Постанова

від 23.11.2023 по справі 914/2350/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2350/18 (914/3089/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - Тарасович О.І.,

відповідача - Камінська С.М.,

третіх осіб - Кравчук П.І. (представник ОСОБА_1 ), Олех М.Л., Мукан Б.С. (представник ОСОБА_2 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.)

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 (суддя Чорній Л.З.)

у справі №914/2350/18(914/3089/20)

за заявою Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"

про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021

за позовом Львівської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору щодо на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7 , 7) ОСОБА_8 , 8) ОСОБА_2 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору щодо на стороні відповідача: 1) ОСОБА_9 , 2) Первинної профспілкової організації Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України

про зобов`язання передати будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, реєстраційний номер 26685035, реєстраційний номер 26685203

у межах справи №914/2350/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод "РЕМА"

до Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" (далі - ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра") про зобов`язання передати будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 4873,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 26685035 (державна реєстрація від 11.03.2009), (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02909 від 23.05.2009); скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості загальною площею 545,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 26685203 (державна реєстрація від 11.03.2009), підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02910 від 23.02.2009 (згідно з заявою №2901/вих-168 від 13.04.2021 про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову)).

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 позов задоволено частково. Зобов`язано ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю під літ. "А-9" (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 рішенням Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 залишено без змін.

Стислий виклад заяви про перегляд за виключними обставинами рішення

4. 04 лютого 2022 на адресу господарського суду надійшла заява ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 (далі - Заява).

5. Відповідач Заяву обґрунтовує тим, що задовольняючи позов Львівської міської ради про безоплатну передачу відповідачем гуртожитку в комунальну власність Господарський суд Львівської області керувався п.п. "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

6. Однак, відповідач зазначив, що 20.10.2021 Конституційний Суд України у справі №3-181/2020(440/20) ухвалив рішення, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п.п. "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 вказаного закону про безоплатну передачу гуртожитку без згоди власника.

7. У рішенні Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що в разі невиправданого втручання держави в право особи мирно володіти своїм майном у держави виникає зобов`язання відшкодувати такій особі завдану їй шкоду. Конституційний Суд України констатував, що встановлений Верховною Радою України спосіб реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків та намагання держави мінімізувати на рівні національного законодавства певні фінансові витрати на компенсації власникам гуртожитків призвели до диспропорції між суспільно значущою метою (забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків) та юридичними механізмами, які було використано задля її досягнення.

8. Відповідач посилається на те, що правова природа перегляду рішень за виключними обставинами полягає саме в тому, що вони переглядаються з підстав визнання неконституційними правових актів, які були чинними на день винесення рішення, але в подальшому були визнані неконституційними. Разом з цим, відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. А отже, закон не передбачає можливості Конституційного Суду України встановити ретроспективну дію свого рішення щодо визнання правового акта неконституційним.

9. Відповідач посилається на те, що з наведеного можна зробити висновок про те, що положення ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачають можливість перегляду рішення суду за виключним обставинами в зв`язку із визнанням неконституційними положення закону, який на час постановлення рішення був чинним, оскільки визнання правового акта неконституційним означає те, що даний закон не відповідає Конституції України.

10. Відповідач вважає, що п.п. "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не відповідав Конституції України з моменту його прийняття, а не лише після того, як це було встановлено рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021.

11. Враховуючи наведене, заява ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 в частині, в якій зобов`язано заява ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю під літ. "А-9" (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. Гуртожиток по АДРЕСА_1 (далі - Гуртожиток) збудований Державним підприємством "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра" (рік забудови 1968) та призначений для проживання одиноких громадян на період їх роботи на підприємстві.

13. ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" (яке є правонаступником ВАТ "Іскра") є власником спірного Гуртожитку, а також вбудованого в ньому кафе, згідно з свідоцтвами про право власності від 23.02.2009 №С-02909 та №С-02910, виданих ВАТ "Іскра" за наказом Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради від 23.02.2009 №440-НЖ-С, про що здійснено відповідні записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

14. Під час приватизації Державного підприємства "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра" Гуртожиток було приватизовано в складі цілісного майнового комплексу та включено до статутного фонду новоствореного Відкритого акціонерного товариства "Іскра".

15. На виконання Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" Львівська міська рада прийняла ухвалу від 07.02.2013 №2082 "Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012-2015 роки, зі зміною передачі гуртожитків з 2012-2015 років на 2013 рік".

16. Згідно з пунктами 2.1, 3.4 Програми, передачі у власність територіальної громади м. Львова та приватизації мешканцями підлягають гуртожитки, які є об`єктами права державної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. Передача гуртожитків, що є об`єктами приватної власності, у власність територіальної громади м. Львова здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства.

17. Додатком 1 до Програми є Перелік гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Львова у 2013-2015 роках, до якого включено Гуртожиток, що належить на праві приватної власності ПАТ "Іскра".

18. Листами Виконавчого комітету Львівської міської ради від 12.01.2018 №34-вих-378 (адресований генеральному директору ПАТ "Іскра" М. Костіву), та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.11.2019 №34-вих-8247 (адресований генеральному директору ПАТ "Іскра" М. Костіву), повідомлено керівні органи ПАТ "Іскра" (правонаступником якого є ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра"), що до Львівської міської ради та районної адміністрації надходять численні звернення мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1, щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова, та було висловлено прохання відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" розглянути можливість передачі вказаного гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова на безкомпенсаційній основі.

19. Листом ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" від 28.12.2019 №12/1570 у відповідь на лист Сихівської районної адміністрації №434-вих-8247 від 19.11.2019 повідомило, що Гуртожиток має статус гуртожитку для проживання одиноких громадян. Також у листі зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", гуртожитки що були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) передаються у власність територіальних громад за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку. Оскільки спільної згоди між ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" та територіальною громадою м. Львова не було досягнуто, вищевказаний Гуртожиток перебуває у власності підприємства.

20. Позивач, посилаючись на приписи Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" звернувся з позовом до ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" про зобов`язання останнього передати будівлю Гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Львова.

Стислий зміст висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, яке відповідач просить переглянути за виключними обставинами

21. Зобов`язуючи ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова Гуртожиток, господарський суд виходив з того, що відповідачем не доведено того, що спірний Гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками, зокрема самим же відповідачем, за власні або залучені кошти, відтак, зважаючи на норми ч. 4 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" дія цього Закону поширюється на Гуртожиток, що був включений до статутного капіталу ВАТ "Іскра" у процесі приватизації об`єктів нерухомості цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра".

22. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад;

23. Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку;

24. Господарський суд дійшов висновку, що з наявного в матеріалах справи листування вбачається, що сторони не змогли досягти згоди щодо вирішення питання передачі спірного Гуртожитку до комунальної власності на безкомпенсаційній основі.

25. Відповідач маючи необхідну інформацію щодо майна (гуртожитку) та набуття його у приватну власність, не вчиняє необхідних дій для вирішення питання щодо передачі відповідного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Львова.

26. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування, відтак, спірний гуртожиток підлягає передачі у власність територіальної громади за рішенням суду.

27. Примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотриманням визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням конституційних прав, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується ст. 41, 47 Конституції України (відповідає правовим висновкам Верховного суду, викладеним у постановах від 29.07.2019 у справі №927/224/18, від 07.07.2020 у справі №927/513/19).

28. Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог про передачу будівлі гуртожитку в цілому, тобто разом з вбудованим кафе (на 50 місць) загальною площею - 545,6 кв.м, та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В цій частині сторони погодилися з рішенням суду.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

29. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 у задоволенні заяви ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі №914/2350/18(914/3089/20) відмовлено.

30. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 залишено без змін.

31. Судові рішення суду обґрунтовані тим, що позивач у позовній заяві будь-яким чином (прямо чи опосередковано) не вказував про компенсацію чи часткову компенсацію вартості гуртожитку, оскільки спір між сторонами саме з цього питання не заявлено на вирішення суду. Не свідчать про такі обставини і долучені до матеріалів справи документи та матеріали, оскільки відповідно до тексту позовної заяви та рішення суду позивач посилався на законодавчі норми Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" щодо безоплатної передачі гуртожитків до комунальної власності.

32. Посилання відповідача на те, що з прийняттям рішення Конституційного Суду України у справі №3-181/2020(440/20) щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.п. "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" з`явились виключні обставини для перегляду та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 господарські суди визнали безпідставними, оскільки рішенням Конституційного Суду України №7-р(II)/2021 від 20.10.2021 п.п. "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 №500-VІ (зі змінами), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, наразі механізм правового регулювання передачі гуртожитку на безкомпенсаційній основі за рішенням суду, який був передбачений у п.п. "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", під правове регулювання якого, виходячи зі змісту позову Львівської міської ради, підпадають спірні правовідносини, відсутній.

33. Отже, господарські суди дійшли висновку, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

34. ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду 06.09.2023, задовольнити заяву ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 за виключними обставинами та ухвалити нове рішення, яким відмовити Львівській міській раді у задоволенні позовних вимог.

35. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

36. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування приписів ч. 1 ст. 320, п. 4 ч. 1 ст. 321 ГПК України, викладені у постановах від 27.09.2022 та від 14.06.2023 у справі №924/57/19, від 16.12.2022 у справі №911/152/18.

37. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає, що п.п. "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не відповідав Конституції України з моменту його прийняття, а не лише після того, як це було встановлено рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021.

38. Скаржник зауважує, що гарантуючи право на перегляд рішення за виключними обставинами, законодавець мав на меті забезпечити поновлення порушеного права особи внаслідок застосування у його справі положень закону, які не відповідали Конституції України, отже, йдеться про надання заявнику права на застосування інституту restitutio in integrum (повернення сторін до первісного юридичного стану) після ухвалення рішення Конституційного Суду України.

39. Скаржник зазначає, що оскільки справу було вирішено на підставі неконституційного закону (його окремих положень), відповідач повинен мати змогу одержати сатисфакцію внаслідок порушення своїх прав, і саме для цього відповідач звернувся із заявою про перегляд справи за виключними обставинами, а суд має керуватися конституційним принципом, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, насамперед щодо питань, коли внаслідок дії неконституційного закону були порушені її права.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

40. ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023.

41. ОСОБА_2 зазначає, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 не визначено конкретного способу передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Львова і, на переконання третьої особи, для виконання рішення суду про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Львова можна застосувати будь-який спосіб передачі, передбачений чинними нормами закону.

42. ОСОБА_2 зауважує на тому, що ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" для захисту власних інтересів може звернутися із позовом про стягнення компенсації за майно, що передано (або передається) у комунальну власність територіальної громади, натомість Львівська міська рада як спосіб захисту може просити установлення частково компенсаційної основи набуття права власності чи припинення права власності.

43. Львівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра", постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 залишити без змін. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у справі №914/2350/18(914/3089/20) залишити без змін.

44. Львівська міська рада вважає, що спосіб передачі гуртожитку на підставі чинних норм ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" може бути узгоджено сторонами на договірних засадах або за рішенням суду за позовом місцевої ради чи власника гуртожитку. Водночас, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

45. Також Львівська міська рада зазначає, що за ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, і у спірному випадку, рішення Господарського суду Львівської області проголошено 31.08.2021, а Конституційним Судом України рішення ухвалено 20.10.2021.

46. Львівська міська рада зауважує, що ст. 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

47. ОСОБА_1 у поясненнях щодо касаційної скарги зазначила, що оскаржені ухвала та постанова по суті є правильним вирішенням заяви відповідача, хоча не погоджується з мотивами судів попередніх інстанцій і вважає, що вони повинні бути змінені.

