Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/6671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2023Справа № 910/6671/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-системи безпеки", м. Київ

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ

про стягнення 1 480 267, 51 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Павлова Е.С. (адвокат за ордером серії АА№1358975 від 02.10.2023 року);

від відповідача: Шадрін І.О. (в порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.04.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона-системи безпеки" (позивач) подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 1 573 473,42 грн, суми ігфляційних втрат в розмірі 53 235,27 грн та суми 3% річних в розмірі 15 558,82 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про виконання робіт №1507Т/20-124-13-22-18622 від 03.11.2022 року в частині оплати виконаних позивачем робіт.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/6671/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.06.2023.

25.05.2023 та 30.05.2023 до суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшли клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.05.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач опинився в умовах значного фінансового навантаження. Окрім того, військова агресія російської федерації спричинила втрату багатьох виробничих потужностей. У відзиві відповідач також просив суд відстрочити виконання рішення.

30.05.2023 року від відповідача також до суду надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення на один календарний рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 задоволено клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.06.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання з процесуальних питань.

20.06.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-системи безпеки" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-системи безпеки" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25.06.2023 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

В підготовчому засіданні 27.06.2023 судом було прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги позивача, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1 480 267, 51 грн, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.08.2023.

14.07.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника та закриття провадження у справі в частині стягнення 162 000, 00 грн.

В підготовче засідання 08.08.2023 року сторони не з`явились.

Ухвалою від 08.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 03.10.2023 року.

В засіданні 03.10.2023 в справі оголошено перерву до 21.11.2023.

В судовому засіданні 21.11.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 року між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено Договір про виконання робіт №1507Т/20-124-13-22-18688 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник робіт приймає на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати в захищеній зоні ВП ХАЕС роботи: Реконструкція. Робота за темою: «Обладнання будівлі 7 ДПРЧ системою пожежної сигналізації. БМР. ПНР.» Код 45310000-3, ДК 021:2015 (Електромонтажні роботи) надалі «роботи».

За умовами пункту 1.3. Договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору.

Замовник здійснює оплату робіт за договором на підставі двосторонньо підписаних актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості виконаних робіт на рахунок підрядника протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами Актів (форма КБ-2в) та Довідки (форма КБ-3) при умові надання замовнику повного комплекту виконавчої документації. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 7.1. Договору підрядник щомісячно до 25 числа надсилає замовнику акт виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) в 2-х примірниках та виконавчу документацію. Замовник протягом 5 робочих днів з дня його одержання зобов`язаний підписати і направити підряднику 1 примірник акта або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним, а в частині гарантійних зобов`язань підрядника, що передбачені цим договором - договір діє до повного виконання сторонами гарантійних зобов`язань. (п. 12.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони оформили протокол узгодження договірної ціни.

На виконання умов Договору позивач надав сторонами підписано наступні документи:

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2022 від 15.12.2022 на суму 2 017 473,42 грн з ПДВ;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 13.12.2021 (форма КБ-2в) на суму 2 017 473,42 грн з ПДВ;

- Акт № 0.ЕЦ.1052.АК-22/ПБ про приймання обладнання (системи) після комплексних випробувань по заходу шифр ОТПЗ: 3.2.3.78 «Обладнання автоматичною пожежною сигналізацією приміщень 7 ДПРЧ» від 27.12.2022 року;

- Акт про приймання обладнання (системи) для виконання пусконалагоджувальних робіт по заходу шифр ОТПЗ: 3.2.3.78 «Обладнання автоматичною пожежною сигналізацією приміщень 7 ДПРЧ» від 21.12.2022 № 0.ЕЦ.1050.АК-22/ПБ;

- Акт про приймання обладнання (системи) після індивідуальних випробувань по заходу шифр ОТПЗ: 3.2.3.78 «Обладнання автоматичною пожежною сигналізацією приміщень 7 ДПРЧ» від 26.12.2022 № 0.ЕЦ.1051.АК-22/ПБ;

- Акт № 0.ЕЦ.0218.АК-22 прийому-передачі демонтованого обладнання і кабелю по об`єкту: Реконструкція. Робота за темою «Обладнання будівлі 7 ДПРЧ системою пожежної сигналізації. БМР.ПНР» від 28.12.2022 року;

- Акт № 0.ЕЦ.0219.АК-22 прийому-передачі обладнання від 29.12.2022 року;

- Акт № 0.ЕЦ.0231.АК-23 прийому-передачі обладнання від 27.01.2023 року;

- Акт № 0.ЕЦ.0002.АК-23/ПБ про приймання обладнання (системи) після приймальних випробувань по заходу шифр ОТПЗ: 3.2.3.78 «Обладнання автоматичною пожежною сигналізацією приміщень 7 ДПРЧ» від 31.01.2023 року з особливою думкою представників ДСНС України.

При цьому, відповідачем здійснено оплату вказаних робіт на суму в розмірі 606 000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача існуючу заборгованість в розмірі 1 411 473,42 грн та нараховую суму 3% річних в розмірі 15 558,82 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 53 235,27 грн.

Відповідача заперечуючи проти позову зазначив, що він опинився в умовах значного фінансового навантаження, а військова агресія російської федерації спричинила втрату багатьох виробничих потужностей, що призвело до скрутного становища. У відзиві відповідач також просив суд відстрочити виконання рішення терміном на 1 рік.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. (стаття 853 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано акт за формою КБ-2в та довідку за формою № КБ-3 на загальну суму 2 017 473,42 грн, про що містяться відповідні підписи та відтиски печаток товариств на зазначених вище документах.

Згідно п. 4.1. Договору Замовник здійснює оплату робіт за договором на підставі двосторонньо підписаних актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості виконаних робіт на рахунок підрядника протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами Актів (форма КБ-2в) та Довідки (форма КБ-3) при умові надання замовнику повного комплекту виконавчої документації.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановленими обставинами справи, відповідачем на виконання умов Договору здійснено лише часткову оплату виконаних позивачем робіт по Договору, а саме на суму 606 000,00 грн (з урахуванням того, що під час перебування справи в провадженні відповідачем здійснено оплату на суму в розмірі 162 000,00 грн в результаті чого позивачем зменшено позовні вимоги на вказану суму).

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищезазначене, Суд вважає, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт позивачем, що не заперечено належними доказами відповідачем, Суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог на суму в розмірі 1 411 473,42 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 15 558,82 грн суми 3% річних та 53 235,27 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно.

Однак, відповідачем заявлено до суду клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 в справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд виходить з того, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ДП «НАЕК «Енергоатом» належить до числа підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Дохід ДП «НАЕК «Енергоатом» в основному складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.

Загальновідомим є факт, що один з відокремлених підрозділів відповідача ДП «НАЕК «Енергоатом» - Запорізька атомна електрична станція з 04.03.2022 захоплений військовими силами Російської Федерації та до теперішнього часу перебуває в тимчасовій окупації.

З моменту окупації ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» працював в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях, а з 11.09.2022 повністю зупинений.

В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами ДП «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими Російської Федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» і знаходяться на окупованій території в м. Енергодар Запорізької області.

Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

Як стверджує відповідач, зазначені втрати виробничих потужностей негативно вплинули на його фінансовий стан.

За таких обставин, враховуючи втрату відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, внаслідок чого було розбалансованого його фінансовий стан, постійні ракетні атаки Російської Федерації на енергетичну інфраструктуру України, які впливають на роботу інших атомних електростанцій України, зважаючи на виконання відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку інших атомних електростанцій, беручи до уваги також відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку проведення взаєморозрахунків за поставлений товар, враховуючи обставини, які вказані відповідачем і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, суд, вважаючи дані обставини винятковими, дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 7 779,41 грн та інфляційні втрати в розмірі 26 617,64 грн.

Таке зменшення суд вважає оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 411 473,42 грн, суми 3% річних в розмірі 7 779,41 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 26 617,64 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 24 634,01 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Також, відповідачем подано клопотання про відстрочення виконання прийнятого у цій справі рішення тривалістю на 1 рік з моменту прийняття рішення у справі.

В обґрунтування цього клопотання відповідач зазначив про складний період воєнного стану та обставини фінансово-економічного становища товариства.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За частинами 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача та відстрочення виконання рішення в даній справі.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Системи Безпеки» (ідентифікаційний код 43193268, місцезнаходження: 04215, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, 26) суму боргу в розмірі 1 411 473,42 грн (один мільйон чотириста одинадцять тисяч чотириста сімдесят три гривни 42 копійки), суму 3% річних в розмірі 7 779,41 грн (сім тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 41 копійка), суму інфляційних втрат в розмірі 26 617,64 грн (двадцять шість тисяч шістсот сімнадцять гривень 64 копійки) та суму судового збору в розмірі 24 634,01 грн (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять чотири гривни 01 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 01.12.2023 року.

Суддя С. МОРОЗОВ