Постанова

від 30.11.2023 по справі 755/4697/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/4697/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/1991/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини - 16/2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 04 квітня 2001 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , який перебуває в управлінні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини - 16/2». У зв`язку із реконструкцією квартири відповідача, змінено її технічні характеристики (схему опалення та опалювальну площу) та загальну площу, що встановлено обстеженням квартири та доводиться рішенням правління ОСББ «Тичини-16/2» (протокол засідання правління №58 від 28.04.2009р.), внаслідок чого загальна площа квартири становить 107,1 м.кв., опалювальна до 102,9 м.кв. Особа, яка є власником приміщення в будинку, у якому створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна. ОСББ «Тичини-16/2» відповідно до ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено співвласниками вищевказаного багатократного будинку виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції цього будинку та утримання прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 . Розміри обов`язкових щомісячних внесків і платежів співвласників будинку затверджені рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ «Тичини-16/2»: на обслуговування будинку та прибудинкової території у розмірі 4,20 грн./м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 01 лютого 2014 року № 18; на консьєржну службу у розмірі 1,26 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 24 травня 2014 року № 19; на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7,60 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів від 22 квітня 2018 року № 21; на консьєржну службу у розмірі 2,30 грн/м.кв. згідно протоколу загальних зборів в 22 квітня 2018р. №21. ОСББ «Тичини-16/2», як колективний споживач, уклав та виконує договори на постачанні теплової енергії з АТ «Київенерго» №510603 від 01 березня 2003 року, з КП «Київтеплоенерго» №510603 від 11 липня 2018 року - для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання, договір на послуги водопостачання та водовідведення з AT «Київводоканал» №9598/5-14 від 20 липня 2001 року, та здійснює розподіл обсягів спожитої теплової енергії - пропорційно опалювальній площі квартири відповіла у загальній опалювальній площі квартир багатоквартирного будинку 23 985,20 м. кв., а також розподіл обсягів та вартості обсягів водопостачання та водовідведення відповідно до показників квартирних лічильників холодного та гарячого водопостачання. Представник позивача зазначає, що неоплачена заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01 липня 2017 року до 28 лютого 2021 року складає 42 526,98 грн., в тому числі 18 721,04 грн. заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 16 349,16 грн., заборгованість за централізоване опалення, 4 917,64 грн, втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, 2 539,13 грн. - 3 % річних.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року позов задоволено частково; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини-16/2» за період з 01 липня 2017 року по 31січня 2021 року включно заборгованість за внесками з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 18 721, 04 грн., за централізоване опалення - 16 349,16 грн., інфляційні втрати за період з 01 липня 2017 року по 16 березня 2020 року включно - 3 143,81 грн. 3% річних за період з 01 липня 2017 року по 16 березня 2020 року включно - 1 694, 68 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 954,23 грн.; в іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

19.12.2022 року до Київського апеляційного суду від ОСББ «Тичини - 16/2» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

29.12.2022 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

09.01.2023 року до Київського апеляційного суду від ОСББ «Тичини - 16/2» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав:

В ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 30 березня 2001 року.

30 березня 2001 року проведено державну реєстрацію ОСББ «Тичини -16/2», код ЄДРПОУ 25980637, місцезнаходження: 02098, м. Київ, проспект Тичини, 16/2.

Відповідно ч. 1 Розділу ІІ Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -16/2», затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ «Тичини-16/2», протокол №21 від 22 квітня 2018 року, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними свої обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Протоколом №18 загальних зборів членів ОСББ «Тичини-16/2» від 01 лютого

2014 року затверджено внески на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4,20 грн/кв.м. загальної площі (при несвоєчасній оплаті та наявність заборгованості на число наступного місяця); 3,82 грн/кв.м. загальної площі (при відсутності заборгованості на 1 число наступного місяця).

Протоколом №21 загальних зборів співвласників ОСББ «Тичини-16/2» від 22 квітня 2018 року - 07 травня 2018 року, затверджено на 2018 рік розміри обов`язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Тичини - 16/2» на УБПТ 6,9 грн/кв.м., що підлягають сплаті до останнього числа місяця, що настає за розрахунковим , та у разі несплати у цей строк -7,6 грн/кв.м; розміри обов`язкових щомісячних внесків кожного співвласника житлових приміщень ОСББ «Тичини -16/2» на утримання консьєржної служби 2,1 грн/кв.м., що підлягають сплаті до останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, та у разі несплати у цей строк - 2,3 грн/кв.м.; розміри обов`язкових щомісячних внесків кожного власника гаражного боксу на експлуатацію і обслуговування паркінгу 13,2 грн/кв.м., що підлягають сплаті до останнього числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, та у разі несплати у цей строк -14,5 грн/кв.м.; розміри обов`язкових щомісячних внесків на експлуатацію і обслуговування паркінку: за окреме паркувальне місце 550,00 грн; за додаткове паркувальне місце перед боксом 320,00 грн; за користування приміщеннями паркінгу 40,00 грн/кв.м.

20 липня 2001 року між ДКО «Київводоканал» та ОСББ «Тичини -16/2» укладено договір №9598/5-14 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого

ДКО «Київводоканал» зобов`язується надати ОСББ «Тичини -16/2» послуги з постачання питної води та прийняти від ОСББ «Тичини -16/2» каналізаційні стоки, а ОСББ «Тичини -16/2» зобов`язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

01 березня 2003 року між АЕК «Київенерго» та ОСББ «Тичини -16/2» укладено договір №510603 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

11 липня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та ОСББ «Тичини -16/2» укладено договір №510603 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов?язується виробити та поставити теплову енергію ОСББ «Тичини -16/2» для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а

ОСББ «Тичини -16/2» зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Рішенням правління ОСББ «Тичини-16/2», оформленим протоколом № 58 від 28 квітня 2009 року, затверджено коригування відомостей по розрахунках площі приміщень по секції №3, зокрема загальна площа кватири відповідача №130 становить 107,1 кв.м., опалювальна площа - 102,9 кв.м.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо внесків за житлово-комунальні послуги відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», не здійснює платежі за житлово-комунальні послуги в повному обсязі, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних у матеріалах справи доказів. Відмовляючи у стягненні 3% річних та інфляційних втрат за період 17.03.2020 р. по 31.01.2021 р., суд першої інстанції виходив із того, що на території України було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Соvid-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Заперечуючи проти законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення апелянт наводив на підтвердження своєї позиції ряд аргументів. Зокрема, одним з доводів апелянта було те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що позбавило його можливості представити свою точку зору суду.

Апеляційний суд не приймає такі доводи апелянта. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції здійснив перевірку як місця реєстрації відповідача, так і місця фактичного проживання останнього, та направляв процесуальні документи на вказану адресу фактичного проживання. При цьому таку ж адресу зазначив й апелянт в апеляційній скарзі як адресу свого фактичного місця проживання.

Окремо апеляційний суд зважає на те, що ним було прийнято та залучено до матеріалів справи як апеляційну скаргу відповідача, так ї долучені до неї докази. За таких умов апелянту була в повній мірі забезпечена можливість представити свою позицію суду, відтак його права в цій частині не порушені.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що позивач неправомірно збільшив в обрахунку платежів площу квартири відповідача. Дане твердження апелянта не може бути прийняте апеляційним судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Площа квартири, на яку мають нараховуватися платежі, була визначена рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2018 року у справі №755/12038/15-ц, відтак дана обставина є преюдиційною та нового доведення не потребує.

В апеляційній скарзі апелянт серед іншого зазначає і про те, що належно сплачував кошти за комунальні послуги, про що надав до суду відповідні квитанції.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими доводами апелянта.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано судові рішення, винесені у цивільній справі №755/12038/15-ц. У зв`язку із вказаним, наказом голови правління ОСББ «Тичини-16/2» від 29 квітня 2021 року №27 здійснено перерахунок платежів, які були отримані від ОСОБА_1 про наступне:

«бухгалтерії ОСББ «Тичини-16/2» здійснити перерахунок та розподіл грошових коштів, отриманих на поточний рахунок ОСББ «Тичини-16/2» від боржника ОСОБА_1 без зазначення платником в розрахункових документах призначення платежів періодів та конкретних видів призначення - в наступному порядку:

в першу чергу - на погашення заборгованості про оплаті судового збору, зазначеного в судових рішеннях у цивільній справі № 755/12038/15-ц,

в другу чергу - на погашення заборгованості про оплаті витрат на правову допомогу, зазначену в судових рішеннях у цивільній справі № 755/12038/15-ц,

в третю чергу - на погашення суми 3 % річних, зазначених в судових рішеннях у цивільній справі № 755/12038/15-ц,

в четверту чергу - на погашення втрат від інфляції, зазначених в судових рішеннях у цивільній справі № 755/12038/15-ц,

в п`яту чергу - на погашення заборгованості по оплаті заборгованості, що нарахована за період після 01 липня 2017р., що наступний за періодом у якому ухвалені судові рішення у цивільній справі № 755/12038/15-ц,

в шосту чергу - на погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зазначені в судових рішеннях (пропорційно по кожному виду житлово-комунальних послуг) у цивільній справі № 755/12038/15-ц, за період до 01 липня 2017р.»

На виконання цього наказу 24 754,25 грн. отримані від ОСОБА_1 у спірний період з 01 липня 2017 року до 28 лютого 2021 року враховані в обліку ОСББ «Тичини-16/2» в оплату заборгованості за судовими рішеннями у вищевказаній цивільній справі № 755/12038/15-ц.

Таким чином, з огляду на вищевказане, позивач не мав правових підстав для використання знижених розмірів внесків при нарахуванні відповідачу внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Заперечуючи проти позиції позивача, викладеній у відзиві на апеляційну скаргу, апелянт направив до суду відповідь на відзив. Доводи своєї відповіді на відзив відповідач обґрунтовує нормами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що втратив чинність на підставі Закону № 1591 -IX від 30.06.2021 в «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постанова Національного банку України від 21.01.2004 № 22, що втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 106 від 27.05.2022, які діяли в спірному періоді з 01.07.2017 по 31.01.2021р.

Зазначені скаржником пункти 1.7., 3.8. регулюють діяльність банків щодо списання та перерахунку грошових коштів на виконання платіжних інструкцій платника, і не підлягають застосуванню до правовідносин сторін спору, адже позивач не є банківською установою.

Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, до яких відносяться стягнуті судом у цивільній справі № 755/12038/15-ц судові витрати,

у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, до яких належать стягнуті судом у цивільній справі № 755/12038/15-ц втрати від інфляції та 3% річних,

у третю чергу сплачується основна сума боргу, стягнута судом у цивільній справі № 755/12038/15-ц, і вже після цього - зараховуються надходження за поточними нарахуваннями у спірному періоді по цій справі.

Платником ОСОБА_1 у його платіжних документах у призначенні платежу загального формулювання «за комунальні послуги» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тому такий період визначений одержувачем при наявній заборгованості, та платежі віднесені на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період за судовими рішеннями у вищевказаній цивільній справі № 755/12038/15-ц, до повного її погашення, що відповідає визначеній статтею534 ЦПК України черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

Апелянтом не було надано до апеляційного суду доказів виконання ним судових рішень у цивільній справі № 755/12038/15-ц, на рахунок яких позивачем було зараховано платежі, отримані від відповідача в спірному по цій справі періоду.

Зважаючи на те, що в представлених апелянтом квитанціях не вказано період, за який він здійснює оплату за житлово-комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_3 , колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач мав право на підставі наведених вище норм спрямувати отримані кошти на погашення заборгованості за попередні періоди і пов`язані з цим витрати. Таким чином, апеляційний суд констатує наявність заборгованості за комунальними платежами за період, що є предметом розгляду даної справи.

Наступним доводом апеляційної скарги було те, що позивач не мав права застосовувати підвищений тариф. Такі свої твердження апелянт ґрунтує на посиланні на відсутність заборгованості. В той же час, наявність простроченої заборгованості встановлена вище.

Інші обставини справи були встановлені судом першої інстанції.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Зважаючи на наведене, у апеляційного суду відсутній обов`язок повторного зазначення тих висновків, які суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, і з якими в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389

ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько