Постанова

від 21.11.2023 по справі 914/943/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа №914/943/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

позивача: Винник Б.Б. адвокат,

відповідача: Драган В.І. адвокат,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю від 17.08.2023 вих.№1-23/249 (вх. суду від 22.08.2023 №01-05/2711/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2023 (повний текст рішення складено 28.07.2023)

у справі № 914/943/23 (суддя Трускавецький В.П.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укрнафта, м. Київ,

до відповідача: Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Борислав Львівської обл.,

про: стягнення 1 541 121,31 грн пені, 26 287,53 грн трьох відсотків річних та 219 048,70 грн інфляційних втрат

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

22.03.2023 Публічне акціонерне товариство Укрнафта звернулося до господарського суду з позовом до Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 1 541 121,31 грн пені, 26 287,53 грн трьох відсотків річних та 219 048,70 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на підготовку нафтового газу в частині своєчасної оплати, поставленої нафти у зв`язку із чим позивачем нараховано відповідачу 1'541'121,31 грн пені, 26'287,53 грн трьох відсотків річних та 219'048,70 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2023 у справі №914/943/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 533 011,62 грн пені, 219 048,70 грн інфляційних втрат, 26 287,53 грн 3% річних та 26 675,16 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем допущено тривале прострочення виконання зобов`язання, у період якого відсутні будь-які звернення, листи, пропозиції від відповідача до позивача стосовно неможливості виконання основного зобов`язання

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з вказаним рішенням, Спільне підприємство Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 17.08.2023 вих.№1-23/249 (вх. суду від 22.08.2023 №01-05/2711/23), у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2023 у справі № 914/943/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що судом першої інстанції не було застосовано ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначає, що несвоєчасна оплата послуг спричинена введенням воєнного стану, зниженням виробничих потужностей нафтопереробних комплексів, неможливістю продати нафту власного видобутку, відсутністю аукціонів з продажу нафти. Зважаючи на перелічені обставини відповідач спрямував обігові кошти у першу чергу на сплату податків та зборів для забезпечення економіки України та можливості держави фінансувати оборонну промисловість та армію та на сплату заробітної плати співробітникам, з метою продовження діяльності та Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено введення в Україні воєнного стану форс-мажорною обставиною, що є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій.

01.09.2023 від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» надійшов відзив б/н від 28.08.2023 (вх. №01-04/5854/23) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що протягом січня червня 2022 року ним на підставі Договору № 11/07/03/18-Р на підготовку нафти від 31.01.2022 поставлено відповідачу сиру нафту в кількості 6405,73900 тон на загальну суму 5166433,50 грн, що підтверджується актами прийому передачі послуг та згідно з договором відповідач повинен був здійснити оплату наданої послуги не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, однак вчинив відповідні дії значно пізніше встановленого строку. Відтак, позивачем нараховано відповідачу 1'541'121,31 грн пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг на підставі п. 6.2. укладеного договору, а також 26'287,53 грн трьох відсотків річних та 219'048,70 грн інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 у справі № 914/943/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2023 у справі № 914/943/23.

Ухвалою суду від 11.09.2023 розгляд справи призначено на 10.10.2023.

Ухвалою суду від 10.10.2023 розгляд справи відкладено на 14.11.2023.

14.11.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2023.

В судовому засіданні 21.11.2023 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладеній у ній та просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладеній у відзиві та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

31 січня 2022 року між ПАТ Укрнафта (виконавець) та СТ БНК (замовник) укладено Договір № 11/07/03/18-Р на підготовку нафти (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник зобов`язується у 2022 році поставити на підготовку сиру нафту в кількості 14885,00 тон виконавцю, а виконавець прийняти та підготувати дану кількість нафти.

Відповідно до п. 2.1. Договору послуги по підготовці нафти надаються по цінах згідно протоколу погодження договірних цін, що підписується між замовником та виконавцем Додаток № 1 (даний додаток є невід`ємною частиною цього договору).

У п. 5.3. Договору сторонами погоджено, що замовник здійснює оплату вартості наданих послуг шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів платіжним дорученням на рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг, у термін до 20 (двадцятого) числа місяця, що наступає за звітним.

Згідно з п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг, згідно пункту 5.3. даного Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

У п. 7.2. Договору сторони передбачили, що про настання таких (форс-мажорних) обставин сторона, для якої вони наступили, має негайно попередити другу сторону у письмовій формі.

Відповідно до п. 10.1. Договір набирає чинності при умові підписання його Сторонами з моменту затвердження Головою Правління ПАТ «Укрнафта», або Заступником Голови Правління ПАТ «Укрнафта» уповноваженим на це, і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2022 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.

У Додатку № 1 сторонами погоджено ціну на наданні послуги.

Позивач у 2022 році надав відповідачу послуги загальною вартістю 5166433,50 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг):

-№ LRS_37811_012022_010 від 31.01.2022 на суму 1028397,66 грн;

-№ LRS_37811_022022_010 від 28.02.2022 на суму 855722,39 грн;

-№ LRS_37811_032022_010 від 31.03.2022 на суму 876589,79 грн;

-№ LRS_37811_042022_011 від 30.04.2022 на суму 899244,47 грн;

-№ LRS_37811_052022_014 від 31.05.2022 на суму 1016784,41 грн;

-№ LRS_37811_062022_017 від 30.06.2022 на суму 489694,78 грн.

12 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій просив у місячний строк з моменту отримання даної претензії сплатити 5166433,50 грн боргу, 24766,07 грн трьох відсотків річних та 219048,70 грн інфляційних втрат.

Згідно з платіжним дорученням № 1449 від 28.12.2022 відповідачем сплачено позивачу заборгованість у розмірі 5166433,50 грн.

У зв`язку з простроченням здійснення оплати товару у строк встановлений договором, позивач нарахував відповідачу 1'541'121,31 грн пені, 26'287,53 грн трьох відсотків річних, 219'048,70 грн інфляційних втрат та звернувся з відповідним позовом про стягнення таких нарахувань до Господарського суду Львівської області.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами чинного законодавства, договори поставки (як й інші господарські договори) укладаються в письмовій формі: повній - шляхом підписання єдиного документа чи скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами чи шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання (ст. ст. 205, 206, 208, 639 ЦК України, ст. 265 ГК України, п. 18 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та п. 15 Положення про поставки товарів народного споживання).

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки відповідачу товару підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг): № LRS_37811_012022_010 від 31.01.2022 на суму 1028397,66 грн, № LRS_37811_022022_010 від 28.02.2022 на суму 855722,39 грн, № LRS_37811_032022_010 від 31.03.2022 на суму 876589,79 грн, № LRS_37811_042022_011 від 30.04.2022 на суму 899244,47 грн, № LRS_37811_052022_014 від 31.05.2022 на суму 1016784,41 грн та № LRS_37811_062022_017 від 30.06.2022 на суму 489694,78 грн (том 1 а.с. 16-21)

Частиною 1 статті 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

В даному випадку вищезазначені акти приймання-передачі виконаних робіт посвідчує факт передачі товару від постачальника до покупця та є підставою для здійснення розрахунків між сторонами оскільки, відповідає необхідним вимогам первинних бухгалтерських документів. У них містяться всі необхідні реквізити, такі як дата, найменування сторін, опис товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару. Тобто, актами підтверджується факт здійснення господарської операції між постачальником і покупцем, оскільки посвідчує передачу товару від однієї сторони до іншої, а отже, є належними, допустимими та достовірними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У свою чергу відповідач здійснив оплату переданого йому позивачем товару 28.12.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 1449.

У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг, згідно пункту 5.3. даного Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Належним чином дослідивши умови Договору, колегія суддів встановила, що у справі, яка переглядається, п. 6.2. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 7.2. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Отже, правильними періодами для нарахування штрафних санкцій за актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг):

- № LRS_37811_012022_010 від 31.01.2022 на суму 1028397,66 грн є 22.02.2022-22.08.2022;

- № LRS_37811_022022_010 від 28.02.2022 на суму 855722,39 грн є 22.03.2022-22.09.2022;

- № LRS_37811_032022_010 від 31.03.2022 на суму 876589,79 грн є 21.04.2022-21.10.2022;

- № LRS_37811_042022_011 від 30.04.2022 на суму 899244,47 грн є 21.05.2022-21.11.2022;

- № LRS_37811_052022_014 від 31.05.2022 на суму 1016784,41 грн є 21.06.2022-21.12.2022;

- № LRS_37811_062022_017 від 30.06.2022 на суму 489694,78 грн є 21.07.2022-27.12.2022.

Отже, здійснивши розрахунки та врахувавши вище визначений період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1 102 001,17 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат, у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням початкових даних колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що інфляційні втрати у заявленому розмірі підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо тверджень апелянта про лист Торгово-промислової палати (далі ТПП).

Приписами частин першої, другої статті 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Враховуючи те, що апелянтом не подано суду апеляційної інстанції жодного об`єктивного, допустимого та переконливого доказу на підтвердження настання форс-мажорних обставин, які б впливали саме на виконання його зобов`язання, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факту виникнення форс-мажорної обставини для виконання господарського зобов`язання за Договором № 11/07/03/18-Р на підготовку нафти від 31.01.2022

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, щодо стягнення пені у розмірі 1 089 120,86 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції належить частково скасувати, та в частині стягнення пені у розмірі 452 000,45 грн прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення першої інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, належить покласти на позивача. Судовий збір, сплачений відповідачем при поданні апеляційних скарг, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 280, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю від 17.08.2023 вих.№1-23/249 (вх. суду від 22.08.2023 №01-05/2711/23) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2023 у справі №914/943/23 в частині задоволення 452 000,45 грн пені - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення:

В задоволені позовних вимог в частині стягнення 452 000,45 грн пені відмовити.

3. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2023 у справі №914/943/23 залишити без змін.

4. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шкільна, буд. 28А; ідентифікаційний код 224029213063) 11 290, 46 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 04.12.2023

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець