Постанова

від 28.11.2023 по справі 567/644/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року

м. Рівне

Справа № 567/644/22

Провадження № 22-ц/4815/989/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.

секретар судового засідання Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07 червня 2023 року у складі судді Назарука В. А., ухвалене в м. Острог Рівненської області о 15 годині 08 хвилин, повний текст рішення складено 20 червня 2023 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належать три земельні ділянки площею 0,2 га, 0,35 га та 1,41 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 23.02.2021. Зазначає, що в лютому 2022 їй стало відомо, що на належні їй земельні ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди, при цьому жодних договорів між спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалося. Вказує, що між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельними ділянками, належними їй, оскільки додаткових угод щодо передачі земельних ділянок в оренду спадкодавець ОСОБА_2 не підписувала, їхні умови не погоджувала та на укладення таких договорів нікого не уповноважувала. Просила суд скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева О.О. №41557209 від 12.06.2018, номер запису про інше речове право №15914180, яким, на підставі додаткової угоди від 20.12.2017 до договору оренди землі б/н від 17.04.2015, здійснено державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:10:001:0109, площею 0,2 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Рівненська область, Рівненський район (в минулому Острозький район), Мощаницька с/рада від ТОВ "Захід Агро" до ТОВ "Західна агровиробнича компанія", а також здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права: встановлено строк дії договору оренди землі б/н від 17.04.2015 року на 7 років, з правом пролонгації та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути їй зазначену земельну ділянку, скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева О.О. №41557787 від 12.06.2018, номер запису про інше речове право №17318716, яким, на підставі додаткової угоди від 20.12.2017 до договору оренди землі б/н від 01.04.2015, здійснено державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:003:0103, площею 0,35 га із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Рівненська область, Рівненський район (в минулому Острозький район), Мощаницька с/рада від ТОВ "Захід Агро" до ТОВ "Західна агровиробнича компанія", а також здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права: встановлено строк дії договору оренди землі б/н від 01.04.2015 на 7 років, з правом пролонгації та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути їй зазначену земельну ділянку, скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, Балакірева О.О. №41555763 від 12.06.2018, номер запису про інше речове право №14210583, яким, на підставі додаткової угоди від 20.12.2017 до договору оренди землі б/н від 13.03.2016, здійснено державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:001:0041, площею 1,41 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Рівненська область, Рівненський район (в минулому Острозький район), Мощаницька с/рада від ТОВ "Захід Агро" до ТОВ "Західна агровиробнича компанія", а також здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права: встановлено строк дії договору оренди землі б/н від 13.03.2016 на 7 років, з правом пролонгації та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути їй зазначену земельну ділянку.

Рішенням Острозькогорайонного судуРівненської областівід 07червня 2023року вказанийпозов задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624285300:10:001:0109, площею 0,2 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева Олега Олександровича №41557209 від 12.06.2018, номер запису про інше речове право №15914180 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:10:001:0109, площею 0,2 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:10:001:0109, площею 0,2 га.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624285300:11:003:0103, площею 0,35 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева Олега Олександровича №41557787 від 12.06.2018, номер запису про інше речове право №17318716 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:003:0103, площею 0,35 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:003:0103, площею 0,35 га.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624285300:11:001:0041, площею 1,41 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева Олега Олександровича №41555763 від 12.06.2018, номер запису про інше речове право №14210583 щодо державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:001:0041, площею 1,41 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:001:0041, площею 1,41 га.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» в рівних частинах на користь ОСОБА_1 по 4789 грн. 49 коп. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване гарантованим законом правом власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, та обґрунтоване тим, що оскільки відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельними ділянками без відповідної правової підстави, адже угода між ними не укладалась, то земельні ділянки підлягають поверненню позивачці. Судом враховано, що в даному спорі належним способом захисту, який забезпечить реальне відновлення порушених прав позивачки, є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за відповідачем, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельних ділянок за відповідачем, які не ґрунтуються на договорі оренди землі, порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельними ділянками.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про те, що позивач не підписував та не укладав додаткових угод щодо належних йому земельних ділянок. Додає, що підставою для висновку суду про те, що позивач не підписував договори оренди земельних ділянок та додаткові угоди, слугує висновок почеркознавчої експертизи, який підтвердив, що підпис спадкодавця позивачки вчинений іншою особою. Разом з тим, звертає увагу на факт виконання договорів, зокрема шляхом сплати орендодавцю орендарем орендної плати за користування земельними ділянками, чого позивач не заперечував, і що підтверджується платіжними документами за 2018, 2019, 2020, 2021 роки. Доводить, що за положеннями цивільного законодавства, якщо договір виконувався обома сторонами, що мало місце в даному випадку, кваліфікація такого договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 23.02.2021 належить на праві власності три земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,2 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мощаницької сільської ради Острозького району (кадастровий номер 5624285300:10:001:0109) право на яку посвідчується державним актом серії ЯД №247328, виданим 03.10.2008 Острозькою РДА; земельна ділянка площею 0,35 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мощаницької сільської ради Острозького району (кадастровий номер 5624285300:11:003:0103), право на яку посвідчується цим же державним актом; земельна ділянка площею 1,41 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мощаницької сільської ради Острозького району (кадастровий номер 5624285300:11:001:0041), право на яку посвідчується цим же державним актом.

Позивачка стверджує, що зазначені земельні ділянки в оренду за договорами оренди від 17.04.2015, 01.04.2015 і 13.04.2016 та додатковими угодами від 20.12.2017 не передавалось та таких договорів та угод її мати ОСОБА_2 , яка є спадкодавцем зазначеного нерухомого майна, не підписувала.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізналась, що право оренди на належні їй земельні ділянки передане від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Підставою для державної реєстрації державним реєстратором вказані договори оренди землі від 17.04.2015, 01.04.2015 і 13.04.2016 та додаткові угоди від 20.12.2017 між ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «Захід Агро» та ОСОБА_2 . Строк дії оренди за даними додатковими угодами встановлено 7 років.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1 ст.407 ЦК України).

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст.90 ЗК України передбачено право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

У відповідності до ч.1, 2 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Окрім того, згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч.1, 2 ст.207ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 заперечувала факт підписання її матір`ю, ОСОБА_2 , яка була власником цих ділянок на момент вчинення оскаржуваних правочинів, отримання нею будь-яких пропозицій щодо їх укладення від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ТОВ «Захід Агро», погодження між сторонами істотних умов вказаних договорів.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивачки як правонаступника відсутні примірники додаткових угод до договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_2 , ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», за якими строком на 7 років орендарем належних їй земельних ділянок стало ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Ухвалою суду від 07.11.2022 року у цій справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про те чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 01.04.2015 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:003:0103 ОСОБА_2 чи іншою особою; чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Орендодавець" у додатковій угоді від 20.12.2017 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 01.04.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:003:0103 ОСОБА_2 чи іншою особою; чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 17.04.2015 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:10:001:0109 ОСОБА_2 чи іншою особою; чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Орендодавець" у додатковій угоді від 20.12.2017 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 17.04.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:10:001:0109 ОСОБА_2 чи іншою особою; чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 13.04.2016 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:001:0041 ОСОБА_2 чи іншою особою; чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Орендодавець" у додатковій угоді від 20.12.2017 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 13.04.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:001:0041 ОСОБА_2 чи іншою особою?

За висновкомсудової почеркознавчоїекспертизи підписивід імені ОСОБА_2 в договорахоренди від17.04.2015,13.04.2013та всіхдодаткових угодахвиконано не ОСОБА_2 ,а іншоюособою.Встановити чине виконанийпідпис відімені орендодавцяв договоріоренді землівід 01.04.2015не виявилосьможливим узв`язку зтим,що небуло встановленокомплексу збіжнихчи розбіжнихознак необхіднихдля висновкув категоричнійчи вірогіднійформах тапо причинікороткості досліджуваногопідпису іобмеженої кількостіграфічного матеріалу,що відобразивсяу ньому.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі"

(тут і далі у редакції, чинній на дати, зазначені в спірних договорах)договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначає, що: «увипадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.».

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що мати позиваки, ОСОБА_2 , не укладала та не підписувала договорів оренди та додаткових угод до договорів оренди землі, істотні та інші умови вищевказаної угоди з нею як власником земельної ділянки не узгоджувались, а відповідачем вищевказані доводи позивача не спростовано. Судом було взято до уваги також висновок судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_2 в договорах оренди від 17.04.2015, 13.04.2013 та всіх додаткових угодах виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Разом з тим, між позивачем та ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно додаткові угоди до договорів оренди землі, за умовами яких право оренди вказаних земельних ділянок зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та сторонами визначено, що договір оренди землі укладено на 7 років.

Водночас, стверджуючи, що додаткові угоди між сторонами не укладалися та не підписувалися, суд мав врахувати, що позивач повинен доводити не лише те, що він не підписував додатковий договір (як окремий документ), а й не укладав такий договір (тобто тут двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків), відповідно що між сторонами не виникли правові відносини з договору оренди землі, оскільки позивач не виявив своєї волі на укладення таких правочинів. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин з договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавців.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 530/130/21.

На спростування доводів ОСОБА_1 про те, що її мати ОСОБА_2 не укладала та не підписувала договорів оренди земельної ділянки та додаткових угод до них, відповідач надав до суду першої інстанції докази визнання позивачем факту укладення договору, а саме: копію відомості на виплату готівки №00000001884 від 04.06.2018 року в сумі 3673,53 грн., копію відомості на виплату готівки №00000001567 від 17.07.2019 року в сумі 6043,60 грн., які підтверджують отримання зазначених сум ОСОБА_2 , а також копію платіжного доручення № 1254162589 від 28.01.2022 р. на суму 6045,68 грн., де отримувачем зазначена позивачка, ОСОБА_1 , а призначенням платежу вказано «орендна плата по договору оренди землі за 2021 рік»; копію платіжного доручення № 9111169503 від 02.04.2021 р. на суму 6043,62 грн., де отримувачем зазначена позивачка, ОСОБА_1 , а призначенням платежу вказано «орендна плата по договору оренди землі за 2020 рік» (а.с.142-150, том І). Платником у цьому документі вказане ТзОВ «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ 41099127.

Оскільки спочатку ОСОБА_2 , а потім і її спадкоємиця, позивачка у справі, ОСОБА_1 отримувала від нового орендаря ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» орендну плату, фактично між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі.

У зв`язку з наведеним, висновок суду першої інстанції про неукладеність між сторонами договорів оренди землі та додаткових угод до них, як наслідок, наявність підстав для повернення земельної ділянки є помилковим.

Зробивши висновок про неукладеність договорів оренди землі та додаткових угод до них, врахувавши, що спадкодавець позивача як власниця земельних ділянок не підписував таку угоду, суд першої інстанції обмежив предмет доказування у справі лише встановленнямфакту підписання чи не підписання договорів.

Такі висновки суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

Покладений в основу рішення суду першої інстанції висновок почеркознавчої експертизи, згідно якого підписи від імені ОСОБА_2 в договорах оренди від 17.04.2015, 13.04.2013 та всіх додаткових угодах виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою, не є обставиною, що має вирішальне значення для задоволення позовних вимог, оскільки висновок експерта є лише одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 року по справі №530/130/21, переглядаючи рішення судів у справі з подібними правовідносинами зазначив наступне: «Верховний Суд наголошує на тому, що у справі, яка переглядається, позивачі довели лише факт непідписання ними текстів договорів, проте їхні фактичні дії щодо отримання орендної плати, укладення додаткових угод до договорів оренди землі переконливо доводять визнання ними фактів укладення згаданих договорів з відповідачем, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), ухваленій після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, а тому Верховний Суд має повноваження вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України та застосувати цей правовий висновок до спірних правовідносин.».

Тобто, Верховний Суд наголосив на тому, що для встановлення факту укладення чи неукладення договорів оренди землі важливим є не тільки і не стільки встановлення відповідності підпису позивача на тексті договору, а важливим є встановлення наявності чи відсутності самого волевиявлення сторони на укладення відповідного договору. Наявність чи відсутність волевиявлення може доводитись різними доказами, в тому числі доказами, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору.

Тлумачення як статті З ЦК України загалом, так і пункту 6 статті З ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво 18).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 0 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 року у справі №192/1903/19. У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що «якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.»

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що і позивачка ОСОБА_1 , і її спадкодавця ОСОБА_2 отримували від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» орендну плату, а останній користувався земельними ділянками позивачки, тобто умови договорів оренди землі та додаткових угод до них фактично виконувалися, що свідчить про волевиявлення позивачки на укладення цих угод та на встановлення відносин оренди з відповідачем. Оскільки умови договорів оренди землі та додаткових угод до них фактично виконувалися, то вказані додаткові угоди не можуть бути визнані неукладеними, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Згідно ч.1ст.376ЦПК України,підставами дляскасування судовогорішення повністю або частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судового рішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України,суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду апеляційної скарги ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» сплачено судовий збір в розмірі 4 465 гривень 80 копійок, який підлягає стягненню на його користь із позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» задовольнити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07 червня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про усуненняперешкод вкористуванні земельнимиділянками шляхомїх поверненнята скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправа орендиземельних ділянок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4 465 гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2023 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Хилевич С. В.