ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01.12.2023Справа № 910/12813/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квадра Партс"простягнення 138068,82 грнСуддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадра Партс" про стягнення 138068,82 грн, з яких 123955,20 грн попередньої оплати, 3328,39 грн 3% річних, 10785,23 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №07-09/22 від 07.09.2022 в частині виготовлення та поставки товару позивачу у встановлений цим правочином строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/12813/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на дату відкриття провадження у справі) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492261480, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 була вручена відповідачу 15.09.2023.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
07.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квадра Партс" (продавець, відповідач) укладено договір поставки №07-09/22 з протоколом узгодження розбіжностей до нього (договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (далі-товар), згідно поданої заявки, строк виготовлення та поставки товару становить 20 днів, ціна одиниці товару визначається на підставі прайс-листів продавця та у видаткових накладних на поставку товару, загальна сума договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями, покупець здійснює розрахунки за цим договором шляхом передоплати (авансу) в розмірі 100% загальної вартості товару, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 (п.п.1.1, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1, 6.1).
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок №207 від 06.09.2022 для оплати товару - стаканів паперових кольорових у кількості 325 тис.шт на загальну суму 343250,40 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №357 від 08.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД" сплачено зазначену суму продавцю.
Згідно видаткової накладної №283 від 30.09.2022 продавцем поставлено, а покупцем прийнято товар на суму 110546,40 грн, а згідно видаткової накладної №284 від 05.10.2022 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на суму 108748,80 грн, а всього продавцем було поставлено, а покупцем прийнято товар у кількості 217,4 тис.шт на загальну суму 219295,20 грн.
14.02.2023 позивач звернувся до відповідача з листом №14/02 про повернення переплати за товар на суму 123955,20 грн.
Листом у відповідь відповідач повідомив про зупинку виробництва внаслідок ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України та про намір повернути кошти у строк до 30.04.2023.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач переплату за товар не повернув, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено поставку позивачу товару - стаканів паперових кольорових у кількості 325 тис.шт на загальну суму 343250,40 грн.
На виконання умов п.4.1 договору позивачем було сплачено попередню оплату за товар на суму 343250,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №357 від 08.09.2022.
Як вже вказувалось судом, відповідачем поставлено позивачу, а останнім прийнято товар у кількості 217,4 тис.шт на загальну суму 219295,20 грн.
Доказів поставки позивачу товару у повному обсязі як у строк, погоджений між сторонами у договорі, так і станом на день розгляду справи по суті, суду не надано. Як і не надано доказів внесення будь-яких змін до договору, що стосуються обсягів, вартості товару та строків його поставки.
14.02.2023 позивач звернувся до відповідача з листом №14/02 про повернення переплати за товар на суму 123955,20 грн, а отже, з урахуванням наведених вище положень норм чинного законодавства України відповідач повинен був повернути попередню оплату за договором у семиденний строк від дня пред`явлення позивачем вимоги.
Сума попередньої оплати за непоставлений товар, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 123955,20 грн, внаслідок чого позовні вимоги позивача в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 3328,39 грн за період з 28.09.2022 по 10.08.2023 та інфляційних втрат на суму 10785,23 грн за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року, суд зазначає наступне.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом ст.ст.509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, позивач 14.02.2023 звернувся до відповідача з листом №14/02 про повернення переплати за товар на суму 123955,20 грн, у зв`язку з чим останній повинен був повернути позивачу грошові кошти за непоставлений товар у строк до 21.02.2023.
Оскільки відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача, у останнього виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є невірним, у зв`язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 1731,98 грн за період з 22.02.2023 по 10.08.2023 та 3754,86 грн інфляційних втрат за період з березня 2023 року по червень 2023 року.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадра Партс" (02095, місто Київ, вулиця Срібнокільська, будинок 22, офіс 175, ідентифікаційний код 40527399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імеко ЛТД" (02121, місто Київ, вулиця Бориспільське шосе, будинок 41-В, ідентифікаційний код 32594743) 123955 (сто двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 20 коп. попередньої оплати, 3% річних у розмірі 1731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) грн 98 коп., 3754 (три тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн 86 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2516 (дві тисячі п`ятсот шістнадцять) грн. 30 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2023 |
Оприлюднено | 06.12.2023 |
Номер документу | 115372415 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Смирнова Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні