Ухвала

від 29.11.2023 по справі 910/17074/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.11.2023Справа № 910/17074/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є.А. розглянувши у судовому засіданні заяву Житомирської митниці про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №910/17074/20

за позовом Київської митниці Держмитслужби

до Товариства з додатковою відповідальністю Довірче товариство "Європейське бюро приватизації"

про зобов`язання повернути майно

представники: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська митниця Держмитслужби звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва до Товариства з додатковою відповідальністю Довірче товариство "Європейське бюро приватизації" про зобов`язання повернути майно.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №13 від 20.07.2018 про реалізацію майна, що перейшло у власність держави та додаткових угод до нього щодо повернення нереалізованого майна, переданого Житомирською митницею ДФС на реалізацію відповідно до актів опису, оцінки та передачі майна від 13.08.2018 №1, від 14.09.2018 №2, від 22.12.2018 №6 та №5 від 22.12.2018 на загальну суму 153763, 48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 позов задоволено повністю, зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю Довірче товариство "Європейське бюро приватизації" повернути нереалізоване майно, передане Житомирською митницею ДФС на реалізацію відповідно до актів опису, оцінки та передачі майна від 13.08.2018 №1, від 14.09.2018 №2, від 22.12.2018 №6 та № 5 від 22.12.2018 на загальну суму 153 763,48 грн, присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Довірче товариство "Європейське бюро приватизації" на користь Київської митниці Держмитслужби 2 306 грн 45 коп. судового збору.

На виконання рішення суду видано відповідний наказ.

Ухвалою від 28.09.2022 по справі змінено стягувача Київську митницю Держмитслужби на її правонаступника Житомирську митницю.

16.11.2023 до відділу діловодства суду від Житомирської митниці надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №910/17074/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 призначено розгляд заяви на 29.11.2023.

У судове засідання 29.11.2023 не з`явилися представники заявника та відповідачів, хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином, проте, 29.11.2023 через електронний суд заявником подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Суд розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 не виконане, нереалізоване майно не знайдено та не повернуто позивачу .

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За приписами ч. 1, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, лише за наявності обставин та в порядку, передбачених вищевказаними нормами, сторони виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Заміна способу виконання судового рішення не повинна включати дослідження фактів, які входять в новий предмет дослідження.

Інститут зміни способу виконання судового рішення є інститутом процесуального права та його застосування не може змінювати матеріально-правові відносини між сторонами.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз`яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 373 ЦПК Україниіст.121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Зміна способу або порядку виконання може відбуватися у заміні одного заходу примусового виконання судового рішення іншим.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України 25 листопада 2015 року у справі № 6-1829цс15, вбачається, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Згідно ч.3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Як вказує заявник, державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження. Тобто, можна дійти висновку, що на даний час виконавчі дії вчиняються. До матеріалів заяви не додано доказів про закінчення виконавчого провадження.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, встановлений раніше.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача фактично зводяться не до зміни способу виконання рішення суду, а до зміни способу правового захисту його порушених прав, тоді як на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту прав стягувача, ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в такому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог, тобто до вирішення вимог, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та потребують доказування в порядку позовного провадження, що є неприпустимим.

Одночасно суд звертає увагу на те, що позов розглянутий в межах заявлених вимог і рішення ухвалені саме в рамках заявлених вимог та обраного позивачем способу захисту., а не стягнення певної суми з відповідача, та відповідно не були такі позовні вимоги предметом розгляду у справі.

На підставі викладеного, суд вважає, що в задоволені заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/17074/20, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ст.ст. 232 - 235, 331 ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Житомирської митниці про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/17074/20, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва в порядку та строки, встановлені ст. cт. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 04.12.2023.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА