Рішення

від 01.12.2023 по справі 915/1500/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року Справа № 915/1500/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЛЕКС-УКРАЇНА» (02232, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 68, офіс 233; ідентифікаційний код 33398849)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, буд. 51; ідентифікаційний код 40686482)

про: стягнення 136 727,15 грн,

Суть спору:

27.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «КАБЛЕКС-УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 01.09.2023 (вх. № 12734/23) (з додатками), в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» грошові кошти у розмірі 180 533,42 грн, з яких 102 422,76 грн основний борг, 37 917,84 грн пеня, 5135,18 грн три відсотка річних від простроченої суми а користування чужими грошовими коштами, 32 373,64 грн інфляційні витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 61/2019 від 07.05.2019; видаткових накладних № 19982 від 13.12.2021, № 20036 від 13.12.2021, № 20105 від 15.12.2021; листа № 23/04 від 03.01.2023; застосування норм статей 11, 509, 525, 526, 610, 625, 626, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 02.10.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1500/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; зобов`язано позивача у строк до 16.10.2023 включно надати суду та направити іншим учасника справи: належним чином засвідчені копії рахунку на оплату покупцю № 14971 від 08.12.2021 та довіреності № 82 від 13.12.2021, посилання на які наявні у наданих до позовної заяви видаткових накладних; письмові пояснення (з посиланням на додані до позовної заяви докази): 1) щодо підстав надання до позовної заяви копії листа № 23/04 від 03.01.2023, з обґрунтуванням обставин, які він підтверджує, зокрема стосовно спірних правовідносин за договором поставки № 61/2019 від 07.05.2019; 2) щодо посилання в прохальній частині позову на розмір суми грошових коштів заявлених до стягнення як 180 533,42 грн, з урахуванням зазначення ціни позову у розмірі 177 849,42 грн; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач отримав копію ухвали 09.10.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600227023039.

Відповідач отримав копію ухвали 16.10.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600227022849.

13.10.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 13.10.2023 (вх. № 135556/23) про відкладення розгляду справи, з змістом якого заявник зазначає, що позовні вимоги не визнає, має намір скласти та подати відзив на позовну заяву, з урахуванням чого просить суд відкласти розгляд господарської справи №915/1500/23 на розумний строк та продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву у зв`язку із пошуком адвоката з метою складання відзиву на позовну заяву.

За результатами розгляду відповідного клопотання ухвалою суду від 30.10.2023 було продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» строк для подання відзиву у справі № 915/1500/23 до 10.11.2023 включно.

30.10.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 25.10.2023 (вх. № 14322/23) про уточнення (зменшення) позовних вимог, за змістом якої позивач, зокрема, виконує вимоги ухвали суду від 02.10.2023 та просить суд:

1. Прийняти до розгляду та врахувати під час вирішення справи по суті дану заяву про зменшення позовних вимог.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська електротехнічна компанія» (код за ЄДРПОУ 40686482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каблекс-Україна» (код за ЄДРПОУ 33398849) грошові кошти у розмірі 64 000 гривень основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська електротехнічна компанія» (код за ЄДРПОУ 40686482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каблекс-Україна» (код за ЄДРПОУ 33398849) грошові кошти у розмірі 19 675,66 гривень інфляційних втрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська електротехнічна компанія» (код за ЄДРПОУ 40686482) на користь Товариства з обмеженого відповідальністю «Каблекс-Україна» (код за ЄДРПОУ 33398849) грошові кошти у розмірі 49 495,78 гривень у вигляді пені.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська електротехнічна компанія» (код за ЄДРПОУ 40686482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каблекс-Україна» (код за ЄДРПОУ 33398849) грошові кошти у розмірі 3 555,71 гривень у вигляді 3% річних.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська електротехнічна компанія» (код за ЄДРПОУ 40686482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каблекс-Україна» (код за ЄДРПОУ 33398849) грошові кошти у розмірі 2 684 гривні у вигляді витрат зі сплати судового збору.

Суд зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, розглянувши заяву позивача б/н від 25.10.2023 (вх. № 14322/23) про зменшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 30.10.2020, тобто протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що вказана заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 46 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому приймається судом до розгляду.

З урахуванням наведеного, у даній справі судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 136 727,15 грн, у тому числі:

- суми основного боргу в розмірі 64 000,00 грн;

- інфляційних втрат в сумі 19 675,66 грн;

- 3 % річних в сумі 3 555,71 грн;

- пені в сумі 49 495,78 грн.

10.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 10.11.2023 (вх. № 14955/23), у якому товариство не визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 113 849,42 грн, та визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 64 000,00 грн.

Крім того, відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем на самовільно збільшену суму основного боргу безпідставно нараховано суму інфляційних втрат та пеню, з нарахуванням яких відповідач не погоджується у повному обсязі з огляду на виникнення у відповідача форс-мажорних обставин.

