Рішення

від 04.12.2023 по справі 520/19726/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2023 року № 520/19726/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, 36, корп.2, м. Харків, 61050), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601), третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області (вул.Бакуліна, буд.18, м.Харків, 61166) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року);

- зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, з відрахуванням податків та зборів та нарахуванням ЄСВ за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальній сумі 256947,82 грн.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати суддівської винагороди за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року).

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відзив на позовну заяву від Державної судової адміністрації України до суду не надійшов.

Третя особа правом на подання пояснень по справі не скористалась.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на посаді судді Ленінського районного суду м.Харкова.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області листом №06-15/3133/20 від 16.11.2020 року повідомило, що територіальне управління, як розпорядник коштів нижчого рівня здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди в період з 18.04.2020 по 27.08.2020 в межах видатків державного бюджету із застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ), який був чинним на той період часу, чим не здійснило порушень вимог чинного законодавства України. Даним листом надано зокрема розрахунковий лист судді Ленінського райони суду м. Харкова Вікторову В.В.

Не погодившись із діями щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 2 червня 2016 року (далі по тексту Закон № 1402-VIII).

Згідно із статтею 130 Конституції України та частиною 2 статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ (далі-Закон №553-ІХ), яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29, а саме: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Зазначений Закон №553-ІХ набрав чинності 18 квітня 2020 року, після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 - № 68.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується статтями 8 та 55, 124 Конституції України.

Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. (ст.126).

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

11 березня 2020 року Конституційним Судом України було розглянуто конституційне поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16 жовтня 2019 року № 193IX, Про Вищу раду правосуддя від 21 грудня 2016 року №1798-VIII та у п. 4.1. рішення № 4-р/2020 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходiв та видаткiв на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалізації законiв України, iнших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами i територіальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов`язань утверджується сутнiсть держави як соціальної i правової. (абзаци другий, третій підпункту 3.2, абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008).

Отже, зазначений Закон України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормам Конституції України, а тому не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі якості закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені:

- ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами);

- ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).

Норми права, які містяться у перелічених статтях є зрозумілими та доступними для зацікавлених осіб, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні, а також є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому мають виконуватися.

Відтак, неможливо розглядати положення Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.

Таким чином, вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов`язком відповідача і повинно вирішуватись у встановленому Законом порядку, оскільки є невід`ємним елементом гарантій незалежності суддів, які встановлені Конституцією України.

Право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету.

Обмеження права на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі є порушенням вимог ст.19, 130 Конституції України , ст.135 Закону № 1402-VIII та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а державний орган, який не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, рішенням Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

За період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Загальна сума обмеження суддівської винагороди у зазначений період становить 256947,82 грн. з цієї суми: 46250,61 грн. податок з доходів фізичних осіб, та 3854,22 грн. військовий збір, які необхідно утримати.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком наданим Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.08.2023 року №04-49/329 та не заперечувались сторонами по справі.

Так, нарахування та виплата позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру суперечить вимогам статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року по справі № 520/11122/2020 зазначив, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду, стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді). При цьому вказав, що у вимірі обставин цієї справи не можна заперечити існування ситуації, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). Тоді є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками.

За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником, яких є ДСА України.

ДСА України подало до суду пояснення, в яких зазначило, що кошторисні призначення Територіального управління за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становили 415900,0 тис гривень. Вказано, що зміни до кошторису Територіального управління стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» Державною судовою адміністрацією України у 2020 році не вносились. Зазначено, що бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Територіальному управлінню за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 415900,0 тис. гри, відкриті в повному обсязі.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області надало до суду пояснення, в яких зазначило, що кошторисні призначення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області за кодом економічної класифікації видатків (далі КЕКВ) 2111 «Заробітна плата» станом на 31.12.2020 становили 415900,0 тис гривень. За цим кодом здійснювалась виплата суддівської винагороди і заробітної плати працівникам апарату суду у 2020 році. Вказано, що зміни до кошторису Територіального управління стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» Державною содовою адміністрацією України у 2020 році не вносились. Зазначено, що бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Територіальному управлінню за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у сумі 415900,0 тис. грн, були відкриті в повному обсязі. Також, зазначено, що ТУ ДСА України у Харківській області, як розпорядник коштів нижчого рівня, не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ), оскільки зазначені вище положення даного нормативного акту в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 були чинними та не визнавались неконституційними.

При цьому, згідно розрахунку наданого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.08.2023 року №04-49/329 загальна сума обмеження позивачу суддівської винагороди у спірний період становить 256947,82 грн. з цієї суми: 46250,61 грн. податок з доходів фізичних осіб, та 3854,22 грн. військовий збір, які необхідно утримати.

За таких обставин, ДСА України виділила Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Харківській області достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис).

З огляду на викладене, в даному випадку саме Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківській області вчинено протиправними дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року).

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, з відрахуванням податків та зборів за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальній сумі 256947,82 грн.

При цьому, позовні вимоги в частині зобов`язання Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити невиплачену суддівську винагороду з нарахуванням ЄСВ є зверненими на майбутнє.

Наразі у суду відсутні підстави вважати, що нарахування та виплата спірної суддівської винагороди буде здійснено без урахування приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати суддівської винагороди в межах стягнення суми за один місяць.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, 36, корп.2, м. Харків, 61050), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601), третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області (вул.Бакуліна, буд.18, м.Харків, 61166) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року).

Зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, з відрахуванням податків та зборів за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальній сумі 256947,82 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження ОСОБА_1 виплати суддівської винагороди в межах стягнення суми за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.