Ухвала

від 04.12.2023 по справі 203/151/14-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/151/14-ц

6/0203/593/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська, в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Потаповій В.С.

за участю заявника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМІН-ЮГ», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла зазначена заява ОСОБА_1 , в якій останній посилався на те, що за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.01.2014 року у справі №203/151/14-ц його було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до повного виконання вимог виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська у справі №2/0417/4703/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «Керамін-Юг» в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції заборгованості в сумі 9358070 грн. 12 коп., судових витрат в сумі 1820 грн., а всього 9359890 грн. 12 коп. Посилаючись на те, що постановою державного виконавця від 15.03.2018 року виконавчий лист було повернуто, а також, що в зв`язку із виявленим в нього захворюванням є необхідність у проходженні додаткового медичного обстеження за кордоном, заявник просив скасувати тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.01.2014 року у справі №203/151/14-ц.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.11.2023 року заяву було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану заяву та посилаючись на викладені в ній підстави просив задовольнити останню.

Заінтересовані особи явку своїх представників повторно не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до положень ч.6 ст.441 ЦПК України передбачено, що заява про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України розглядається за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Поряд з цим, суд враховує, що згідно матеріалів справи на теперішній час виконавчий лист було повернуто стягувачу та на виконанні не перебуває.

За вказаних обставин, враховуючи положення, ст.ст.223,441 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників заінтересованих осіб та державного виконавця, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши заявниката дослідившиматеріали справи,суд приходитьдо наступноговисновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на примусовому виконанні перебував виконавчийлист, виданий Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська по справі №2/0417/4703/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамін-Юг» в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 9358070 грн. 12 коп., судових витрат в сумі 1820 грн., а всього 9359890 грн. 12 коп.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.01.2014 року у справі №203/151/14-ц було задоволено подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання вимог виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська у справі №2/0417/4703/2012.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Поряд з цим, Законом№2475-VIIIвід 03.07.2018 року було внесено зміни до ст.441 ЦПК України, яку доповнено частиною п`ятою, що встановлює право суду скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України«Про міжнароднеприватне право»,законів України,що визначаютьособливості розглядуокремих категорійсправ,а такожміжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.ч.2,3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Схожі висновки Європейський суд з прав людини зробив у справі «Ігнатов проти Болгарії» («Ignatov v. Bulgaria», 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст.2 Протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) Європейський суд з прав людини застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон в зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі Європейський суд з прав людини визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише в зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Перевіряючи обґрунтованість клопотання, суд з урахуванням вищенаведеного враховує, що тимчасове обмежено боржника у праві виїзду за межі України є одним і заходів примусового виконання судового рішення та може бути застосоване судом в разі ухилення останнього від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суд враховує, що заходи примусового виконання рішення у вигляді тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України застосовані ще в січні 2014 року.

Згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.03.2018 року у виконавчому провадженні №49806485 вбачається, що виконавчий листі, виданий Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська у справі №2/0417/4703/2012 щодо боржника ОСОБА_1 було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначив ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді та вбачається із даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що є у відкритому доступі на сайті Міністерства юстиції України, після повернення виконавчого листа постановою державного виконавця від 15.03.2018 року, повторно виконавчий лист для примусового виконання стягувачем не пред`являвся.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи, що такий захід примусового виконання, як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України в силу приписів ч.3 ст.441 ЦПК України, застосовується у виконавчому провадженні, яке виконується, суд приходить до висновку, що за вказаних обставин подальше застосування обмежень згідно ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.01.2014 року стосовно боржника ОСОБА_1 , що діють на протязі більше девяти років, на теперішній час не є виправданим та пропорційним меті та підставам їх застосування.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосованого на підставі ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.01.2014 року у цивільній справі №203/151/14-ц, провадження №6/0203/17/2014.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,3,5,10-13,223,258-261,441 ЦПК суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМІН-ЮГ», про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце народження с.Мар?янське, Апостолівського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 16.12.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), застосоване на підставі ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2014 року у цивільній справі №203/151/14-ц, провадження №6/0203/17/2014.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення таможе бутиоскарження учасникамисправи шляхомподачі апеляційноїскарги доДніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 05 грудня 2023 року.

Суддя С.Ю.Казак