48. Так, ОСОБА_1 вказує, що в ході судового розгляду справи по суті в суді першої інстанції позиція відповідача полягала у тому, що в спірний період гуртожитки не відносились до об`єктів державного житлового фонду, а тому новостворене відкрите акціонерне товариство мало право вносити спірний гуртожиток в статутний фонд; реалізувати своє право на житло ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" мешканцям гуртожитку абсолютно не заважає, оскільки не перешкоджає їх проживанню в гуртожитку та не здійснює жодних дій, направлених на позбавлення мешканців гуртожитку права на проживання в ньому; на даний час у справі №914/2350/8 про банкрутство ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" триває процедура розпорядження майном, відсутні правові підстави для передачі в комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю гуртожитку. Жодного разу відповідач не ставив питання про дійсну вартість нерухомого майна.

49. ОСОБА_1 наголошує, що з мотивувальної частини рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 вбачається, що правовою підставою для задоволення позову є в цілому норма ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", і ні в резолютивній, ні в мотивувальній частині не зазначено на підставі якого пункту, а тим паче підпункту ч. 3 ст. 14 цього Закону слід передати у комунальну власність Гуртожиток.

50. ОСОБА_1 зазначає, шо суд не вказував на якій підставі (безкоменсаційній, частково компенсаційній чи компенсаційній) Гуртожиток підлягає передачі у власність територіальної громади м. Львова, а отже суд не зобов`язував передавати гуртожиток на безкомпенсаційній основі.

51. ОСОБА_1 також зауважує, що у разі якщо відповідач вважає, що існують якість проблеми з виконанням рішення суду, то він не позбавлений можливості клопотати про роз`яснення рішення суду в порядку ст. 245 ГПК України, а також про встановлення чи зміну способу або порядку його виконання, а питання компенсації вартості Гуртожитку може мати значення виключно на стадії виконання судового рішення, а не на етапі його перегляду за виключними обставинами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

52. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви відповідача про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

54. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

55. Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи, при умові, якщо рішення суду ще не виконане.

56. Разом з тим принцип правової визначеності, який невід`ємно притаманний принципу верховенства права, закріплений в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), і на чому неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях (зокрема у § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії" від 13.06.1979, заява № 6833/74), дозволяє не вдаватися до перегляду судових рішень, які мали місце до прийняття рішення ЄСПЛ як рішення прецедентного або загального характеру, яке формує певну правову позицію. До таких рішень загального характеру належать і рішення конституційних судів. При цьому, як визнає ЄСПЛ, публічне право окремих країн обмежує можливість прийняття конституційними судами рішень, які мають зворотну дію у часі (див. § 58 рішення у справі "Маркс проти Бельгії").

57. Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

58. Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

59. Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо дійде висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого ч. 6 ст. 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами.

60. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

61. Звертаючись із Заявою, відповідач зазначив, що в цьому випадку виключною обставиною є встановлена рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі №3-181/2020(440/20) неконституційність саме того положення закону (п.п "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), який було застосовано господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі.

62. Верховний Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 сформульовано правовий висновок, суть якого полягає в тому, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України. Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Дія рішення Конституційного Суду України не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися (припинилися) до його ухвалення.

63. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає передчасним висновок обох судових інстанцій про те, що рішення Конституційного Суду України від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі №3-181/2020(440/20), на яке посилається ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" на обґрунтування своїх доводів, на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у справі №914/2350/18(914/3089/20) виникли до прийняття Конституційним Судом України такого рішення, яке не містить положень, що поширювали би свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

64. Як зазначалося вище, нормою п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України встановлено виняток для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.

65. Однак, господарські суди не з`ясувати та не зазначили в судових рішеннях, на якій стадії знаходиться виконання рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021, яке заявник просить переглянути за виключними обставинами, тобто, не встановили, чи тривають правовідносини між сторонами на час подання Заяви.

66. Отже, в порушення вимог ст.ст. 86, 320 ГПК України господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на неможливість впливу рішення Конституційного Суду України від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі №3-181/2020(440/20) на спірні правовідносини як такі, що виникли до прийняття Конституційним Судом України такого рішення, взагалі ухилилися від дослідження як обставини невиконання станом на час подання Заяви рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у цій справі, яка (обставина) в розумінні п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України є однією з обов`язкових передумов для перегляду судового рішення за виключними обставинами, так і тієї істотної обставини, що з огляду на вірогідне невиконання цього рішення спірні правовідносини в цій справі після ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України продовжують існувати (тривають), в зв`язку з чим не можуть вважатися такими, що припинилися.

67. Крім того, відмовляючи у задоволенні Заяви, господарські суди виходили з того, що відповідно до прохальної частини позовної заяви Львівської міської ради, першою позовною вимогою було зобов`язати відповідача ПрАТ "Іскра" передати будівлю Гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Львова. Крім того, у рішенні суду міститься посилання на ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" з усіма трьома підпунктами та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (відповідно до якої передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування), та зроблено висновок про те, що спірний гуртожиток підлягає передачі у власність територіальної громади за рішенням суду.

68. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що одночасне посилання в судовому рішенні на усі три підпункти ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", якими передбачено різні форми передачі гуртожитків у власність територіальних громад (безкомпенсаційна, частково-компенсаційна, компенсаційна) не свідчить про те, що Гуртожиток за судовим рішенням було передано на компенсаційній чи частково-компенсаційній основі. Крім того, господарські суди не врахували, що передача на безкомпенсаційній основі в комунальну власність Гуртожитку можлива за згодою власника. У цьому зв`язку господарські суди мали чітко встановити на якій підставі Гуртожиток було передано у комунальну власність територіальної громади м. Львова і якщо Гуртожиток було передано на безкомпенсаційній основі з`ясувати, чи була згода власника на таку передачу.

69. У рішенні від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі№ 3-181/2020(440/20 Конституційний Суд України дійшов висновку, що пп. "б" п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам ч. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 3 ст. 22, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України, отже є таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

70. У вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини виплата компенсації за майно є суттєвим фактором при оцінці наявності справедливої рівноваги між інтересами суспільства та приватних осіб; така компенсація має бути обґрунтовано пов`язаною з вартістю майна на час його відчуження.

71. Із положень п. 1 ч. 3 ст. 320, п. 4 ч. 1 ст. 321 ГПК України вбачається, що подача заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а відтак і перегляд судового рішення можливий лише після офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

72. Відповідна правова позиція щодо застосування приписів ч. 1 ст. 320, п. 4 ч. 1 ст. 321 ГПК України, викладена у постановах від 27.09.2022 та від 14.06.2023 у справі №924/57/19, від 16.12.2022 у справі №911/152/18, на яку посилається скаржник, і яку безпідставно не врахували господарські суди під час розгляду Заяви.

73. Верховний Суд зазначає, що на порушення вимог ст.ст. 86, 320 ГПК України господарські суди помилково обмежились посиланням на неможливість впливу рішення Конституційного Суду України від 20.10.2021 №7-р(ІІ)/2021 у справі №3-181/2020(440/20) на спірні правовідносини як такі, що виникли до прийняття цим судом такого рішення, а також не з`ясували, на якій підставі було передано будівлю Гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Львова (безкомпенсаційна, частково-компенсаційна, компенсаційна) і якщо на безкомпенсаційній чи була на це згода власника.

74. За таких обставин суд господарські суди при постановленні оскаржуваних судових рішень дійшли передчасного висновку про відсутність передбачених п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України підстав для задоволення заяви ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 у цій справі.

75. З урахуванням зазначеного, викладені доводи скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваних судових рішень, знайшли своє часткове підтвердження, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

77. Частинами 3, 7 ст. 325 ГПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

78. Ураховуючи допущені порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права (ст.ст. 86, 320 ГПК України) та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані рішення - скасувати з передачею справи до господарського суду першої інстанції для нового розгляду заяви ПрАТ "ЛЕЗ "Іскра" про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021.

Судові витрати

79. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317, 320, 321, 325 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 у справі №914/2350/18(914/3089/20) скасувати.

3. Справу №914/2350/18(914/3089/20) в частині розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2021 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк