Рішення

від 04.12.2023 по справі 910/11770/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2023Справа № 910/11770/23Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 14, ідентифікаційний код 42190690)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЙКС ТРЕЙД" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 2-а, ідентифікаційний код 42689972)

про стягнення 589 216,65 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЙКС ТРЕЙД" про стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючій групі № БГ-21/0245 від 08.06.2021 у розмірі 629 570,22 грн, з яких: 457 626,81 грн основного боргу, 151 726,22 грн інфляційних втрат та 20 217,19 грн трьох відсотків річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.08.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

14.08.2023 від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.10.2023 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про розподіл судових витрат.

Крім того, 06.10.2023 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній зазначає, що враховуючи взаємне зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви №15/09-01 від 15.09.2023 позивачем було здійснено новий розрахунок суми основної заборгованості відповідача за договором про участь у балансуючій групі №БГ-21/0245 від 08.06.2021 за період з липня 2021 по вересень 2023 та розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на користь останнього суму основної заборгованості у розмірі 421 451, 99 грн, 145 168, 71 грн інфляційних втрат та 22 595, 95 грн 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (далі - позивач, товариство, ТОВ «ЕТГ», СВБ) є постачальником електричної енергії відповідно до ліцензії виданої постановою НКРЕКП №684 від 10.07.2018 та стороною відповідальною за баланс в рамках балансуючої групи ТОВ «ЕТГ».

08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Найкс Трейд» (далі - відповідач, ТОВ «Найкс Трейд», учасник балансуючої групи, учасник) було укладено договір про участь у балансуючій групі №БГ-21/0245 від 08.06.2021.

Відповідно до п.1.5.4. Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 (далі також - Правила ринку), учасники балансуючої групи несуть фінансову відповідальність за небаланс перед своєю СВБ у рамках своїх небалансів електричної енергії з урахуванням правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Згідно з п.1.2. договору №БГ-21/0245 від 08.06.2021, за умовами цього договору СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі (ОСП), а учасник балансуючої групи зобов`язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ.

Відповідно до п.6.2. договору фактичні обсяги купівлі-продажу електричної енергії, продані однією стороною і куповані іншою стороною з метою врегулювання небалансів, визначаються в акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів з урахуванням коригувань, який оформлюється сторонами в порядку, визначеному цим договором.

Згідно п.7.4. договору разом з актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць СВБ направляє учаснику:

- рахунок на оплату вартості електричної енергії, що купується учасником балансуючої групи у СВБ для врегулювання небалансів (для оплати);

- рахунок на оплату вартості електричної енергії, що купується СВБ у учасника балансуючої групи для врегулювання небалансів (для інформації).

Відповідно до п.7.7. договору рахунки, складені на підставі акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць, підлягають оплаті:

- учасником - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку на електронну адресу;

- СВБ - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати оформлення СВБ рахунку.

Обсяги купівлі-продажу електричної енергії, з метою врегулювання небалансів відповідача згідно договору №БГ-21/0245 від 08.06.2021 відображені в актах купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за липень 2021 - січень 2022.

На підставі зазначених актів, протягом серпня 2021 - лютого 2022 позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату проданої позивачем відповідачу електричної енергії згідно договору №БГ-21/0245 від 08.06.2021 :

1) рахунок №ВН1-2021/7-42689972 від 17.08.2021 (за липень 2022) на суму 177 810, 34 грн (з ПДВ) - термін сплати до 20.08.2021;

2) рахунок №ВН1-2021/8-42689972 від 17.09.2021 (за серпень 2021) на суму 292 271, 15 грн (з ПДВ) - термін сплати до 22.09.2021;

3) рахунок №ВН1-2021/9-42689972 від 18.10.2021 (за вересень 2021) на суму 71 978, 64 грн (з ПДВ) - термін сплати до 21.10.2021;

4) рахунок № ВН1-2021/10-42689972 від 16.11.2021 (за жовтень 2021) на суму 81 883,74 грн (з ПДВ) - термін сплати до 23.11.2021;

5) рахунок №ВН1-2021/11-42689972 від 17.12.2021 (за листопад 2021) на суму 142 181, 71 грн (з ПДВ) - термін сплати до 22.12.2021;

6) рахунок №ВН1-2021/12-42689972 від 17.01.2022 (за грудень 2021) на суму 189 520, 55 грн (з ПДВ) - термін сплати до 20.01.2022 ;

7) рахунок №ВН1-2022/1-42689972 від 16.02.2022 (за січень 2022 ) на суму 200 560, 61 грн - термін сплати до 21.02.2022.

Отримання рахунків та актів за розрахункові періоди з жовтня 2021 по січень 2022 підтверджується доказами направлення рахунків та актів купівлі-продажу електричної енергії на електронну адресу відповідача.

Позивач зазначає, що згідно з платіжними дорученнями №1250 від 20.08.2021, №1297 від 20.09.2021, №1308 від 28.09.2021, №1354 від 22.10.2021, №1385 від 24.11.2021, №1387 від 25.11.2021, №1391 від 06.12.2021, №1396 від 14.12.2021, №1399 від 24.12.2021, №1407 від 17.02.2022 відповідач сплатив позивачу за електроенергію продану позивачем відповідачу для врегулювання небалансів в рамках договору №БГ-21/0245 від 08.06.2021 за липень 2021 (повністю без прострочення), за серпень 2021 - жовтень 2021 (повністю з простроченням), листопад 2021 (частково).

Таким чином, позивач зазначає, що жодних інших платежів за продану позивачем відповідачу електричну енергію з метою врегулювання небалансів згідно договору №БГ-21/0245 від 08.06.2021 на підставі вищезазначених рахунків виставлених позивачем ТОВ «Найкс Трейд» протягом грудня 2021 - лютого 2022 відповідачем здійснено не було.

Разом з тим, 21.02.2022 до позивача надійшов гарантійний лист відповідача від 21.02.2022 №01/21/22, яким ТОВ «Найкс Трейд» підтверджує свою згоду і готовність виконати фінансові зобов`язання перед ТОВ «Електротрейдінг Груп» в сумі 457 626,81 грн.

З урахуванням умов договору №БГ-21/0245 від 08.06.2021 було зазначено у заяві про зарахування однорідних вимог №15/09-01 від 15.09.2023 суму заборгованості позивача перед відповідачем згідно акту коригування № ВНк-2021/7- 42689972 від 24.01.2022 у розмірі 2 454, 35 грн.

Таким чином, у зв`язку з проведенням між позивачем та відповідачем взаємного зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі, за актом №ВН-2021/11-42689972 від 30.11.2021 купівлі - продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за договором №БГ- 21/0245 від 08.06.2021 про участь в балансуючій групі, позивач зазначає, що розмір непогашених грошових зобов`язань (основного боргу) ТОВ «НАЙКС ТРЕЙД» перед ТОВ «ЕТГ» складає 421 451, 99 грн (460 081, 16 грн - 38 629,17 грн).

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про участь у балансуючій групі №БГ-21/0245 від 08.06.2021, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 421 451, 99 грн основного боргу, 145 168, 71 грн інфляційних втрат та 22 595, 95 грн 3% річних, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

У статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" об`єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку. Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку.

Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів (ч. 4 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.

Згідно з ч. 6 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" у рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем у період з квітня по червень 2023 року надано відповідачу послуги з адміністрування фінансового забезпечення та продано електроенергію для врегулювання небалансів на загальну суму 2 644 178,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування (врегулювання) (т.1, а.с.23-27, 78-79).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.2. договору фактичні обсяги купівлі-продажу електричної енергії, продані однією стороною і куповані іншою стороною з метою врегулювання небалансів, визначаються в акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів з урахуванням коригувань, який оформлюється сторонами в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п.7.4. договору разом з актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць СВБ направляє учаснику:

- рахунок на оплату вартості електричної енергії, що купується учасником балансуючої групи у СВБ для врегулювання небалансів (для оплати);

- рахунок на оплату вартості електричної енергії, що купується СВБ у учасника балансуючої групи для врегулювання небалансів (для інформації).

Відповідно до п.7.7. договору рахунки, складені на підставі акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць, підлягають оплаті:

- учасником - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку на електронну адресу;

- СВБ - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати оформлення СВБ рахунку.

