Постанова

від 04.12.2023 по справі 916/2006/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2006/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 року, суддя в І інстанції М.Б. Сулімовська, повний текст якого складено 21.07.2023 в м. Одесі

у справі: №916/2006/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

до відповідача: Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про стягнення 165 019,54 грн

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення 165019,54 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №100/198 від 19.01.2022 в частині оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії в квітні-червні 2022 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 у справі №916/2006/23 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" 165 019,54 грн заборгованості та 2684 грн судового збору.

Суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у спірний період на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу №100/198 від 19.01.2022 у розмірі 165019,54 грн, а отже вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

21.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 у справі №916/2006/23 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, скаржник зазначає про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію за квітень-червень 2022 року, оскільки з 01.03.2022 до 11.11.2022 вся територія Херсонської міської територіальної громади перебувала у тимчасовій окупації, починаючи з 24.02.2022 лабораторія фактично не працювала та не знаходилась за своєю юридичною адресою: м. Херсон, с. Інженерне, вул. Садова, 37, тобто не споживала електричну енергію, а з березня 2022 року приміщення та територія Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського були захоплені військовослужбовцями збройних сил російської федерації.

Апелянт вказує, що за наявності загальновідомої інформації про окупацію території Херсонської міської територіальної громади, незрозумілим є продовження надання позивачем електроенергії на об?єкти, які фактично перебували під повним контролем окупаційних військ.

Відповідач вважає, що наявні в матеріалах справи копії звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії не є належним доказом, оскільки суперечать листу №003542 від 07.02.2023, згідно якого оператором системи розподілу AT "Херсонобленерго" не передавалися обсяги споживання електричної енергії по об?єктам лабораторії з березня 2022 по липень 2022 року.

Скаржник вважає, що надання даних засобів комерційного обліку було унеможливлено з об`єктивних підстав, при цьому, дані споживання були розраховані за методикою середньодобового споживання.

До апеляційної скарги останнім додано нові докази, а саме: копія заяви про вчинення кримінального правопорушення; копія наказу від 31.05.2022 №38-К «Про оголошення простою»; копія листа №003542 від 07.02.2023; копія листа від 24.10.2022 б/н; копія листа від 18.11.2022 б/н; докази направлення судом рішення електронну пошту; фото звіт; лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відхилити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення залишити без змін.

Зокрема, вказує, що для застосування положень ст. 11, 13 Закону щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року, необхідне окреме рішення Кабінету Міністрів України. Таке рішення наразі не приймалося. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не ініціювало прийняття такого рішення, також воно не надходило до Мінреінтеграції на погодження в порядку, передбаченому Регламентом КМУ». Отже, дії Постачальника в частині постачання електричної енергії Споживачу є правомірними та такими, що не порушують вимог законодавства.

Зазначає, що Відповідач не повідомляв Постачальника електричної енергії про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання договірних зобов`язань з Позивачем.

Додатково позивач зазначив, що формування рахунків на сплату електричної енергії Відповідачу відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання- передавання послуг. Протягом квітня - червня 2022 оператор системи розподілу АТ «Херсонобленерго» надавав відомості щодо споживання електричної енергії Споживачем Херсонська регіональна державна лабораторія ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, у зв?язку з чим Позивач виставляв Відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію. Інформація про обсяги споживання підтверджена копіями звітів щодо фактичного (корисного) відпуску електричної енергії за точками обліку споживачів, які знаходяться в матеріалах справи.

Вказує, що Договір між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та Херсонською регіональною державною лабораторією ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів був достроково розірваний з 01.07.2022 року на підставі п.6.4.3. Договору та п.3.1.6. Правил.

02.10.2023 до суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують понесені відповідачем витрати на правову допомогу, а саме договір, акт та платіжну інструкцію.

В подальшому 02.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення нового доказу та поновлення строку на його подачу, а саме: лист АТ «Херсонобленерго» від 26.09.2023 №01-004305.

Обгрунтовуючи вказане клопотання, скаржник зазначає, що 18.09.2023 після зняття показів з лічильників АТ «Херсонобленерго» здійснило коригування показів приладів обліку, зменшивши споживання по особовому рахунку АТ «Херсонобленерго» на 36640 кВт*год., в тому числі за червень 2022 року на 5189 кВт*год. з 14208 кВт*год. до 9019 кВт*год, що підтверджується листом АТ «Херсонобленерго» від 26.09.2023 №01-004305.

03.10.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання заяв чи клопотань, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023, мотивоване тим, що з листа АТ «Херсонобленерго» від 26.09.2023 №01-004305 залишається незрозумілим, чому було здійснено коригування показників споживання електроенергії за березень 2022 року, а також з червня по жовтень 2022 року та вересень 2023 року, та не було здійснено коригування показників за квітень та травень 2022 року. Також залишається незрозумілим, чому перерахунок споживання не було здійснено на підставі П.9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України 13 квітня 2022 року №148, тому за відповідними роз?ясненнями ХРДЛ ім. професора Л.С. Ценковського звернулася до АТ «Херсонобленерго».

В подальшому до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначає, зокрема, те, що у розумінні положень нормативно-правових документів, що регулюють правовідносини між учасниками ринку електричної енергії лист АТ «Херсонобленерго», який наданий Відповідачем до суду не є даними комерційного обліку, та підлягає перевірці та валідації відповідно до процедури визначеної ККОЕЕ, тому не може бути підставою для коригування Постачальником розрахункових документів за червень 2022.

12.10.2023 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній вказує, що залишається незрозумілим, чому перерахунок споживання не було здійснено на підставі п.9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України 13 квітня 2022 року №148, а саме з визначенням середньодобового обсягу споживання, та на його підставі - у подальшому визначення середньомісячного обсягу споживання. За відповідними роз?ясненнями ХРДЛ ім. професора Л.С. Ценковського звернулася до АТ «Херсонобленерго». Відповідь на теперішній час поки не отримано.

17.10.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якій останній просить зобов?язати Акціонерне товариство «Херсонобленерго» надати інформацію про обсяги спожитої електричної енергії споживачем - Херсонською регіональною державною лабораторією ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за квітень та травень 2022 року, розрахованої на підставі Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого на підставі Наказу Міністерства енергетики України 13 квітня 2022 року №148 із зазначенням середньодобового обсягу споживання. Поновити процесуальний строк на подачу клопотання про витребування доказів.

В обгрунтування вказаного клопотання зазначає, що витребувана інформація має значення для розгляду справи, оскільки згідно листа від 26.09.2023 №01-004305 AT «Херсонобленерго», як оператором з надання послуг з розподілу електричної енергії, було здійснено перерахунок спожитої електроенергії за всі місяці з часу введення воєнного стану окрім квітня 2022 та травня 2022 року, які, в тому числі, є спірними в даній справі.

В подальшому від представника позивача надійшло клопотання від 01.12.2023 про долучення нових доказів, а саме: довідки щодо заборгованості, з?звіт щодо корисного відпуску електричної енергії. рахунок з актом приймання-передавання товарної продукції.

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що 10.10.2023 Позивачем направлялись до суду письмові пояснення щодо відсутності інформації про проведення перерахунку обсягів споживання електричної енергії Відповідачу. Станом на 30.11.2023 Споживачу - Херсонська регіональна державна лабораторія ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів проведено перерахунок обсягів спожитої електричної енергії, за червень 2022 року, що підтверджується звітом щодо корисного відпуску електричної енергії, наданим АТ «Херсонобленерго», рахунком №100/198/11/1 від 28.11.2023 та актом про прийняття-передавання товарної продукції від 30.11.2023. Таким чином, станом на 01.12.2023 заборгованість Відповідача Херсонська регіональна державна лабораторія ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з урахуванням виконаного перерахунку, становить 145 976,99 грн.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 165 019,54 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 у справі №916/2006/23; розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши клопотання про долучення нового доказу та поновлення строку на його подачу, а саме листа АТ «Херсонобленерго» від 26.09.2023 №01-004305, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Наведений висновок також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20, від 10.08.2022 у справі № 922/739/21.

Колегія суддів зауважує, що лист АТ «Херсонобленерго» від 26.09.2023 №01-004305, який відповідач просить долучити до матеріалів справи, датований після ухвалення рішення суду першої інстанції, яке оскаржується.

Таким чином, відсутність існування вищевказаного доказу станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції взагалі виключає прийняття їх апеляційним судом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає долучений до клопотання про витребування нового доказу.

Щодо клопотання відповідача про витребування нового доказу, судова колегія вказує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та 4 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У поданому клопотанні апелянт просить поновити строк на подання клопотання про витребування доказу, посилаючись на те, що лист АТ «Херсонобленерго» №01-004305, який скаржник просив долучити до матеріалів справи, датований 26.09.2023 (який датований після ухвалення оскаржуваного рішення), тобто його фізично не існувало на час подання апеляційної скарги.

Частинами 1, 3 ст. 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вказане клопотання подане з порушенням процесуальних строків, визначених ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.09.2023 та чинним Господарським процесуальним кодексом України, а посилання відповідача в обгрунтування причин поважності поновлення строку на лист АТ «Херсонобленерго» від 26.09.2023 №01-004305, який датований після ухвалення оскаржуваного рішення є безпідставним, відтак, колегія суддів залишає клопотання про витребування доказів без розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи на те, що на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями збирати нові докази, оскільки допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, зокрема ст.269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Клопотання представника позивача від 01.12.2023 про долучення нових доказів, а саме: довідки щодо заборгованості, з?звіт щодо корисного відпуску електричної енергії. рахунок з актом приймання-передавання товарної продукції судова колегія залишає без розгляду, з огляду на таке.

В силу частини першої статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Положеннями частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 у справі №916/2006/23 та, зокрема, роз`яснено сторонам про їх право в строк до 03.10.2023 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

Враховуючи те, що клопотання позивача про долучення доказів поданий скаржником з пропуском строку, встановленого в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/2006/23, а також те, що позивач не порушував питання про продовження вказаного процесуального строку, вказане клопотання судом апеляційної інстанції залишено без розгляду.

Письмові пояснення сторін колегія суддів долучає до матеріалів справи, оскільки письмові пояснення є правом сторони та це не є новим доказом у розумінні вимог чинного ГПК України.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 у справі №916/2006/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2022 між ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - постачальник), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої згідно з постановвою НКРЕКП від 14.06.2018 №429, та Херсонською регіональною державною лабораторією ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 100/198 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим договором постачальник зобов`язується у 2022 році поставити споживачу товар, код ДК 021:2015-09310000-5 (електрична енергія), а споживач - прийняти і оплатити такий товар на умовах договору.

Згідно пункту 2.1 договору, постачальник повинен передати (поставити) споживачу товар, якість якого повинна відповідати державним стандартам, які встановлюють вимоги до його якості.

Відповідно до п.3.2 договору, ціна (тарифи) на постачання електричної енергії здійснюється за тарифами (цінами), які розраховані відповідно до Постанов НКРЕКП.

За умовами розділу 4 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред`явлення постачальником рахунка на оплату товару та актів прийому-передачі електроенергії або акту взаємних розрахунків протягом 10 банківських днів у порядку та на умовах, визначених договором. Постачальник видає споживачу належним чином оформлений розрахунок, який має бути сплаченим у строк, встановлений договором, та акти прийому-передачі електроенергії або акт звірки. При здійсненні платежу споживач обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні найменування товару, номер та дату рахунку, акту прийому-передачі електроенергії та акту звірки, виписаного постачальником на оплату поставленого товару, номер та дату договору про закупівлю електричної енергії.

Пунктом 5.1. та 5.2. договору передбачено, що строк поставки (передачі) товарів - протягом 2022 року. Місце та умови поставки (передачі) товарів визначається згідно умов договору (Херсонська регіональна державна лабораторія ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, 73484, Херсонська обл., м. Херсон, селище Інженерне, вул. Садова, 37)

Згідно з умовами п. 6.1.1 договору, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. В сою чергу, постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п.6.4.1).

Згідно з пунктом 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за угодою сторони несуть відповідальність, передбачену законами та угодами.

Пунктом 10.1 передбачено, що угода набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками, скріплення їх підписів печатками сторін та діє в частині поставки електричної енергії з 01.01.2022 і до 31.12.2022 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплено печатками.

19.01.2022 між сторонами була укладена додаткова угода до договору (а.с. 9), відповідно до якої сторони домовились доповнити договір додатком 1 "Заява приєднання до договору про закупівлю електричної енергії" та додатком 2 "Комерційна пропозиція" в наступній редакції: Сторони дійшли згоди в тому, що всі положення договору, в які не було внесено зміни даною угодою, залишаються незмінними. Відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України, сторони домовились, що ця додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин, що виникли з 01.02.2022, та є невід`ємною частиною договору. Ця угода складена у двох примірниках по одному для кожної сторони і набирає чинності з моменту підписання її сторонами і діє протягом дії договору №100/198 від 19.01.2022

Так, 19.01.2022 відповідачем підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком № 1 до договору, згідно з якою відповідач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника, останньому було відкрито EIC-код як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним системним оператором та зафіксовано початок постачання - з 01.02.2022. У додатку до цієї заяви визначено адресу об`єктів відповідача та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктом відповідача (а.с.9- 10).

Додатком № 2 до договору сторонами погоджено комерційну пропозицію, в якій встановлено, зокрема, формулу визначення ціни за електричну енергію, що поставляється за договором, порядок оплати, наслідки невиконання умов договору, строк його дії тощо.

Так, в матеріалах справи наявні копії звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "Херсонобленерго", наданими оператором системи розподілу (а.с. 14-19).

На підставі наданих оператором системи розподілу даних позивачем були сформовані відповідні рахунки для їх оплати відповідачем та акти прийняття-передавання послуг.

У квітні 2022 позивач відпустив відповідачу активну електричну енергію у кількості 17041 кВт*год. на суму 62536,92 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком № 100/198/4/1 від 10.05.2022 (а.с.20) та актом прийняття-передавання послуг від 30.04.2022 (а.с.21).

У травні 2022 позивач відпустив відповідачу активну електричну енергію у кількості 13718 кВт*год. на суму 50342,21 грн з ПДВ, що підтверджується рахунком №100/198/5/1 від 10.06.2022 (а.с.23) та актом прийняття-передавання послуг від 31.05.2022 (а.с.24).

У червні 2022 позивач відпустив відповідачу активну електричну енергію у кількості 14208 кВт*год. на суму 52140,41 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунком № 100/198/6/1 від 11.07.2022 (а.с26) та актом прийняття-передавання послуг від 30.06.2022 (а.с. 27).

Вище вказані рахунки та акти надіслані відповідачу 11.05.2022, 10.06.2023 та 12.07.2023 на електронну пошту: buhlabvet@ukr.net (а.с 22, 25, 28).

Водночас, кошти за спожиту електричну енергію на підставі рахунків відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Отже, предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену електричну енергію за період квітень - червень 2022 року на суму 165019,54 грн.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджена наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у спірний період на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу №100/198 від 19.01.2022 у розмірі 165 019,54 грн.

Судова колегія погоджується із даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі Договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до п. 3.1.1 Правил №312 (в редакції від 01.01.2022) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 Правил №312).

Пункт 3.1.9 Правил №312 передбачає, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до п. 3.1.10 Правил №312 споживач має право вільно обирати електропостачальників.

Згідно з п. 4.2 Правил №312 послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Відповідно до п. 4.3 Правил №312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку (п. 4.4 Правил №312).

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку (п. 4.7 Правил №312).

За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.8 Правил №312 форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Згідно з п. 4.12 Правил №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4.13 Правил №312 для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, рахунки та акти приймання-передавання товарної продукції, зокрема в частині обсягів споживання електричної енергії, сформовано постачальником відповідно до вимог п.п.4.12, 4.13 Правил №312 на підставі даних комерційного обліку Оператора системи розподілу АТ "Миколаївобленерго".

Відповідно до абз. 1 п. 4.19 Правил №312 розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

Згідно з п. 4.21 Правил №312 оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

У разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно (абз. 1, 4 п. 4.27 Правил №312).

Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.

Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось раніше, 19.01.2022 між ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" та Херсонською регіональною державною лабораторією ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №100/198.

При цьому, сторони домовились, що за умовами договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції, споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору, між ними було узгоджено кількість постачання електричної енергії; найменування предмету закупівлі; джерело фінансування закупівлі.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у даній справі з 19.01.2022 року виникли господарські правовідносини у сфері постачання електричної енергії. При цьому, як вбачається із заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, початок постачання визначений сторонами з 01.02.2022 року.

Тобто, факт укладення договору у спосіб, визначений ПРРЕЕ та з дотриманням вимог ст. 648 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем підтверджено наявними у справі належними та допустимими доказами, а тому, умови спірного договору, визначені за згодою сторін, відображають їх волевиявлення і мають виконуватися сторонами, як це передбачено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та пп. 1 п. 5.2.2 ПРРЕЕ, а також пп. 13 п. 2.2 Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2021 року № 1469.

Більш того, зважаючи на умови укладеного між сторонами спірного договору на постачання електричної енергії, судова колегія зауважує, що вказаний вище договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання.

Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриману електричну енергію та обов`язок відповідача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії.

В порушення умов Договору та вимог законодавства відповідачем не проведено оплату за отриману електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача за період з квітня 2022 року по червень 2022 року (включно) виникла заборгованість в розмірі 165019,54 грн.

Вище вказані рахунки та акти надіслані відповідачу 11.05.2022, 10.06.2023 та 12.07.2023 на електронну пошту: buhlabvet@ukr.net (а.с 22, 25, 28).

В силу умов п. 3 Комерційної пропозиції, якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ним ознайомлений.

Матеріали справи не містять доказів сплати вказаної заборгованості за відпущену в період з квітня 2022 року по червень 2022 року (включно) електричну енергію в сумі 165019,54, як і не спростовано факту наявності заборгованості, строк оплати якої настав в силу приписів ст. 530 Цивільного кодексу України та умов п. 5.1, п. 5.5, п. 5.6, п. 6.2 Договору, п. 2 Комерційної пропозиції до Договору.

Щодо доводів скаржника, що наявні в матеріалах справи копії звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії не є належним доказом, оскільки суперечать листу №003542 від 07.02.2023, згідно якого оператором системи розподілу AT "Херсонобленерго" не передавалися обсяги споживання електричної енергії по об?єктам лабораторії з березня 2022 по липень 2022 року, колегія суддів вказує таке.

Відповідно до пункту 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

На підставі отриманих даних відповідно до умов договору сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Пунктами 4.12., 4.13 Правил також передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Главою 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року (далі - Кодекс передбачений порядок зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів.

Зокрема пунктами 8.6.7-8.6.9. Кодексу передбачено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим.

Непобутові та колективні побутові споживачі зобов?язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць.

У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО (засобу комерційного обліку) протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Згідно пункту 4.13. Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Рахунки з актами приймання-передавання товарної продукції направлялись на електронну пошту Споживача, як зазначалося вище.

Таким чином, формування рахунків на сплату електричної енергії Відповідачу відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання- передавання послуг.

Колегія суддів зазначає, що протягом квітня - червня 2022 оператор системи розподілу АТ «Херсонобленерго» надавав відомості щодо споживання електричної енергії Споживачем Херсонська регіональна державна лабораторія ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, у зв?язку з чим Позивач виставляв Відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію.

Інформація про обсяги споживання підтверджена наявними в матеріалах справи копіями звітів щодо фактичного (корисного) відпуску електричної енергії за точками обліку споживачів.

Щодо доводів скаржника про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію за квітень-червень 2022 року, оскільки з 01.03.2022 до 11.11.2022 вся територія Херсонської міської територіальної громади перебувала у тимчасовій окупації, починаючи з 24.02.2022 лабораторія фактично не працювала та не знаходилась за своєю юридичною адресою: м. Херсон, с. Інженерне, вул. Садова, 37, тобто не споживала електричну енергію, а з березня 2022 року приміщення та територія Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського були захоплені військовослужбовцями збройних сил російської федерації, судова колегія наголошує, що вказане не спростовує обов`язку споживача по повній та своєчасній оплаті за поставлену позивачем електроенергію, оскільки енергопостачання постачальником не припинялося, про що також свідчать відсутність повідомлень від споживача на адресу позивача про необхідність зупинення або припинення виконання ним його господарських зобов`язань за договором з будь-яких причин, зокрема, з тих, що вказані скаржником у скарзі.

Відтак, ураховуючи те, що позивач, виконуючи свої господарські зобов`язання на виконання умов договору про постачання електричної енергії поставив відповідачу електричну енергію, що не заперечується останнім та протилежне не підтверджено останнім належними та допустимими доказами, та вказаний обсяг електричної енергії з боку споживача залишився не оплаченим, у відповідності до виставлених у 2022 році позивачем рахунків, висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 165019,54 грн є обґрунтованим.

Щодо тверджень скаржника про неврахування судом першої інстанції наявних форс-мажорних обставин, як підстав для невиконання споживачем господарських зобов`язань по оплаті за поставлену електричну енергію, судова колегія наголошує таке.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі №922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Іншими словами, сама по собі військова агресія проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Так, дійсно не спростовуючи факту перебування м. Херсон в окупації у спірний період, судова колегія наголошує, що в цей період постачання електричної енергії на об`єкти відповідача не припинялися позивачем.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань стороною договору та має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.

При цьому, ані неустойка, ані 3% річних і інфляційній втрати постачальником нараховано не було з огляду на існування в Україні воєнного стану.

Водночас, щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.

Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, такого сертифікату відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду надано не було.

Так, скаржник, як на форс-мажорні обставини посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплати поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями, а також довести, що така сторона - контрагент за договором не може здійснювати свою діяльність та набувати кошти, за які і може розраховуватися за своїми господарськими зобов`язаннями, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Судова колегія суду апеляційної інстанції також зауважує, що звільнення сторін від відповідальності за невиконання обов`язків по спірному договору узгоджено контрагентами у розділі 8 такого договору.

Так, п. 8.1. договору унормовано, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цією угодою у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Угоди.

При цьому, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цією угодою унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів із моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. (п. 8.2. договору).

Проте, наявні матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили на виконання положень п. 8.2. договору.

Відтак, твердження апелянта про те, що неможливість оплати поставленої позивачем електричної енергії з боку відповідача сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії проти України, введенням воєнного стану та тимчасової окупації, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються наявними матеріалами справи.

При цьому, судова колегія вважає слушним зауважити, що неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили є підставою для звільнення саме від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язання в цілому. До того ж, у відповідача є право в установленому законом порядку після встановлення винних осіб, що своїми діями в період окупації спричинили шкоду лабораторії, звернутися до них з регресними вимогами тощо.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 у справі №916/2006/23 задоволенню не підлягає, а рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонської регіональної державної лабораторії ім. професора Л.С. Ценковського Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 у справі №916/2006/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 у справі №916/2006/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Я.Ф. Савицький

С.І. Колоколов