Справа № 545/2923/23
Провадження № 2/545/1854/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.11.2023 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Потетія А.Г.,
секретаря судових засідань: Делія Д.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Полтава справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області, про скасування рішення про державну реєстрацію права та виділ частини нерухомого майна в окрему одиницю,-
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області, про скасування рішення про державну реєстрацію права та виділ частини нерухомого майна в окрему одиницю, посилаючись на те, що 28 вересня 2001 року позивачка отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. Право власності на зазначене нерухоме майно належним чином зареєстроване КП Полтавське бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 13.06.2002 р. за реєстровим № 253.
Від позивача та їх представника до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані заяви, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 28 вересня 2001 року позивачка отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. Право власності на зазначене нерухоме майно належним чином зареєстроване КП Полтавське бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 13.06.2002 р. за реєстровим № 253.
Фактично квартира являє собою частину житлового будинку, що розташована на земельній ділянці. В загальному даний будинок складається із двох квартир, одна з яких належить позивачці, а інша відповідачці. Територія подвір`я огороджена огорожею, на подвір`ї розташовані господарські будівлі та споруди, зокрема, сараї, погріб, вигрібна яма тощо.
21 серпня 2020 року відповідачка отримала у власність іншу частину житлового будинку але вже не квартиру, а 15/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Отже, відповідачка володіє частиною садибного житлового будинку, в той час, коли позивачці в тому ж будинку належить квартира. А одна будівля не може бути одночасно садибним житловим будинком і квартирним будинком.
У 2007 році позивачка отримала у власність земельну ділянку площею 0,1185 га для обслуговування її частини житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 5324084901:01:003:0010). Пізніше 09 грудня 2021 року за позивачкою було зареєстроване право власності на дану земельну ділянку.
Рішенням виконавчого комітету Степненської сільської ради № 23 від 12 березня 2009 року було змінено квартирний житловий будинок на садибний житловий будинок. Згідно технічного паспорту КП Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району станом на 25.06.2020 р. в АДРЕСА_2 знаходиться саме садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Маючи окреме подвір`я та приватизовану земельну ділянку позивачка здійснила реконструкцію власної частини житлового будинку з добудовою та будівництво господарських будівель. 15 липня 2020 року було прийнято в експлуатацію реконструйоване нерухоме майно шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації в Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області за № ПТ161200709779. Далі позивачка звернулася до державного реєстратора з питанням про реєстрацію частки нерухомого майна, що їй належить. 09 грудня 2021 року державним реєстратором було внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 за позивачкою в цілому. Така реєстрація є помилковою оскільки позивачка володіє будинком разом із відповідачкою. Підставою для державної реєстрації реєстратор зазначив рішення органу місцевого самоврядування від 12.03.2009 р. № 23 про зміну статусу квартири на житловий будинок. Даним рішенням Степненська сільська рада лише змінила статус квартирного будинку на садибний житловий будинок але аж ніяк не виділила частку майна із спільної часткової власності в окрему одиницю. Таких повноважень сільська рада не має. П. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Отже, державний реєстратор помилково зазначила розмір частки 1/1 замість того щоб вказати спільну часткову власність. Зараз позивачка не може виправити помилку реєстратора за наявними у неї документами, оскільки правоустановчим документом передбачено право власності на квартиру, а технічний паспорт і декларація про готовність об`єкта до експлуатації свідчать, що це є садибний житловий будинок. Рішення сільської ради № 23 змінює статус квартирного будинку на садибний житловий але не вказує порядок володіння будинком (спільна сумісна чи часткова власність). Крім того, позивачка має намір виділити свою частину житлового будинку в окрему одиницю. За наявних умов та за відмови відповідачки у оформленні нотаріального договору про поділ будинку вона не може здійснити поділ у нотаріальному порядку. Для поділу в окрему одиницю у позивачки є всі передумови, зокрема: 1) наявність приватизованої земельної ділянки під її частиною нерухомого майна; 2) фізично відокремлене подвір`я на якому знаходяться будівлі і споруди, що належать лише позивачці (відсутні будівлі і споруди спільного користування; 3) наявність відповідного висновку експерта про можливість поділу в натурі нерухомого майна; 4) відсутність самочинно збудованих будівель (всі добудови прийняті до експлуатації згідно декларації). Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. У даному випадку немає необхідності здійснювати перепланування так як всі об`єкти нерухомого майна, що належать позивачці технічно відокремлені із окремими виходами та вільним доступом до їх обслуговування.
Згідно з пунктами 1.2, 2.1., 2.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Такий висновок додається до позову. В даному випадку необхідно застосовувати саме ст. 364 ЦК України, оскільки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року по справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
За даними технічного паспорту до складу нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_2 входить житловий будинок А1,А1-1,а,а2,а3,а4 загальною площею 103,1 м. кв., та житловою площею 40,3 м. кв. літня кухня Б, сарай В, сарай В1, сарай в, навіс тимчасовий в1, сарай Г, погріб г, сарай Д, вбиральня Е, літня кухня Ж,ж, сарай З, погріб з, гараж І, сарай К, вбиральня К1, душ К2, навіс (тимчасовий) М, сарай З1, хвіртки №1,2, ворота з хвірткою №3, огорожа №5, огорожа №6. Згідно висновку № 453 щодо технічної можливості поділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна позивачці належить частина житлового будинку та група приміщень, які є відокремленими і можуть бути поділені в натурі, а саме: в житловому будинку А1, А1-1, а3, а4 сіни IV площею 2,5 м. кв., сіни V площею 3,0 м. кв., тамбур VII площею 6,1 м. кв., передпокій 2-1 площею 6,5 м. кв., гардеробна 2-2 площею 7,0 м. кв., кімната 2-3 площею 14,3 м. кв., кімната 2-4 площею 4,7 м. кв. кухня 2-5 площею 9,9 м. кв., ванна 2-6 площею 5,7 м. кв., а також господарські будівлі: сарай В1, сарай в, навіс (тимчасовий) в1, літня кухня Ж,ж, сарай З, погріб з, гараж І, сарай К, вбиральня К1, душ К2, навіс (тимчасовий) М, сарай З1, хвіртка №2, ворота з хвірткою №3, огорожа №5.
Статтею 380ЦК України визначено поняття житлового будинку. Так житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Статтею 382ЦК України визначено поняття квартири. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Так, можна зробити висновок, що квартира - це житлове приміщення, яке складається із декількох кімнат, має окремий вхід і набір необхідних інженерних систем (опалення, каналізація, вентиляція). Розміщється у окремому блоці, де поряд розміщено ще декілька таких приміщень. Будинок - це окреме житлове приміщення, яке має окремий вхід і повний набір автономних комунікацій.
Отже, головною відзнакою квартири і будинку є відособленість. Квартира розміщуються у житловому блоці, де знаходиться ще декілька аналогічних приміщень. Будинок відособлений від других обєктів нерухомості, всі комунікації, розміщені у ньому, автономні. Інженерні системи квартири є централізованими, це стосується водопостачання, опалення, електрики. При цьому весь будинок є неділимим, у квартирі є елементи, що знаходяться у спільному користуванні (труби, коридори, сходи). У будинку є відособлений вхід, у квартири тількі вхідні двері. Наявність земельної ділянки до будинку приєднана невелика територія, а квартира земельної ділянки позбавлена. Змінивши статус житлового будинку та виділивши частину житлового будинку в окрему одиницю надасть можливість позивачці оформити право власності не тільки на житлове приміщення у повному складі але і на господарські будівлі і споруди, що знаходяться на земельній ділянці позивача і фактично їй належать.
Відповідно до ч. 1 ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1 ст.380ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно частини 1 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно частини 1 статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Позивачу необхідно змінити статус квартирного житлового будинку на садибний житловий будинок та в подальшому здійснити поділ будинку із спільної власності в окрему одиницю.
Частиною 1 ст. 364ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. Так свідчить Постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 823/588/16 (№ в ЄДРСР 86401165), отже, оскаржувати дії державного реєстратора в адміністративному порядку не має необхідності.
Згідно ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Позивачка не має змоги залучити державного реєстратора як відповідача оскільки останній не виконує повноваження реєстратора вже майже рік (позбавлений доступу до реєстру). Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору. Такий висновок викладено у постанові ВП ВС від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.
Відповідачка має право власності на нерухоме майно і інших змін до правоустановчих документів не має наміру робити та нести витрати з даного приводу. А вирішити питання поділу нерухомого майна в позасудовому (нотаріальному) порядку неможливо без згоди обох співвласників.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 30, 175, 184, 263, 268 ЦПК України, ст. ст. 15,16, 328, 355-357, 364, 380, 381,391, 392 ЦК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд-
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62262807 від 14.12.2021 р., державний реєстратор Соць Вероніка Григорівна Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, Полтавської області.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на поділений із спільної часткової власності в окрему одиницю житловий будинок А-1 у складі приміщень тамбур 1-1 площею 5,3 м. кв., коридор 1-2 площею 5,7 м. кв., кухня 1-3 площею 11,5 м. кв., коридор 1-4 площею 5,5 м. кв., кімната 1-5 площею 10,4 м. кв., кімната 1-6 площею 9,0 м. кв., кімната 1-7 площею 15,5 м. кв., санвузол 1-8 площею 3,8 м. кв., топочна 1-9 площею 3,6 м. кв., всього площею 70,3 м. кв., а також господарські споруди: навіс а3, сарай Б, гараж В, сарай В1, навіси в1, літня кухня В2,в, ворота з хвірткою №1, огорожа №2, вигріб №3, огорожа №4, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Судовий збір віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: А. Г. Потетій
Суд | Полтавський районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 29.11.2023 |
Оприлюднено | 06.12.2023 |
Номер документу | 115393982 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Цивільне
Полтавський районний суд Полтавської області
Потетій А. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні