Рішення

від 04.12.2023 по справі 910/8671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2023Справа № 910/8671/23За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стародарницький"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест"

про стягнення 62467,19 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" (далі - відповідач, Товаристо) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стародарницький" (далі - позивач, ОСББ) 42695,24 грн боргу за внески на утримання будинку, 16699,74 грн інфляційних втрат та 3072,21 грн 3% річних.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач як власник квартири №96 у будинку 17а по вул. Харківське шосе у м. Києві за період з березня 2018 року по лютий 2023 року не оплачував внески на утримання будинку, який забезпечує позивач.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження нерухомого майна та місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Із залучених до матеріалів справи конвертів, у яких відповідачу направлялися копії ухвали суду про відкриття провадження вбачається, що конверти були повернуті суду поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформації щодо наявності у відповідача іншої поштової адреси у суду та позивача відсутні.

Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач здійснює управління житловим будинком №17-А по вул. Харківське Шосе у місті Києві (далі - Будинок) на підставі Статуту затвердженого Загальними зборами ОСББ (протокол №7 від 20.01.2018), такі функції позивач розпочав ще з 31.10.2016, що вбачається із протоколу Загальних зборів ОСББ №4-3.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 20.01.2018 внесок на утримання та управління будинком, що підтверджується відповідним протоколом №7 від 20.01.2018

07.08.2018 рішенням Загальних зборів ОСББ згідно з протоколом від 07.08.2018 №8 було затверджено збір коштів на виконання робіт з проектування та будівництва електричних мереж.

25.11.2018 було проведено Загальні збори ОСББ, на яких згідно з протоколом від 25.11.2018 №9 було затверджено розмір внеску на утримання та управління багатоквартирним будинком на 2019 рік.

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 25.11.2019 було затверджено внесок на утримання та управління багатоквартирного будинку на 2020 рік та розмір внеску на встановлення вузла обліку ХВП, що вбачається з протоколу №12 від 25.11.2019.

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 06.11.2020 затверджено розмір внеску на утримання та управління багатоквартирного будинку на 2021 рік (протокол №13 від 06.11.2021).

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 10.07.2021 затверджено внесок на встановлення огорожі прибудинкової території (протокол №14 від 10.07.2021).

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 22.01.2022 затверджено розмір внеску на утримання та управління багатоквартирного будинку на 2022, 2023 роки та збір коштів на виконання технічних умов ДТЕК (протокол №15 від 22.01.2022).

Позивач зазначає, що оскільки відповідач на правовій основі володіє та користується квартирою АДРЕСА_1 , утримання та обслуговування якого здійснюється позивачем, покладається обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати щомісячні внески на обслуговування будинку до ОСББ.

Підставою звернення до суду із даним позовом стало те, що відповідачем не вносилися обов`язкові внески на утримання та управління будинком, внесків на проектування та будівництво електромереж, внесків на встановлення будинкових приладів обліку ХВП, внесків на встановлення огорожі прибудинкової території, внесків на проектування технічних умов ДТЕК перед ОСББ за період з березня 2018 року по лютий 2023 року включно у сумі 42695,24 грн.

Позивачем також на суму боргу було нараховані 16699,74 грн інфляційних втрат та 3072,21 грн 3% річних.

Відповідачем жодних заперечень щодо тверджень позивача та заявлених ним вимог не було надано.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у статуті має бути визначено порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об`єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат.

Зі змісту Статуту ОСББ вбачається, що предметом його діяльності є: прийняття рішень щодо надходжень та витрати коштів об`єднання (п. 2.3.4 Статуту); здійснення контролю за своєчасною сплатою внесків і платежів, оплати ЖКП (п. 2.3.5 Статуту); встановлення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласниками, у тому числі відрахувань до резервного і ремонтного фондів (п. 2.3.9 Статуту); затвердження кошторису, балансу ОСББ та річного звіту (п. 2.3.11 Статуту).

За приписами статті 15 «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник, зокрема, зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Кожен співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (ч. 3 ст. 23 «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносини законодавством України встановлено обов`язок співвласника брати участь в утриманні спільного майна багатоквартирного будинку, рішення загальних зборів ОСББ про створення ремонтного фонду є обов`язковим до виконання всіма співвласниками.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10136/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 №910/582/17 зазначив, що обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, на відповідача, як власника АДРЕСА_1 , загальною площею 44,5 кв.м. з якої житлова площа 18,5 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна, покладено обов`язок виконувати чинні рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право:

- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені ним Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Спірні внески на утримання та управління будинком, внесків на проектування та будівництво електромереж, внесків на встановлення будинкових приладів обліку ХВП, внесків на встановлення огорожі прибудинкової території, внесків на проектування технічних умов ДТЕК у сумі 42695,24 грн, нараховані на підставі вищеописаних чинних рішень ОСББ, відповідачем сплачено не було, матеріали справи не містять доказів протилежного.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на наведене, оскільки судом встановлено невиконання відповідачем його обов`язку щодо сплати суми 42695,24 грн ОСББ, то вимоги позову підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем надано розрахунок 3% річних та інфляційних втрат нараховані на суми прострочення сплати відповідачем внесків.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, а тому з відповідача підлягає стягнення 3072,21 грн 3% річних та 16699,74 грн інфляційних втрат.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Що ж стосується заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10246,71 грн, то суд зазначає наступне.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копії наступних документів:

- договір про надання правничої допомоги №124 від 10.04.2023;

- рахунок-фактура №РФ-00023 від 12.04.2023;

- акт надання послуг №23 від 15.05.2023 на суму 4000 грн;

- платіжна інструкція №821 від 13.04.2023 на суму 4000 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №118.

За умовами пункту 5.1 Договору про надання правової допомоги №124 від 10.04.2023 передбачено, що за надання послуг замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 4000 грн за 5 годин часу витраченого на збір доказів, підготовку матеріалів для звернення до суду та підготовку позовної заяви і подачу до суду, з розрахунку 1 година - 800 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору про надання правової допомоги №124 від 10.04.2023 гонорар успіху - додаткова винагорода - форма винагороди адвоката за позитивне вирішення справи та досягнення мети, визначеної довірителем. Сторони за взаємною згодою вирішили встановити гонорар успіху адвоката за позитивне вирішення даної справи заодно Договору в розмірі 10% від суми задоволених Господарським судом міста Києва позовних вимог.

Гонорар успіху - додаткова винагорода підлягає сплаті замовником на розрахунковий розрахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту винесення судом рішення про задоволення (часткове задоволення) позовних вимог та набрання цим рішенням законної сили (п. 5.5 Договору про надання правової допомоги №124 від 10.04.2023).

Відповідачем заяви про зменшення заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу не було заявлено.

З огляду на спірні правовідносини сторін, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, з урахуванням пропорційності заявлених позивачем витрат на послуги адвокату до розміру предмету спору, суд дійшов висновку про покладення на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10246,71 грн.

Керуючись статтями 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" (місто Київ, вул. Ризька, будинок 73-Б; ідентифікаційний код 37615626) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стародарницький" (місто Київ, вул. Харківське шосе, будинок 17-а; ідентифікаційний код 40182399) 42695 (сорок дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять) грн заборгованості, 16699 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 74 коп. інфляційних втрат, 3072 (три тисячі сімдесят дві) грн 21 коп. 3% річних, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору та 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) грн 71 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.