Рішення

від 27.11.2023 по справі 922/3766/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023м. ХарківСправа № 922/3766/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55А) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Приватного акціонерного товариства Зірка України (61045, м. Харків, в`їзд Дорошенківський 2-й, буд. 2) про стягнення коштів за участю представників:

прокуратури - Клейн Л.В., посвідчення №072868 від 01.03.2023;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Зірка України, в якому просить:

- Стягнути з приватного акціонерного товариства Зірка України (код ЄДРПОУ 30752553, адреса: 61045, Харківська область, м. Харків, в`їзд Дорошенківський 2-ий, буд. 2) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, отримувач УК м. Харкові, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (ІВАN) UА958999980314080611000020002) кошти у розмірі інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 273 224, 47 грн (з яких інфляційні втрати - 233 152,03 грн та 3% річних - 40 072,44 грн) в зв`язку з невиконанням зобов`язання.

- Судовий збір стягнути з відповідача за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3766/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2023 виправлено описку в ухвалі Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 по справі №922/3766/23, вказано вірні дату та час проведення підготовчого засідання - "26" вересня 2023 р. о 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/3766/23 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на "06" листопада 2023 р. об 11:15 год.

В судовому засіданні 06.11.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2023р. об 11:15 год.

В судовому засіданні 27.11.2023 представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Позивач та відповідач не скористалися своїм правом бути присутніми в судовому засіданні, представників до суду не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3677/20 задоволені позовні вимоги керівника Харківської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ПрАТ «Зірка України». Стягнуто з ПрАТ «Зірка України» (код ЄДРПОУ 30752553) на користь Харківської міської ради кошти у розмірі 550 279,99 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 26.02.2021 відповідно до наказу господарського суду Харківської області у справі №922/3677/20.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25.03.2021 відкрито виконавче провадження №64943013.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Пунктом 14 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

Постановою від 22.09.2022 виконавче провадження №64943013 приєднано до зведеного виконавчого провадження №59162200, яке веде Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Водночас, окрім вищевказаного судового рішення у справі №922/3677/20 від 26.02.2021, на виконанні в органах державної виконавчої служби перебувають також інші виконавчі провадження.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2018 по справі №922/2626/18 задоволені позовні вимоги керівника Харківської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ПрАТ «Зірка України», стягнуто з ПрАТ «Зірка України» (код ЄДРПОУ 30752553) на користь Харківської міської ради кошти у розмірі 683 040, 55 грн.

Постановою Шевченківського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 21.09.2019 відкрито виконавче провадження. Постановою від 21.05.2019 виконавче провадження передано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області.

В подальшому, у зв`язку з ліквідацією Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Харківській області, постановою від 13.01.2020 про прийняття виконавчого провадження, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято виконавче провадження №58457168 до виконання.

Тобто, на даний час на виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває зведене виконавче провадження №59162200 до складу якого входить: виконавче провадження №64943013 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №922/3677/20 від 26.02.2021 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зірка України» на користь Харківської міської ради заборгованості у розмірі 550279,99 грн., виконавче провадження №58457168 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №922/2626/18 від 23.01.2019 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зірка України» на користь Харківської міської ради заборгованості у розмірі 683 040,55 грн. та виконавче провадження №58286203 з примусового виконання наказу №922/2626/18 від 23.01.2019 господарського суду Харківської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зірка України» на користь прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 10245,60 грн.

Стосовно невиконання зобов`язань за рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/2626/18 від 23.01.2019 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зірка України» на користь Харківської міської ради заборгованості у розмірі 683 040,55 грн., прокурор вказує, що Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова вживалися заходи представницького характеру, а саме звернення до суду з позовною заявою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання ПрАТ «Зірка України» зобов`язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2022 у справі №922/1023/22 вказані позовні вимоги прокуратури задоволено в повному обсязі.

Разом з тим, на теперішній час продовжує тривати невиконання зобов`язань ПрАТ «Зірка України» за рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3677/20 щодо стягнення на користь Харківської міської ради грошових коштів в сумі 550 279, 99 грн.

Як вказує прокурор, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №59162200, прокуратурою встановлено, що державним виконавцем 05.11.2021 здійснено перевірку майнового стану боржника за адресою: Харківська область, м. Харків, Дорошенківський 2-1 в`їзд, буд. 2 та складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: нежитлові будівлі літ. «А-3», загальною площею 750,1 кв.м., літ «Т-1» загальною площею 242,0 кв.м.

10.11.2021 у зведеному виконавчому провадженні №59162200 державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарюванню у виконавчому провадженні.

Крім того, 16.06.2023 у виконавчому провадженні №58457168 постановою державного виконавця призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою надання письмового звіту щодо визначення вартості майна боржника ПрАТ «Зірка України», а саме: нежитлової будівлі літ. «А-3» загальною площею 750,1 кв.м., літ. «Б-1» загальною площею 429,9 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 510,2 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 242,0 кв.м. за адресою: м. Харків, Дорошенківський 2-й в`їзд, буд. 2.

Так, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Державним виконавцем в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» надіслано повідомлення від 27.07.2023 за №19429 про те, що за результатами проведеної оцінки ПП «Центром незалежної оцінки та експертизи» складено звіт про оцінку майна, описаного державним виконавцем, а саме нежитлової будівлі літ. «А-3» загальною площею 750,1 кв.м., літ. «Б-1» загальною площею 429,9 кв.м., літ. «В-1» загальною площею 510,2 кв.м., літ. «Г- 1» загальною площею 242,0 кв.м. за адресою: м. Харків, Дорошенківський 2-й в`їзд, буд. 2.

Крім того, листом від 22.08.2023 №21356 ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області повідомлено, що у зведеному виконавчому провадженні №59162200 входять шість виконавчих проваджень боржником яких є ПрАТ «Зірка України». За даними виконавчими провадженнями рішення суду боржником - юридичною особою ПрАТ «Зірка України» добровільно (самостійно) не виконуються, кошти не сплачуються, за період з 2019 року по теперішній час кошти на депозитний рахунок відділу не надходили.

Таким чином, ПрАТ «Зірка України» не виконуються зобов`язання за рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3677/20 про стягнення на користь Харківської міської ради заборгованості у розмірі 550 279, 99 грн., оскільки до теперішнього часу жодних коштів Харківською міською радою не отримано.

Вказані обставини стали підставою для звернення керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до суду з відповідним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Зірка України коштів у розмірі інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 273 224, 47 грн (з яких інфляційні втрати - 233 152,03 грн та 3% річних - 40 072,44 грн) в зв`язку з невиконанням зобов`язання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Недоотримання коштів суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Несвоєчасне виконання фінансового зобов`язання ПрАТ «Зірка України» несе потенційну загрозу як для фінансового стану територіальної громади міста, так і в цілому для Держави, оскільки вищезгадані явища набирають масового характеру, що в свою чергу приводить до скорочення фінансування соціальних програм, додаткового залучення коштів із Державного бюджету України. Ненадходження до бюджету коштів за користування земельною ділянкою ПрАТ «Зірка України» негативним чином впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків держави, у тому числі і на соціальну сферу, відповідно, порушує інтереси держави.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Харкова, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права власності.

Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Крім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Тобто, прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.

Вказана позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 за №912/2385/18.

У даному випадку, орган уповноважений звертатися до суду Харківська міська рада, з моменту виникнення даного спору, а саме з 2019 року, з метою захисту своїх майнових прав до суду не зверталась та належним чином до цього часу не реалізувала свої вимоги щодо стягнення з відповідача відповідних грошових коштів.

Так, листом від 25.07.2023 за №55-104-4115вих-23 окружною прокуратурою повідомлено Харківську міську раду про вищевказані порушення інтересів держави та повідомлено про те, що у випадку не вжиття відповідних заходів, останні будуть вжиті прокуратурою.

Листом від 21.08.2023 за №5809/0/225-23 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено окружну прокуратуру про те, що заходи позовного характеру стосовно стягнення з ПрАТ «Зірка України» грошових коштів у розмірі інфляційних витрат та 3% річних у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою на підставі рішення господарського суду Харківської області №922/3677/20 від 26.01.2021 у сумі 550 279,99 грн. Харківською міською радою не вживалися.

Водночас, в разі подання Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова відповідного позову, Харківською міською радою за необхідності буде вжито всіх дій, передбачених чинним процесуальним законодавством щодо представництва інтересів територіальної громади м. Харкова під час розгляду вищевказаної справи судом.

Тобто, станом на теперішній час Харківською міською радою не вжито відповідних заходів щодо стягнення з ПрАТ «Зірка України» інфляційних витрат та 3 відсотків річних за прострочення зобов`язання ПрАТ «Зірка України» зі сплати боргу.

Вказана бездіяльність є підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 та від 25.03.2019 у справах №№ 905/803/18, 469/580/16-ц).

Згідно з постановою Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18, встановлено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх прав (п. 5,6)

Таким чином, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено причини та достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада впродовж тривалого часу не забезпечує належним чином стягнення з відповідача належних міській раді грошових коштів.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова повідомила Харківську міську раду про вказане порушення та намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою листом від 22.08.2023 за №55-104- 4729вих-23.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Проте, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тобто, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

До матеріалів справи надано детальний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Перевіривши надані розрахунки, суд встановив, що наведені нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 40 072,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 233 152,03 грн. є обґрунтованими.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум процентів річних та втрат від інфляції або заперечень щодо здійсненого прокуратурою розрахунку. Також відповідачем не надано доказів виконання зобов`язання за рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/3677/20 про стягнення на користь Харківської міської ради заборгованості у розмірі 550 279, 99 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Зірка України (код ЄДРПОУ 30752553, адреса: 61045, Харківська область, м. Харків, в`їзд Дорошенківський 2-ий, буд. 2) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, отримувач УК м. Харкові, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (ІВАN) UА958999980314080611000020002) кошти у розмірі інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 273 224, 47 грн. (з яких: інфляційні втрати - 233 152,03 грн та 3% річних - 40 072,44 грн) в зв`язку з невиконанням зобов`язання.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Зірка України (код ЄДРПОУ 30752553, адреса: 61045, Харківська область, м. Харків, в`їзд Дорошенківський 2-ий, буд. 2) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 098,37 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Прокуратура: Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55А).

Позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Зірка України ( 61045, Харківська область, м. Харків, в`їзд Дорошенківський 2-ий, буд. 2, код ЄДРПОУ 30752553).

Повне рішення складено "04" грудня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/3766/23