Рішення

від 09.11.2023 по справі 910/4056/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2023Справа № 910/4056/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОКТАНТ"прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину та застосування наслідків недійсності Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Мурга О.Г.;

від відповідача: Архіпов О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4056/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ" (далі також - позивач, ТОВ "СТОКТАЙМ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОКТАНТ" (далі також - відповідач, ТОВ «ФК "ОКТАНТ") про:

- визнання недійсним договору факторингу від 04.02.2021 № 04/02/21f;

- застосування наслідків недійсності шляхом витребування оригіналів документів, отриманих за Актом приймання-передачі від 04.02.2021.

У позовній заяві позивач також просить:

- витребувати докази;

- залучити до участі в справі третіми особами, без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джирінг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніко Фінанс".

01.05.2023 позивач на виконання вимог суду надав додаткові пояснення стосовно заявлених клопотань.

Відповідач, у свою чергу, 10.05.2023 долучив письмовий відзив на позов.

Також від сторін надійшли наступні заяви та клопотання:

від позивача:

- відповідь на відзив;

- клопотання про надання додаткових пояснень;

- клопотання про призначення судової технічної експертизи;

від відповідача:

- заперечення на відповідь на відзив;

- заперечення проти клопотання про призначення експертизи.

Крім того, 06.07.2023 до суду звернувся представник ТОВ "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" з клопотанням про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

За результатами розгляду клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Клопотання ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" про залучення третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що в судовому засіданні 06.07.2023 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що не вирішених заяв та клопотань у справі не залишилося, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 21.09.2023.

У судовому засіданні 21.09.2023 оголошено перерву до 09.11.2023.

Безпосередньо в судовому засіданні 09.11.2023 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову, а представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

У судовому засіданні 09.11.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоктайм» (як клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октант» (як фактором) було укладено договір факторингу № 04/02/21f (далі також - договір) за умовами якого фактор зобов`язався здійснити фінансування клієнта в сумі 100 000,00 грн, а клієнт відступає факторові дійсні права грошової вимоги (надалі - права вимоги) до Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (далі також - боржник) за договором № БВ13-1912/5 купівлі-продажу цінних паперів від 19.12.2013, що укладений між клієнтом і боржником.

Згідно з п. 1.2. договору, загальний розмір прав вимоги, що уступаються за цим договором, обчислюється як заборгованість боржника перед клієнтом за договором № БВ13-1912/5 купівлі-продажу цінних паперів від 19.12.2013, що укладений між боржником і клієнтом і становить 131 762 174,90 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 у справі № 923/1286/14.

Відповідно до п. 1.6. договору, для підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, клієнт передає фактору документацію в наступному порядку:

- документація, що стосується виконання умов цього договору, передається протягом 10 днів з моменту його підписання;

- передача документації оформлюється Актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками сторін.

У розділі 2 договору сторони погодили, що протягом 15 днів після укладення цього договору фактор зобов`язаний здійснити фінансування клієнта відповідно до п. 1.1. договору. Розрахунок між сторонами вважається здійсненим в момент сплати клієнту всієї грошової суми коштів, що передбачена в п. 1.1. цього договору.

Згідно з п. 6.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

04.02.2021 клієнт за Актом приймання-передачі документації передав, а фактор прийняв наступну документацію:

- оригінал договору № БВ13-0212/4 купівлі-продажу цінних паперів від 02.12.2013, укладеного між Раніфор Ентерпрайзес Лімітед та ТОВ «Стоктайм», від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «Азімут Капітал»;

- оригінали договору № БД13-0212/3 доручення на купівлю цінних паперів від 02.12.2013 та акту виконаних робіт від 05.12.2013 до нього, що укладені між ТОВ «Стоктайм» та ТОВ «Азімут Капітал»;

- оригінали договору № БД13-1912/4 доручення на продаж цінних паперів від 19.12.2013 та акту виконаних робіт без дати до нього, що укладені між ТОВ «Стоктайм» та ТОВ «Азімут Капітал»;

- оригінали договору № БВ13-1912/5 купівлі-продажу цінних паперів від 19.12.2013, укладеного між ТОВ «Стоктайм», від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «Азімут Капітал», та ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», акту приймання-передачі цінних паперів до нього від 21.03.2014, що укладений між ТОВ «Стоктайм» та ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», та виписок про операції з цінними паперами за період з 21.03.2014 по 21.03.2014 для ТОВ «Стоктайм» та ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс».

Як стверджує позивач, про існування договору факторингу йому стало відомо 22.02.2023 під час судового засідання у справі № 923/447/15.

На обґрунтування заявленого позову ТОВ «Стоктайм» наголошує, що єдиним законним власником прав вимоги до ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ13-1912/5 від 19.12.2013 у розмірі 131 762 174,90 грн є ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», оскільки 29.08.2022 ТОВ Стоктайм» відступило права вимоги ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» за договором відступлення права вимоги № 2, а 20.12.2022 ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» відступило права вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» відповідно до договору про відступлення права вимоги № 20/12-3.

Позивач вважає, що наявні підстави для визнання спірного договору факторингу недійсним, адже суму фінансування за договором сплачено не було, а ОСОБА_1 вчинив представницький правочин у своїх інтересах та безоплатно передав ліквідний актив.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- укладаючи спірний договір ОСОБА_1 діяв виключно як представник ТОВ «Стоктайм», не був безпосередньо стороною спірного договору і станом на дату його укладення (04.02.2021) не являвся представником іншої сторони ТОВ «ФК «Октант»;

- ТОВ «Стоктайм» отримало визначене спірним договором фінансування в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин, щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це факт заміни особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. Так. договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України такого не забороняє.

Нормами Цивільного кодексу України не встановлено заборони щодо оплатності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу а якщо - безоплатний, то - застосовуються положення про договір дарування.

Уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника.

Поняття договору факторингу визначено у частині першій статті 1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно фактора законодавець зазначає, що цією стороною договору факторингу може бути банк та інша організація, яка може здійснювати банківські операції. Клієнтом у факторингових операціях є, як правило, комерційні юридичні особи, а також фізичні особи-підприємці.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Таким чином, договір факторингу передбачає, передусім, обов`язковість платності за відступлення права грошової вимоги, та мету отримання додаткового доходу. Ціна договору є істотною умовою договору факторингу.

Отже, назвати договором факторингу можна лише той договір, який відповідає сукупності наведених нижче умов, а саме:

- предметом договору є відступлення грошової вимоги;

- фактор передає або зобов`язується передати в розпорядження іншої сторони грошові кошти;

- відступлення здійснюється за плату;

- окрім плати, договір факторингу повинен мати на увазі отримання фактором додаткового доходу в тому чи іншому вигляді.

Разом з тим, щодо суб`єктного складу таких правовідносин частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, суд, здійснивши аналіз спірного договору дійшов висновку, що він містить ознаки договору факторингу, оскільки за умовами спірного правочину відбулось фінансування однією особою іншої особи, шляхом купівлі права вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Пунктом 2.1. Постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно нормами статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 3 ст. 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як наголошував позивач, згідно з інформацією з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на запит від 02.03.2023 № 346366462257, станом на дату укладення спірного договору факторингу (04.02.2021) засновником та єдиним учасником ТОВ «ФК «Октант» з часткою 100% є ТОВ «Гектор-Груп», кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої був ОСОБА_1 .

Крім того, позивач зауважив, що надані відповідачем квитанції до прибуткових касових ордерів не відповідають вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 (далі також - Положення № 148), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та жодним чином не підтверджують фактичного внесення готівкових коштів відповідачем в касу ТОВ «Стоктайм».

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, спірний договір факторингу №04/02/21f від 04.02.2021 було укладено від імені та в інтересах ТОВ «Стоктайм» уповноваженим представником - ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 05.03.2018, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І. за №389, яка була чинною до 05.03.2021 і за умовами якої його було уповноважено, зокрема, на укладення та підписання будь-яких господарських і цивільно-правових договорів, вирішення будь-яких інших питань, що пов`язані із веденням господарської діяльності товариства, що передбачені статутом для директора, для чого ОСОБА_1 було надано, зокрема, право підписувати від імені товариства усі господарсько-фінансові документи.

Разом з цим, укладаючи спірний договір, ОСОБА_1 діяв виключно як представник ТОВ «Стоктайм», не був безпосередньо стороною спірного договору, і станом на дату його укладення (04.02.2021) не являвся представником іншої сторони - ТОВ «ФК «Октант».

При цьому, обставини щодо непрямого володіння ОСОБА_1 часткою в розмірі 104 000,00 грн (2% від загального статутного капіталу в розмірі 5 200 000,00 грн) в ТОВ «Гектор-Груп», яке в свою чергу володіло 100% часткою в ТОВ «ФК «Октант», зазначеного не спростовують, оскільки володіння часткою, тим більше іншого підприємства, не створює відносин представництва між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Октант».

Відтак, укладаючи спірний договір, ОСОБА_1 діяв виключно як представник ТОВ «Стоктайм» та не був ані стороною такого договору, ані представником іншої сторони - ТОВ «ФК «Октант».

ТОВ «Стоктайм» отримало визначене спірним договором фінансування в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами (оскільки на той час ТОВ «Стоктайм» не мало діючого банківського рахунка).

У частині визначення суми фінансування та оцінки права вимоги, що передавалось під таке фінансування (100 000,00 грн), сторони керувалися тим, що відносно боржника (ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс») порушено провадження у справі №923/447/15 про банкрутство, яке перебуває на стадії ліквідації, а ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.12.2015 у справі №923/447/15 затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги ТОВ «Стоктайм» не є забезпеченими.

Крім того, як стверджує відповідач, у прибуткових касових ордерах відсутній реквізит «підпис, прізвище, ініціали» головного бухгалтера, оскільки як було відомо відповідачу, на момент укладення спірного договору факторингу у позивача була відсутня посада головного бухгалтера чи бухгалтера, а єдиною посадою у штатному розписі ТОВ «Стоктайм» була посада його директора.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакцій чинній на дату укладення договору факторингу для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Таким чином, станом на дату укладення договору факторингу в директора ТОВ «Стоктайм» було право самостійно вести бухгалтерський облік на підприємстві.

Своєю чергою, оскільки директор ТОВ «Стоктайм» уповноважив ОСОБА_1 на вирішення будь-яких питань, що пов`язані із веденням господарської діяльності товариства, надавши, зокрема, право підписувати від імені товариства усі господарсько-фінансові документи, то ОСОБА_1 мав увесь необхідний обсяг повноважень для отримання коштів від ТОВ «ФК «Октант» та видачу квитанцій про це.

Окрім того, варто зауважити, що відповідно до відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Дослідивши зміст спірного договору, суд приходить до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, строки та порядок виконання зобов`язань, порядок розрахунків, обсяг прав, що переходять фактору, що узгоджується з вимогами Цивільного кодексу України. У подальшому зазначений договір був скріплений підписами повноважених осіб і печатками підприємств.

Отже, на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема і суми відступленого права вимоги та її грошового еквіваленту.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко