Ухвала

від 30.11.2023 по справі 752/21969/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/21969/23

Провадження №6/752/624/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ольги Куц про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс трас рейл», -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ольга Куц звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування подання зазначено, що боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл» ухиляється від виконання рішення Господарського суду м. Києва про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керрілайн» боргу в розмірі 3262890,99 грн., на підставі якого був виданий судовий наказ від 14.04.2022 №910/14581/21 та відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

За виконавчим документом боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл» в особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, направлено запити для виявлення транспортних засобів, наявних відкритих рахунків.

Державним виконавцем здійснено виходи за адресою боржника з метою перевірки майнового стану, однак за вказаною адресою товариство не розшукано. Виклики державного виконавця проігноровані.

Відносно боржника вжито всіх заходів примусового виконання, проте боржником рішення суду виконане не було.

Просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань, покладених виконавчим документом - наказом Господарського суду м. Києва від 14.04.2022 №910/14581/21.

Державний виконавець до суду не з`явилася, надала до суду заву, в якій просила розглянути подання без її участі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , є керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл».

14.04.2022 Господарським судом м. Києва був виданий судовий наказ №910/14581/21 про стягнення з Товариствц/З обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керрілайн» боргу в розмірі 3262890,99 грн., судового збору в розмірі 48131,39 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

28.07.2022 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14.04.2022 №910/14581/21, де Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл» є боржником.

28.07.2022 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл».

27.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл».

25.09.2023 державний виконавець здійснив вихід за адресою: м. Київ, вул. Федорова, 6.26, офіс 1, за місцем знаходження боржника, щоб перевірити його майновий стан, в результаті виходу боржник та належне йому майно не розшукані.

28.09.2023 державний виконавець направив боржнику за адресою: м. Київ, вул. Федорова, 6.26, офіс 1, виклик з вимогою з`явитись керівнику боржника до виконавця 11.10.2023 о 15-30 год. щодо сплати боргу.

11.10.2023 керівник боржника за викликом державного виконавця не з`явився (акт від 11.10.2023).

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-УІІІ виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до п.8 ст.19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.

Аналізуючи вищенаведені норми права, можна дійти висновку, що діючими нормативними актами передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Зі змісту подання та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем вчинялись заходи, спрямовані на примусове виконання судового наказу господарського суду про стягнення боргу.

Проте при цьому не було доведено вини боржника в ухиленні від виконання зобов`язання.

Суду не було надано доказів того, що боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та отримав копію постанови, а також доказів того, що він отримав виклик державного виконавця та, будучи достовірно обізнаним про необхідність явки до виконавчої служби, навмисно не з`явився.

Суд відзначає, що державним виконавцем 28.09.2023 був складений виклик, яким він зобов`язував боржника з`явитись до державної виконавчої служби, докази направлення цього виклику засобами поштового зв`язку боржнику та отримання його останнім відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що факт навмисного та свідомого невиконання зазначених обов`язків боржником не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні належними та достатніми доказами.

Також суд враховує, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власного». Проте згідно ч. З указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, застосування такого заходу, як тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, є правом суду, з урахуванням всіх обставин, які свідчать про свідоме ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Схожі висновки Європейський суд з прав людини ще раніше зробив у справі «Ігнатов проти Болгарії» («Ignatov v. Bulgaria», 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст.2 Протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013) Європейський суд з прав людини застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі Європейський суд з прав людини визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Суд вважає, що подання не містить доказів щодо навмисного ухилення керівника боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань у виконавчому провадженні НОМЕР_2, тобто відсутні умисні винні дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань, за умови об`єктивної спроможності виконувати зобов`язання, відсутності перешкод для цього.

Суд вважає, що державний виконавець не навів беззаперечних підстав для застосування щодо керівника боржника обмеження у праві виїзду за межі України.

Таким чином, за встановлених по справі обставин застосування такого обмеження щодо керівника боржника не буде відповідати критеріям законності, переслідувати легітимну мету, що передбачено у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції і перебувати у справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом, бути пропорційним меті його застосування, як це неодноразово зазначалось у рішеннях Європейського суду з прав людини.

За таких обставин на день розгляду подання суд не вбачає законних підстав для обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, що має наслідком відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст. 258, 260, 261, 353-355, 441 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ольги Куц про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс транс рейл» залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ж. І. Кордюкова