Постанова

від 04.12.2023 по справі 916/3293/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3293/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколов С.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року, м. Одеса, суддя Малярчук І.А., повний текст додаткового рішення складено та підписано 20.10.2023 року

у справі №916/3293/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса

про стягнення заборгованості у розмірі 679 538 грн. 60 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

У липні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за договором поставки у розмірі 679 538 грн. 60 коп., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС», м. Одеса було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ рахунок-фактуру №СФ-0000035 від 21.02.2022 на оплату палива дизельного ДП-3-Євро5-ВО в обсягу 45000 л. на загальну суму 1 350 000 грн. 21.02.2022 позивач здійснив оплату в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3691. 21.02.2022 відповідачем зареєстровано податкову накладну №26 на суму 1 350 000 грн. Позивач стверджує, що відповідачем частково виконані зобов`язання з поставки товару, а саме, поставлено дизельного паливо тільки у обсязі 28138 л. на суму 844 140 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 року у справі №916/3293/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса про стягнення грошових коштів в розмірі 679 538 грн. 60 коп. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ суму основного боргу 505 680 грн., відмовлено в іншій частині позову.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами існування чотирьох складових цивільного правопорушення для доведення збитків в сумі 173 678 грн. 60 коп., що виключає можливість застосування до відповідача відповідальності у спірних правовідносинах у вигляді стягнення збитків у вищезазначеній сумі, щодо стягнення суми основного боргу, суд вказав, що відповідачем не доведено суду належне виконання ним умов договору поставки, тому в цій частині позов задовольнив.

09 жовтня 2023 року до Господарського суду Одеської області від позивача у справі надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-1510/23), у якій Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 47 536 грн.40 коп. Вказана заява обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2023 року у справі № 916/3293/23 (суддя Малярчук І.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ, від 09.10.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-1510/23) задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спір у даній справі виник із договірних відносин, заявником не доведено, що вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовки та систематизації доказової бази потребує в даному випадку витрачання адвокатом для цього в сукупності 23,5 годин, витрати, заявлені до суду, не є розумними та співмірними по даній справі з урахуванням її категорії, рівня її складності та тривалості розгляду, тому суд відшкодував понесені витрати частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року у справі №916/3293/23 та ухвалити нове, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ від 09.10.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та вимог процесуального закону.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, апелянт вважає, що частково задовольняючи заяву позивача стосовно покладення на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн., суд першої інстанції жодним чином не зазначив та не обґрунтував, у чому укладений між сторонами договір про надання правової допомоги від 07 червня 2023 року та погоджена вартість послуг адвоката не відповідає вимогам справедливості, ринковим цінам та цінам на юридичні послуги

Вказує, що судом не зазначено, у чому погоджений клієнтом та адвокатом гонорар у розмірі 63 800 грн. є неспіврозмірним, у той час, коли звичайна вартість послуг адвоката складає від 3000 грн. до 5000 грн., за одну годину праці адвоката.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року у справі №916/3293/23, справу призначено до судового розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судове засідання представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку на офіційні електронні адреси таких осіб та поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду. Про причини своєї неявки суду не повідомили.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, з`явлення учасників судового процесу до судового засідання ухвалою суду не визнано обов`язковим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року у справі №916/3293/23 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням суду першої інстанції від 02.10.2023 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС», м. Одеса про стягнення грошових коштів у розмірі 679 538 грн. 60 коп.

09.10.2023 до суду від позивача за вх.№2-1510/23 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі №916/3293/23, в обґрунтування заяви позивач посилається на те, що у позовній заяві від 28.07.2023 за вх.№3796/23 останнім було заявлено вимогу про очікування понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 63 880 грн та зазначив, що детальний розрахунок наданих послуг з правничої допомоги відповідно буде складено за результатами розгляду справи та по завершенню її розгляду. Враховуючи, що позов задоволено частково у розмірі 505 680 грн., витрати на послуги професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції складають 47 536 грн. 40 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10. 2023 року у справі № 916/3293/23 (суддя Малярчук І.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ, від 09.10.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-1510/23) задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» м. Одеса 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спір у даній справі виник із договірних відносин, заявником не доведено, що вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовки та систематизації доказової бази потребує в даному випадку витрачання адвокатом для цього в сукупності 23,5 годин, витрати, заявлені до суду, не є розумними та співмірними по даній справі з урахуванням її категорії, рівня її складності та тривалості розгляду, тому суд відшкодував понесені витрати частково.

Позивачем було подано до матеріалів справи договір від 07.06.2023 про надання правової допомоги, згідно якого правова допомога ТОВ «КАСКАД» надається адвокатом Мацак О.Ю., платіжну інструкцію №3999 від 14.06.2023 на суму 37 500 грн., акт №ЮП 02/10-23 від 05.10.2023 здачі-прийняття робіт, звіт адвоката про виконану роботу від 05.10.2023.

Також в матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.07.2023 року АН №1217861.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є обставини, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю «Каскад» м. Київ послуг адвоката.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» м. Київ був адвокат Мацак Олексій Юрійович, який діяв на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від 26.07.2023 року АН №1217861; договору про надання правової допомоги 07.06.2023 року.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» м. Київ було надано такі документи:

1.Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.07.2023 року АН №1217861;

2. Договір про надання правової допомоги від 07.06.2023 року;

3.Додаток №1 додаткова угода до договору (протокол погодження вартості послуг та представництва інтересів клієнта в суді) від 07.06.2023 року;

4.Рахунок-фактуру від 14.06.2023 року № 3999 на суму у розмірі 37 500 грн.;

5.Акт здачі прийняття робіт наданої правової допомоги від 05.10.2023 року.;

6.Звіт адвоката про виконану роботу по справі №916/3293/23 від 05.10.2023 року.

Дослідивши надані письмові документи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, договором про надання правової допомоги від 07.06.2023 року, укладеним між адвокатом Мацак О.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад» м. Київ, передбачено, що за умовами п. 1.1. клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Правова (правнича) допомога включає :

-надання роз`яснень та консультацій, захист та представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

-представництво і захист права, свобод та інтересів клієнта у суді органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в України та за її межами;

-складання заяв, скарг, клопотань, процесуальних та інших правових документів правового характеру;

-представництво інтересів клієнта в органах виконавчої влади та виконавчої служби, приватних виконавцях.

Відповідно до п.3.1.4. договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.

За умовами п.4.1. договору сторони погодили, що правову допомогу, що надається виконавцем, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено печаткою клієнта без застережень та зауважень.

З умов додаткової угоди від 07.06.2023 року вбачається, що сторонами погоджений загальний обсяг праці адвоката в обсязі 20 годин та враховуючи обсяг виконаних робіт, консультації клієнта, час, який необхідно витрати адвокату на ведення справи та підготування документів, обсяг судової практики, враховуючи необхідність ведення справи в господарських судах, сторони також погодили фіксований гонорар у розмірі 63 880 грн.

З акту № ЮП 05-10/23 здачі-прийняття робіт від 05.10.2023 року за договором про надання правової допомоги від 07.06.2023 року та додаткової угоди до нього вбачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв виконані робіт (надану правову допомогу) у загальному обсязі 23,5 годин на суму 63 880 грн. Акт підписано як з боку адвоката, так і з боку клієнта.

При цьому, у звіті адвоката про виконану роботу від 05.10.2023 року по справі №916/3293/23 визначено детальний перелік виконаних робіт (послуг) адвоката, а саме: ознайомлення з документами справи у тому числі договорами, додатками, платіжними дорученнями, банківськими виписками, пошук інформації стосовно боржника в державних реєстрах, консультації клієнта, погодження правової позиції у справі на підставі отриманих документів та інформації у відкритих джерелах, складання вимоги про постачання товару, повернення грошових коштів та відшкодування збитків, поштові витрати, відправлення копії документів, складання позовної заяви та додатків до позовної заяви, ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву, складання відповіді на відзив, розроблення та погодження проекту мирової угоди. Звіт підписано як з боку адвоката, так і з боку клієнта.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що договором про надання правової допомоги б/н від 07.06.2023 було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката, що становить 63 880 грн.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині 5 наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Колегія суддів констатує, що в даному випадку дійсно розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 47 536 грн. 40 коп., не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспіврозмірними із виконаною роботою. Отже, їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 47 536 грн. 40 коп., не є пропорційним в даному випадку до предмета спору.

З огляду на вказане та наведені вище обставини, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 47 536 грн. 40 коп., судова колегія дійшла висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 47 536 грн. 40 коп. є не співрозмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, тривалістю розгляду справи, та погоджується із висновком суду першої інстанції, що розумним та обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі є 5 000 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року у справі №916/3293/23 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», м. Київ на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року у справі №916/3293/23 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 року у справі №916/3293/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов А.І. Ярош