Постанова
від 25.09.2007 по справі 6934-2007а
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем

України

25.09.2007

Справа №2-27/6934-2007А

За позовом - Дочірнє підприємство

Державної акціонерної компанії «Титан», Фірмовий магазин «Побутова хімія», м. Армянськ, вул.. Іваніщева, 3.

До відповідача - Управління ПФУ в м. Армянськ, м. Армянськ,

вул.. Шкільна, 55а.

Про

визнання недійсними рішень.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - Баязитова С. А.,

дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського

суду АР Крим з позовом до відповідача про

визнання недійними рішень відповідача №163 від 18.04.2007 р. про

застосування штрафних санкцій в сумі

477,13 грн. за надання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого

обліку; №164 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 203,55

грн. за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не нарахованих і несплачених

страхових внесків; №165 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у

розмірі 1426,25 грн. за заниження сум заробітної плати, на які нараховуються

страхові внески; №166 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у

розмірі 4439,6 грн. донарахованих сум збору за порушення законодавства про

сплату збору; №167 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у

розмірі 2639,63 грн. за несплату,

неповну сплату або несвоєчасну сплату авансових платежів по страховим

внескам.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що

спірні рішення винесені незаконно та без дотримання необхідних правових

підстав.

Відповідач у поясненнях по справі повідомив про те, що вважає

висновки позивача помилковими, а спірні рішення такими, що повністю відповідають вимогам чинного

законодавства України.

Позивач заявою від 10.08.2007 р.

уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними рішення Управління ПФУ

в м. Армянськ №163 від 18.04.2007 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 477,13 грн. за

надання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку; №164 від

18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 203,55 грн. за

донарахування органом ПФУ сум своєчасно не нарахованих і несплачених страхових

внесків; №165 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі

1426,25 грн. за заниження сум заробітної плати, на які нараховуються страхові

внески; №166 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі

4439,6 грн. донарахованих сум збору за порушення законодавства про сплату

збору; №167 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі

2639,63 грн. за несплату, неповну сплату

або несвоєчасну сплату авансових платежів по страховим внескам.

Суд прийняв до уваги уточнення

позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.

Відповідач у поясненнях по справі

від 21.08.2007 р. повідомив про те, що у зв'язку з прийняттям рішення

загальними зборами акціонерів ЗАТ «Кримський Титан» про припинення діяльності

ДП «Фірмовий магазин «Побутова хімія» шляхом приєднання до ДП «Торговий дім

«Титан» та початком проведення ліквідаційної процедури, позивач у листі №24 від

23.10.2006 р. просив провести документальну перевірку. Перевірку відповідачем

було проведено, на підставі чого було

складено акт №3 від 12.02.2007 р.

Відповідач у письмових поясненнях від 25.09.2007 р. повідомив про

те, що зазначення в акті перевірки

Указу Президента України «Про деякі заходи з дереголювання

підприємницької діяльності» було помилковим.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази,

заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В :

12.02.2007 р. відповідачем по

справі було проведено перевірку з

питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і перерахування

страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,

достовірності відомостей, наданих в систему персоніфікованого обліку

відомостей, позивачем по справі.

По результатам перевірки було

складено акт №3 від 12.02.2007 р.

На підставі вказаного акту

перевірки, відповідачем було винесено рішення №163 від 18.04.2007 р. про

застосування штрафних санкцій в сумі

477,13 грн. за надання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку;

№164 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 203,55

грн. за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не нарахованих і несплачених

страхових внесків; №165 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у

розмірі 1426,25 грн. за заниження сум заробітної плати, на які нараховуються

страхові внески; №166 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у

розмірі 4439,6 грн. донарахованих сум збору за порушення законодавства про

сплату збору; №167 від 18.04.2007 р. про застосування фінансових санкцій у

розмірі 2639,63 грн. за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату

авансових платежів по страховим внескам.

При таких обставинах справи, позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Згідно преамбулі Закону України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ №1058 від 09.07.03 р.

вказаний Закон, розроблений згідно Конституції України і Основ законодавства

України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає

принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового

державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і сплату пенсій,

надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, які формуються за рахунок

страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених

вказаним Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального

пенсійного фонду і фінансування за рахунок його коштів витрат на сплату

договорів страхування довічних пенсій або одноразових сплат застрахованим особам, членам їх сімей і іншим

особам, передбаченим вказаним Законом.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що страхові

внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування і збір на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно

законодавства, яке було чинним раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування згідно з

чинним Законом. А страхувальники - це

роботодавці та інші особи, які згідно з чинним Законом сплачують страхові

внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 64

Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ №1058

від 09.07.03 р. виконавча дирекція Пенсійного

фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, не частіше

одного разу на

календарний рік проводити планові, а

також у випадках,

передбачених законодавством, - позапланові

перевірки на будь-яких

підприємствах, в установах і

організаціях та у

фізичних осіб -

суб'єктів підприємницької

діяльності бухгалтерських книг,

звітів, кошторисів та

інших документів, пов'язаних

з нарахуванням, обчисленням

та сплатою страхових внесків,

отримувати необхідні пояснення,

довідки і відомості (у тому числі

письмові) з питань, що виникають

під час таких перевірок.

Відповідач посилається на п.

п. 3.4.1 та п. 3.4.2 Інструкції «Про

порядок обчислення і сплати

страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», відповідно до яких

У разі прийняття рішення відповідними

органами про скасування

реєстрації страхувальників, на яких не

поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців" (

755-15 ), страхувальник зобов'язаний у 10-

денний термін з дня прийняття

відповідного рішення подати

до органу Пенсійного фонду України

заяву про зняття його з обліку, дата якої фіксується у журналі обліку

"підстава зняття з обліку в органах

Пенсійного фонду України". Отримавши зазначені документи, орган Пенсійного фонду України у

10-денний термін проводить

документальну перевірку

правильності обчислення та сплати страхових внесків або звірення

розрахунків з фізичними особами,

які забезпечують себе

роботою самостійно. На основі акта перевірки або акта звірки

страхувальник розраховується з органом Пенсійного фонду України.

В матеріалах справи наявний лист

№24 від 23.10.2006 р. голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства

«Фірмовий магазин «Побутова Хімія» ОСОБА_1. відповідно до якої вона просить

відповідача по справі провести документальну перевірку ДП «Фірмовий магазин

«Побутова Хімія».

Як встановлено судом, відповідно до

протоколу від 25.07.2006 р. №1 на загальних зборах акціонерів ЗПТ «Кримський

Титан» було прийнято рішення про припинення діяльності дочірнього підприємства

«Фірмовий магазин «Побутова Хімія» шляхом приєднання його до ДП «Торговий дім

«Титан».

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа

припиняється в результаті передачі всього свого майна, прав і обов'язків іншим

юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, розділення,

перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно частини 3 статті 59 ГК України при приєднанні одного або

декількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього

останнього переходять всі майнові права і обов'язки приєднаних суб'єктів

господарювання.

Таким чином, у відповідач по справі має повне право провести відповідну

перевірку правонаступника позивача по справі.

На підставі викладеного, ЗАТ «Кримський Титан» було винесено наказ від

03.08.2006 р. №599, відповідно до п. 1

якого було наказано ліквідувати ДП «Фірмовий магазин «Побутова Хімія»

шляхом приєднання до ДП «Торговий дім «Титан».

Як вказано в акті перевірки №3 від

12.02.2007 р. вказана перевірка є позаплановою відповідно до п. «е» ст.. 3

Указу Президента України «Про деякі заходи з дереголювання підприємницької

діяльності».

Відповідно до п. «е» ст. 3 Указу Президента України «Про деякі

заходи з дереголювання підприємницької діяльності» позаплановою виїзною

перевіркою вважається перевірка, яка не

передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності

хоча б однієї з обставин, а саме, коли проводиться реорганізація ( ліквідація )

підприємства. При цьому зазначено, що позапланові виїзні перевірки з підстави,

визначеної у п. «е» даної статті,

проводиться лише органами державної податкової служби та органами

контрольно - ревізійної служби в межах їх повноважень.

Тобто вказаний нормативний акт

надає право проведення позапланової перевірки,

коли проводиться реорганізація ( ліквідація ) підприємства, тільки двом

контролюючим органам і до цього складу не входять органи Пенсійного фонду України.

Доводи відповідача про те, що

зазначення в акті перевірки Указу

Президента України «Про деякі заходи з дереголювання підприємницької

діяльності» було помилковим, не приймається судом до уваги, оскільки з

початку відповідач посилався на законність посилання на п. «е»

ст. 3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дереголювання

підприємницької діяльності».

Відповідно статті 69 Кодексу

адміністративного судочинства України доказами в адміністративному

судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює

наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб,

які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення справи.

Для органів ПФУ таким доказом є акт

перевірки.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу

адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження

з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного

балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням

права особи на участь у процесі

прийняття рішення.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти

адміністративного позову.

Відповідно до Роз'яснень Президії

Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення

спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від

26.01.2000р. №02-5/35 (з подальшими змінами) підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або

визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення

прав та охоронюваних законом інтересів підприємства - позивача у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19

Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією України та законами України.

Отже, на підставі наявних у справі

доказів відповідно до вимог статей 86,69,70 Кодексу адміністративного

судочинства України судом не приймається до уваги акт перевірки від 12.02.2007 року №3, як

доказ встановлення факту порушення позивачем

вимог чинного пенсійного законодавства України. При цьому суд виходить з

того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів

правопорушення.

Оскільки вищевказана

позапланова перевірка позивача по справі

була проведена безпідставно, а акт перевірки від 12.02.2007 р. №3 є незаконним,

то підлягають визнанню нечинними

прийняті на підставі вказаного акту перевірки рішення відповідача.

За таких обставин суд приходить до

висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами

справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ

резолютивна частина постанови

суду про визнання нормативно-правового акта

незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної

сили, і про визнання його нечинним

невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно

оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до

уваги той факт, що опублікуванню

належить постанова суду, яка виноситься

по справі, результати якого зачіпають

права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який

виник між сторонами по справі зачипає

тільки їх інтереси. Результат розгляду даного

спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої

необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

Судові витрати, понесені позивачем,

підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету

України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

На

підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164,

167 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

Визнати нечинними рішення

Управління ПФУ в м. Армянськ №163 від 18.04.2007 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 477,13 грн. за