі необхідні документи та права для належного виконання умов Договору (пункт 5 Додаткової угоди №2).

Таким чином, ТОВ «Скай Групп Україна» як новий орендар майна за Договором оренди №2007-1 від 30.10.2018 року набув всіх прав та обов`язків первісного орендаря - ТОВ «Скай Групп України», у тому числі в частині обов`язків щодо погашення існуючої на момент укладання вказаної Додаткової угоди №2 від 11.08.2020 року заборгованості первісного орендаря по оплаті витрат на утримання орендованого майна та інших комунальних витрат, а також платежів за Договором про відшкодування витрат №11 від 25.01.2019 року.

В подальшому Додатковою угодою №3 від 29.10.2021 року до Договору №11 від 25.01.2019 року сторони продовжили строк дії вказаного Договору до 28.10.2024 року.

В свою чергу, відповідно до пункту 2.2.4 Договору №11 від 25.01.2019 року Орендар зобов`язується незалежно від наслідків господарської діяльності не пізніше п`ятого числі поточного місяця вносити плату щомісячно в розмірі, передбаченому пунктом 1.1.1, 1.1.2 даного договору на рахунок Підприємства.

Доказів узгодження сторонами інших строків та порядку компенсації підприємству - балансоутримувачу комунальних витрат та витрат на утримання орендованого майна за Договором №11 від 25.01.2019 року матеріали справи не містять.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до пункту 3.1.2 Договору №11 від 25.01.2019 року Підприємство має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість.

Судом встановлено за матеріалами справи та зазначено в позовній заяві, що відповідно до умов пунктів 1.1.1-1.1.4, 2.2.4, 3.1.2 Договору №11 від 25.01.2019 року позивачем як підприємством-балансоутримувачем здійснено нарахування відповідачеві суми відшкодування комунальних витрат та витрат на утримання нежитлового приміщення (витрат за теплопостачання, витрат за електроенергію, витрат за централізоване водопостачання та водовідведення, витрат за скид стічних вод з перевищенням ДК, витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та інших платежів) за період з грудня 2019 року по листопад 2022 року у загальному розмірі 797 163,89 грн., у тому числі суми заборгованості первісного орендаря ТОВ «Скай Групп» у розмірі 190 379,63 грн. за період грудень 2019 - липень 2020 року, про що позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт понесення та обсяг комунальних витрат позивача з утримання орендованого майна відповідачем не заперечувався.

Доказів пред`явлення відповідачем заперечень щодо обсягів та ціни наданих комунальних послуг, відмови відповідача від приймання наданих орендодавцем та балансоутримувачем послуг оренди та комунальних і експлуатаційних послуг з утримання майна, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору №11 від 25.01.2019 року в частині утримання орендованого майна та будівлі в цілому в належному стані, до суду не надходило.

Будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання орендодавцем умов Договору оренди №2007-1 в частині надання в оренду нежитлового приміщення та понесення балансоутримувачем витрат на утримання майна на час розгляду справи відсутні.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач свої зобов`язання за Договором №11 від 25.01.2019 року щодо сплати суми відшкодування комунальних витрат та витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за період грудень 2019 року - листопад 2022 року не виконав, здійснивши лише часткове погашення боргу у загальній сумі 23 003,97 грн., а саме платіжними дорученнями від 16.10.2020 року на суму 7 330,77 грн., від 04.06.2021 року на суму 3 000,00 грн., від 16.07.2021 року на суму 12 637,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Таким чином, заборгованість відповідача по відшкодуванню комунальних витрат та інших платежів з утримання орендованого майна за вказаний період становить 774 159,92 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Зобов`язанням, згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку невиконанням умов Договору № 11 від 01.10.2020 року та з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача листом №291-229 від 01.10.2020 року з вимогою погасити наявну заборгованість вказаним за Договором з відшкодування комунальних витрат та витрат балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна у загальному розмірі 583 315,36 грн., у тому числі заборгованість ТОВ «Скай Групп» - у сумі 190 379,63 грн. та заборгованість ТОВ «Скай Групп Україна» - у сумі 393 935,73 грн.; а також листом №291-275 від 16.11.2020 року з попередженням про припинення електропостачання у зв`язку з наявною заборгованістю. Копії вказаних листів наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач погашення зазначеної заборгованості по відшкодуванню комунальних витрат та витрат на утримання орендованого майна не здійснив.

Таким чином, як зазначено позивачем у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення відшкодування комунальних платежів та витрат балансоутримувача на утримання орендованого нежитлового приміщення за період оренди грудень 2019 року - листопад 2022 року у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору №11 від 25.11.2019 року не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 774 159,49 грн., яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Договором №11 від 25.01.2019 року та письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними Договору про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2007-1 від 30.10.2018 року, Договору про внесення змін від 11.08.2020 року до Договору про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2007-1 від 30.10.2018 року, Договору про відшкодування комунальних витрат та витрат підприємства-балансоутримувача КП «Бессарабський ринок» на утримання орендованого майна та інших платежів №11 від 25.01.2019 року та додаткових угод до них та/або їх окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором №11 від 25.01.2019 року на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача з відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат на підставі наданих позивачем доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором №11 від 25.10.2019 року у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повного відшкодування комунальних платежів та витрат відповідача на утримання орендованого нежитлового приміщення відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 774 159,49 грн. за вказаним Договором №11 від 25.10.2019 року підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 29, ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Групп Україна" (вул. Круглоуніверситетська 2/1Б, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 43431647) на користь Комунального підприємства "Бессарабський ринок" (Бессарабська площа, 2, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 05587984) 774 159 (сімсот сімдесят чотири тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн. 49 коп. основного боргу та 11 612 (одинадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 39 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 01 грудня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон