Постанова

від 22.11.2023 по справі 922/2160/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/2160/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Савченко О.В., ордер серія АВ №1081312 від 20.06.2023;

від відповідача (апелянта): Межирицький А.О., ордер серія АХ №1147561 від 06.09.2023;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон", м. Чугуїв, Харківська область (вх. №1999 Х),

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 (повний текст складено 08.09.2023) у справі №922/2160/23 (суддя Хотенець П.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етера Пласт", с.Личківці, Чортківський район, Тернопільська область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон", м.Чугуїв, Харківська область,

про стягнення 2370791,63грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Етера Пласт" (надалі ТОВ "Етера Пласт") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" (надалі ТОВ "Завод "Евєркон") про стягнення грошових коштів в розмірі 2370791,63грн, з яких: 1852572,45грн - попередня оплата, 57109,20грн - пеня, 62429,15грн - 3% річних, 398680,83грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за контрактом №02-У/02/2021 від 04.02.2021 щодо передачі у власність позивача товару - "Лінії повздовжньої різки металу", у зв`язку з чим, за доводами позивача, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу попередню оплату в розмірі 1852572,45грн, оплачені за постачання вказаного товару, який у встановлений договором строк не був переданий у власність позивача, а також сплатити позивачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2160/23 позов задоволено повністю.

Стягнути з ТОВ "Завод "Евєркон" на користь ТОВ "Етера Пласт" грошові кошти в розмірі 2370791,63грн, з яких: 1852572,45грн попередня оплата, 57109,20грн пеня, 62429,15грн 3% річних, 398680,83грн інфляційні витрати, а також 35561,87грн судового збору.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за вказаним контрактом щодо поставки позивачу товару. Таким чином, за висновком суду першої інстанції, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 02.04.2022.

Крім того, суд першої інстанції погодився з розрахунком пені в розмірі 57109,20грн, 3% річних в розмірі 62429,15грн та інфляційних втрат у розмірі 398680,83грн, наданим позивачем, та визнав його обґрунтованим.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач - ТОВ "Завод "Евєркон" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2160/23 в частині стягнення 62429,15грн - 3% річних та 398680,83грн - інфляційних втрат, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 625 ЦК України, якою передбачено відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання.

Апелянт зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, місцевий господарський суд не врахував той факт, що покупець зобов`язаний сам визначитись та обрати один з двох альтернативних варіантів реалізації права, передбачених цим Кодексом, і надати відповідну вимогу продавцю. У свою чергу, продавець повинен чекати вимоги покупця, і його зобов`язання залежать від вимоги покупця - це або поставка товару, або повернення коштів.

У даному ж випадку будь-яких вимог про повернення суми попередньої оплати, яка б перетворила товарні зобов`язання відповідача на грошові, на адресу ТОВ "Завод "Евєркон" не надходило.

Апелянт вважає, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (не грошове зобов`язання), на які можуть нараховуватися проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Тобто, саме звернення з вимогами на підставі ст. 536 ЦК України є ефективним способом захисту прав позивача.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням, то заявлені позивачем до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати є неправомірним.

На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Завод "Евєркон" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2160/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі на 22.11.2023 о 10:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2023 задоволено клопотання представника ТОВ "Етера Пласт" адвоката Савченко О.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.11.2023 о 10:00 год, а також у всіх наступних засіданнях по справі №922/2160/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До початку розгляду справи по суті позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направив його до апеляційного суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.11.2023 приймали участь представник відповідача (апелянта), присутній в приміщенні суду, та представниця позивача в режимі відеоконференції.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних сумі 62429,15грн та інфляційних в сумі 398680,83грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представниця позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, надала суду відповідній пояснення, просила залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 наведеної статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.02.2021 між ТОВ "Етера Пласт" (покупець) та ТОВ "Завод "Евєркон" (продавець, постачальник) укладено контракт №02-У/02/2021 (надалі - контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти на умовах контракту "Лінію поздовжньої різки металу", іменовану надалі "Товар". Склад, технічні характеристики та документи, що додаються до товару вказані в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього контракту (п.1.1. контракту).

За умовами п. 4.1. контракту термін виготовлення товару: не пізніше 15.09.2021, з урахуванням всіх умов контракту. Дострокове відвантаження товару дозволено за згодою сторін.

Продавець має право виготовити товар раніше терміну, зазначеного в п. 4.1. контракту, повідомивши про це покупця письмово не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до дати готовності товару до здачі-приймання. Покупець у цьому випадку зобов`язується прийняти товар відповідно до розділу 5 контракту то оплатити товар не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів від дати отримання відповідного повідомлення продавця про готовність товару до поставки і здачі-приймання, з урахуванням всіх умов контракту (п. 4.2. контракту).

За змістом п.п. 3.2.1.-3.2.4. контракту платежі за контрактом покупець здійснює в такий спосіб:

- 15% (428323,50грн, що еквівалентно 15300,00 доларів США, в тому числі ПДВ 71387,25грн) - не пізніше 10.02.2021;

- 50% (1427745,00грн, що еквівалентно 51000,00 доларів США, в тому числі ПДВ 237957,50грн) - не пізніше 05.04.2021;

- 30% (856647,00грн, що еквівалентно 30600,00 доларів США, в тому числі ПДВ 142774,50грн) - не пізніше 20.07.2021;

- 5% (142774,50грн, що еквівалентно 5100,00 доларів США, в тому числі ПДВ 23795,75грн) - перед відвантаженням товару з місця поставки і не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати прийняття товару покупцем (розділ 5 контракту).

На виконання положень п.п. 3.2.1., 3.2.2. контракту ТОВ "Етера Пласт" сплачено на користь ТОВ "Завод "Евєркон" 15% та 50% обумовлених грошових коштів (попередньої оплати) на загальну суму 1852572,45 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Завод "Евєркон" не мало можливості виготовити товар у строк, визначений п. 4.1. контракту, а саме не пізніше 15.09.2021, що стало підставою для внесення сторонами змін до положень вказаного вище контракту № 02-У/02/2021.

Так, 07.12.2021 між ТОВ "Завод "Евєркон" та ТОВ "Етера Пласт" укладено додаток №1 до контракту № 02-У/02/2021 від 04.02.2021, яким внесено зміни до контракту, а саме:

- п. 1 додатку №1 внесено зміни до п. 3.2.3. Розділу 3 "Умови оплати" та викладено його в новій редакції:

" 30% (856647,00грн, що еквівалентно 30600,00 доларів США, в тому числі ПДВ 142774,50грн) - не пізніше 05.02.2022, при умові дотримання продавцем термінів поставки, визначених у п. 4.1. даного контракту.

- п. 2 додатку №1 внесено зміни до п. 3.3. Розділу 3 "Умови оплати" та визначили, що платежі за цим контрактом мають бути оплачені покупцем у строки встановлені розділом 3 контракту.

Покупець має право не здійснювати оплату у строки, встановлені п.3.2.3. та п.3.2.4., якщо продавець порушує терміни виготовлення та терміни прийняття кожного етапу визначеного умовами даного контракту. Не здійснення покупцем оплати згідно даного пункту не вважається порушенням умов даного контракту.

У разі порушення термінів виготовлення, які визначено сторонами в п. 4.1. даного контракту оплата проводиться покупцем протягом 10 банківських днів, після підтвердження уповноваженим представником покупця факту виконання етапу з підписанням відповідного акта.

Акт виконання етапу є підставою для здійснення чергового платежу згідно даного контракту.

- п. 3 додатку №1 до контракту внесено зміни до п. 4.1. Розділу "Термін виготовлення та умови поставки", та викладено його у новій редакції а саме: "Термін виготовлення товару: не пізніше 01.04.2022. Сторони погодили наступні етапи виробництва товару згідно умов контракту, зокрема:

- до 01.02.2022 - розмотувач (з пультом) 1 шт., пристрій для авантаження/вивантаження рулонів - 2 шт., намотувач - 1 шт.;

- до 15.02.2022 - натяжний пристрій - 1 шт., кромконамотувач - 2 шт.;

- до 15.03.2022 - правильна машина - 1 шт., ножиці дискові - 1 шт., система правління лінією - 1 шт.

Продавець зобов`язаний повідомити покупця листом на електронну пошту та за допомогою поштового зв`язку (рекомендованим повідомленням) про дату прийняття етапу виготовлення товару шляхом складання акта.

Покупець (або його представник, який діє на підставі довіреності) зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання повідомлення прибути на завод продавця, оглянути та підтвердити факт виконання відповідного етапу, шляхом складання акта виконання етапу. Дострокове виготовлення товару дозволено. "

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, перший етап виробництва товару, визначений у абз. 2 п. 4.1. контракту (у редакції додатку № 1 до контракту), а саме: виготовлення розмотувана (з пультом) 1 шт., пристрою для завантаження/вивантаження рулонів 2 шт., намотувана 1 шт., до 01.02.2022, відповідачем виконано не було.

04.02.2022 позивач направив відповідачу лист №04/02/2022/1 з пропозицію щодо визначення нових строків виконання першого етапу виробництва товару та дати завершення етапу виробництва товару, визначеного у абз. 2 п. 4.1. контракту.

Будь-якої відповіді на вказану вище пропозицію позивача, направлену листом №04/02/2022/1 від 04.02.2022, відповідачем не надано.

11.02.2022 позивач повторно надіслав відповідачу письмову пропозицію №11/02/2022/1 щодо визначення нових строків виконання та дати завершення виконання другого етапу виробництва товару.

Однак, як свідчать матеріали справи, будь-якої відповіді на вказану вище пропозицію позивача відповідачем також не надано.

Відповідач свої зобов`язання відповідно умов контракту щодо поставки товару до 01.04.2022 не виконав, що ним визнається.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 2370791,63грн, з яких: 1852572,45грн - попередня оплата, 57109,20грн - пеня, 62429,15грн - 3% річних, 398680,83грн - інфляційні втрати.

За результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 05.09.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/2160/23, яким позов задоволено повністю з підстав, зазначених раніше.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2160/23 оскаржується відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з тих підстав, що грошових зобов`язань у відповідача не виникло, оскільки вимог про повернення коштів позивач не заявляв.

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України, переглядає оскаржуване рішення місцевого суду лише в оскаржувані частині.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині з огляду на таке.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами контракт №02-У/02/2021 від 04.02.2021 за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.і 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося, на підставі п. 3 додатку №1 сторони внесли зміни до контракту та виклали п. 4.1. Розділу "Термін виготовлення та умови поставки" у новій редакції до, а саме: " Термін виготовлення товару: не пізніше 01.04.2022. Сторони погодили наступні етапи виробництва товару згідно умов контракту, зокрема: до 01.02.2022 - розмотувач (з пультом) 1 шт., пристрій для авантаження/вивантаження рулонів - 2 шт., намотувач - 1 шт.; до 15.02.2022 - натяжний пристрій - 1 шт., кромконамотувач - 2 шт.; до 15.03.2022 - правильна машина - 1 шт., ножиці дискові - 1 шт., система правління лінією - 1 шт. "

Продавець зобов`язаний повідомити покупця листом на електронну пошту та за допомогою поштового зв`язку (рекомендованим повідомленням) про дату прийняття етапу виготовлення товару шляхом складання акта.

Покупець (або його представник, який діє на підставі довіреності) зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання повідомлення прибути на завод продавця, оглянути та підтвердити факт виконання відповідного етапу, шляхом складання акта виконання етапу. Дострокове виготовлення товару дозволено.

Як правильно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, навіть перший етап виробництва товару, визначений у абз. 2 п. 4.1. контракту (у редакції додатку №1 до контракту), а саме: виготовлення розмотувана (з пультом) 1 шт., пристрою для завантаження/вивантаження рулонів 2 шт., намотувана 1 шт., до 01.02.2022, ТОВ "Завод "Евєркон" виконано не було, що також не заперечується відповідачем.

У свою чергу, на виконання положень п.п. 3.2.1., 3.2.2. цього контракту позивачем було сплачено на користь відповідача 15% та 50% обумовленої сторонам попередньої оплати у загальній сумі 1852572,45грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями №4938 від 11.02.2021 та №5162 від 26.03.2021.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

За змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зроблено такі висновки:

"За змістом ст.ст. 509, 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що ст. 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції апеляційної інстанції вважає, що зобов`язання, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у п. 4.1. контракту (з урахуванням змін, внесених п. 3 додатку №1) строку поставки (01.04.2022), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 02.04.2022.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з 02.04.2022, тобто з наступного дня після спливу строку поставки.

Оскільки наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнається відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 1852572,45грн.

Суд зауважує увагу на тому, що в частині задоволення позовної вимоги про стягнення попередньої оплати в розмірі 1852572,45грн та пені за несвоєчасну поставку товару в сумі 57109,20грн рішення суду відповідачем не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 62429,15грн та інфляційних втрат у розмірі 398680,83грн, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 02.04.2022 (тобто з наступного дня після спливу строку поставки) по 16.05.2023 (звернення позивача з позовом до суду), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такий розрахунок є обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що за відсутності відповідної вимоги позивача у нього не виникало грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати за контрактом, тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судова колегія наголошує, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 цього Кодексу (п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

У пунктах 84 - 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 наведено висновок відносно моменту виникнення такого грошового зобов`язання, а саме з наступного дня після спливу строку поставки.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2017 у справі №910/8318/16, оскільки Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній справі відступила від цих висновків щодо застосування норми права (ст. 625 ЦК України) у подібних правовідносинах.

Викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №908/1993/19 висновки, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не суперечать висновкам, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, а також були враховані судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Завод "Евєркон" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2160/23 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2160/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі №922/2160/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко