Постанова

від 29.11.2023 по справі 904/967/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/967/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Остапенко Є. С., представник;

від відповідача представник у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 року у справі № 904/967/23 (суддя Панна С.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро ", м.Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 1 418 278,76 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" заборгованості у сумі 1 017 538,4 4грн., інфляційних втрат у сумі 345 876,88 грн. та 3 % річних у сумі 54 863,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки №2-07-20 від 22.07.2020 року в частині оплати за поставлену продукцію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 року у справі № 904/967/23 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ" заборгованість за договором поставки № 2-07-20 від 22.07.2020 року в розмірі 1 017 538,44грн., 3 % річних у розмірі 54 863,44грн., інфляційні втрати у розмірі 345 876,88 грн. та судовий збір 21 274,18 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем договору у частині повної та своєчасної оплати поставленого за договором товару, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості та нарахованих позивачем відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат у визначених ним сумах.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Агропромислова компанія "Дніпроагро" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає на ухвалення судом рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- судом не враховано, що позивач не надав до позовної заяви протокол загальних зборів учасників ТОВ "АПК"Дніпроагро" ( покупця ) щодо надання повноважень директору товариства відповідача на укладення відповідного договору поставки; не встановлено, чи погоджено його укладення учасниками товариства;

- відповідач не погоджується з розрахунком 3% річних, який проведено позивачем та вважає його некоректним; за розрахунками відповідача 3% річних за період з 29.04.2021 13.02.2023 складає 54 780,00 грн;

- під час ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було досліджено належним чином докази, зокрема, розрахунок позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що апелянтом не наведено конкретних підстав для скасування оскаржуваного рішення та не зазначено норм матеріального права, які порушив суд першої інстанції.

Також позивач звертає увагу на те, що у разі необхідності надання протоколу загальних зборів відповідача, про який йдеться у скарзі, останній не був позбавлений можливості подати такий доказ самостійно. При цьому, подаючи до суду апеляційної інстанції нові докази, скаржник не обґрунтував неможливість їх подання у суді першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розрахунки відповідача 3% річних, наведені ним у скарзі, позивач вважає необґрунтованими, оскільки ці розрахунки не містять усіх необхідних складових, які б дозволили суду та позивачу перевірити їх та погодитися з ними або заперечувати їх правильність.

Одночасно позивач просить поновити строк на подання відзиву у зв`язку з неотриманням ним ухвали суду від 04.09.2023 року у даній справі, якою було встановлено строк на подання відзиву до 28.09.2023 року. Вказує, що про існування цієї ухвали позивач дізнався 16.10.2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Колегія суддів вважає можливим поновити позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою було встановлено строк на його подання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А. (доповідач), судді: Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено до розгляду на 30.10.2023 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 року у зв`язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А., розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.11.2023 року.

У судовому засіданні 29.11.2023 року представник позивача надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали від 18.10.2023 року про відкладення розгляду справи на 29.11.2023 року.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності апелянта, колегія суддів зауважує, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України, вичерпано. Відповідач, як апелянт, мав процесуальну можливість та обов`язок цікавитись станом апеляційного провадження за його апеляційною скаргою. Наведене є підставою для розгляду справи за даної явки сторін.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімальянс ММГ" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (покупцем) укладений договір поставки № 2-07-20, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором постачальник зобов`язався поставити товар у строк, визначений цим договором, а покупець - прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору кількість та асортимент, а також, за вимогою покупця, країна виробництва та виробник товару, що постачається за цим договором, наведені в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Загальна кількість поставленого товару визначається за фактичним сумарним об`ємом доставок, прийнятим покупцем в рамках цього договору на підставі специфікацій.

Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), а саме: ЕХW склад постачальника або СРТ склад покупця, конкретні умови визначаються в специфікаціях до цього договору які є невід`ємною частиною цього договору. За домовленістю сторін постачальник забезпечує поставку товару отримувачу. (п.5.1. договору)

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору моментом поставки товару, а також моментом переходу права власності на товар та ризиків випадкового знищення та пошкодження товару є момент підписання покупцем видаткової накладної на товар. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару протягом строку, вказаного в специфікації на товар.

Постачальник разом з товаром зобов`язаний передати покупцеві такі документи: податкова накладна (якщо постачальник є платником ПДВ, рахунок-фактура, а також документи про якість, передбачені п.3.2 цього договору. Якщо товар має спеціальні умови використання, викладені в інструкціях, керівництвах тощо постачальник також зобов`язаний надати такі документи покупцеві. (п.5.4. договору)

Покупець проводить оплату товару в національній валюті України в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Зобов`язання щодо оплати товару вважатиметься виконаним покупцем з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. (п.6.1. договору)

У п.п.6.2, 6.3 договору сторони узгодили, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України і наведена в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна включає ПДВ 20 %. Загальна ціна договору визначається за фактичною сумарною ціною всіх поставок, прийнятих покупцем на підставі специфікацій протягом строку дії цього договору. За невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони будуть нести відповідальність у відповідності до чинного законодавства України і умов цього договору. (п.8.1. договору)

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12. 2021 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. (п.11.1. договору).

Встановлено, що сторонами підписано специфікації до договору:

- № 1 від 22.07.2020 року на суму 2 323 200 грн. зі строком поставки товару - до 15.08.2020 року, авансовий платіж - 100 %;

- № 2 від 28.07.2020 року на суму 1717251,84 грн. зі строком поставки до 15.08.2020 року, авансовий платіж 100 %;

- № 3 від 28.07.2020 року на суму 970 958,40 грн. зі строком поставки до 15.08.2020 року, авансовий платіж 100 %;

- № 4 від 12.04.2021 року на суму 2 644 502,64 грн. зі строком поставки квітень 2021року, оплата 100 % по факту поставки товару;

- № 5 від 23.04.2021року на суму 1 017 538,44 грн. зі строком поставки квітень 2021року, оплата 100 % по факту поставки товару протягом двох банківських днів.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором поставки позивачем надано видаткові накладні № 38 від 26.04.2021 року на суму 247 526,46 грн., № 39 від 26.04.2021 року на суму 255 545,22 грн., № 40 від 26.04.2021року на суму 257 866,44 грн., № 41 від 26.04.2021 року на суму 256 600,32грн.

Також позивачем надані товарно-транспортні накладні № 38 від 26.04.2021року, № 39 від 26.04.2021року, № 40 від 26.04.2021року, № 41 від 26.04.2021року та виставлено на оплату рахунок № 22 від 23.04.2021року на суму 1 017 538,44 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач 26.04.2021 року отримав товар відповідно до специфікації № 5 від 23.04.2021року на суму 1 017 538,44 грн., що скаржником не заперечується.

23.04.2021 року позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунок № 22 на суму 1 017 538,44грн.

У процесі розгляду справи судом докази оплати поставленого товару відповідачем не надані.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаній сумі позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 року по 13.02.2023 року.

У зв`язку з несвоєчасною та неповною оплатою поставленого товару позивач нарахував три проценти річних у сумі 54 863,44 грн. за період з 29.04.2021року по 13.02.2023 року та інфляційні втрати у сумі 345 876,88 грн. за період з травня 2021року по січень 2023 року.

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно визначився з кваліфікацією правовідносин сторін та його висновок щодо порушення відповідачем умов договору, вимог діючого законодавства та наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законним та обґрунтованим.

Так, ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №2-07-20 від 20.07.2020 року в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем за специфікацією №5 від 23.04.2021 року товару та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 1 017 538,44грн. основного боргу, 345 876,88 грн. інфляційних втрат у сумі та 54 863,44 грн. трьох процентів річних.

При цьому розрахунок заявлених до стягнення позивачем сум перевірено апеляційним господарським судом та визнано його арифметично правильними.

Одночасно суд враховує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п. п. 1-3 ч.1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У даному випадку твердження апелянта про неповне дослідження судом доказів та обставин справи не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді справи, оскільки приймаючи оскаржуване рішення, господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову.

Вказані вище твердження скаржника зводяться до його незгоди з наданою судом оцінкою доказам, але сама лише незгода не вказує на те, що така оцінка була проведена судом з порушенням певного стандарту доказування.

Стосовно посилань скаржника на неподання до позовної заяви протоколу загальних зборів учасників відповідача - як покупця щодо укладення відповідного договору поставки слід зазначити, що скаржником не обґрунтовано, які саме обставини на підставі цього доказу повинні були бути встановлені судом і яким чином вказаний документ міг вплинути на висновки суду першої інстанції.

Також, відповідно до ч.ч.3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У розумінні вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам сторін, які не заявлялися у місцевому господарському суді та доказам, які не були подані до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом.

Рішення господарського суду може бути переглянуто в апеляційному порядку виключно станом на момент його прийняття та за доказами, які були наявні у справі на момент вирішення спору судом першої інстанції.

Апелянт у апеляційній скарзі надає власний розрахунок 3% річних.

Між тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не надавав будь-яких розрахунків та взагалі не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов ( будь яких пояснень або заперечень тощо) у строки, встановлені в ухвалі господарського суду від 23.02.2023 року про відкриття провадження у справі.

Отже, розрахунки і відповідні доводи відповідача не були предметом розгляду у суді першої інстанції, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.

Доводи скарги про те, що судом не було перевірено наявність повноважень у директора ТОВ "АК "Дніпроагро" на підписання договору поставки №2-07-20 від 22.07.2020 року є безпідставними, оскільки докази відсутності таких повноважень у вказаної особи скаржником не надані.

Крім того, сторонами вчинялися дії, спрямовані на виконання договору і скаржником не надано доказів на підтвердження визнання вказаного вище договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що наведене судом мотивування є необґрунтованим, оскільки правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

Застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 року у справі №904/967/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05.12.2023 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя А.Є.Чередко