Постанова

від 23.11.2023 по справі 922/2640/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/2640/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

при секретарі судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

арбітражний керуючий - Борових І.А., свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1154 від 02.07.2013, ухвала ГСХО від 01.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу арбітражного керуючого ТОВ "Рефілл", м. Харків, Борових І.А., м. Полтава (вх.№ 2117 Х/2)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2023 у справі №922/2640/23 (суддя Міньковський С.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефілл", м. Харків

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефілл", код ЄДРПОУ 42328590.

Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора в загальній сумі 4 233 620,96 грн та витрати зі сплати судового збору за подання заяви до суду в розмірі 26 840,00 грн, суму авансового внеску в розмірі 60300,00 грн.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борових Ігора Авнеровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1154 від 02.07.2013, код іпн код НОМЕР_1 , поштова адреса: 36042, м. Полтава, провулок Дружній, 1) та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Ухвалено, що джерелами сплати грошової винагороди розпоряднику майна є авансування кредитором, що внесено на депозитний рахунок господарського суду.

Постановлено здійснити офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефілл", код ЄДРПОУ 42328590, із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 11.09.2023.

Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 01.10.2023.

Попереднє засідання господарського суду призначено на 05.10.2023.

Постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство надіслати: ініціюючому кредитору, боржнику, арбітражному керуючому Борових І.А., державному реєстратору (м-н Павлівський, 4, м. Харків, 61003), органу державної податкової служби за місцезнаходженням боржника (ГУ ДПС у Харківській області: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46), місцевому загальному суду за місцезнаходженням боржника (Дзержинський районний суд м. Харкова: проспект Перемоги, 52В, 61202), органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника (Шевченківський ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6-й під`їзд, 10 поверх), установам, що здійснюють облік нерухомого та рухомого майна (органу державної реєстрації речових прав: м-н Павлівський, 4, м. Харків, 61003, органам державної автомобільної інспекції за місцезнаходженням боржника: вул. Шевченка, 26, м. Харків), державному органу з питань банкрутства (вул. Ярослава Мудрого, 16, м. Харків, 61002).

05.10.2023 (вх. №27105 від 05.10.2023) арбітражний керуючий Борових І.А. звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням, в якому просив суд перерахувати на реквізити, зазначені у клопотанні, основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" у вересні 2023 в сумі 20100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання розпорядника майна (арбітражного керуючого) Борових Ігора Авнеровича (вх. № 27105 від 05.10.2023) про оплату основної грошової винагороди за вересень 2023 року.

Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що приписами п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) встановлено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Поряд з цим, суд виходив з того, що оплатність послуг арбітражного керуючого - розпорядника майна не реалізується автоматично лише в силу зазначеної норми закону. Порядок сплати основної грошової винагороди чітко врегульований абз. 6 ч. 2 та ч. 6 ст. 30 КУзПБ. Тобто, законодавцем визначена процедура нарахування та виплати грошової винагороди арбітражного керуючого, яка пов`язана виключно із діяльністю комітету кредиторів перед яким звітує арбітражний керуючий. Враховуючи, що розпорядником майна не надано суду доказів звітування перед комітетом кредиторів ТОВ "Рефілл" щодо нарахування та виплату грошової винагороди та затвердження звітів останнім, суд вважав звернення арбітражного керуючого (розпорядника майна) Борових І.А. передчасним та відмовив у задоволенні клопотання про здійснення оплати послуг.

Не погодившись із вказаною ухвалою, арбітражний керуючий Борових І.А. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2023 у справі №922/2640/23 скасувати повністю; ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання від 01.10.2023 №02-15/04 62 про оплату основної грошової винагороди за вересень 2023 року, а саме, зобов`язати Господарський суд Харківської області перерахувати основну грошову винагороду арбітражного керуючого Борових І.А. за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" в сумі 20 100,00 грн за наступними реквізитами: рахунок НОМЕР_2 ; банк отримувача AT "Таскомбанк"; отримувач ФОП Борових Ігор Авнерович, код отримувача НОМЕР_1 ; призначення платежу Основна грошова винагороду арбітражного керуючого Борових І.А. за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" за вересень 2023 р. у справі № 922/2640/23.

Апеляційна скарга обґрунтована визначеним законом правом на отримання плати за виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна.

Зокрема, апелянт зазначає, що за приписами абз. 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень, зокрема, розпорядника майна, здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Апелянт зазначає, що розпорядник майна керуючись вищі наведеними нормами КУзПБ подані до Господарського суду Харківської області та ПАТ "Укртатнафта" звіт від 01.09.2023 № 02-15/04 23 за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 про проведену роботу; клопотання від 01.09.2023 №02-15/04 25 про оплату основної грошової винагороди за серпень 2023, звіт від 01.10.2023 № 02-15/04 61 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, клопотання від 01.10.2023 № 02-15/04 62 про оплату основної грошової винагороди за вересень 2023. Відповіді на клопотання від 01.09.2023 № 02-15/04 25 про оплату основної грошової винагороди за серпень 2023 розпорядник майна від Господарського суду Харківської області не отримав.

Скаржник також зазначає, що як розпорядник майна він просив Господарський суд Харківської області сплатити основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" за рахунок коштів, авансованих заявником ПАТ "Укртатнафта" на депозитний рахунок господарського суду для авансування винагороди арбітражному керуючому Борових І.А., якого призначено без застосування автоматизованої системи з відбору арбітражних керуючих, на підставі поданням ініціюючим кредитором кандидатури арбітражного керуючого Борових І.А. Тобто, вважає апелянт, кошти, а саме, винагорода арбітражного керуючого Борових І.А. в розмірі трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень у розмірі 60300,00 грн є цільовими. Нормами КУзПБ не передбачено зміна цільового призначення авансованих ініціюючим кредитором на депозитний рахунок господарського суду винагороди арбітражному керуючому.

Також заявник апеляційної скарги вважає, що нормами КУзПБ не передбачено окремому кредитору або комітету кредиторів приймати рішення (схвалення) про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок коштів ініціюючого кредитора. Обрання арбітражного керуючого для виконання обов`язків розпорядника майна та оплата його послуг є особистим правом ініціюючого кредитора.

Посилаючись на правову позицію у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20, апелянт зазначає, що у вказаній постанові Суд зазначив, що «… комітет кредиторів чи збори кредиторів в силу закону не мають змоги авансувати грошову винагороду арбітражному керуючому до відкриття провадження у справі, і тому не можуть на етапі прийняття судом заяви боржника підміняти останнього в обов`язку відповідного авансування».

Також посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі № 910/726/20, в якій Суд зазначив, що частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як зазначає апелянт, у п. 36 вказаної постанови Суд наголосив, що законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.

Крім того, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 902/626/20, у п. 30 якої Судом зазначено, що відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Зважаючи на наведені доводи, арбітражний керуючий просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2023 р. по справі № 922/2640/23, якою у задоволенні клопотання арбітражного керуючого від 05.10.2023 про перерахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого Борових І.А. за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" за серпень 2023 року в розмірі 20 100,00 грн відмовлено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого ТОВ "Рефілл" Борових І.А. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2023 у справі №922/2640/23. Призначено справу до розгляду на 23.11.2023. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ініціюючий кредитор та інші учасники у справі про банкрутство правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судове засідання 23.11.2023 з`явився арбітражний керуючий Борових І.А., який підтримав доводи апеляційної скарги. Інші учасники провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з`явились, про час, день та місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

У даній справі судом встановлено, що заявник - Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рефілл", посилаючись на існування у боржника - ТОВ "Рефілл" заборгованості перед кредитором у розмірі 4 233 620,96 грн.

Одночасно, посилаючись на ч. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ініціюючий кредитор просив суд призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Борових Ігора Авнеровича.

Також до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рефілл" ініціюючим кредитором надано докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень, як то передбачено приписами ч. 2 ст.34 КУзПБ.

Розглянувши заяву ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" суд першої інстанції визнав їх достатніми для прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.06.2023 прийнято заяву ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рефілл" до розгляду, призначено проведення підготовчого засідання без застосування автоматизованої системи з відбору арбітражних керуючих, в зв`язку з поданням ініціюючим кредитором кандидатури арбітражного керуючого Борових І.А., а також поданням арбітражним керуючим Борових І.А. заяви на участь у даній справі.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рефілл"; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора в загальній сумі 4 233 620,96 грн та витрати зі сплати судового збору за подання заяви до суду в розмірі 26 840,00 грн, суму авансового внеску в розмірі 60300 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Розпорядником майна ТОВ "Рефілл" призначено арбітражного керуючого Борових Ігора Авнеровича та встановлено розмір оплати його послуг за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рефілл" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень. Також вказаною ухвалою визначено, що джерелами сплати грошової винагороди розпоряднику майна є авансування кредитором, що внесено на депозитний рахунок господарського суду.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, якою суд відмовив у задоволенні клопотання розпорядника майна (арбітражного керуючого) Борових Ігора Авнеровича про оплату основної грошової винагороди за вересень 2023 року.

Досліджуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для задоволення клопотання арбітражного керуючого колегія суддів зазначає таке.

Так, права та обов`язки арбітражного керуючого закріплені в статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).

Зокрема, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом (пункт 3 статті 12 КУзПБ).

Питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано положеннями статті 30 КУзПБ.

Частиною першої вказаної статті КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Таким чином, виходячи з наведених приписів законодавцем закріплено право арбітражного керуючого на отримання винагороди за виконання ним своїх повноважень, а також термін, у який виникає таке право на отримання .

Разом з тим, таке право на оплату послуг арбітражного керуючого не реалізується автоматично лише в силу зазначених норм закону та періоду часу, протягом якого арбітражний керуючий був призначений розпорядником майна у справі про банкрутство.

Зокрема, абзацами 5 - 7 частини 2 статті 30 КУзПБ встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду (абзац 1 частини 5 статті 30 КУзПБ).

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що хоча приписами ч. 2 ст. 30 КУзПБ і передбачено виникнення в арбітражного керуючого права вимоги основної грошової винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень, разом з цим, приписами абз. 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що отримання грошової винагороди арбітражним керуючим відбувається у певні періоди процедури банкрутства, а саме, у період виконання повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією. При цьому, необхідність формування джерел оплати таких послуг, про що зазначає законодавець, не реалізується автоматично лише з урахуванням проміжку часу, протягом якого арбітражний керуючий був призначений розпорядником майна у справі про банкрутство, про що також обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Приписами ч. 6 ст. 30 КУзПБ встановлено процедуру відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

При цьому, абз. 2 ч. 6 ст. 30 ч. 6 ст. 30 КУзПБ чітко зазначає, що звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що якщо абз.1-4 ч.2 ст.30 КУзПБ стосується визначення розміру винагороди, на яку має право розраховувати арбітражний керуючий, то абз. 5 ч.2 цієї норми, визначаючи момент виникнення такого права, встановлюється як наступна обов`язкова умова щодо кількісного вимірювання оплачуваної тривалості саме місяцями. В той же час, наведені приписи жодною мірою не обмежують суті приписів ч.6 ст.30 КУзПБ.

Тобто, приписами абз. 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ хоча і передбачено , що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, в той же час, ч. 6 ст. 30 КУзПБ чітко встановлює порядок сплати такої винагороди, а саме: звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів у справі про банкрутство юридичної особи (в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором). Тобто, визначений абз. 6 ч. 2 та ч. 6 ст. 30 КУзПБ порядок сплати основної грошової винагороди чітко врегульований і не допускає подвійного тлумачення, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Місцевий господарський суд також правомірно врахував, що статус осіб, кредиторів у справі, буде визначений судом після відкриття провадження у справі у підготовчому засіданні (стаття 39/117 КУзПБ), публікації відповідного оголошення, розгляду кредиторських вимог арбітражним керуючим та подання результатів розгляду до суду (стаття 45-46/119 КУзПБ), попереднього засідання суду (стаття 47/122 КУзПБ), проведення зборів кредиторів (статті 48/122,123 КУзПБ). Отже, перші збори кредиторів, на яких можливе прийняття рішення, зокрема, про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату йому грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, можливе після схвалення зборами кредиторів або комітетом кредиторів (за наслідками визначення кола кредиторів за відповідним реєстром кредиторів) звітів арбітражного керуючого (розпорядника майна).

В той же час, в силу законодавчого врегулювання процедури про нарахування та виплаті грошової винагороди арбітражного керуючого, суд не може підміняти обов`язки комітету кредиторів в частині прийняття такого рішення, оскільки такі дії покладені законодавцем виключно на збори кредиторів як осіб, що мають особливий статус у справі про банкрутство. Крім того, визначений Кодексом порядок нарахування та виплати грошової винагороди процедури, зумовлює дотримання балансу інтересів виявлених кредиторів та боржника як сторін у справі про банкрутство.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи розпорядником майна Борових І.А., доказів звітування перед комітетом кредиторів про нарахування грошової винагороди до суду не надавалось, документальними доказами (у формі звіту) здійснення розпорядником майна фактичних дій, що здійснені арбітражним керуючим в процедурі розпорядження майном боржника ТОВ "Рефілл", Борових І.А. до суду не надано.

Отже, зважаючи на встановлену ст. 30 КУзПБ процедуру нарахування та виплати грошової винагороди арбітражного керуючого, що пов`язується виключно із діяльністю комітету кредиторів, перед яким звітує арбітражний керуючий, колегія суддів вважає, що звернення арбітражного керуючого (розпорядника майна) Борових І.А. із відповідним клопотанням правомірно визнано судом першої інстанції таким , що є передчасним. В той же час, така відмова в задоволенні клопотання арбітражного керуючого про нарахування та виплату основної грошової винагороди розпоряднику майна не перешкоджає повторному зверненню з ним до господарського суду в загальному порядку після виконання арбітражним керуючим вимог ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що до Господарського суду Харківської області та ПАТ "Укртатнафта" розпорядником майна подано звіт від 01.09.2023 №02-15/04 23 за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 про проведену роботу; клопотання від 01.09.2023 №02-15/04 25 про оплату основної грошової винагороди за серпень 2023, звіт від 01.10.2023 № 02-15/04 61 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, клопотання від 01.10.2023 № 02-15/04 62 про оплату основної грошової винагороди за вересень 2023. Кошти, за рахунок яких апелянт просить сплатити основну грошову винагороду за виконання ним повноважень розпорядника майна за вересень 2023 року, авансовані заявником ПАТ "Укртатнафта" на депозитний рахунок господарського суду для авансування винагороди арбітражному керуючому Борових І.А., якого призначено без застосування автоматизованої системи з відбору арбітражних керуючих та на підставі поданням ініціюючим кредитором кандидатури арбітражного керуючого. Тобто, як вважає апелянт, авансовані кошти, а саме, винагорода арбітражного керуючого Борових І.А. в розмірі трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень у розмірі 60300,00 грн є цільовими та зміна їх цільового призначення не передбачена нормами КУзПБ. До того ж, на думку скаржника, нормами КУзПБ не передбачено окремому кредитору або комітету кредиторів приймати рішення (схвалення) про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок коштів ініціюючого кредитора. Обрання арбітражного керуючого для виконання обов`язків розпорядника майна та оплата його послуг є особистим правом ініціюючого кредитора.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Пунктом 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа". Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі. Кредитори у справі про банкрутство, як споживачі послуг арбітражного керуючого, очікують на результат його діяльності. Арбітражний керуючий, в свою чергу, правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією у конкретній справі.

Враховуючи, що арбітражний керуючий у відповідності до ч.1 ст.10 КУзПБ є суб`єктом незалежної професійної діяльності, здійснення ним функцій у межах провадження у справі про банкрутство у світлі вимог ч.ч.2, 3 ст.10 та ч.1 ст.13 цього Кодексу не передбачає існування у нього трудових правовідносин з боржником або кредиторами. Призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень у межах конкретної справи, згідно ч.2 ст.28 КУзПБ, не можливо без його згоди. Тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.26 та ч.1 ст.29 КУзПБ, арбітражному керуючому надається право у будь-який момент припинити або зупинити свою діяльність.

