Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/14139/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/14139/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНТЕЗ ЮГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ АГРОЕКСПЕРТ-ТРЕЙД ЕКО»

про стягнення 162446,82 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ АГРОЕКСПЕРТ-ТРЕЙД ЕКО» (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНТЕЗ ЮГ» (далі - позивач) 101660 грн попередньої оплати за непоставлений товар та 50590,43 грн інфляційних втрат, 10196,39 грн 3% річних за Договором поставки №17-01/20 від 24.01.2020.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивачем було здійснено попередню оплату товару, частину якого відповідачем не було поставлено позивачу.

Вказану позовну заяву судом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Із залученого до матеріалів справи конверту, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження вбачається, що конверт було повернуто суду поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформації щодо наявності у Відповідача іншої поштової адреси у суду та Позивача відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а Відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2020 між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір поставки №17-01/20 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався виготовити (обробити) на своєму обладнанні (зерноочисній машині ВСМ-Агротех, СВЧ ультрафіолет) обробити повітряно-озоновою сумішшю (органічна обробка від шкідників і хвороб) і поставити (передати у власність) покупцеві відходи сої (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити вартість товару.

У п. 1.2 Договору вказано, що вартість відходу сої у кількості 20 т складає 170000 грн.

За умовами п. 2.5 Договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом попередньої оплати покупцем 100% вартості товару.

Термін поставки 10 (десять) календарних днів з моменту зарахування оплати за договором на рахунок постачальника, якщо інше не передбачене окремою домовленістю (п. 3.3 Договору).

Додатковою угодою №1 від 11.02.2020 до Договору сторони погодили про постачання ще товару у кількості 20 т вартістю 170000 грн.

Додатковою угодою №2 від 11.02.2020 до Договору сторони погодили про постачання ще товару у кількості 23,540 т вартістю 200090 грн.

Додатковою угодою №3 від 23.03.2020 до Договору сторони погодили про постачання ще товару у кількості 25 т вартістю 212500 грн.

Відповідачем було виставлено позивачеві рахунки-фактури №16-01/20 від 24.01.2020 на суму 170000 грн, №16-02/20 від 11.02.2020 на суму 170000 грн, №16-02/20 від 11.02.2020 на суму 200090 грн, №33-03/20 від 23.03.2020 на суму 212500 грн, які позивачем було оплачено, що підтверджується платіжними інструкціями №897 від 24.01.2020 на суму 170000 грн, №922 від 12.02.2020 на суму 170000 грн, №971 від 25.03.2020 на суму 153000, №989 від 10.04.2020 на суму 59500 та банківською випискою, у якій ще вказано про платіж у сумі 69275 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено поставку товару загалом на суму 520115 грн на підтвердження чого надано видаткові накладні №16-01/20 від 18.02.2020 на суму 170000 грн, №16-02/20/2 від 18.02.2020 на суму 39185 грн, №16-02/20 від 20.03.2020 на суму 200090 грн, №33-03/20 від 15.06.2020 на суму 110840 грн.

Позивач каже, що відповідачем так і не було поставлено товару на решту попередньо оплаченої суми у розмірі 101660 грн, у зв`язку із чим він звернувся із претензією щодо повернення цієї суми коштів, оскільки товару на цю суму не було поставлено.

Однак, відповідачем не було виконано вимоги претензії, суму попередньої оплати товару не повернуто, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення 101660 грн попередньої оплати та 50590,43 грн інфляційних втрат і 10196,39 грн 3% річних.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору відповідач зобов`язаний був поставити товар після здійснення позивачем попередньої оплати.

Разом з тим, у зв`язку з не поставкою відповідачем на частину попередньої оплати, позивач в порядку ст. 615 та ст. 693 Цивільного кодексу України відмовився від поставки товару та просив повернути грошові кошти у сумі на яку не було здійснено поставку товару. Таким чином, обов`язок відповідача поставити товар після вимоги позивача повернути кошти виникло вже грошове зобов`язання.

Зважаючи на наявні докази у матеріалах справи та відсутність будь-яких заперечень чи спростувань щодо заявлених позивачем вимог, позовна заява про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 110660 грн підлягає задоволенню.

Судом враховано, що станом на день ухвалення даного рішення матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу суми попередньої у розмірі 110660 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано відповідачу 50590,43 грн інфляційних втрат і 10196,39 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати за період з 21.04.2020 по 24.08.2023.

Однак, за умовами Договору (до відмови позивача від отримання товару) у відповідача існував обов`язок з поставки товару (негрошове зобов`язання), а не обов`язок повернути суму попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивач у зв`язку із простроченням поставки відповідачем товару, на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, відмовився від свого зобов`язання із купівлі цього товару, та претензією від 13.06.2023 вимагав повернення коштів.

Ця претензія була отримана відповідачем 27.07.2023, що підтверджується доданим позивачем до матеріалів позовної заяви трекером органу поштового зв`язку. Тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України (умовами Договору не передбачено строку повернення попередньої оплати, такого строку не вказано й у претензії від 13.06.2023), у відповідача виникло грошове зобов`язання із повернення суми попередньої оплати, строк виконання якого було до 03.08.2023 включно.

Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання (яке було трансформоване з негрошового зобов`язання із поставки товару) із повернення коштів попередньої оплати почалося з 04.08.2023.

Таким чином, правомірним є нарахування 3% річних та інфляції за період з 04.08.2023 по 24.08.2023, а тому з відповідача підлягає стягненню 191 грн 3% річних, що ж стосується інфляційних втрат, то за цей період вони мали від`ємне значення. Враховуючи наведене, у стягненні 50590,43 грн інфляційних втрат та 10005,39 грн 3% річних суд відмовляє.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися з окремим позовом щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару за Договором до моменту відмови позивача від зобов`язання щодо купівлі цього товару (до вимоги повернення суми попередньої оплати).

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ АГРОЕКСПЕРТ-ТРЕЙД ЕКО» (м. Київ, Тверський тупик, будинок 7, офіс 412; ідентифікаційний код 43087980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНТЕЗ ЮГ» (Миколаївська область, м. Вознесенський район, с. Іванівка, вул. Центральна, будинок 21; ідентифікаційний код 36849134) 110660 (сто десять тисяч шістостт шістдесят) грн авансового платежу, 191 (сто дев`яносто одну) грн 3% річних, а також 1831 (одну тисячу вісімсот тридцять одну) грн 52 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.