Рішення

від 04.12.2023 по справі 911/2932/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2932/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, Київська обл., м. Обухів

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ГЕРМАНІВСЬКИЙ», Київська обл.. Обухівський р-н., с. Германівка

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №3151 від 12.09.2023 року (вх. №2513/23 від 21.09.2023) (далі позивач) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ГЕРМАНІВСЬКИЙ» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №9 від 2110.2021 року у сумі 18119,18 грн., з яких 10942,37 грн. основного боргу, 6410,84 грн. пені та 765,97 грн. штрафу.

Оскільки, ціна позову у справі №911/2932/23 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2023 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2932/23 за правилами спрощеного позовного без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

До суду від відповідача надійшов відзив №18-10 від 04.10.2023 року (вх. №19302/23 від 11.10.2023).

Позивач, правом на подачу відповіді на відзив, станом на день прийняття рішення, не скористався.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради (за договором виконком) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Германівський» (за договором споживач) 21.10.2021 року укладено Договір на відшкодування витрат за надані комунальні послуги №9 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, «Виконком» забезпечує надання послуг з газопостачання (ДК 021:2015-09120000-6-газове паливо); розподіл природного газу (ДК 021:2015-65210000-8-розподіл газу) згідно тарифів, які узгоджені між «Виконкомом» та постачальниками даних комунальних послуг обумовлені Договорами, а «Споживач» здійснює відшкодування за спожиті комунальні послуги за адресою: с. Германівка, вул. Б. Хмельницького, буд. 22 б, Обухівського району Київської області (займана площа 678 м2).

Згідно п. 2.1 Договору, загальна вартість цього договору на дату укладання складає 99179,17 грн. без ПДВ, згідно розрахунків на оплату комунальних послуг, що додаються.

«Виконком» зобов`язується своєчасно (за умови 100% одержання вищезгаданих комунальних послуг) надавати акти про надані комунальні послуги згідно з показниками лічильників, а також нормами споживання. «Споживач» зобов`язується здійснити оплату (відшкодування) за спожиті комунальні послуги згідно з наданими рахунками та актами наданих послуг (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

У п. 4.1 Договору сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року , а в частині розрахунків до повного його виконання.

Як зазначено позивачем, на виконання умов Договору ним було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 30464,85 грн., що підтверджується підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.10.2021 року №1.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, в саме, на суму 19522,48 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, у зв`язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 10942,37 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №2024 від 03.11.2022 року з вимогою погасити наявну заборгованість. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 10942,37 грн. основного боргу, а також, пені у розмірі 0,1% від ціни Договору, що складає 6410,84 грн. та штрафу у розмірі 7% від ціни Договору, що складає 765,97 грн.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про погашення основного боргу у сумі 10942,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №345 від 25.09.2023 року. Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість виникла на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 29.10.2021, а тому, позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу. За таких обставин, відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені у сумі 6410,84 грн. та штраф у сумі 765,97 грн. та відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 р. у справі №905/1584/15, від 19.02.2020 р. у справі №910/7290/19.

Судом встановлено, що відповідач оплатив основний борг 25.09.2023 року у сумі 10942,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №345 від 25.09.2023 року, тобто, після відкриття провадження у даній справі (провадження у справі за позовною заявою відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2023), у зв`язку з чим, у цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6410,84 грн. пені та 765,97 грн. 7% штрафу від суми за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 календарних днів згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі ГК України), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією».

Так, статтею 231 ГК України передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Частина 2 ст. 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина 3 цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 ст. 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, як спеціальної норми, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм статті 231 ГК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір на відшкодування витрат за надані комунальні послуги №9 від 21.10.2021 року взагалі не містить умов відповідальності споживача за несвоєчасну оплату отриманих послуг.

Враховуючи викладене, оскільки, при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді пені, а штраф, за приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, може нараховуватись за прострочення виконання негрошового зобов`язання, у суду відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6410,84 грн. пені та 765,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання задоволенню не підлягають.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача 6410,84 грн. пені та 765,97 грн. штрафу суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Позивачем не доведено позовних вимог в частині штрафних санкцій, в результаті чого суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу підлягають закриттю, а позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а погашення основного боргу відбулось після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/2932/23 в частині стягнення 10942,37 грн. основного боргу закрити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ГЕРМАНІВСЬКИЙ» (08753, Київська область, Обухівський район, с. Германівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 22-Б, код ЄДРПОУ 03754320) на користь Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська 10, код ЄДРПОУ 04362680) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6410,84 грн. пені та 765,97 грн. штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць