Рішення

від 22.11.2023 по справі 466/9152/16-а

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9152/16-а

Провадження № 2-а/466/2/23

РІШЕННЯ

іменем України

«22» листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Хомляк О.П.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач Івано-Франківська селищна рада Яворівського

району Львівської області

представник позивача Іваницький Я.О.

представник відповідача Ковалишин О.Я.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання нечинним і скасування рішення Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області та зобов`язання поновити договір оренди земельної ділянки,

у с т а н о в и в:

28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання нечинним і скасування рішення №300 від 29 вересня 2016 року Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області (далі Бірківська сільська рада).

Як на підставу своїх вимог зазначив, що 14 червня 2016 року він повторно звернувся з письмовою заявою до голови Бірківської сільської ради Кульчицького В.В. з приводу продовження договору оренди земельної ділянки.

Вказана заява була отримана Бірківською сільською радою 15 червня 2016 року та у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 33 Закону України «Про оренду землі» підлягала розгляду у місячний термін.

Однак всупереч прямим вимогам закону, Бірківською сільською радою у встановлений законом строк його звернення не було розглянуто, натомість несвоєчасно прийнято рішення №300 від 29 вересня 2016 року Бірківської сільської ради, яке, крім цього, прийнято на підставі чинного законодавства, не у межах повноважень та у спосіб, що не передбачений законами України.

Зокрема, позивач ОСОБА_1 в адміністративному позові вказав, що лише 22 жовтня 2016 року на його адресу надійшов рекомендований лист з Бірківської сільської ради, відправлений поштовим зв`язком 19 жовтня 2016 року, в якому знаходилась копія оскаржуваного ним рішення Бірківської сільської ради №300 від 29 вересня 2016 року.

Зі змісту вищевказаного рішення він дізнався, що Бірківською сільською Радою, враховуючи відсутність на орендованій земельній ділянці будівель та споруд, на підставі ст. ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (без зазначення жодної статті), ст. 134 Земельного кодексу України, йому було відмовлено у продовженні договору оренди.

З посиланням на ст. ст. 15, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян», ч.ч.5-6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач ОСОБА_1 стверджував, що з 14 травня 2016 року по 22 жовтня 2016 року він продовжує використовувати орендовану земельну ділянку, сплачує орендну плату за її використання, договором не зобов`язаний звести будівлі чи споруди у будь-який конкретизований строк, натомість покращує стан земельної ділянки а, відтак, у відповідності до п. 5 договору оренди землі від 14 травня 2016 року та вимог ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» Бірківська сільська рада не володіє повноваженнями щодо одностороннього розірвання договору оренди землі і не уповноважена на прийняття рішення, яке порушує вимоги закону, оскільки приймає рішення про відмову у продовженні договору оренди, строк дії якого продовжено.

За вказаних обставин, на думку позивача ОСОБА_1 , Бірківська сільська рада була позбавлена законних підстав включити земельну ділянку кадастровий номер 4625880800:05:002:0023 в перелік земельних ділянок для продажу права власності (права оренди) а, відтак, і права замовити в спеціалізованій землевпорядній організації розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що передбачено п. 2 та п.3 оскаржуваного рішення.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач ОСОБА_1 просив ухвалити рішення, яким визнати нечинним і скасувати рішення Бірківської сільської ради №300 від 29 вересня 2006 року.

Також в адміністративному позові позивачем ОСОБА_1 було висловлено прохання постановити ухвалу про забезпечення позову, якою заборонити включення земельної ділянки в с. Бірки, площею 0,5 га, кадастровий номер 4625880800:05:002:0023 в перелік земельних ділянок для продажу права власності та вчинення будь-яких інших дій Бірківській сільській раді Яворівського району Львівської області та іншим органам державної влади, місцевого самоврядування, фізичним особам щодо можливого відчуження вказаної земельної ділянки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2016 року вищевказаний адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання нечинним і скасування рішення №300 від 29 вересня 2016 року Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області передано для розгляду судді Шевченківського районного суду м. Львова Кавацюку В.І.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року відповідно до ст. 107 КАС України (в чинній на той час редакції) було відкрито провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання нечинним та скасування рішення №300 від 29 вересня 2016 року Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Також ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року, в порядку забезпечення позову заборонено включення земельної ділянки площею 0,5 га кадастровий номер 4625880800:05:002:0023 в перелік земельних ділянок для продажу права власності та вчинення будь-яких інших дій Бірківській сільській раді та іншим органам державної влади, місцевого самоврядування, фізичним особам щодо можливого відчуження вказаної земельної ділянки.

14 березня 2017 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшли заперечення Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області проти адміністративного позову ОСОБА_1 . В обгрунтування своєї позиції відповідач зауважив, що позивачем у цій справі є фізична особа ОСОБА_1 , а договір оренди землі було укладено 14 травня 2015 року між юридичними особами Бірківською сільською радою Яворівського району Львівської області та ПП «Еней». При цьому, в оскаржуваному рішенні від 29 вересня 2016 року №300 зазначено, Бірківська сільська рада розглядал звернення ПП «Еней» про продовження терміну дії договору оренди землі в с. Бірки а, відтак, на думку відповідача, спірні земельні правовідносини виникли між ПП «Еней» і Бірківською сільською радою Яворівського району Львівської області, внаслідок чого, суд має закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

14 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 подав до суду до того ж відповідача, а також до Бірківського сільського голови Кульчицького В.В. доповнення до раніше поданого ним адміністративного позову, в якому він збільшив свої позовні вимоги. В цих доповненнях, крім повторення обставин, викладених раніше у адміністративному позові, ОСОБА_1 зазначив, що 26 серпня 2004 року було підписано договір оренди на вказану земельну ділянку між ним, позивачем, та Бірківським сільським головою, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дудою С.Б. і зареєстрований в Яворівському ЛФЦДЗК 01 червня 2005 року. Відповідно до п.4.1. вказаного договору даний договір укладався на строк 10 років з дня державної реєстрації, тобто до 01 червня 2015 року, а не до 26 серпня 2014 року. 18 червня 2014 року він звернувся із заявою про продовження договору оренди, однак його звернення не було вирішено, натомість, 22 квітня 2015 року Бірківською сільською радою приймається рішення №616, яким в односторонньому порядку встановлюється новий строк оренди один рік, хоча істотною умовою продовження договору оренди було питання розміру орендної плати 41840,52 грн. на рік. За вказаних обставин він, позивач, вважає, що Бірківська сільська рада та її посадові особи позбавлені законних підстав обмежити строк користування земельною ділянкою кадастровий номер 4625880800:05:002:0023 лише в один рік.

З огляду на наведені в доповненні до адміністративного позову обставини, просив ухвалити рішення яким:

- визнати нечинним та скасувати рішення Бірківської сільської ради №300 від 29 вересня 2016 року;

- визнати незаконною бездіяльність Бірківського сільського голови Кульчицького В.В. щодо не розгляду заяви від 14 червня 2014 року та не підписанню договору оренди в редакції від 26 серпня 2004 року;

- визнати незаконнимии дії Бірківського сільського голови ОСОБА_2 та Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області по встановленню однорічного строку оренди земельної ділянки в с. Бірки Яворівського району Львівської області площею 0,5 га, кадастровий номер 4625880800:05:002:0023.

17 травня 2017 року на адресу суду від Бірківського сільського голови Кульчицького В.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване відсутністю публічно-правових відносин у даному спорі, а також надійшли викладені в письмовій формі міркування щодо доповнень до адміністративного позову від 14 березня 2017 року, в яких останній вважає, що відповідно до положень ст. ст. 99, 100 КАС України позовні вимоги, викладені у п.п. 2 і 3 доповнень до адміністративного позову слід залишити без розгляду, так як позивачем ОСОБА_1 пропущено встановлений законом шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, та клопотання про повернення позивачу доповнення до адміністративного позову від 14 березня 2017 року, яке він мотивує невідповідністю таких доповнень вимогам ст. 106 КАС України.

08 листопада 2019 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Анохіном Ю.І. до суду подано додаткові пояснення, в яких обгрунтовано право позивача ОСОБА_1 , як засновника та єдиного кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи на безпосереднє звернення до адміністративного суду та вказано на поширення юрисдикції адміністративного суду на правовідносини, які виникли між сторонами спору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року проведено заміну сторони в адміністративній справі №466/9152/16-а, виключено з числа учасників справи Бірківську сільську раду та голову Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області Кульчицького В.В. та залучено в якості належного відповідача - Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області (81070, Львівська область, Яворівський район, смт Івано-Франкове, площа Ринок, буд. 1). Цією ж ухвалою вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу повернуто у підготовче провадження та призначено в ній підготовче судове засідання.

У зв`язку з заміною відповідача у справі, позивач ОСОБА_1 23 вересня 2021 року подав до суду адміністративний позов з уточненими вимогами до нового відповідача - Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, в якому, покликаючись на раніше викладені обставини та зміни в адміністративно-територіальному поділі, просить ухвалити рішення, яким визнати нечинним та скасувати рішення №300 від 29 вересня 2016 року Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області, а також зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області поновити договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625880800:05:002:0023 на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» шляхом укладення додаткової угоди.

03 грудня 2021 року відповідачем - Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівської області подано до суду пояснення по справі №466/9152/16-а, в яких відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що з 11 червня 2016 року ПП «Еней» втратило переважне право на поновлення договору оренди зазначеної в адміністративному позові земельної ділянки на новий строк, що фізична особа ОСОБА_1 не може виступати позивачем у даній справі, так як правовідносини були між юридичними особами ПП «Еней» та Бірківською сільською радою, а також на те, що позовні вимоги, які зазначені в адміністративному позові від 27 жовтня 2016 року відрізняються від позовних вимог, які зазначені в адміністративному позові від 23 вересня 2021 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2023 року підготовче провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання нечинним і скасування рішення Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області та зобов`язання поновити договір оренди земельної ділянки було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях 08 листопада 2023 року та 15 листопада 2023 року представники позивача ОСОБА_1 Атаманюк Л.З. та адвокат Іваницький Я.О. позовні вимоги підтримали, покликаючись на обставини, які викладені у адміністративному позові, уточненнях до адміністративного позову, наявному в справі письмовому поясненні адвоката Анохіна Ю.І. з процесуальних питань, а також на докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області Ковалишин О.Я. в судовому засіданні 08 листопада 2023 року проти задоволення позову заперечила, зіславшись на доводи, які викладені у долученому до матеріалів письмовому поясненні, поданому до суду 03 грудня 2021 року.

В судове засідання, яке після оголошення перерви будо призначено на 22 листопада 2023 року о 10.30 год. представники сторін не з`явились та подали до суду заяви, із змісту яких убачається, що вони просять завершувати розгляд справи у їх відсутності.

У відповідності до положень ч.4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_1 Атаманюка Л.З. та адвоката Іваницького Я.О., представника Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області Ковалишин О.Я., з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступні обставини.

14 травня 2015 року між орендодавцем - Бірківською сільською радою Яворівського району Львівської області в особі сільського голови В.В.Кульчицького та орендарем ПП «Еней» в особі його засновника ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі (далі договір) (т.1, а.с.9-13).

Підставою для укладення цього договору і набутття права на оренду земельної ділянки було рішення Бірківської сільської ради від 22 квітня 2015 року №616, діюче положення «Про оренду земельних ділянок та порядок встановлення розмірів орендної плати на земельні ділянки» (п.2 договору).

Відповідно до п. 1 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва АЗС, станції технічного обслуговування та об`єкту громадського харчування, що знаходиться в с.Бірки Яворівського району Львівської області.

Згідно з п. 3 договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий №4625880800:05:002:0023, що знаходиться в с. Бірки, загальною площею 0, 5000 га.

Пунктом 4 Договору визначено, що договір укладено на 1 рік. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 5 договору даний договір набирає чинності після досягнення домовленостей з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації згідно встановленого порядку.

Згідно з п. 41 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

11 червня 2015 року уповноваженою особою ПП «Еней» - Атаманюком Л.З. було подано заяву про державну реєстрацію вищевказаного договору оренди землі, а 16.06.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області Пацеляк В.Я. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди землі за ПП «Еней» на підставі вищевказаного договору оренди землі, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №39117994 від 16 червня 2015 року (т. 1 арк. 14-15).

В подальшому, 15 червня 2016 року на адресу Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області надійшла заява керівника та єдиного бенефіціарного власника і засновника ПП «Еней» ОСОБА_1 від 14 червня 2016 року про продовження договору оренди землі від 14 травня 2015 року (т. 1 а.с.6).

29 вересня 2016 року вказана заява розглянута Бірківською сільською радою Яворівського району Львівської області, за результатами чого прийнято рішення №300 «Про розгляд звернення ПП «Еней» щодо продовження терміну дії договору оренди землі в с. Бірки», яким:

- відмовлено ПП «Еней» в особі директора Атаманюка З.В. у продовженні терміну дії договору оренди землі в с. Бірки для будівництва АЗС, станції технічного обслуговування та об`єкту громадського харчування в межах території Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області;

- включено земельну ділянку площею 0,5000 га кадастровий номер 4625880800:05:002:0023 в перелік земельних ділянок для продажу права власності (права оренди) на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону;

- доручено виконавчому комітету Бірківської сільської ради замовити в спеціалізованій землевпорядній організації розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- вирішено розроблену та погоджену у встановленому порядку документацію із землеустрою подати на затвердження до Бірківської сільської ради.

Зазачені обставини підтверджуються поясненнями в судовому засіданні представників позивача ОСОБА_1 Атаманюка Л.З. та адвоката Іваницького Я.Л., долученими до справи копіями вищевказаних Договору оренди землі від 14 травня 2015 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2016 року про продовження договору оренди земельної ділянки, рішення Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області №300 від 29 вересня 2016 року «Про розгляд звернення ПП «Еней» щодо продовження терміну дії договору оренди землі в с. Бірки», та цих обставин не заперечувала в судовому засіданні представник відповідача Ковалишин О.Я.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №161-ХІV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону №161-ХІV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Приписами ст. 13 Закону №161-ХІV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №161-ХІV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-2 ст. 33 Закону №161-ХІV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Приписами ч.ч. 6-9 ст. 33 Закону №161-ХІV встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що позивачем ОСОБА_3 було пропущено визначений п. 4 договору строк для повідомлення відповідача про бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Таким чином, після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 травня 2015 року, Бірківська сільська рада мала право укласти новий договір оренди землі із будь-якою фізичною або юридичною особою на умовах та у порядку, визначеному законодавством.

Однак у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо укладення цим органом місцевого самоврядування будь-якого нового договору оренди земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 4625880800:05:002:0023 із будь-якою фізичною чи юридичною особою після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 травня 2015 року, з чого суд робить висновок про відсутність такого нового договору.

Водночас, оскільки після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 траня 2015 року Бірківська сільська рада Яворівського району Львівської області: 1)не уклала нового договору оренди земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 4625880800:05:002:0023 із будь-якою відмінною від ПП «Еней» фізичною чи юридичною особою; 2) ПП «Еней», в особі його директора Атаманюка З.В., продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 травня 2015 року; 3) ПП «Еней», в особі його директора Атаманюка З.В., подав 15 червня 2016 року заяву про продовження Договору оренди землі від 14 травня 2015 року; 4) Бірківська сільська рада впродовж одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 траіня 2015 року не сформувала та не надала орендарю листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, - суд приходить до висновку, що відповідний договір оренди землі від 14 травня 2015 року, в силу положень ч. 6 ст. 33 вищевказаного Закону №161-ХІV вважався поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені таким договором. При цьому, Бірківська сільська рада, як орендодавець, зобов`язана була укласти із орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в місячний строк в обов`язковому порядку, що кореспондує з приписами ч. 6-9 Закону №161-ХІV.

Однак, всупереч наведеному, Бірківська сільська рада замість укладення із орендарем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 14 травня 2015 року, прийняла 29 вересня 2016 року рішення №300, яким, серед іншого, відмовила ПП «Еней» в особі директора Атаманюка З.В. у продовженні терміну дії договору оренди землі в с. Бірки для будівництва АЗС, станції технічного обслуговування та об`єкту громадського харчування в межах території Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини справи та норми права, суд вважає рішення Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області №300 від 29 вересня 2016 року, яким відмовлено ПП «Еней» в особі директора Атаманюка З.В. у продовженні терміну дії договору оренди землі в с. Бірки для будівництва АЗС, станції технічного обслуговування та об`єкту громадського харчування в межах території Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у даному випадку публічно-правових відносин та, відповідно, неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства суд зауважує, наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 КАС України (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Приписами ст. 12 Земельного кодексу України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2010 від 01 квітня 2010 року у справі №1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що:

- положення частини першої статті 143 Конституції України 254к/96-ВР, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України 2768-14 у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу 2768-14 вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України 2747-15 стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Поряд з цим, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин (Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2010 від 01.04.2010 року).

20 травня 2013 року Пленум Вищого адміністративного суду України прийняв постанову № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» відповідно до якої: земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

За наведеного вище вбачається, що приймаючи 29 вересня 2016 року рішення №300 Бірківська сільська рада Яворівського району Львівської області, здійснюючи свої публічно-владні управлінські функції в сфері земельних відносин, діяла саме як суб`єкт владних повноважень, і спір у цій справі виник саме у зв`язку із виконанням відповідачем зазначених функцій.

Таким чином, суд вважає, що вказаний спір є публічно-правовим спором що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а доводи та подані Бірківським сільським головою Кульчицьким В.В. відповідні клопотання є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо тверджень відповідача на неможливість ОСОБА_1 виступати позивачем у цій справі, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 3 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Положеннями ст. 17 Закону Українип «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про хахист прав людини і основоположених свіобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Delcourt v. Belgium зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Жодна особа не може бути позбавлена свого майна, окрім як в інтересах держави та на умовах, передбачених законодавством і загальними принципами міжнародного права.

Проте викладені вище положення жодним чином не повинні порушувати право Держави приводити у виконання такі закони, які вона вважатиме необхідними з метою контролю використання майна відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків або інших внесків або штрафів.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 116 ЦК України учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Розглядаючи справу №810/4438/16 Верховний Суд фактично дійшов висновку що особа-власник 100% статутного капіталу Товариства, тобто єдиний кінцевий бенефіціарний власник такого Товариства, вправі безпосередньо звертатися до адміністративного суду за захистом прав такої юридичної особи, адже порушення прав такої юридичної особи суб`єктами владних повноважень впливають на майнові права відповідного власника Товариства.

У даному випадку, як і у справі №810/4438/16, позивач ОСОБА_1 є власником 100% статутного капіталу ПП «Еней» та, відповідно, єдиним кінцевим бенефеціарним власником цього підприємства. З огляду на викладене оскаржуване рішення, на думку суду, впливає на обсяг його майнових прав, оскільки, в разі продовження договору оренди земельної ділянки ПП «Еней» зможе використовувати її у своїй господарській діяльності та, внаслідок такого використання, отримувати прибуток, який в повній мірі може бути розподілений на позивача, як єдиного власника підприємства. В протилежному випадку, у разі не продовження договору оренди земельної ділянки ПП «Еней» не зможе використовувати її у своїй господарській діяльності та отримувати прибуток, що негативно також впливатиме на майнові права позивача ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, викладені у додаткових поясненнях представника позивача ОСОБА_3 адвоката Анохіна Ю.І. від 08 листопада 2019 року щодо того, що незаконні дії та бездіяльність відповідача є обмеженням майнових прав, позивача, як засновника ПП «Еней» та втручанням у його право на вільне володіння майном в розумінні ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Внаслідок викладеного ОСОБА_1 є належним позивачем.

Щодо поданого позивачем 23 вересня 2021 року документа під назвою «Адміністративний позов про визнання нечинним та скасування рішення №300 від 29.09.2016 року Бірківської сільської ради», в якому викладено аналогічні позовній заяві від 27.10.2016 року підстави позову та описано в новій редакції позовні вимоги про визнання нечинним та скасувати рішення №300 від 29.09.2016 року Бірківської сільської ради, а також зобов`язання Івано-Франківської селищної ради поновити договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625880800:05:002:0023 на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» шляхом укладення додаткової угоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками

В постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року зазначено, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Водночас не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зважаючи на те, що документ під назвою «Адміністративний позов про визнання нечинним та скасування рішення №300 від 29.09.2016 року Бірківської сільської ради» поданий позивачем на стадії підготовчого провадження і у ньому викладено аналогічні позовній заяві від 27.10.2016 року підстави позову та змінено позовні вимоги, шляхом висловлення прохання про визнання нечинним та скасувати рішення №300 від 29.09.2016 року Бірківської сільської ради а також про зобов`язання Івано-Франківської селищної ради поновити договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4625880800:05:002:0023 на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» шляхом укладення додаткової угоди, суд розцінює такий документ як заяву про зміну предмета позову. Водночас, у зв`язку із своєчасним поданням такої заяви, суд не вправі відмовити у її прийнятті та враховує таку заяву при вирішенні спору.

Підсумовуючи вищевикладене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , з урахуванням змінених позовних вимог є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 10, 72, 73, 74, 75, 77, 229, 242, 243, 244, 245, 246, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання нечинним і скасування рішення Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області та зобов`язання поновити договір оренди земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати рішення Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області №300 від 29 вересня 2016 року .

Зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області поновити договір оренди земельної ділянки, що розташовна в с. Бірки Яворівського району Львівської області, площею 0,5000га, кадастровий номер 4625880800:05:002:0023, шляхом укладення додаткової угоди.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 1 450, 00 грн. (одну тисячу чотириста п`ятдесят гривень) витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасиник справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, адреса місцезнаходження: 81070, Львівська область, смт. Івано-Франкове, площа Ринок 1, ідентифікаційний код: 34106981.

Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2023 року.

Суддя В. І. Кавацюк