Постанова

від 30.11.2023 по справі 826/8079/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа №826/8079/18

адміністративне провадження № К/9901/22357/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - суддя Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,

секретар судового засідання - Присяжнюк А.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції архітектури і містобудування України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури і містобудування України, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна будівельна компанія", товариство з обмеженою відповідальністю "Український фонд розвитку регіонів", за участю: ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» про визнання протиправними та скасування рішення

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, яку залучено до участі в справі як правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Мельника Євгена Федоровича від 01.04.2016 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок по АДРЕСА_1 між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва від 28.02.2013 №2394/0/12/009-13;

- визнати протиправним та скасувати припис головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Мельника Євгена Федоровича від 01.04.2016 про зобов`язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок по АДРЕСА_1 між будинками №2-а на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва від 28.02.2013 №2394/0/12/009-13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №855/3430, 17.01.2006 між Київською міською радою та ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» (далі - ТОВ "УФРР") укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6 415 кв.м, що знаходиться між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (кадастровий номер - 8000000000:82:138:0096), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №20 (т. 1 а.с. 31-37).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що даний договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.01.2006 за №82-6-00338 у Книзі записів державної реєстрації договорів, а також 21.01.2006 між сторонами підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки (т. 1 а.с. 42).

Також, на підставі рішення Київської міської ради від 31.10.2006 №234/291, 27.12.2006 між Київською міською радою та ТОВ «ІБК» укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 16 915 кв.м по АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:82:138:0098), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1628 (т. 1 а.с. 21-26).

Указаний договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.2007 за №82-6-00399 у Книзі записів державної реєстрації договорів, а також 16.01.2007 підписано між сторонами акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки (т. 1 а.с. 30).

30.03.2012 між TOB «УФРР», TOB «ІБК» та TOB «Сфера-Сіті» укладений договір №01-30/03-12 про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника, відповідно до якого функції замовника з будівництва об`єкту нерухомості - житлового будинку з нежилими приміщеннями на АДРЕСА_1 у м. Києві та будівельний майданчик передавалися TOB «Сфера-Сіті» для реалізації будівництва вказаного об`єкту нерухомості.

В подальшому, 20.07.2012 між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Сфера-Сіті» (продавець) укладений договір купівлі-продажу майнових прав №64/д4/кв59 (т. 1 а.с. 66-72), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж (п. 2.1).

28.02.2013 №2394/0/12/009-13 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ТОВ «УФРР» і ТОВ «ІБК» видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 між будинками №2-а на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва (т. 1 а.с. 44-52).

У квітні 2016 року працівниками Департаменту ДАБІ у м. Києві у зв`язку з отриманням звернення ОСОБА_2 від 26.01.2016 №10/26-Л-2601/17 (т. 1 а.с. 106-107) та на підставі направлення на проведення позапланової перевірки від 14.03.2016 №б/н (т. 1 а.с. 109), виданого згідно наказу ДАБІ України від 25.02.2016 №109 (т. 1 а.с. 108), проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), результати якої зафіксовані в акті від 01.04.2016 №б/н (т. 1 а.с. 114-118).

У ході перевірки було встановлено, що Департаментом містобудування 28.02.2013 надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №2394/0/12/009-13 замовникам ТОВ «УФРР» та ТОВ «ІБК» на підставі, зокрема, договорів оренди земельних ділянок, які з 14.02.2013 визнано недійсними у судовому порядку, чим порушено абз. 2 п. 2.1, п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109.

Як встановив суд першої інстанції зі змісту акту перевірки, вказаний висновок обґрунтований тим, що:

- у період з 14.02.2013 по 28.05.2015 договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та ТОВ «УФРР», на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 по справі №5011-47/12740-2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 (у подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014, яке постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2015 залишено без змін, заяву ТОВ «УФРР» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі №5011-47/12740-2012 за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення від 30.10.2012, а у позові відмовлено повністю), був визнаний недійсним;

- у період з 14.02.2013 по 27.05.2015 договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та ТОВ «ІБК», на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 по справі №5011-47/12739-2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 (у подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2014, яке постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 залишено без змін, заяву ТОВ «ІБК» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі №5011-47/12739-2012 за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення від 30.10.2012, а у позові відмовлено повністю), був визнаний недійсним.

Рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м. Києві від 01.04.2016 № б/н, у зв`язку із встановленням фактів прийняття містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з порушенням абз. 2 п. 2.1, п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зафіксованих в акті перевірки, скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 між будинками №2-а на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва від 28.02.2013 № 2394/0/12/009-13 (т. 1 а.с. 119).

Крім того, на підставі викладених в акті перевірки висновків головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м. Києві 01.04.2016 винесено припис №б/н про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, в якому міститься вимога усунути виявлені порушення, що зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.04.2016 у термін до 30.04.2016 (т. 1 а.с. 110-113).

В подальшому 20.04.2016 між TOB «УФРР», TOB «ІБК» та TOB «Прайм-Девелопмент», яке є правонаступником TOB «Сфера-Сіті», укладена додаткова угода про розірвання договору про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 30.03.2012 № 01-30/03-12 (т. 1 а.с. 74-76), пунктом 5 якої передбачено, що внаслідок розірвання договору про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 30.03.2012 №01-30/03-12 за виконання частини функцій замовника, сторона-1 (TOB «УФРР») та сторона-2 (TOB «ІБК») отримують право вільного користування та розпорядження належними їм функціями замовника будівництва об`єкту, будівельним майданчиком із наявними на ньому роботами та матеріалами, а сторона-3 (TOB «Прайм-Девелопмент»), після завершення будівництва та введення в експлуатацію комплексу житлових будівель на земельних ділянках на АДРЕСА_1, та між будинками №2-а на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 у Печерському районі, отримує від сторони-1 та/або сторони-2 житлові приміщення у розмірі 4800 кв.м. Житлові приміщення отримуються стороною-3, в тому числі і для розрахунків з інвесторами, згідно із переліком інвесторів, вказаних в додатку №1 до цієї додаткової угоди. Сторона-1 та сторона-2 беруть на себе обов`язок солідарно передати конкретні приміщення стороні-3 за умовами цієї угоди після введення об`єкту в експлуатацію. Орієнтовний перелік приміщень визначається сторонами не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після проходження експертизи проекту та отримання дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту.

Вважаючи рішення відповідача про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок та припис відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Мельника Євгена Федоровича від 01.04.2016 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок по АДРЕСА_1, між будинками №2-а на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва від 28.02.2013 №2394/0/12/009-13.

Визнано протиправним та скасовано припис головного інспектора будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Мельника Євгена Федоровича від 01.04.2016 про зобов`язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок по АДРЕСА_1, між будинками №2-а на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у Печерському районі м. Києва від 28.02.2013 №2394/0/12/009-13.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що чинним законодавством не передбачено можливості скасування чи зупинення дії містобудівних умов та обмежень.

Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що як на момент проведення перевірки, так і на момент винесення оскаржуваних рішення та припису, рішення Господарського суду міста Києва у справах №5011-47/12740-2012 та №5011-47/12739-2012 були скасовані, а земельні ділянки повернуті у користування третім особам, тобто договори оренди земельних ділянок були дійсними.

Щодо наявності порушеного права позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав №64/д4/кв59 позивачем сплачено вартість 60% майнових прав.

З огляду на вказане, суди дійшли висновку щодо обґрунтованості твердження позивача про те, що він, як інвестор, має майнові права на квартиру в об`єкті капітального будівництва, який має бути побудований на АДРЕСА_1 у м. Києві.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог законів, в межах наданих повноважень, відтак підстави для їх скасування відсутні.

Також покликається на те, що оскаржувані у цій справі рішення та припис є актами індивідуальної дії і їх видача не спричиняє виникнення будь-яких прав та обов?язків у позивач, а отже не може порушувати його прав та інтересів.

Також покликається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.

Відзивів на касаційну скаргу до суду не надходило.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до пунктів 1, 2, 8 ч. 1 ст. 4 адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

У постанові від 15.12.2015 (справа №800/206/15) Верховний Суд України висловив наступну правову позицію: обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Відповідно до висновку, сформованому у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Такі висновки застосовано Верховним Судом під час розгляду справи №320/9959/20 (постанова від 19.10.2023) та справи №826/6887/18 (постанова від 09.11.2023)

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 (справа №522/1611/17):

«В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для Позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження Позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.».

У постанові від 31.03.2021 (справа №640/21611/19) Верховний Суд дійшов з наступного висновку:

«….з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.»

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (Закон №3038).

Відповідно до статті 1 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статті 4 Закону №3038 суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №3038 суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

За правилами пункту 1 частини п?ятої статті 26 Закону №3038 отримання замовником або проектувальником вихідних даних є першим етапом здійснення власниками або користувачами земельних ділянок проектування та будівництва об`єктів.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження є одними з основних складових вихідних даних.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону №3038 фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Отже, містобудівні умови та обмеження належать до актів індивідуальної дії, які видаються замовникам або проектувальникам для забезпечення можливості здійснення власниками або користувачами земельних ділянок проектування та будівництва об`єктів.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 №640/3844/20, у постанові від 18.07.2023 №826/27791/15, вирішуючи питання наявності права на оскарження містобудівних умов та обмежень, дійшов наступних висновків:

«…містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, оскільки є результатом застосування норм права, адресовані конкретним суб`єктам і створюють права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулюють конкретну життєву ситуацію та їх дія закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин, тобто вичерпують свою дію після їх виконання.

Зі змісту оскаржуваного у справі документа випливає, що він є індивідуальним актом, приписи якого звернені виключно до третьої особи, та відповідно, з якими у суб`єкта владних повноважень виникли публічні правовідносини. При цьому, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.».

Відповідно до частини другої статті 41 Закону №3038 державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини 11 статті 41 Закону №3038 з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини 12 статті 41 Закону №3038 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:

- видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

- скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що своє право на звернення до суду позивач обґрунтовує наявністю у нього майнових прав на спірний об?єкт будівництва, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 20.07.2012 №64/д4/кв59, укладеного між ним та замовником будівництва ТОВ «Сфера-Сіті».

Предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про скасування дії містобудівних умов забудови земельних ділянок та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Водночас, як встановлено судами, позивач не є власником чи користувачем земельних ділянок, на яких здійснювалось будівництво, а також не виступає замовником чи проектувальником такого будівництва, для здійснення якого було видано спірні містобудівні умови та обмеження.

Також позивач не належить до числа об?єктів державного архітектурно-будівельного нагляду і вимоги оскаржуваного у цій справі припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності адресовані не йому.

За таких обставин, позивач не належить до суб?єктів містобудівної діяльності, не є учасником публічно-правових відносин у сфері містобудівної діяльності, відтак оскаржувані у цій справі рішення відповідача не справляють вплив на його права та інтереси.

Наявність укладеного між позивачем та замовником будівництва договору купівлі-продажу майнових прав на частину спірного об?єкта будівництва також не робить позивача учасником відносин у сфері містобудівної діяльності.

Такий договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов?язковим лише для його сторін і не зумовлює виникнення взаємних прав та обов?язків між позивачем та відповідачем як органом архітектурно-будівельного нагляду.

Так, згідно умов зазначеного договору продавець продає, а покупець купує майнові права на об?єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю продаж (пункт 2.1).

Також укладення такого договору не наділяє позивача правом власності на квартиру в об?єкті будівництва, яка ще не збудована, і право власності на яку, згідно умов договору, позивач набуде в майбутньому (пункт 1.1).

Крім того, договором передбачено обов?язок продавця забезпечувати будівництво об?єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію, а в разі невиконання умов договору обов?язок відшкодувати покупцю усі завдані збитки.

Таким чином, права позивача, як сторони за договором купівлі-продажу майнових прав на частину об?єкта будівництва, належним чином захищені через можливість вимагати відшкодування продавцем завданих збитків, а не через необхідність усунення перешкод у продовженні будівництва шляхом оскарження рішень органу архітектурно-будівельного нагляду, що є компетенцією відповідних суб?єктів містобудування.

До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, замовники спірного будівництва ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» та ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» реалізували своє право на звернення до суду з позовними вимогами, які є аналогічними тим, які заявлено ОСОБА_1 у цій справі, однак ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2017 у справі №826/8757/17 такий позов було залишено без розгляду. Ухвала суду набрала законної сили.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про порушення оскаржуваними рішеннями відповідача прав та інтересів позивача не можна визнати обґрунтованими.

Схожий підхід у вирішенні питання права на оскарження рішень у сфері містобудування застосував Верховний Суд у постанові від 27.10.2021 у справі №640/19974/19.

Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги, оскільки встановлена за наслідками її розгляду відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури і містобудування України задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №826/8079/18 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук