Рішення

від 29.11.2023 по справі 922/3931/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023м. ХарківСправа № 922/3931/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматра" (61106, вул. Індустріальна, 3, м. Харків) , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмазсервіс" (61140, м. Харків, в-д. Золотий 1-й, 9) про стягнення 1'007'890,58 грн за участю представників:

позивача - Бенденжука Л.О.;

відповідача 1 - Дергачова В.С.;

відповідача 2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматра" та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмазсервіс", в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іматра" (вул. Індустріальна, 3, м. Харків, 61106, код ЄДРПОУ 38278543) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 783'231,77 грн за використання земельної ділянки загальною площею 2,9560 га по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 за період з 01.05.2021 по 28.02.2022.

- cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмазсервіс" (в-д Золотий 1-й, 9, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 32677578) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 224'658,81 грн за використання земельної ділянки загальною площею 2,9560 га по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 за період з 01.05.2021 по 28.02.2022.

Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04 жовтня 2023 року о 14:30.

Протокольною ухвалою від 15.11.2023 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 листопада 2023 року о 15:00.

28.11.2023 відповідач 1 подав відзив (вх.№ 32596), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на неправильне застосування позивачем норм ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність на даний час оформленого та зареєстрованого договору оренди спірної земельної ділянки зумовлена тривалим строком виконання робіт відповідними державними органами та не залежало від волі ТОВ "Іматра". Крім того, відповідач вважає, що земельна ділянка, на якій перебувають об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з її поділом, не є сформованою, а отже підстав для застосування ст.12І2 Цивільного кодексу України на день пред`явлення позову не було. Також відповідачем заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти приєднання відзиву до матеріалів справи не заперечував.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 29.11.2023 підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача 2 в судове засідання 29.11.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вирішуючи питання поновлення відповідачу процесуального строку для подання відзиву на позов, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 12.09.2023 встановлено 15-денний строк на подання відзиву від дня її отримання.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено судом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Представник відповідача 1 зазначає, що у ТОВ "Іматра" не отримувало позовної заяви із доданими матеріалами, оскільки юридична адреса та місце фактичного розташування офісу відповідача зазнали ракетного обстрілу, що призвело до його знищення і як наслідок ненадходження поштової кореспонденції, та лише 20 листопада 2023 року через електронний суд представник ТОВ "Іматра" ознайомився з матеріалами справи.

За таких обставин, задля дотримання принципів господарського судочинства, а також з огляду на зазначені відповідачем обставин, які зумовили несвоєчасне подання відзиву на позовну заяву, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Таким чином, суд приймає та долучає до матеріалів справи відзив на позовну заяву.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.11.2020 № НВ-0005931292020 земельна ділянка площею 2,9560 га з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 по вул. Виконкомівській, 32 у м.Харкові знаходиться у комунальній власності. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 31.03.2014.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.07.2023 №338351581 право власності на нежитлові будівлі розташовані по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові зареєстровано наступним чином:

- право власності на нежитлову будівлю літ. "Щ-1" загальною площею 20,9 кв.м. по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з 29.08.2014 зареєстроване за ТОВ "Іматра" на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2012 № 780, акту приймання-передачі від 07.09.2012;

- право власності на нежитлову будівлю літ. "У-1" загальною площею 45 кв. м. по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з 29.08.2014 зареєстроване за ТОВ "Іматра" на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2012 № 783, акту приймання-передачі від 07.09.2012;

- право власності на нежитлову будівлю літ. "Х-1" загальною площею 8,4 кв. м. по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з 26.06.2014 зареєстроване за ТОВ "Укрмазсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2014 № 661;

- право власності на нежитлову будівлю літ. "Я-1" загальною площею 10,5 кв. м. по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові з 14.11.2016 зареєстроване за ТОВ "Укрмазсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2016 № 1505.

27.07.2023 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Чайкою О.В. у порядку ч.2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові.

За результатами проведеного обстеження складено акт, яким встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 площею 2,9560 га по вул. Виконкомівській, 32 у м . Харкові використовується ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

За твердженнями позивача, ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформили речового права на вказану земельну ділянку, у зв`язку з чим у період з 01.05.2021 по 28.02.2022 використовували земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 площею 2,9560 га по вул. Виконкомівській, 32 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до листів Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 18.07.2023 № 12709/5/20-40-04-02-12 та від 24.07.2023 №13086/5/20-40-04-02-12 ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс" не обліковуються платниками плати за землю.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Іматра" та ТОВ "Укрмазсервіс" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 площею 2,9560 га по вул. Виконкомівській, 32 від 27.05.2020 № 4168 виданого Відділом у м. Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області, із застосування відсоткового співвідношення використовуваної відповідачами площі земельних ділянок відповідно до положень пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (кондикційні зобов`язання).

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.

Суд установив, що відповідачі є власниками нерухомості, яка знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності і при цьому жодним із них не укладено з Харківською міською радою відповідних договорів оренди землі.

За таких обставин справи, у даному випадку наявні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово наголошував (постанови від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 28.02.2020 у справі №913/169/18), що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Разом із цим, відповідно до правових висновків Верховного Суду, що викладені, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18 для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.11.2020 № НВ-0005931292020 земельна ділянка площею 2,9560 га з кадастровим номером 6310137900:09:001:0014 по вул. Виконкомівській, 32 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 31.03.2014.

Вказані обставини спростовують твердження відповідача 1 про те, що спірна земельна ділянка не є сформованою.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23.05. 2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12. 2019 у справі № 917/1739/17 та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06. 2021 у справі № 201/2956/19.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів та періоду їх нарахування.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). Подібне положення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі 905/1680/20 дійшла висновку, що оскільки земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Відповідно до наданого розрахунку позивач визначив розмір безпідставно збережених коштів у сумі 1'007'890,58 грн за користування відповідачами земельною ділянкою площею 2,9560 га за період з 01.05.2021 по 28.02.2022, виходячи з даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки 30'297'313 грн (на дату оцінки землі - 27.05.2020), що вказані у витягу із технічної документації від 22.05.2020.

При цьому належних доказів щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2021-2022 роках суду не надано.

Слід зазначити, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом щодо проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова ВП ВС від 09.11.2021 у справі 905/1680/20).

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 03.11.2021 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі - Методика №1147).

Відповідно до п. 20 Методики №1147 дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17.

Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що унеможливлює автоматичну видачу витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру, такий витяг оформляється протягом трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви із наявної технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за підписом працівника відповідного територіального органу Держгеокадастру, до посадових обов`язків якого належить надання зазначених витягів.

Додаток 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, містить форму витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з QR- кодом.

З аналізу наведених правових норм слідує, що з 03.11.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки має проводитись відповідно до Методики №1147.

Водночас наданий позивачем витяг про нормативну грошову оцінку не містить QR-коду, передбаченого Методикою №1147.

Відтак, суд вважає, що дані про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки - 30'297'313 грн (на дату оцінки землі - 27.05.2020) можуть застосуватись при визначенні розміру безпідставно збережених коштів лише за 2020 рік, оскільки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки підлягала визначенню відповідно до нової методики, а отже не була сталою та зазнала змін.

Натомість позивач не довів належними та допустимими доказами, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у період з 2021 по 2022 роки становила 30'297'313 грн та 33'327'044 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано належні докази про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2021-2022 роки, не виключається помилковість здійсненого Харківською міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №922/1019/18).

На підстав викладеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, а також керуючись принципом розумності, добросовісності, справедливості, враховуючи безпідставність та необґрунтованість застосування позивачем розміру безпідставно збережених відповідачами коштів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а відтак відмовляє в позові.

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, за неправомірно заявлені позовні вимоги покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7).

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іматра" (61106, вул. Індустріальна, 3, м. Харків, код ЄДРПОУ ).

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмазсервіс" (61140, м. Харків, в-д. Золотий 1-й, 9, код ЄДРПОУ).

Повний текст рішення складено 04.12.2023.

СуддяІ.В. Трофімов