Постанова

від 16.11.2023 по справі 761/21963/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №761/21963/23 Головуючий у 1 інстанції: Хардіна О.П.

Провадження №33/824/3811/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

16 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Солом`янського Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.1 ст.483 Митного Кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду, 20 липня 2023 Координаційно-моніторингова митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року, прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 100% вартості товарів.

В апеляційній скарзі зазначає, що 06 грудня 2022 року на митну територію України з території Республіки Польща через пункт пропуску «пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» митного посту «Рава-Руська» Львівської митниці з використанням транспортного засобу комерційного призначення р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «ДОБРИН» в якості гуманітарної допомоги ввезено товар «акумулятори» у кількості 5 376 одиниць загальною вагою 11 751,00 кг.

ОСОБА_1 задекларував товар «акумулятори» у кількості 5 376 одиниць, загальною вагою 11 751,00 кг як гуманітарну допомогу.

10 лютого 2023 року за юридичною адресою Благодійної організації «Благодійний фонд «ДОБРИН» митницею направлено рекомендований лист № 7.9-2/7.9-20-1/13/329 з питаннями щодо гуманітарної допомоги, яка направлялась на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «ДОБРИН».

Звертає увагу суду на те, що форма бланку та печатка, якою завірено лист отримувача гуманітарної допомоги БО «БФ «ДОБРИН» наданого водієм ОСОБА_1 при митному оформленні товарів гуманітарної відрізняється від бланку та печатки у листі від 24.02.2023 № ВДО-1-02-23 за підписом директора ОСОБА_2 .

У відповідь, листом від 24.02.2023 № ВДО-1-02-23 за підписом директора ОСОБА_2 , митницю повідомлено, що до зазначеного вантажу гуманітарної допомоги, ввезеної з використанням транспортного засобу р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_2 Благодійна організація «Благодійний фонд «ДОБРИН» ніякого відношення не має і зазначений вантаж не отримувала.

Вказують на те, що дії водія ФОП « ОСОБА_3 » ОСОБА_1 призвели до переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо самих товарів, а також відправника та одержувача товарів.

У судовому засіданні Головатюк С.В. - представник Координаційно-моніторингової митниці підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Адвокат Письменна Н.В. - представник ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вивчивши докази суд прийшов до висновку про те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, щоОСОБА_1 є водієм перевізника ФОП ОСОБА_3 . В матеріалах справи відсутні дані, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо достовірності даних в гарантійному листі «Благодійний фонд «ДОБРИН» як отримувача гуманітарної допомоги, обставин його оформлення.

Представник ОСОБА_1 в суді обґрунтувала фактичними даними у зв`язку із зміною в січні 2023 року реєстраційних даних Фонду, керівника «Благодійний фонд «ДОБРИН» зміст повідомлення Фонду №ВДО-1-02-23 від 24.02.2023, на якому також ґрунтується твердження митниці в протоколі про подання декларантом як підстави для переміщення товарів підроблених документів. Надали акт приймання - передачі гуманітарної (благодійної) допомоги від 20.12.2022, лист БФ «Добрин» про зміну місця розвантаження гуманітарної допомоги.

Одночасно митним органом при виявленні ознак порушення митних правил свідки, інші особи, причетні у вказаний період до діяльності БФ «Добрин», не опитувалися, в передбаченому ст.508 МК України порядку питання про проведення експертизи, зокрема щодо поданих документів, не вирішувалося. Переконливих фактичних даних, які б свідчили про умисне надання особою митним органам відомостей, які не відповідають дійсності, суду не надано.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що документи, на які посилається як на докази особа, яка склала протокол відносно ОСОБА_1 , є фотокопіями, які не засвідчені належним чином уповноваженою на те особою, не є оригіналами, тобто не відповідають вимогам закону щодо документів, не є документом в розумінні Закону (митна декларація, гарантійний лист БО БФ «Добрин», відповідь БО БФ «Добрин» № ВДО-1-02-23 від 24.02.2023 про надання інформації, повідомлення Державної митної служби Львівської митниці від 15.03.2023 про митну вартість товару, розрахунок митної вартості товару від 16.06.2023).

За таких обставин спрощеного підходу митного органу до оформлення додатків до протоколу як доказів порушення особою правил Митного кодексу України, долучені до протоколу фотокопії документів не можуть враховуватися судом та бути покладені в основу вини особи під час розгляду справи.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 не була доведена наявність (об`єктивна та суб`єктивна сторона) адміністративного правопорушення, умислу на порушення митних правил, передбачених законодавством, а тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Диспозицією статті 483 МК України передбачена відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є - охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо товарів, їх ваги або кількості

Суб`єктивна сторона ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України може бути вчинено лише умисно.

Також, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» №174 від 01.03.2022 р. на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги (у тому числі таких товарів гуманітарної допомоги, як спеціальні засоби індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори), що класифікуються у товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД 6506 10 80 00; бронежилети, що класифікуються у товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД 6211 43 90 00), виготовлені відповідно до військових стандартів, зокрема стандартів НАТО, або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону; нитки для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД 5402 11 00 00 та 5407 10 00 00; тканини (матеріали) для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД 3920 10 89 90, 3921 90 60 00, 5603 14 10 00, 6914 90 00 00) від донорів (у значенні Закону України "Про гуманітарну допомогу") здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Товари, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

У відповідності до ч.1 ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Частиною 1 статті 483 МК України передбачена відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Об`єктивною стороною порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.483 МК України, є дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Під дією мається на увазі активна поведінка (вчинок) особи, в якій відображена зовні її воля і що спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

При цьому, відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 року № 8, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Відповідно до ч.2 ст.459 МК України, суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Згідно ст.251 КУпАП та ч.1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є водієм перевізника ФОП ОСОБА_3 і з Благодійною організацією «Благодійний фонд «ДОБРИН» він не має трудових або будь - яких інших правовідносин.

Крім того, відсутні дані, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо достовірності даних в гарантійному листі «Благодійний фонд «ДОБРИН», як отримувача гуманітарної допомоги, обставин його оформлення.

Також, у зв`язку із зміною в січні 2023 року реєстраційних даних Фонду, керівника «Благодійний фонд «ДОБРИН» зміст повідомлення Фонду №ВДО-1-02-23 від 24.02.2023 року, на якому також ґрунтується твердження митниці в протоколі про подання декларантом як підстави для переміщення товарів підроблених документів. Надали лист БФ «Добрин» про зміну місця розвантаження гуманітарної допомоги та акт приймання - передачі гуманітарної (благодійної) допомоги від 08.12.2022 року.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких відомостей та жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які умисні дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу України, як підстави для переміщення товарів, документів, одержаних незаконним шляхом або таких, що містять ознаки підробки, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до правил п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що провадження по справі відносно нього підлягає закриттю.

В апеляційній скарзі Координаційно-моніторингової митниці не наведено будь-яких доводів на спростування висновків місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак порушення вимог ч. 1 ст. 483 МК України у зв`язку з відсутністю об`єктивної та суб`єктивної сторони вказаного правопорушення, а твердження апелянта про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Р. Гаращенко