Рішення

від 29.11.2023 по справі 910/7736/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/7736/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛАНС-АГРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел.Ей.Інновейшінз»

про стягнення 306 823, 63 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛАНС-АГРО» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел.Ей.Інновейшінз» (далі - відповідач) про стягнення 306 823, 63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору комісії №4-Б від 10.01.2022 позивачем оплачено надані відповідачем агентські послуги на загальну суму 1 840 941, 69 грн, в т.ч. ПДВ, втім останнім у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки не було зареєстровано податкові накладні по вказаним операціям в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на суму 306 823, 63 грн, що є його збитками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7736/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.06.2023 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених судових витрат.

24.07.2023 року через підсистему «Електронний суд» та канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Ел.Ей.Інновейшінз» проти позову заперечувало, посилаючись на те, що така дія як реєстрація податкової накладної сама по собі здійснюється в межах відносин платника податків з контролюючим органом та регулюються податковим законодавством. У позовній заяві відсутні докази звернення позивача до контролюючого органу із заявою зі скаргою на відповідача про відсутність реєстрації податкової накладної або щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних відповідачем. В частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечував з посиланням на їх необгрунтованість, мотивуючи, що позивачем не надано доказів оплати адвокату зазначеної вартості послуг.

02.08.2023 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків. З урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2)шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17). При цьому доведеність протиправних дій відповідача, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (пункт 38 постанови Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ел.Ей.Інновейшінз» (агент, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛАНС-АГРО» (Товариство, позивач) 10.01.2022 укладено Договір комісії № 4-Б, відповідно до якого агент у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду, комісію бере на себе зобов`язання надати Товариству послуги по сприянню в укладанні Товариством основних договорів з контрагентами та отримання Товариством за ними платежів, шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Товариства.

Статтею 1011 ЦК України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (ст. 1014 ЦК України).

Строк дії відповідно до пункту 9.1 договору сторонами визначено з моменту його підписання і діє протягом п`яти календарних років.

Відповідно до ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

За умовами пункту 4.5 договору протягом 90 календарних днів з моменту узгодження і підписання сторонами акту приймання-передачі наданих агентських послуг, Товариство зобов`язується перераховувати на поточний рахунок агента платіж, вказаний в такому акті в повному обсязі.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідач надав, а позивач прийняв агентські послуги на загальну суму 1 840 941, 69 грн., що підтверджується актом прийому виконання послуг до рахунку-фактури №СФ-031/03 від 31.03.2022 на суму 360 799, 00 грн. (у тому числі ПДВ 60 133, 17 грн.), актом прийому виконання послуг до рахунку-фактури №СФ-16/05 від 16.05.2022 на суму 249 210, 49 грн., (у тому числі 41 535, 08 грн. ПДВ), актом прийому виконання послуг до рахунку-фактури №СФ-031/05 від 31.05.2022 на суму 171 469,96 грн., (у тому числі ПДВ 28 578, 33 грн.), актом прийому виконання послуг до рахунку-фактури №СФ-06/06 від 06.06.2022 на суму 579 319, 60 грн., (у тому числі ПДВ 96 553,27 грн.), актом прийому виконання послуг до рахунку-фактури №СФ-15/06 від 15.06.2022 на суму 480 142, 64 грн., (у тому числі 80 023, 78 грн. ПДВ).

Відповідно до п. 4.1 Договору комісії за надання послуг, передбачених цим договором, Товариство зобов`язується сплачувати агенту агентську винагороду, яка складається з двох частин: регулярного авансового платежу та платежу, що сплачуються Товариством після отримання ним коштів від контрагентів за основними договорами, укладеними за посередництва агента («плаваючий» платіж), у порядку та строки, передбачені п 4.3 цього договору.

Згідно п.4.3 Договору детальні розрахунки розміру «плаваючого» платежу відображаються і закріплюються сторонами в актах приймання-передачі наданих агентських послуг за відповідний період та розшифровках до них.

Як вбачається з платіжних інструкцій №1443 від 20.05.2022 на суму 114 000, 00 грн., № 1449 від 23.05.2022 на суму 246 799, 00 грн., № 1605 від 17.06.2022 на суму 171 469, 96 грн., № 1623 від 22.06.2022 на суму 249 210, 49 грн., № 1643 від 29.06.2022 на суму 579 319,60 грн., № 1644 від 29.06.2022 на суму 480 142, 64 грн. позивач сплатив відповідачу вартість агентських послуг у повному обсязі.

Досліджуючи матеріали справи слідує, що сума податку на додану вартість складає 306 823, 63 грн.

Позивач неодноразово, 17.04.2023 та 10.05.2023 звертався до відповідача з вимогами провести реєстрацію податкових накладних.

Відповідачем в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не було зареєстровано податкові накладні на суми наданих агентських послуг в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на загальну суму 306823, 63 грн., що є його збитками.

Відповідач у письмовому відзиві зазначив, що така дія як реєстрація податкової накладної сама по собі здійснюється в межах відносин платника податків з контролюючим органом. Обгрунтовуючи своє заперечення мотивував тим, що уклавши Договір комісії № 4-Б діяв від імені та в інтересах позивача, на виконання якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Ел.Ей.Інновейшінз» 25.02.2021 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Раум Інжиніринг» договір. У зв`язку з тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Раум Інжинірінг» виникло податкове зобов`язання за укладеним договором, означене ТОВ звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Зазначивши, що у разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, Державна податкова служба буде змушена зареєструвати податкові накладні.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов`язання третьою особою не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору комісії відповідач надав агентські послуги, а позивач оплатив їх вартість у повному обсязі.

При цьому, у відповідача наявний обов`язок надати позивачу податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законодавством України строк.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд.V цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН замовником послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ел.Ей.Інновейшінз» (як виконавця за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв замовнику включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від виконавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація замовником майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (виконавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, підпункт 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ викладено у новій редакції, абзацами 1-3 якого передбачено:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.».

Як було зазначено вище відповідачем на виконання положень договору комісії № 4-Б надано позивачу агентські послуги на суму 1 840 941, 69 грн., з яких ПДВ складає 306823, 63 грн.

При цьому, у відповідача в силу вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу та виник обов`язок з складання та реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, у встановлені податковим законодавством терміни і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо своєчасного складання податкових накладних на вищезазначену суму не виконав, належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (прийняття, зупинення/блокування реєстрації, відмова у реєстрації накладних тощо) за спірними господарськими операціями на загальну суму ПДВ у розмірі 306 823, 63 грн. суду не надав.

Також, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б наявність об`єктивних обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем своїх податкових зобов`язань та/або вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушення таких зобов`язань.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ у розмірі 306 823, 63 грн. до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі №910/3338/21 від 10.01.2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК України та ст.224 ГК України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на вказані норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доводи відповідача, наведені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано договір про професійну правничу допомогу № 47 від 20.04.2023, укладений адвокатом Вовк О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЛАНС-АГРО», ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1036904 від 15.05.2023, виданий на ім`я адвоката Вовк О.В., акт прийняття-передачі наданих послуг від 30.05.2023, рахунок на оплату №03 від 30.05.2023, платіжна інструкція в національній валюті №2068 від 07.06.2023 на суму 20 000,00 грн.

Згідно пункту 4.1 Договору № 47 вартість професійної правничої допомоги адвоката у суді першої інстанції становить 20 000,00 грн., які клієнт повинен перерахувати на рахунок адвоката протягом двадцяти банківських днів з дня укладення договору.

Згідно акту прийняття-передачі наданих послуг від 30.05.2023 адвокатом були надані послуги в повному обсязі, а клієнтом прийняті юридичні послуги по справі № 910/7736/23 на суму 20 000,00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень.

Відповідно до умов Договору № 47 адвокатом Вовк О.В. надано позивачу рахунок на оплату №03 від 30.05.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛАНС-АГРО» 07.06.2023 здійснило оплату на підставі вказаного рахунку 20 000,00 грн. за надання правничої (правової) допомоги.

Судом встановлено, що Вовк Олександр Володимирович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України та свідоцтвом про заняття адвокатською діяльністю №253 від 23.03.2007.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 126 ГПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел.Ей.Інновейшінз» (04073, місто Київ, вул. М. Садовського 12 кв. 27, код ЄДРПОУ 41797591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛАНС-АГРО» (03040, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 14, офіс 212, код ЄДРПОУ 40072497) 306 823 (триста шість тисяч вісімсот двадцять три) грн. 63 коп. - збитків, 4 602 (чотири тисячі шістсот дві) грн. 36 коп. - витрат по сплаті судового збору, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрати на правову допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2023.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА