Рішення
від 01.12.2023 по справі 915/509/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року Справа № 915/509/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури, вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300 (код ЄДРПОУ 02910114)

електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: secretariat@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150 (код ЄДРПОУ 39816845)

електронна пошта зазначена в системі «Електронний суд»: contact@dsbt.gov.ua

до відповідача Фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )

електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: ІНФОРМАЦІЯ_1

представник відповідача: адвокат Юрін А, В.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення коштів в сумі 16 753, 51 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Керівник Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича, в якій просить суд:

1. Стягнути з відповідача ФОП Спіяна Олега Павловича на користь держави на р/р UA 1889999803131181216000025739, код отримувача 37972475, Казначейство України у м. Чернігів, КБК 22160100, призначення платежу: 22160100 - плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 16 753, 51 грн.

2. Стягнути з відповідача ФОП Спіяна Олега Павловича на користь Чернігівської обласної прокуратури (за наступними реквізитами: отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, р/р UA 248201720343140001000006008) сплачений судовий збір у сумі 2 684 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2023 позовну заяву (вх. № 4114/23 від 03.04.2023) Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача Фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича про стягнення коштів в сумі 16 753, 51 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від учасників процесу на адресу суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.07.2023 поновлено Корюківській окружній прокуратурі пропущений процесуальний строк для подання доказів (згідно відповіді на відзив вх. № 7559/23 від 12.06.2023). Поновлено позивачу Державній службі України з безпеки на транспорті строк на подання відповіді на відзив (вх. № 9154/23 від 12.07.2023).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція прокуратури, викладена у позовній заяві.

Підставою позову прокуратурою зазначено, що відповідно до графіку рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області у період з 21.09.2020 по 27.09.2020, направлення на рейдову перевірку № 006868 від 21.09.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 22.09.2020 на 124 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DАF XF 106.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , яким здійснювалось перевезення вантажу по маршруту м. Чернігів - м. Миколаїв, 623 км.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 22.09.2020 складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 220882, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0005384 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 042431.

Габаритно-ваговим контролем зафiксовано, що повна маса автомобiля марки DАF XF 106.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який здiйснював перевезення вантажу становила 42,95 т, при нормативно допyстимій 44 т, фактичне осьове навантаження становить - 6,45/12,90/7,85/7,90/7,85 т при нормативно допустимій - 11/11/8/8/8 т.

Прокуратура зазначає, що перевезення вантажу здiйснювалося з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь, яка становить 12, 90 т (перевищення 17, 27 %), що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України та підставою для нарахування плати за проїзд.

Враховуючи положення законодавства та нормативно-правових актів посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобiв до актy № 0005384 вiд 22.09.2020 та нарахована плата за проїзд у розмiрi 504,63 Євро, що за курсом НБУ станом на 22.09.2020 становила 16 753, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, Порядком здiйснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобiльними дорогами загального користування транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв, ваговi та./або габаритнi параметри яких перевищують нормативнi, затвердженого постановою Кабiнету Mіністрів України вiд 27.06.2007 № 879, Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабiнету Mіністрів України вiд 10.10.2001 № 1306, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобiв автомобiльними дорогами, вулицями та залiзничними переїздами, затвердженими постановою Кабiнету Mіністрів України вiд 20.01.2001 № 30, Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 та судовою практикою.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 6501/23 від 23.05.2023) просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Корюківської окружної прокуратури в повному обсязі. В обгрунтування заперечень зазначив наступне:

- щодо підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, то відповідач зазначає, що позивачем не доведено належним чином наявність порушення інтересів держави та не обґрунтовано нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом (Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпекою)). Державна служба України з безпеки на транспорті володіє необхідним обсягом дієздатності та здатна в самостійному порядку звернутись до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Звернення прокурора з даним позовом мало місце до закінчення у Державної служби України з безпеки на транспорті позовної давності, а саме строку, в межах якого орган державної влади міг звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Позивач не обґрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави та з яких підстав керівник Корюківської окружної прокуратури фактично та протиправно діє замість іншого компетентного органу, з огляду на що дії керівника Корюківської окружної прокуратури є такими, що суперечать чинному законодавству України та не відповідають конституційним принципам поділу державної влади;

- Корюківська окружна прокуратура (з місцем розташування у місті Корюківці) здійснює свої повноваження в межах визначеної територіальної юрисдикції - Корюківського району Чернігівської області. В свою чергу, як можна побачити з відкритих джерел (зокрема, електронного сервісу «Google Maps»), автодорога М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, на якій було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Відповідача 22 вересня 2020 року, знаходиться поза межами Корюківського району Чернігівської області. Зазначене вказує на порушення керівником Корюківської окружної прокуратури засад територіальності, що встановлені п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру»;

- в позовній заяві неодноразово зазначається, що габаритно-ваговий контроль було проведено на 124 км. автодороги М01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі. При цьому, вказано, що перевезення вантажу здійснювалося по маршруту м. Чернігів - м. Миколаїв, та подоланий шлях нібито становить 623 км. Крім цього, розрахунок плати до акту №0005384 від 22.09.2020 року проведено, виходячи з відстані 623 км.

При цьому, протяжність вказаного Позивачем маршруту Київ-Чернігів-Н. Яриловичі згідно електронного сервісу «Google Maps» складає 213 км., що аж ніяк не співпадає з розрахунковими 623 км.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що транспортування вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових параметрів відбувалось за маршрутом м. Чернігів - м. Миколаїв, та жодним чином не обґрунтовано використання саме 623 км при розрахунку плати. З наведеного вбачається, що прокурором не доведено розмір позовних вимог, що вже є безумовною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

2.3. Правова позиція прокуратури, викладена у відповіді на відзив.

Прокуратура у відповіді на відзив (вх. № 7559/23 від 12.06.2023) просить суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі та зазначає наступне:

- щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, то прокуратура у позовній заяві належним чином та у достатньому обсязі обгрунтувала підстави представництва інтересів держави в суді в особі позивача з посиланням на норми Конституції України, ГПК України, правових висновків Конституційного та Верховного Судів;

- щодо територіальної юрисдикції Корюківської окружної прокуратури, то прокуратура зазначила, що функція представництва інтересів держави в суді покладається на прокуратуру як на єдину систему, яка здійснюється виключно прокурорами (ст. 5 Закону України "Про прокуратуру"). Вимоги щодо місця знаходження прокуратури та прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді, Конституція України, Закон України "Про прокуратуру", ГПК України та інші нормативно-правові акти не містять. Вказана позиція також викладена у постанові ВС від 21.09.2022 у справі № 925/632/19;

- щодо правильності розрахунку розміру плати, то прокуратура зазначає, що відстань маршруту взята з товарно-транспортної накладної м. Чернігів-м. Миколаїв, яка за даними інтернет ресурсу della.com.ua становить 623 км. Отже, розмір позовних вимог є доведеним прокуратурою.

2.4. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.

Позивачем подано суду відповідь на відзив (вх. 9154/23 від 12.07.2023), в якій позивач просив суд позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування правової позиції зазначив наступне:

- посилаючись на положення Порядку № 879, позивач зазначив, що відстань маршруту 623 км підтверджується товарно-транспортною накладною № 163 від 21.09.2020. Відстань, покладена в розрахунок, була застосована відповідно до інтернет ресурсу della.com.ua згідно даних, наведених у супровідних документах на вантаж, а саме: ТТН, яка була надана перевіряючим особам. Пункт навантаження м. Чернігів, пункт розвантаження м. Миколаїв, виходячи з викладеного вказані пункти були взяті за основу при визначенні відстані;

- посилання відповідача «Google Maps» і відстань 213 км по маршруту Київ-Чернігів-Н.Яриловичі є хибним, адже це не маршрут, а місце проведення габаритно-вагового контролю, назва автомоюільної дороги М-01;

- позивач також зазначає, що в ТТН автомобільним перевізником зазначено ТОВ "АПІС-КОМПАНІ". Під час проведення габаритно-вагового контролю інспекторам Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області водієм транспортного засобу для проведення перевірки були надані наступні документи: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, виданого на ім`я відповідача, ТТН. Будь-які інші документи, які б свідчили, що даний ТЗ орендується у відповідача іншим автомобільним перевізником надані не були. На підставі реєстраційних документів на ТЗ було складено акт проведення перевірки, в якому засвідчено, що перевізник (відповідач) при наданні послуг з перевезення вантажу допустив перевищення вагових параметрів без відповідного дозволу, чим порушив вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". В цей же час складено акт про перевищення нормативних параметрів та визначено плату в розмірі 504, 63 євро, яку не сплачено;

- нарахована відповідачу плата не є штрафними санкціями, а сумою відшкодування збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування;

- позивач Укртрансбезпека з метою захисту інтересів держави, у зв`язку з несплатою коштів за проїзд у добровільному порядку, звернулась до прокуратури області, ініціювавши примусове стягнення нарахованих коштів шляхом подання позову до суду.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до графіку рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 21.09.2020 та направлення на рейдову перевірку № 006868 від 21.09.2020 у період з 21.09.2020 по 27.09.2020 головними спеціалістами ВДК Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 22.09.2020 на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 124 км а/д М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, Чернігівська область проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 ., щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт», постанов Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, № 879 від 27.06.2007.

Зазначений транспортний засіб згідно товарно-транспортної накладної № 163 від 21.09.2020 виконував перевезення вантажу (соняшник урожаю 2020 насипом) з м. Чернігів, Чернігівської області до м. Миколаїв, Миколаївської області, автомобільний перевізник ТОВ "АПІС КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 43023548), водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_4 ).

Згiдно свiдоцтва про реєстрацiю транспортного засобу серії НОМЕР_5 автомобiль (вантажний сідловий тягач - Е) марки DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згiдно свiдоцтва про реєстрацiю транспортного засобу серії НОМЕР_6 напівпричіп-спеціалізований Н/ПР контейнерний KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить на праві власності Фермерському господарству "СПІЯН О. П.".

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 22.09.2020 складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 220882, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0005384 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 042431.

Водій ОСОБА_1 вказані документи отримав, в акті перевірки зазначив, що "Ознайомлений, перевізника визначено вірно, працюю у ФОП Спіян О. П."

В акті перевірки зазначено: "Під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу / соняшник/ автомобільним транспортом з порушенням вагових обмежень на одиночну вісь на 17, 27 % (12, 90 т), при цьому перевізник не забезпечив водія оформленими документами, визначеними ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (ТТН № 163 від 21.09.2020). Відповідальність за порушення передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу".

В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0005384 від 22.09.2020 суб`єктом, що перевіряється зазначено Спіяна Олега Павловича .

Маршрут руху: м. Чернігів - м. Миколаїв (623 км.).

Так, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0005384, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 042431, які підписано посадовою особою, що проводила габаритно-ваговий контроль, та чеку № 2733 від 22.09.2020 зазначено, що габаритно-ваговим контролем зафiксовано, що повна маса автомобiля марки DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який здiйснював перевезення вантажу становила 42, 95 т, при нормативно допyстимих 44 т, осьове навантаження становить 6,45/12,90/7,85/7,90/7,85 т при нормативно допустимій 11/11/8/8/8 т.

Тобто, працівниками Укртрансбезпеки встановлено, що при перевезенні вантажу (насіння соняшника) повна маса автомобіля з напівпричепом становила 42, 95 т при нормативно допустимих 44 т. Проте, допущено перевищення допустимих осьових навантажень, а саме: осьове навантаження становить 6,45/12,90/7,85/7,90/7,85 т при нормативно допустимій 11/11/8/8/8 т, що перевищує норму на одиничну вісь на 17, 27 %, чим порушено п. 22.5 ПДР, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001.

Судом встановлено, що за кермом даного транспорту перебував водiй ОСОБА_1 та згiдно товарно-транспортної накладної № 163 вiд 21.09.2020 на вказаному транспортному засобi автомобільним перевізником ТОВ "АПІС КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 43023548) здiйснювалося перевезення вантажу "соняшник" по маршруту руху з пункту навантаження м. Чернігів, Чернігівська область до пункту розвантаження м. Миколаїв, Миколаївська область, відстань між якими становить 623 км відповідно до інтернет ресурсу della.com.ua.

Водій ОСОБА_1 з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, складених 22.09.2020, ознайомився та їх копії отримав.

При здійсненні габаритно-вагового контролю використовувався прилад автомобільний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі ESIT ELECTRONIC SISTEMEER IMALAT заводський номер 433, свiдоцтво про повiрку законодавчо регульованого засобу вимiрювальноi технiки № П33М880405820, чинне до 10.07.2021.

Відповідно до розрахунку № 00053 від 22.09.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0005384 від 22.09.2020 на підставі п. 31-1 постанови КМУ № 879 від 22.09.2020 платнику Спіяну Олегу Павловичу нараховано плату в розмірі 503, 64 євро, що за курсом НБУ станом на 22.09.2020 становила 16 753, 51 грн.

22.12.2020 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки направлено на адресу ФОП Спіяна О. П. згідно лист № 100701/19.5/24-20 від 22.12.2020 з вимогою провести оплату коштів в сумі 503, 64 євро разом із копією розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 503, 64 євро. Факт направлення листа підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком.

Враховуючи, що ФОП Спіян О. П. не проведено оплату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 503, 64 євро, прокуратура в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки звернулась до суду з даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання підстав для представництва прокуратурою інтересів держави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

За наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова ВП ВС від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Відповідно до ст. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі. Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами (постанова КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 925/632/19).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема:

державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті;

габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту; {Абзац дванадцятий частини сьомої статті 6 в редакції Закону № 1534-IX від 03.06.2021}

стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні {Частину сьому статті 6 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 54-IX від 11.09.2019; в редакції Закону № 1534-IX від 03.06.2021}.

Відповідно до п. 3 Порядку 879 (в редакції від 25.01.2020) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п. 15, 27 ст. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 11.02.2015 (в редакції від 15.09.2020) Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 27 ст. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 11.02.2015 (в редакції на час звернення до суду із даним позовом) Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 926/16/19 зазначено, що спір за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки до ПБВП «Новобуд-М» про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі 24 747,26 грн в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказана категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 червня 2018 року у справі № 820/1203/17.

Аналогічного змісту висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

4.2. Правове регулювання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 1, 2, 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (тут і далі - в редакції від 13.02.2020) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (тут і далі в редакції від 16.05.2020) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" (тут і далі в редакції від 14.06.2020) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (тут і далі - в редакції від 12.07.2019) (далі - Правила № 363):

- перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу) (постанова КАС ВС від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а).

Відповідно до п. 12.1 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 8.21 Правил № 363 виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (тут і далі - в редакції від 25.01.2020) затверджено, зокрема:

- Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

- Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України (п. 3 Постанови № 879).

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (тут і далі в редакції від 25.01.2020; далі - Порядок № 879) визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Дія цього Порядку не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.

Терміни, що вживаються у цьому Порядку № 879, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

- місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю;

- стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

- пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками;

- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п. 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п. 15, 16 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до абз. 1 п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до п. 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до п. 24 Порядку № 879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п. 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до абз. 1 п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. 37 Порядку № 879 учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

В Додатку до Порядку № 879 ставка плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а саме: великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень

до 5 відсотків включно - 0,05 євро за кожен кілометр відстані;

від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро за кожен кілометр відстані;

від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро за кожен кілометр відстані;

понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро за кожен кілометр відстані.

Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - Правила № 1306).

Правила № 1306 (тут і далі в редакції від 20.05.2020) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1 Правил).

Відповідно до п. 22.1 Правил № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.5 Правил № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Постановою КМУ від 20.05.2013 № 422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів" затверджено Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів (далі - Порядок № 422).

Відповідно до п. 1 Порядку № 422 (тут і далі - в редакції від 03.05.2018) зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі - транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (далі - посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла).

Відповідно до п. 3 Порядку № 422 зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 1 п. 4 Порядку № 422 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою: для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт; у разі виявлення нею таких порушень Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та/або Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно доч. 2 п. 4 Порядку № 422 водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.

Відповідно до п. 5 Порядку № 422 у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 6 Порядку № 422 у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, який визначає процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до п.п. 3, 4, 5, 9, 10 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування (постанова ВП ВС від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17; постанова КАС ВС від 12.10.2018 у справі №808/3630/17; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 926/16/19; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 917/210/19).

При цьому доводи скаржника про те, що: встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України; спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись з набранням чинності Законами України № 5203-VI та № 2806-IV, визнаються Великою Палатою Верховного Суду необґрунтованими з огляду на те, що, як вже зазначено вище, предметом спору є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

Натомість визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 926/16/19; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 917/210/19).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 926/16/19; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 917/210/19).

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж (постанова КАС від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а).

Аналогічна правова позиція висловлена КАС ВС у постановах від 01.06.2023 та від 06.07.2023 у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22 відповідно.

Така позиція узгоджується також із висновками КГС ВС, висловленими у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7554/19, в якій встановлено, що перевізником у спірних правовідносинах є товариство, яким отримано транспортний засіб на підставі укладеного договору суборенди, та яким вчинено порушення, що полягає у перевищенні транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, яке встановлено внаслідок проведення Укртрансбезпекою габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля.

Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст. 33, 50 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати (постанова КАС ВС від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в суді, то суд зазначає наступне.

Підставою звернення прокуратурою до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки зазначено неналежне здійснення таким органом захисту інтересів держави в суді, що підтверджується, зокрема: 1) листом Корюківської окружної прокуратури № 3292вих-22 від 10.11.2022, адресований Укртрансбезпеці, в якому прокуратура просила повідомити чи вживаються заходи представницького характеру щодо стягнення коштів; 2) листом Укртрансбезпеки від 02.12.2022 № 7453/86.3/15-22, яким повідомлено прокуратуру про вжиті заходи та відсутність фінансування самостійно ініціювати судовий спір.

29.04.2021 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки направлено на адресу Чернігівської обласної прокуратури лист № 2054/19/24.21 від 29.04.2021, в якому просило розглянути питання представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

22.03.2023 прокуратурою надіслано на адресу Укртрансбезпеки повідомлення № 51-75-1367вих 23 від 22.03.2023 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про підготовку позовної заяви та направлення її до господарського суду.

Пред`явлення позову у цій справі прокурором в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) викликано захистом інтересів держави щодо завдання матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, порядок визначення таких збитків врегульовано, у тому числі Порядком № 879, який є чинним. Відповідно до п. 27 ст. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 11.02.2015 (в редакції на час звернення до суду із даним позовом) Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Отже, Укртрансбезпека в силу п. 27 ст. 5 Положення може бути позивачем в суді, а відтак, за наявності документального підтвердження факту нездійснення вказаним органом захисту інтересів держави в суді прокурор правомірно звернувся до суду із даним позовом та підтвердив наявність підстав для представництва з дотриманням положень ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про помилковість тверджень відповідача про відсутність підстав для здійснення представництва прокуратурою інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо суті спору.

Судом встановлено, що 22.09.2020 головними спеціалістами ВДК Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 124 км а/д М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, Чернігівська область проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 ., щодо дотримання Закону України "Про автомобільний транспорт", постанов Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, № 879 від 27.06.2007.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 22.09.2020 складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 220882, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0005384 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 042431.

За результатами перевірки працівниками Укртрансбезпеки встановлено порушення ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобiльний транспорт": при перевезенні вантажу (соняшник) встановлено, що повна маса автомобіля з напівпричепом становила 42, 95 т при нормативно допустимих 44 т. Проте, допущено перевищення допустимих осьових навантажень, а саме: осьове навантаження становить 6,45/12,90/7,85/7,90/7,85 т при нормативно допустимій 11/11/8/8/8 т, що перевищує норму на одиничну вісь на 17, 27 %, чим порушено п. 22.5 ПДР, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, у зв`язку з чим виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобiв автомобiльними дорогами загального користування та платнику Спіяну Олегу Павловичу нараховано плату в розмірі 503, 64 євро, що за курсом НБУ станом на 22.09.2020 становила 16 753, 51 грн.

Відповідач просив суд в позові відмовити, зазначивши, зокрема, що розрахунок виконано неправильно. Судом встановлено, що при здійсненні габаритно-вагового контролю використовувався прилад автомобільний для зважування дорожніх транспортних засобів, який пройшов повірку, показники параметри зафіксовані у чеку. Судом встановлено, що розрахунок плати виконано відповідно до п. 30, п. 31-1 Порядку № 879, а саме: параметри взято відповідно до чеку зважування, відсоток перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм розраховано арифметично правильно, ставку плати відповідно до Додатку до Порядку № 879 застосовано правильно, відстань визначено відповідно до товарно-транспортної накладної № 163 від 21.09.2020 (маршрут з м. Чернігова, Чернігівської області до м. Миколаїва, Миколаївської області, що за даними інтернет ресурсу della.com.ua становить 623 км.

Проте, судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної № 163 від 21.09.2020 перевезення вантажу (соняшник урожаю 2020 насипом) з м. Чернігів, Чернігівської області до м. Миколаїв, Миколаївської області виконував автомобільний перевізник ТОВ "АПІС КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 43023548).

При цьому, згiдно свiдоцтв про реєстрацiю транспортного засобу серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 автомобiль (вантажний сідловий тягач - Е) марки DAF XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 , а напівпричіп-спеціалізований Н/ПР контейнерний KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_3 належить на праві власності Фермерському господарству "СПІЯН О. П.".

Проте, позов пред`явлено до Фізичної особи-підприємця Спіяна Олега Павловича.

Прокуратура в позовній заяві зазначила, що власником транспортного засобу є Спіян Олег Павлович , який зареєстрований як ФОП, та саме власник великогабаритного транспортного засобу має сплатити визначену управлінням суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363, абз. 1 п. 28, абз. 3 п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником.

Велика Палата Верховного суду зазначила, що аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 926/16/19; постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 917/210/19).

Аналогічна правова позиція щодо відповідальності перевізника зазначена у постановах КАС від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 01.06.2023 у справі № 640/39442/21, у постанові від 06.07.2023 у справі № 560/514/22, у постанові КГС ВС від 16.10.2020 у справі № 910/7554/19.

В спірному випадку Фізична особа-підприємець Спіян Олег Павлович не є зобов`язаною за даним позовом особою, оскільки не є ані перевізником, ані власником ні автомобіля (вантажного сідлового тягача), ні напівпричепу. При цьому, суд зазначає, що власником автомобіля (вантажного сідлового тягача) є Фермерське господарство «СПІЯН О.П», тобто юридична особа, яка є самостійним суб`єктом господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід покласти на прокуратуру.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.12.2023.

Суддя Е.М. Олейняш

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення01.12.2023
Оприлюднено06.12.2023
Номер документу115372838
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань

Судовий реєстр по справі —915/509/23

Рішення від 01.12.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Ухвала від 21.07.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Ухвала від 01.05.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

Ухвала від 10.04.2023

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні