Ухвала

від 04.12.2023 по справі 918/1217/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"04" грудня 2023 р. Справа № 918/1217/21(918/890/23)

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Тимошенко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 17.10.2023 суддею Торчинюком В.Г. у м. Рівне (повний текст рішення складено 26.10.2023) у справі № 918/1217/21(918/890/23)

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Захід"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації права власності на транспортний засіб, відновлення державної реєстрації права власності на транспортний засіб

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі № 918/1217/21(918/890/23) у задоволенні позову ліквідатора ТзОВ "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка О.О. до ТзОВ "Енерго Захід" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації права власності на транспортний засіб, відновлення державної реєстрації права власності на транспортний засіб - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 15.11.2023 № 02-01/918/1217/21-119, у якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Одночасно із апеляційною скаргою позивачем подано клопотання, відповідно до якого останній просить суд звільнити ТзОВ "Еко Док", в інтересах якого діє ліквідатор арбітражний керуючий Чепелюк О.О., від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"; у випадку відмови в задоволенні вказаної вимоги, звільнити ТзОВ "Еко Док", в інтересах якого діє ліквідатор арбітражний керуючий Чепелюк О.О., від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі № 918/1217/21(918/890/23) на підставі частини 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"; у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочити ліквідатору ТзОВ "Еко Док" сплату судового збору до ухвалення судового рішення у формі постанови в даній справі.

Скарга надіслана на адресу апеляційного господарського суду 15.11.2023 (згідно відмітки пошти на конверті) та надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 20.11.2023 (згідно відмітки канцелярії суду).

Листом від 20.11.2023 матеріали справи витребувано із Господарського суду Рівненської області.

29.11.2023 матеріали справи № 918/1217/21(918/890/23) надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Розглянувши клопотання скаржника в частині відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом. Тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Судом констатується, що предметом позову даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника в частині відстрочення/звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання скаржника в частині звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суддя зазначає слідуюче.

Положення п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільняють від сплати судового збору громадян, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Скаржник зазначає, що в даному випадку арбітражний керуючий є громадянином (ст. 11 КУзПБ), який в передбачених Кодексом України з процедур банкрутства випадках (ч. 1 ст. 61), звернувся до суду з метою захисту інтересів боржника. Тобто арбітражний керуючий вправі подавати позови про визнання недійсними договорів боржника, як таких, що спрямовані на повернення майна до ліквідаційної маси, однак здійснює це виключно як особа, яка діє в інтересах боржника та здійснює захист таких інтересів. Отже, наявні підстави для застосування вищевказаних положень Закону України "Про судовий збір", які звільняють заявника від сплати судового збору.

Суд відмічає, що в силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; апеляційної та касаційної скарги на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду тощо.

Тобто, законодавець розрізняє та окремо виділяє за процесуальною формою документ, який підлягає оплаті судовим збором - позовні заяви, інші заяви, скарги та відповідно визначає різні ставки збору.

Наведений у ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, диференціюється як за суб`єктним складом осіб (позивачі, заявники), так і за ознаками процесуальних форм документів - позовні заяви або заяви.

З огляду на вказане суд наголошує, що пункт 7 ч. 1 ст. 5 даного Закону звільняє від сплати судового збору громадян, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Отже за вказаним пунктом не оплачується судовим збором саме заява (передбачена процесуальним законодавством), що не є тотожним позовній заяві і тим більше апеляційній скарзі, яка підлягає оплаті судовим збором в даному випадку.

З огляду на вищевикладене, посилання скаржника на п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в даному випадку є безпідставним, а відтак, його клопотання в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Отже, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з труднощами фінансування, відсутністю коштів на рахунку, призначених для сплати судового збору та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору. Також, Закон України "Про судовий збір" не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав виникнення обставин непереборної сили. Дана правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 920/737/21.

За таких обставин, в задоволенні клопотання ліквідатора ТзОВ "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка О.О. в частині звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" слід відмовити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку про те, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Положеннями ст. 258 ГПК України, визначено форму та зміст апеляційної скарги, а також перелік документів, що додаються до скарги.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 ГПК передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

За умовами ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн.

Велика Палата Верховного Суду у п. 52, 54-57 постанови від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п. 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У випадках коли предметом позову є зобов`язання повернути нерухоме майно внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу такого майна, позовна вимога про зобов`язання його повернення у даному випадку має майновий характер, оскільки вирішення спору з урахування інших позовних вимог вплине на склад майна сторін спору та змінить власника майна (постанова КГС ВС від 25.05.2021 у справі № 918/569/20).

Згідно п. 31 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до абз. 2 п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об`єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.

З огляду на вищевикладене, суд відмічає, що позовна вимога про визнання недійсним договору є вимогою немайнового характеру, а позовні вимоги, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, є вимогами майнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7620/19/000689 від 19.04.2019, укладений між ТзОВ "Макроторг М.П.П." в інтересах ТзОВ "Еко Док" та ТзОВ "Енерго Захід" (немайнова вимога);

- скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ "Енерго Захід" на транспортний засіб Ford модель Transit Фургон-В, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2015 (немайнова вимога);

- відновити державну реєстрацію права власності ТзОВ "Еко Док" на транспортний засіб Ford модель Transit Фургон-В, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2015 (майнова вимога).

Отже, позивачем заявлено дві немайнові вимоги, які відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" підлягають оплаті окремо за кожну вимогу. Таким чином розмір судового збору в цій частині становить 5368 грн. (2684 х 2 = 5368).

Заявлена одна майнова вимога оплачується судовим збором наступним чином:

Згідно умов укладеного між ТзОВ "Еко Док" та ТзОВ "Енерго Захід" договору № 3 від 10.04.2019, ціна транспортного засобу Ford модель Transit Фургон-В, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , становить 12478, 62 грн., відповідно, ставка судового збору за вказану вимогу складає 2684 грн. (12478, 62 х 1,5% = 187, 18, що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Наведене свідчить, що при поданні позовної заяви в суд першої інстанції позивачу належало сплати судовий збір в загальній сумі 8052 грн. (5368 грн. + 2684 = 8052).

Згідно п. п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 12078 грн. (8052 х 150 % = 12078).

Однак, скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи відсутність доказів сплати суми судового збору у встановленому законом розмірі, суддя дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ліквідатора ТзОВ "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка О.О. без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання № 02-01/918/1217/21-120 від 15.11.2023 ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі № 918/1217/21(918/890/23) - залишити без руху.

3. Запропонувати скаржнику протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі в сумі 12078 грн.

4. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

6. Ухвалу надіслати скаржнику.

Суддя Тимошенко О.М.