Рішення

від 05.12.2023 по справі 513/1125/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1125/23

Провадження № 2/513/342/23

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі Русавській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №513/1125/23 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Парапір Михайло Петрович до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Парапіра М.П. звернулась до Саратського районного суду із позовною заявою до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Миропілля Арцизького району Одеській області померла ОСОБА_3 , яка була сусідкою позивачки та якій вона разом із чоловіком допомагали поратися по господарству та при необхідності матеріально підтримували. У 2006-2007 роках ОСОБА_3 була відправлена для подальшого проживання та утримання до Мирнопільського геріатричного будинку інтернату Арцизького району Одеської області. Наприкінці 2022 року зі слів фахівців Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області чоловік позивачки дізнався про наявність заповіту, зробленого ОСОБА_3 за життя на ім`я ОСОБА_1 , яким спадкодавиця заповіла земельну ділянку площею 3,33 га, ріллі. Після отримання заповіту позивачка звернулася до Саратської державної нотаріальної контори з заявою про відкриття спадщини, але нотаріусом було відмовлено у прийняття заяви за відсутності у позивачки свідоцтва про смерть спадкодавиці. 14 липня 2023 року позивачка знову звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Сулакова І.І. із заявою про відкриття спадщини за заповітом. Однак, постановою приватного нотаріуса було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії за пропуском встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивачка вважає, що строк звернення до нотаріуса нею пропущено з поважних причин, оскільки з ОСОБА_3 вони не були у родинних відносинах, лише сусідами, а тому вона не могла знати про складений останньою за життя заповіт на її ім`я. Крім того, вона не знала про смерть спадкодавиці, остання померла в іншому місті та у неї не було на руках свідоцтва про її смерть, яке вона отримала у Мирнопільському геріатричному будинку інтернату Арцизького району Одеської області лише 08 серпня 2023 року. Також позивачка зазначає, що фактично з 2007 року вона користується земельною ділянкою, яку їй заповіла ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 16 серпня 2023 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення відповідних повідомлень у додаток «Viber», яке нею отримано, до суду не з`явилась. Представником заявника адвокатом Парапіром М.П. до суду направлено заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Н.Кліманова, будучи належним чином повідомленою про дату, місце та час розгляду справи, в підготовче засідання не з`явилася. До суду направлено заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали нотаріальної справи №193/2023, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мирнопілля Арцизького району Одеської області померла ОСОБА_4 , про що 25 листопада 2010 року Мирнопільською сільською радою Арцизького району Одеської області на підставі актового запису №44 видано свідоцтво про смерті серії НОМЕР_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,33 га в межах території Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що належала спадкодавиці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 030495, виданого 21 вересня 2004 року Саратською районною державної адміністрацією на підставі розпорядження № 249/А-04 від 19 квітня 2004 року.

За життя 25 січня 2005 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений головою Успенівської сільської ради Саратського району Одеської області за реєстровим №3, згідно з яким спадкоємцем вказаної земельної ділянки призначила ОСОБА_1 позивачку у справі.

Позивачка як спадкоємиця за заповітом 13 липня 2023 року звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої заведена спадкова справа № 193/2023. Інші спадкоємці відсутні.

14 липня 2023 року позивачка, як спадкоємець за заповітом, звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, належну ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 14 липня 2023 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, встановленого ст.1270 ЦК України.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України) (частина друга статті 1220 ЦК України).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у Постанові від 23 серпня 2017року, справа №6-1320цс17, а також у Постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298 св 18, Постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, провадження № 61-6700св19, Постанові від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, провадження № 61-10136св19, Постанові від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, провадження № 61-21447св19.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» звернуто увагу, що спадкоємець є таким, що спадщину не прийняв, якщо свідомо, за відсутності будь-яких перешкод своєчасно не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Пункт 24 постанови визначає, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.

За змістом статті 1270 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Також у цій постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17зазначено, що при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судам необхідно дослідити чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції чинній на час відкриття спадщини, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Суд надаючи оцінку обставинам, на які посилається позивачка на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, дійшов висновку про наявність у неї об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , оскільки вона не є родичкою спадкодавиці, не проживала з останньою, про існування заповіту дізналась лише наприкінці 2022 року, а свідоцтво про смерть спадкодавиці отримала 08 серпня 2023 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивачка не знала про заповіт, а нотаріус про заповіт її не повідомив, тому суд вважає, що незнання про наявність заповіту перешкоджало позивачці реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом, проте вона цього не зробила при наявності поважних причин, які перешкоджали подачі відповідної заяви до нотаріуса, оскільки нотаріус на порушення Закону України «Про нотаріат», пункту 2.2 глави 9, пунктів 2.2 і 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 не вчинив дій для розшуку спадкоємця, зокрема й засобами публічного оголошення або повідомлення у пресі, якщо йому не було відомо місце проживання місце проживання або місце роботи спадкоємця.

Така судова практика є загальновідомою й загальнодоступною, викладена у багатьох судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема у постановах: від 23 серпня 2017 року у справі № 2/235/10/16 (провадження № 6-1320цс17); від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у численних судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як суду касаційної інстанції. Ця судова практика залишилася незмінною і у практиці нового Верховного Суду, зокрема, викладена у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298 св 18

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Оцінюючи доводи позивачки та надані нею докази в обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку є поважними.

Визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).

Позивачка в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Окрім цього, згідно з довідкою Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 14 серпня 2023 року № 404/03-24, ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 3,33га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №5124586800:01:001:0184, належною ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії ОД № 030495, виданого 21 вересня 2004 року, згідно з заповітом ОСОБА_3 від 25 січня 2005 року.

З моменту, як спадкодавець подав заяву про прийняття спадщини або фактично прийняв її відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, успадковане майно належить спадкоємцю, він має право користуватися, управляти майном, але не отримавши на це майно свідоцтва про право на спадщину, він не може розпоряджатися майном.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22,57,58,94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачкою наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці с.Успенівка Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мирнопілля Арцизького району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Дата складення повного тексту рішення 05.12.2023.

Суддя В. С. Миргород