Судом встановлено, що протягом серпня 2021 - лютого 2022 позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату проданої позивачем відповідачу електричної енергії згідно договору №БГ-21/0245 від 08.06.2021 :

1) рахунок №ВН1-2021/7-42689972 від 17.08.2021 (за липень 2022) на суму 177 810, 34 грн (з ПДВ) - термін сплати до 20.08.2021;

2) рахунок №ВН1-2021/8-42689972 від 17.09.2021 (за серпень 2021) на суму 292 271, 15 грн (з ПДВ) - термін сплати до 22.09.2021;

3) рахунок №ВН1-2021/9-42689972 від 18.10.2021 (за вересень 2021) на суму 71 978, 64 грн (з ПДВ) - термін сплати до 21.10.2021;

4) рахунок № ВН1-2021/10-42689972 від 16.11.2021 (за жовтень 2021) на суму 81 883,74 грн (з ПДВ) - термін сплати до 23.11.2021;

5) рахунок №ВН1-2021/11-42689972 від 17.12.2021 (за листопад 2021) на суму 142 181, 71 грн (з ПДВ) - термін сплати до 22.12.2021;

6) рахунок №ВН1-2021/12-42689972 від 17.01.2022 (за грудень 2021) на суму 189 520, 55 грн (з ПДВ) - термін сплати до 20.01.2022 ;

7) рахунок №ВН1-2022/1-42689972 від 16.02.2022 (за січень 2022 ) на суму 200 560, 61 грн - термін сплати до 21.02.2022.

Отримання рахунків та актів за розрахункові періоди з жовтня 2021 по січень 2022 підтверджується доказами направлення рахунків та актів купівлі-продажу електричної енергії на електронну адресу відповідача.

24.01.2022 між позивачем та відповідачем було підписано акт-коригування (врегулювання) №ВНк-2021/7-42689972 від 24.01.2022, згідно з яким сторони погодили зменшити вартість проданої позивачем відповідачу електричної енергії за розрахунковий період липень 2021 на суму 2 454, 35 грн.

У зв`язку з проведенням між позивачем та відповідачем взаємного зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі, за актом №ВН-2021/11-42689972 від 30.11.2021 купівлі - продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за договором №БГ- 21/0245 від 08.06.2021 про участь в балансуючій групі, розмір непогашених грошових зобов`язань (основного боргу) ТОВ «НАЙКС ТРЕЙД» перед ТОВ «ЕТГ» складає 421 451, 99 грн (460 081, 16 грн - 38 629,17 грн).

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Доказів сплати решти суми основного боргу в розмірі 421 451, 99 грн суду не надано, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 145 168, 71 грн інфляційних втрат та 22 595, 95 грн 3% річних втрат за загальний період з липня 2021 по вересень 2023.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг та електроенергії, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 22 595, 95 грн та 145 168, 71 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з матеріалами справи, 11.07.2022 між позивачем та «Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» було укладено договір №5 про надання правової допомоги позивачу.

Згідно п.3 додатку №13 від 18.07.2023 до вказаного договору вартість надання правової допомоги клієнту за здійснення всіх необхідних дій в інтересах клієнта з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів клієнта у господарській справі за позовом ТОВ «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП» до ТОВ «НАЙКС ТРЕЙД» про стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючій групі та супровід справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції згідно договору про надання правової допомоги від 11.07.2022 року №5 та цього додатку №13 складає 50 000, 00 грн без ПДВ за супровід справи в суді першої інстанції, 25 000, 00 грн без ПДВ в суді апеляційної інстанції та 25 000, 00 грн без ПДВ в суді касаційної інстанції, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Крім того, відповідно до акту №19/23 про надання правової допомоги від 14.09.2023 загальна кількість витраченого часу адвоката становить 33 години та розмір винагороди становить 50 000,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що питання про відшкодування витрат на правничу допомогу вирішується судом виходячи із наданих у сукупності доказів, зокрема детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого вбачається обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та вартість окремо кожної послуги.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/11770/23 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), враховуючи ціну позову, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів позовної заяви, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн є явно завищеними порівняно зі складністю справи та підлягають зменшенню.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також не співмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 10 000,00 грн.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЙКС ТРЕЙД" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 2-а, ідентифікаційний код 42689972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 14, ідентифікаційний код 42190690) заборгованість у розмірі 421 451 (чотириста двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят одна) грн 99 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 145 168 (сто сорок п`ять тисяч сто шістдесят вісім) грн 71 коп., 3% річних у розмірі 22 595 (двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 95 коп., судовий збір у розмірі 9 443 (дев`ять тисяч чотириста сорок три) грн 55 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.12.2023

Суддя І.О. Андреїшина