Ухвала

від 15.11.2023 по справі 183/11995/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/11995/23

№ 2-з/183/124/23

У Х В А Л А

15 листопада 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Сороки О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву прокурора Новомосковської окружної прокуратури Данилова Дмитра Сергійовича про забезпечення позову,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Новомосковської окружної прокуратури до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року по справі було відкрито провадження.

13 листопада 2023 року прокурор Данилов Д.С., з метою забезпечення позову, звернувся до суду із заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

-нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 1223286000:01:004:0151, площею 5,23 га та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії;

-заборонити відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 1223286000:01:004:0151, площею 5,23 га.

Свою заяву прокурор обґрунтовує тим, що предметом спору у вказаній справі є припинення громадянину російської федерації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1223286000:01:004:0151, площею 5,23 га, розташовану на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.02.2022 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2571311012100), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №73 від 01.02.2021 (спадкова справа №116/2021) ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку, кадастровий номер 1223286000:01:004:0151, площею 5,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (Губиниська селищна територіальна громада), а отже вказана земельна ділянка перебуває в його власності більше 2 років.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру успадкована земельна ділянка, кадастровий номер 1223286000:01:004:0151, площею 5,23 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент звернення з даним позовом до суду громадянин російської федерації ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1223286000:01:004:0151, площею 5,23 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2571311012100).

Згідно з інформацією Державної міграційної служби України №8.1- 1716/8.1.1-23 від 11.10.2023 громадянин рф ОСОБА_1 , має посвідку на постійне проживання в Україні.

За змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Наведені обставини свідчить, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , набувши в 2021 році спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення у власність в порядку спадкування, вимоги закону щодо її відчуження протягом одного року не виконав, що є підставою для припинення його права власності на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи те, що громадянин рф ОСОБА_1 на теперішній час проживає на території України та з моменту отримання копії позовної заяви та до розгляду справи по суті, може здійснити безперешкодне відчуження ділянки на користь третіх осіб, що в свою чергу унеможливить захистити інтереси держави шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а прокурор не зможе здійснити зміну предмету позову та залучити до участі у справі нового відповідача.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 153 ЦПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Зміст заяви про забезпечення позову не суперечить вимогамст.151 ЦПК України. Захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно входить до переліку видів забезпечення позову, передбаченихст.150 ЦПК Україниі відповідає предмету позову у даній справі та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір який регулюється нормами цивільного законодавства та за наявних у справі документів та документів доданих до заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, та вважає можливим вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Згідно з ч. 1ст. 157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149,ст. 150, 151, ч. 1 ст. 157, 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву прокурора Новомосковської окружної прокуратури Данилова Дмитра Сергійовича про забезпечення позову, - задовольнити.

Вжити заходи щодо забезпечення позову Новомосковської окружноїпрокуратури до ОСОБА_1 проприпинення прававласності наземельну ділянкушляхом їїконфіскації та накласти арешт на:

-нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 1223286000:01:004:0151, площею 5,23 га та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії;

-заборонити відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 1223286000:01:004:0151, площею 5,23 га.

Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч.10ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення.

Суддя Сорока О.В.