Ухвала

від 27.11.2023 по справі 916/3022/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3022/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта"

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта"

про припинення права власності на земельну ділянку та автомобільну газово-заправну станцію, знесення нежитлової будівлі, скасування рішень державних реєстраторів,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла, надіслана поштою 07.10.2023, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 916/3022/21.

У касаційній скарзі також викладено клопотання про поновлення строків касаційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що вперше Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта" своєчасно звернулося із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 916/3022/21. Водночас ухвалою Верховного Суду від 28.07.2023 касаційну скаргу залишено без руху. Однак, про існування вказаної ухвали скаржник дізнався лише з ухвали Верховного Суду від 20.09.2023, якою повернуто касаційну скаргу. В ухвалі зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта" ухвалу від 28.07.2023 отримало 10.08.2023, однак не усунуло недоліки касаційної скарги. Скаржник стверджує, що копію ухвали Верховного Суду від 28.07.2023 працівник ДП "Укрпошта" помилково вручив співробітнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПГРУПП" П. Тропанець. Зазначене Товариство є орендарем приміщень, в яких знаходиться і скаржник. У подальшому, вказана особа не передала керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта" копію ухвали від 28.07.2023. Зазначене підтверджується поясненнями П. Тропанця. Також, скаржник стверджує, що ухвалу Верховного Суду від 28.07.2023 він отримав лише 15.09.2023. Зазначені обставини, на думку скаржника підтверджують наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 31.10.2023 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема колегією суддів викладені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, а також надано скаржнику строк для усунення зазначених у ній недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові, шляхом подання суду відповідної заяви з наведенням інших підстав в підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення з відповідними доказами, а також доказів сплати судового збору з розрахунку 109 796, 5 грн х 200 %.

Вищевказану ухвалу вручено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта", адвокату Розенбойм Ю. О. шляхом її доставлення в електронний кабінет 31.10.2023 о 15:53, що підтверджується довідкою Касаційного господарського суду про доставку документа.

08.11.2023 до Касаційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта" про поновлення строку касаційного оскарження, яке обґрунтоване аналогічними обставинами щодо помилкового вручення ухвали суду іншій особі, яка знаходиться за тією ж адресою, що і скаржник, а також в доповнення до цього зазначено, що керівник не має навичок користування Єдиним державним реєстром судових рішень, а неодноразові спроби дізнатись інформацію у справі через контакт-центр суду були невдалими.

20.11.2023 представник скаржника подав клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано доказ сплати судового збору. Аналогічне клопотання було подано представником скаржника також електронною поштою 08.11.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 складено 21.06.2023, отже з цієї дати почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 11.07.2023, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Вперше касаційну скаргу на вказане судове рішення апеляційного суду скаржником подано 07.07.2023 в межах встановленого на його оскарження строку, однак з порушенням передбачених статтею 290 ГПК України вимог щодо подання до матеріалів касаційної скарги доказів сплати судового збору, про які було зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду від 28.07.2023, та надано максимальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, чого скаржником не було виконано, внаслідок чого касаційна скарга повернута.

Крім цього, частиною третьою статті 288 ГПК України передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Розглянувши подану заяву про поновлення строку касаційного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Слід зауважити, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що факт неналежного оформлення касаційної скарги та неусунення її недоліків відповідно до вимог процесуального законодавства, що зумовило її повернення, та повторне її подання поза межами встановленого строку через ці порушення, які також не було враховано під час подання касаційної скарги вдруге, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження судових рішень, оскільки вказані обставини зумовлені не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою скаржника, залежали від організації його роботи, що не свідчить про поважність підстав поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, пов`язаних з наявністю об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення.

З викладеного вбачається, що пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути під час звернення з касаційною скаргою.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, в тому числі правом участі в судовому процесі через самопредставництво та (або) через представника.

З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З наведених обставин убачається, що скаржник, будучи обізнаним про судове провадження, не скористався своїм правом на звернення до суду касаційної інстанції з дотриманням строку, визначеного приписами ГПК України, та не навів поважних причин його пропуску.

Подана заява про усунення недоліків касаційної скарги обґрунтована аналогічними підставами поновлення пропущеного строку оскарження, викладеними у касаційній скарзі, без надання відповідних доказів в обґрунтування поважності викладених причин. Натомість інших підстав та доказів поважності пропуску строку скаржник не надав.

Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи із викладеного, суд визнав наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 916/3022/21.

Керуючись статтями 119, 234, 235, 288, 292, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 916/3022/21.

2. Матеріали касаційної скарги повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