В обґрунтування наявності форс-мажорних обставин товариство посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Вказаний лист Торгово-промислової палати України слід вважати загальним офіційним листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин, як відповідне підтвердження настання форс-мажору. Відповідач також зазначає, що збройна агресія російської федерації проти України потягнула за собою череду негативних наслідків, які істотно вплинули на виконання своїх зобов`язань ТОВ «ТРЕЙДНІКЕЛЕКТРО», зокрема внаслідок збройної агресії бойових дій безпосередньо у м. Маріуполь (лютий-травень 2022 p.), із застосування артилерії та реактивних систем залпового вогню, було знищено майно ТОВ «ТРЕЙДНІКЕЛЕКТРО» (обладнання, матеріали, в т. ч. придбані у ТОВ «КАБЛЕКС-Україна»), що перебувало на підрядних об`єктах підприємства. Також внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану Департаментом освіти і науки Донецької облдержадміністрації не було доведено до ТОВ «ТРЕЙДНІКЕЛЕКТРО» фінансування бюджетних видатків за виконані підрядні роботи, має місце неперерахування ТОВ «ТРЕЙДНІКЕЛЕКТРО» грошових коштів за виконання підрядних робіт на об`єктах державних установ в Донецькій області на загальну суму 2 673 761,07 грн., яких було б достатньо задля своєчасного виконання у повному обсязі зобов`язань перед ТОВ «КАБЛЕКС-Україна».

24.11.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 24.11.2023 (вх. № 15549/23), за змістом якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАБЛЕКС-УКРАЇНА», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ», як покупцем, був укладений Договір поставки № 61/2019 (далі Договір), відповідно до предмету якого постачальник прийняв на себе зобов`язання постачати покупцю товари в асортименті і кількості згідно узгодженими сторонами замовленнями, а покупець зобов`язався приймати і оплачувати фактично поставлені товари (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- поставка товару здійснюється на умовах DDP (місце поставки: склад покупця м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, 51) у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Інші умови поставки повинні бути узгоджені сторонами шляхом складання відповідної додаткової угоди. Поставка товару здійснюється власними силами покупця, якщо інше не встановлено Додатковою угодою до Договору або в Заявках на поставку товару (п. 4.1);

- перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару на складі покупця та підтверджується шляхом підписання накладних уповноваженими представниками сторін. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару у місці поставки (п. 4.5);

- оплата за кожну партію товару, що поставляється за умовами даного Договору, здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту отримання цієї партії за накладною. Оплата Договору здійснюється покупцем у гривнях в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури на оплату товару (п. 6.3);

- покупець може здійснювати розрахунки з постачальником на умовах попередньої оплати, без окремої згоди постачальника (п. 6.4);

- днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 6.5);

- у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством (п. 9.1);

- у випадку несвоєчасної або неповної сплати за фактично поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який вона нараховується, від загальної суми фактично поставленого товару, за кожен день прострочення. Строк позовної давності щодо стягнення та нарахування пені встановлюється терміном 1 календарний рік. (п. 9.3);

- цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, та діє до 31.12.2019 але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (п. 11.1);

- договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за 20 (тридцять) календарних днів до закінчення поточного року дії договору, не заявить про припинення даного договору, надіславши письмове повідомлення про це іншій стороні (п. 11.3).

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки № 61/2019 від 07.05.2019;

- рахунок на оплату № 14971 від 08.12.2021 на суму 102 422,76 грн;

- видаткові накладні № 19982 від 13.12.2021, № 20036 від 13.12.2021, № 20105 від 15.12.2021;

- довіреність на отримання цінностей № 82 від 13.12.2021;

- лист № 23/04 від 03.01.2023;

- акти звіряння взаємних розрахунків: за період 01.12.2021-09.10.2023 (підписаний позивачем одноособово), станом на 31.01.2022 (підписаний обома сторонами).

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Головного управління Служби безпеки України Донецькій та Луганській областях № 78/2/13-1968/1нт від 24.04.2023, з витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- лист Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації № 01-23/425/0/160-22 від 13.04.2023;

- наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» № 01-03-1 від 01.03.2022;

- платіжні інструкції № 3590 від 08.12.2021, № 3596 від 09.12.2021, № 9 від 22.10.2022, № 39 від 13.03.2023.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали свідчать про те, що на виконання укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 102 422,76 грн, що вбачається з наданих до матеріалів справи копій:

1. Видаткових накладних (підписаних обома сторонами без будь-яких зауважень і заперечень):

- № 19982 від 13.12.2021 на суму 74 090,52 грн;

- № 20036 від 13.12.2021 на суму 25 221,24 грн;

- № 20105 від 15.12.2021 на суму 3 111,00 грн.

2. Довіреності на отримання цінностей: № 82 від 13.12.2021.

Для здійснення оплати за поставлений товар позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 14971 від 08.12.2021 на суму 102 422,76 грн.

В свою чергу, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково на суму 38 422,76 грн, на підтвердження чого суду надано копію платіжних інструкцій:

- № 3590 від 08.12.2021 на суму 24 905,49 грн;

- № 3596 від 09.12.2021 на суму 10 000,00 грн;

- № 9 від 22.10.2022 на суму 1 017,27 грн;

- № 39 від 13.03.2023 на суму 2 500,00 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, решта товару на суму 64 000,00 грн оплачена не була, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач не спростував вимоги позивача, як і не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором, натомість визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 64 000,00 грн.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КАБЛЕКС-УКРАЇНА» суму основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» за поставлений товар в розмірі 64 000,00 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивач нарахував до стягнення з відповідача:

1. Інфляційні втрати в загальній сумі 19 675,66 грн, у тому числі:

- за період з 29.12.2021 по 24.10.2022 щодо суми боргу 67 517,27 грн нараховано інфляційні втрати на суму 16 777,53 грн;

- за період з 25.10.2022 по 13.03.2023 щодо суми боргу 66 500,00 грн нараховано інфляційні втрати на суму 1 949,55 грн;

- за період з 14.03.2023 по 13.10.2023 щодо суми боргу 64 000,00 грн нараховано інфляційні втрати на суму 948,58 грн.

2. 3 % річних в загальній сумі 3 555,71 грн, у тому числі:

- за період з 29.12.2021 по 24.10.2022 щодо суми боргу 1 664,81 грн нараховано інфляційні втрати на суму 16 777,53 грн;

- за період з 25.10.2022 по 13.03.2023 щодо суми боргу 66 500,00 грн нараховано інфляційні втрати на суму 765,21 грн;

- за період з 14.03.2023 по 13.10.2023 щодо суми боргу 64 000,00 грн нараховано інфляційні втрати на суму 1 125,70 грн.

3. Пеню в загальній сумі 49 495,78 грн, у тому числі:

- за період з 29.12.2021 по 24.10.2022 щодо суми боргу 1 664,81 грн нараховано інфляційні втрати на суму 19 004,72 грн;

- за період з 25.10.2022 по 13.03.2023 щодо суми боргу 66 500,00 грн нараховано інфляційні втрати на суму 12 753,42 грн;

- за період з 14.03.2023 по 13.10.2023 щодо суми боргу 64 000,00 грн нараховано інфляційні втрати на суму 17 737,64 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Суд перевірив розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено з допущенням помилок, зокрема, при визначенні періоду та бази нарахування.

Так, з огляду на динаміку формування боргу (з урахуванням дат здійснення позивачем поставок, а також дат здійснення відповідачем оплат за поставлений товар) у спірних правовідносинах періоди прострочення здійснення покупцем розрахунків коректно визначити таким чином:

- з 29.12.2021 по 29.12.2021 щодо суми заборгованості 64 406,27 грн;

- з 30.12.2021 по 21.10.2022 щодо суми заборгованості 67 517,27 грн;

- з 22.10.2022 по 12.03.2023 щодо суми заборгованості 66 500,00 грн;

- з 13.03.2023 по 13.10.2023 щодо суми заборгованості 64 000,00 грн.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми ipLex та встановлено, що у спірних правовідносинах обґрунтованою сумою нарахування 3 % річних є 3 555,00 грн, обґрунтованою сумою нарахування інфляційних втрат є 19 675,66 грн, які і підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на що, у стягненні з відповідача 3 % річних у сумі 0,71 грн належить відмовити.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом п. 9.3 Договору у випадку несвоєчасної або неповної сплати за фактично поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який вона нараховується, від загальної суми фактично поставленого товару, за кожен день прострочення. Строк позовної давності щодо стягнення та нарахування пені встановлюється терміном 1 календарний рік.

На підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та відповідних положень Договору позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до п. 5.3 Договору № 47 від 13.06.2016 за прострочення терміну оплати, вказаного в п. 4.3 на поставку для кожної партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення, діючої у період прострочення платежу.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем допущено помилки, зокрема, при визначенні періоду та бази нарахування, про що було зазначено вище.

Крім того, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, суд наголошує, що погодження сторонами строку позовної давності щодо стягнення та нарахування пені терміном 1 рік, не може вважатися продовженням граничного строку нарахування пені, оскільки строк позовної давності є окремим правовим інститутом та передбачає строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми ipLex та встановлено, що у спірних правовідносинах обґрунтованою сумою нарахування пені є 8 274,41 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, у стягненні з відповідача пені у сумі 41 221,37 грн належить відмовити.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності з огляду на таке.

Так, дійсно, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» не надано суду доказів на підтвердження того, що обставини повномасштабного вторгнення російських військових формувань на територію України були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Інші викладені в письмових заявах у справі доводи сторін, вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 1 874,73 грн ((95 502,07 / 136 727,15) * 2684,00 = 1 874,73) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, буд. 51; ідентифікаційний код 40686482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЛЕКС-УКРАЇНА» (02232, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 68, офіс 233; ідентифікаційний код 33398849) основний борг у розмірі 64 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 675,66 грн, 3 % річних у розмірі 3 555,00 грн, пеню у розмірі 8 274,41 грн, а також 1 874,73 грн судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 0,71 грн та пені у розмірі 41 221,37 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАБЛЕКС-УКРАЇНА» (02232, м. Київ, просп. Маяковського, буд. 68, офіс 233; ідентифікаційний код 33398849);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МИКОЛАЇВСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ» (54028, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, буд. 51; ідентифікаційний код 40686482).

Повне рішення складено та підписано судом 01.12.2023.

Суддя О.Г. Смородінова