Ухвала

від 23.11.2023 по справі 953/4636/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 953/4636/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-сс/818/1505/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія:арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю представника власників майна ОСОБА_7 ,без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самих власників майна, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за клопотанням про поновлення строку на оскарження та апеляційною скаргою власників майна адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від « 01 » 11 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , подане у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000426 від 04.08.2022.

Накладено арештна вилученепід часобшуку в магазині «Купец», розташованому в нежитлових приміщеннях за адресою: проспект Гагаріна, 24, м. Харків, яке було вилучене 18.10.2023 в період часу з 10.00 до 19.00, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування, а саме на: ноутбук ТМ «НР 3168NGW», номер: CDN 7375Q49 з зарядним пристроєм до нього; документи на 11 арк.; грошові кошти в сумі 2295 грн.; сервер відеоспостереження ТМ «Ajhua», серійний номер: 1E03099PAYTNRYH; а також пляшки, тетрапаки, металеві банки з рідиною, назва яких, кількість та об`єм, більш докладно зазначена в ухвалі слідчого судді .

Накладено арешт на вилучене під час обшуку в магазині «Купец», розташованому в нежитлових приміщеннях за адресою: вулиця Підлісна, 1 А, м. Харків, яке було вилучене з 09.45 18.10.2023 до 01.06 19.10.2023, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування, а саме на: алкогольну та слабоалкогольну продукцію, назва якої, кількість та об`єм, більш докладно зазначена в ухвалі слідчого судді, а також чорнові записи (накладні) щодо обігу лікеро горілчаних виробів на 4 арк.; ноутбук НР DESKTOP-BF41AP2 B55F8632-3105-40E1-A2DE-C4EAB88E72E0.

Визначено місцем зберігання алкогольної продукції приміщення ТОВ «ТД РЕСУРС» (код ЄРДПОУ 39806596) за адресою: м. Харків, вул. Основ`янська, 55.

Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду визначено місцем зберігання грошових коштів відповідний депозитний рахунок, відкритий в уповноваженому банку на підставі укладеного депозитного договору.

Визначено місцем зберігання іншого, зазначеного в клопотанні майна (чорнові записи, документи, ноутбуки,) камеру схову речових доказів СУ ГУНП в Харківській області, за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 14.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження даної ухвали, скасувати ухвалу та постановити нову, якою в арешті майна повністю відмовити та зобов`язати слідчого або прокурора повернути майно, згідно опису.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку, захисник зазначає, що судом була оголошена лише резолютивна частина рішення, а повний текст було складено 06.11.2023. А тому, для подання апеляційної скарги йому необхідно було знати підстави та мотиви , якими керувався слідчий суддя при накладенні арешту, у зв`язку з чим, подати до виготовлення повного тексту ухвали апеляційну скаргу не міг. Проте, отримавши копію повного тексту ухвали 06.11.2023, одразу ж подав апеляційну скаргу. Просить визнати причини поважними та поновити йому строк на апеляційне оскарження даної ухвали.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на безпідставність вказаного засобу. Зазначає, що в ході обшуку було виявлено та вилучено ряд алкогольних напоїв, які законно виготовлені, містили на собі наклейки «Duty free only» , а більшість з них взагалі не повинна мати акцизну марку. Інформацію стосовно підроблення акцизних марок в частині нанесення, вважає неправдивою інформацією. Як вказує захисник, майно вилучалось фактично оперативними співробітниками, в той час, як слідчі самі обшуки не проводили, виконуючи лише представницькі функції, а при складенні протоколів обшуку були допущені численні грубі помилки процесуального характеру.

Захисник вважає, що вилучене за адресою: м. Харків вул. Підлісна 1-А майно, не є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки не містить на собі ознак, передбачених ст.98 КПК України, а тому клопотання про арешт майна є передчасним та безпідставним.

Крім того, як зазначає захисник, розслідування кримінальних проваджень, відповідальність за які передбачена ст.204 КК України не належить до повноважень органів національної поліції, в тому числі СУ ГУНП в Харківській області, а матеріали справи не містять постанови Генерального прокурора чи його заступника щодо доручення проведення досудового розслідування за цим фактом СУ ГУНП.

Також захисник посилається на порушення встановленого порядку зберігання вилученого майна, який встановлений законом, посилаючись на зберігання вилученого майна у сторонніх осіб по відношенню до кримінального провадження, а саме «ТД РЕСУРС», яка є комерційною структурою і є фігурантом численних кримінальних проваджень у зв`язку з виготовленням алкогольних напоїв недоброякісної сировини, за їх адресами неодноразово проводились обшуки, в господарському суді вони були відповідачами у справі за позовом італійського виробника по факту підроблення ними алкогольної продукції зі схожим на зареєстрований бренд найменуванням, їх працівники притягалися до кримінальної відповідальності за розкрадення майна підприємства. Як зазначає захисник, вказані доводи були проігноровані слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна, а передача на зберігання вилученого майна сумнівній особі, на думку захисника, навряд чи буде сприяти збереженню речових доказів. У зв`язку з вищевикладеним, просить скасувати ухвалу, відмовити в задоволенні клопотання та зобов`язати слідчого або прокурора повернути майно, згідно опису., володільцям.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Представник власників майна підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Власники майна в судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи не від кого не надходило.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні відділу розслідування злочинів учинених у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000426 від 04.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 204 КК України за фактом того, що група осіб здійснює збут неякісної тютюнової продукції та лікеро-горілчаних виробів у великих розмірах під видом тютюнових і спиртних виробів вітчизняного виробника та іноземного виробництва на території м. Харкова, Харківської області та інших областей, тим самим шляхом обману заволодівають грошовими коштами споживачів у великих розмірах.

В ході досудового розслідування кримінального провадження співробітниками 7- го управління (з обслуговування Харківській області) ДСР НПУ отримані відомості про те, що ФОП ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 може бути причетний до незаконного придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з метою збуту, збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Також встановлено, що для зберігання з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів (тютюнових та лікеро - горілчаних виробів) ОСОБА_10 використовує магазини « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

18.10.2023 в період часу з 10.00 до 19.00, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2023 проведено обшук в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено та вилучено майно, яке належить ОСОБА_10

Крім того, в період часу з 09.45 18.10.2023 до 01.06 19.10.2023, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2023 проведено обшук в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_5 , в ході якого виявлено та вилучено майно, яке належить ОСОБА_10 .

Вилучене майно відповідно до ст. 98 КПК України має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні та 19.10.2023 слідчим зазначене вище майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

У зв`язкуз цим,прокурор звернувсядо слідчогосудді зклопотанням пронакладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку 18.10.2023, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12022220000000426 від 04.08.2022.

Задовольняючи вказане клопотання прокурора та враховуючи правову підставу арешту майна, слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку, відсутні негативні наслідки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, оскільки він є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності. При цьому, зазначив, що не застосування обмежень на розпорядження та користування цим майном може призвести до вжиття власником майна заходів до перетворення чи знищення відомостей, які у них містяться, зазначивши, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власності є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо підстав накладення арешту, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Виходячи з приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна, як зазначено в ч.2 ст.170 КПК України, допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому слід врахувати, що відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з матеріалів вказаного провадження, є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

На думку колегії суддів, вирішуючи питання щодо наявності правової підстави для арешту зазначеного майна, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення правових підстав для арешту тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження, саме для перевірки фактів та встановлення обставин, передбачених ст.91 КПК України, а також для проведення слідчих дій, необхідних для встановлення обставин вчинення даного кримінального провадження.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для арешту вилученого під час обшуку майна, згідно переліку, зазначеного в ухвалі слідчого судді, оскільки вони мають доказове значення для даного кримінального провадження та є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на відсутність правових підстав для арешту майна і невідповідність майна критеріям ст. 98 КПК України не ґрунтуються на матеріалах справи. Вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, оскільки містить в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204 КК.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. А тому, метою арешту майна в даному випадку є забезпечення кримінального провадження, забезпечення збереження речових доказів, з підстав, зазначених в ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовий, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Після отримання висновків експертів сторони, в тому числі власники майна, не позбавлені процесуальних прав та можливостей звернутись з відповідним клопотанням про повернення майна або зміни способу виконання арешту майна.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо визначення місцем зберігання алкогольної продукції, вилученої під час обшуку в період часу з 09.45 - 18.10.2023 до 01.06 - 19.10.2023, в магазині «Купец», розташованому в нежитлових приміщеннях за адресою: м. Харків, вулиця Підлісна, 1 А, в приміщенні ТОВ «ТД РЕСУРС» (код ЄРДПОУ 39806596) за адресою: м. Харків, вул. Основ`янська, 55.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об`ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (далі - спеціальний сейф).{Абзац третій пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1075 від 15.11.2019}

Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.{Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1075 від 15.11.2019}

Відповідальною за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що призначається наказом керівника такого органу або наказом керівника слідчого підрозділу, підрозділу дізнання відповідно до повноважень (далі - відповідальна особа). Згідно із зазначеним наказом з числа посадових осіб органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, призначається також особа, яка заміщує відповідальну особу в разі її відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин, та особа, в якої на відповідальному зберіганні знаходиться дублікат ключів від обладнаного приміщення чи спеціального сейфа.

Відповідно до п.18, зберігання речових доказів у вигляді спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється у місцях зберігання, відомості про місцезнаходження яких внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання та з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 34, ст. 1280).

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_5 належать ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Згідно договору оренди №1501/22 від 15.01.2022 року, ФОП ОСОБА_11 , надала в оренду нежитлові приміщення площею 200,1, що розташовані по АДРЕСА_5 ФОП ОСОБА_9 , строком до 14.01.2024 року. (а.с.146-154)

Відомостей щодо внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання відомостей щодо ТОВ «ТД РЕСУРС» (ідентифікаційний код 39806596), як зберігача, матеріали справи не містять. Крім того, прокурором не доведено, що саме визначення місця зберігання за ТОВ «ТД РЕСУРС» забезпечить належне зберігання вилученого під час обшуку по АДРЕСА_5 , майна та слугуватиме досягненню цілей застосування запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення Sargsyan v. Azerbaijan , n.220.

За таких обставин ухвала слідчого судді підлягає зміні, в частині визначення місця збереження вилученого в ході обшуку в період часу з 09.45 - 18.10.2023 до 01.06 - 19.10.2023, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_5 , майна, перелік якого докладно зазначений у клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді, з частковим задоволенням клопотання прокурора в цій частині.

Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення апеляційної скарги та вважає можливим змінити місце зберігання арештованого майна, вилученого за адресою: АДРЕСА_5 , та передати його на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_9 , за місцем провадження діяльності ФОП ОСОБА_9 , передавши вищевказане майно йому на відповідальне зберігання, з покладенням на нього обов`язку забезпечити зберігання вказаного майна до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, та попередити останнього про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Керуючись ст.ст. 98, 100,171, 172, 404, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання власника майна про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши апелянту вказаний процесуальний строк як пропущений з поважних причин.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 01 11 2023 року у кримінальному провадженні № 12022220000000426 від 04 08 2022 року за ч.3 ст.190, ч.1 ст.204 КК України про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, вилучене 18 10 2023 року в ході обшуку в магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованих за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , перелік якого більш точно викладений в ухвалі суду, змінити, в частині накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_5 .

Апеляційну скаргу представника власників майна, - задовольнити частково.

Клопотання прокурора в цій частині задовольнити частково, у зв`язку з накладенням арешту на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування, вилученого в ході обшуку в період часу з 09.45 - 18.10.2023 до 01.06 - 19.10.2023, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_5 , а саме майна, перелік якого докладно зазначений у клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді.

Визначити місцем зберігання майна, вилученого в АДРЕСА_5 за місцем провадження діяльності ФОП ОСОБА_9 , передавши вищевказане майно йому на відповідальне зберігання та попередити його про кримінальну відповідальність за ст.388 КПК України.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4