В той же час, колегія суддів вважає, що наявність визначеної законодавцем у ст. 30 КУзПБ процедури нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого, безпосередньо пов`язується Кодексом із діяльністю комітету кредиторів (ч. 6 ст. 30 КУзПБ ) перед яким звітує арбітражний керуючий. Отже, суд має враховувати дотримання визначеної ч.6 ст.30 КУзПБ процедури під час розгляду питання про розмір належної до отримання основної винагороди арбітражного керуючого, а саме, обов`язковості попереднього (до подання і розгляду судом) представлення арбітражним керуючим свого звіту про нарахування і виплату основної винагороди на розгляд комітету кредиторів, адже саме за рахунок їх майнових інтересів вирішується питання про фінансування оплати такої винагороди. При цьому, авансування витрат арбітражного керуючого ініціюючим кредитором, на думку суду, не підміняє необхідність вирішення судом у порядку ч.6 ст.30 цього Кодексу питання щодо відповідності вказаної у звіті арбітражного керуючого суми основної винагороди, що має бути виплачена, належності виконання повноважень за оплачуваний період з урахуванням відповідних зауважень та міркувань кредиторів.

Крім того, на етапі вирішення питання про затвердження звіту арбітражного керуючого суд розглядає по суті як висловлену на засіданні комітету кредиторів позицію щодо можливості схвалення такого звіту і належного розміру винагороди, так і зауваження окремих кредиторів, оскільки їх статус передбачає існування особистого майнового інтересу у кожного щодо питання визначення належної до сплати суми винагороди. Відповідно, ухвала суду має містити мотивовані аргументи щодо врахування чи відхилення позиції комітету кредиторів чи зауважень конкретних кредиторів. Отже, визначена законодавцем процедура нарахування та виплати грошової винагороди арбітражного керуючого в порядку ст. 30 КУзПБ, не пов`язує право суду на виплату винагороди арбітражного керуючого з обставинами авансування його витрат ініціюючим кредитором, як вважає скаржник.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20 в якій, зазначає апелянт, зазначено, що комітет кредиторів чи збори кредиторів в силу закону не мають змоги авансувати грошову винагороду арбітражному керуючому до відкриття провадження у справі, і тому не можуть на етапі прийняття судом заяви боржника підміняти останнього в обов`язку відповідного авансування.

В той же час, колегія суддів зазначає, що у згадуваній постанові Судом розглядалось питання щодо обов`язку боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і необхідність подання доказів авансування як обов`язкової умови, встановленої статтею 116 КУзПБ.

Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020, в п. 36 якої колегія суддів касаційного суду зазначила, що законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.

Разом з цим, у наведеній постанові, Судом досліджувалось питання щодо правомірності повернення без розгляду заяви фізичної особи з підстав ненадання до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність доказів авансування винагороди керуючому реструктурізацією на депозитний рахунок суду та щодо можливості стягнення цієї суми за рахунок кредиторів.

Отже, предметом розгляду вказаної постанови було інше питання та у згадуваних постановах, Верховним Судом не надавалась правова оцінка питанню щодо порядку оплати грошової винагороди арбітражного керуючого з урахуванням вимог ч.6 ст.30 КУзПБ.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання арбітражного керуючого про нарахування та виплату основної грошової винагороди як такої, що подана передчасно, що, до речі, не позбавляє розпорядника майна звернутись до суду із відповідним клопотанням в загальному порядку після виконання арбітражним керуючим вимог ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства. За відсутності доказів звітування перед комітетом кредиторів ТОВ "Рефілл" щодо нарахування та виплати грошової винагороди та затвердження звітів останнім, суд першої інстанції правомірно вважав, що звернення арбітражного керуючого (розпорядника майна) Борових І.А. наразі є передчасним.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 06.10.2023 у справі №922/2640/23 відсутні.

Керуючись ст. 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефілл" Борових І.А. залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2023 у справі №922/2640/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.12.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко