Рішення

від 22.11.2023 по справі 921/408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2023 року м. ТернопільСправа № 921/408/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авак", вул. Миколи Битинського, буд. 34-А, м. Вінниця, 21011

до відповідача Фізичної особи - підприємця Гуменюка Олега Віталійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 617 520, 00 грн

за участі представників

позивача: Арустамян А. Е. (поза межами приміщення суду)

відповідача: Бачинської Н. О. (в залі суду)

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи

06.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авак", далі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гуменюка Олега Віталійовича, далі - відповідач, про стягнення 617 520, 00 грн вартості втраченого вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.04.2023 між ним та відповідачем було укладено Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого останній зобов`язався здійснити перевезення міндобрив по маршруту: м. Кілія - смт. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область, проте до пункту розвантаження ФОП Гуменюк О. В., який одночасно був водієм автомобіля, вантаж не доставив. Щодо зазначеної події 01.05.2023, за зверненням позивача, в ЄДР зареєстровано кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. Посилаючись на приписи ст. 925 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вважає, що оскільки умовами Договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023 був встановлений пункт розвантаження товару та повна матеріальна відповідальність за збереження останнього, відповідач має відшкодувати позивачеві вартість вантажу в повному обсязі.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору поставки №ВL220211-2п від 11.02.2022; Специфікації №ВL220211-2п/18 від 26.04.2023, платіжних інструкцій №58 від 27.04.2023 на суму 557 760 грн, №53 від 26.04.2023 на суму 1 245 000, 00 грн; видаткової накладної №230429005 від 29.04.2023; Договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023; товарно-транспортних накладних №2855 від 29.04.2023, №2392 від 29.04.2023 та №2856 від 29.04.2023; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 12.06.2023 головуючим суддею для розгляду справи №921/408/23 визначено суддю Гирилу І. М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/408/23; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/408/23 підготовче засідання на 09:05 год. 12.07.2023; запропоновано учасникам справи подати/надіслати на адресу суду заяви по суті спору чи з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.06.2023 задоволено заяву ТзОВ "Авак" б/н від 29.06.2023 (вх. № 5575) про участь його повноважного представника - адвоката Арустамян А. Е. у підготовчому засіданні 12.07.2023 о 09:05 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.

Також ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.06.2023 задоволено сформовану в системі "Електронний суд" заяву представника ТзОВ "Авак" - адвоката Арустамян Анаїт Едвардівни б/н від 29.06.2023 (вх. № 5567 від 29.06.2023); внесено дані її РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 921/408/23 в підсистемі "Електронний суд" та надано доступ до електронної справи №921/408/23 в підсистемі "Електронний суд".

У підготовчому засіданні 12.07.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк на подання відзиву на позов до 24.07.2023, оголошено перерву до 11:30 год. 31.07.2023, про що судом постановлено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2023 задоволено заяву ТзОВ "Авак" б/н від 12.07.2023 (вх. № 5893) про участь його повноважного представника - адвоката Арустамян А. Е. у підготовчому засіданні 31.07.2023 о 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.

25.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 21.07.2023 (вх. №6167), згідно з яким останній у задоволенні позову просить відмовити. Стверджує, що Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023 погоджено з представником позивача у телефонному режимі. В подальшому, особа, яка представлялась працівником позивача, проводила переписку з приводу перевезення вантажу з порту м. Кілія Одеської області. В процесі листування та телефонних розмов вказаною особою було змінено попередньо обумовлене місце доставки вантажу. Як наслідок, поставку та вигрузку вантажу здійснено за іншою адресою, ніж та, яка була вказана у ТТН. Зауважує, що відомості про заволодіння невідомою особою 24, 8 т мінеральних добрив в порту м. Кілія Одеської області та здійснення його доставки до с. Хомутинці Хмільницького району Вінницької області, замість с. Бродецьке Козятинського району Вінницької області, відображені і у долученому до позову Витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12023020220000188 від 01.05.2023). Просить врахувати, що до кримінального провадження №12023020220000188 від 01.05.2023 приєднано заяву Гуменюка О. В. від 02.05.2023, подану до ЧЧ ВП №1 Хмільницького РВП. У вказаній заяві відповідач повідомляв, що 27.04.2023 він домовився із замовником про перевезення вантажу, замовником було змінено місце вигрузки вантажу на с. Хомутинці Хмільницького району Вінницької області. Після чого із Гуменюком О. В. проведено частковий розрахунок в готівковій формі, різниця мала надійти в безготівковій формі на розрахунковий рахунок. Однак цього не відбулось, у зв`язку із чим йому завдано матеріальної шкоди на суму 20 000, 00 грн.

Також відповідач звертає увагу на приписи ст. 22, 207, 638, 908, 909, 920, 929, 614, 924 ЦК України, ст. 218, 219, 314 ГК України, положення Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Закону України "Про електронну комерцію" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997. Стверджує, що наявний в матеріалах справи Договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023 не містить доказів того, що він був переданий факсимільним зв`язком та має силу оригіналу. Наведене, на переконання відповідача, позбавляє можливості стверджувати про погодження сторонами всіх істотних умов договору та його підписання повноважними представниками, оскільки відповідач фактично спілкувався з не уповноваженим представником ТОВ "Авак", а з особою, яка вводила його в оману.

На думку відповідача, долучені позивачем до позовної заяви документи (договір, видаткова накладна, специфікація, ТТН з іншими перевізниками) не дають жодної прив`язки до спірних правовідносин, які виникли між сторонами та не підтверджують обґрунтування позовних вимог. Стороною позивача не доведено факту завдання збитків саме на суму 617 520 грн. Зауважує, що в товарно-транспортній накладній №2855 від 29.04.2023 не зазначений ні стан вантажу, наданий для перевезення, ні його вартість, ні інші його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати вантаж.

Окрім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням б/н від 21.07.2023 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №12023020220000188 від 01.05.2023.

У підготовчому засідання 31.07.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін, суд на підставі положень до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11:00 год. 04.09.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 задоволено заяву ТзОВ "Авак" б/н від 31.07.2023 (вх. № 6333) про участь його повноважного представника - адвоката Арустамян А. Е. у підготовчому засіданні 04.09.2023 о 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача б/н від 21.07.2023 про зупинення провадження у справі № 921/408/23; закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/408/23 до судового розгляду по суті на 09:30 год. 20.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2023, зважаючи на неявку сторін та клопотання відповідача, суд відклав розгляд справи по суті на 14:00 год. 09.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2023 задоволено заяву ТзОВ "Авак" б/н від 25.09.2023 (вх. № 7724) про участь його повноважного представника - адвоката Арустамян А. Е. у підготовчому засіданні 09.10.2023 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 09.10.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представників позивача та відповідача та оголосив перерву до 14:30 год. 18.10.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Окрім того, в судовому засіданні 09.10.2023 оголошувалась перерва до 14:35 год. 09.10.2023, що відображено у протоколі судового засідання від 09.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.10.2023 задоволено заяву ТзОВ "Авак" б/н від 12.10.2023 (вх. № 8211) про участь його повноважного представника - адвоката Арустамян А. Е. у судовому засіданні 18.10.2023 о 14:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.

17.10.2023 відповідач надав суду пояснення б/н від 17.10.2023 (вх. №8341), відповідно до яких просив в задоволенні позову відмовити з викладених у вказаних поясненнях підстав.

У судовому засіданні 18.10.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін, суд зважаючи на заявлене представником позивача клопотання про необхідність ознайомитись із наданими відповідачем поясненнями, оголосив перерву до 15:30 год. 23.10.2023, зобов`язав відповідача направити на електронну адресу позивача та його представника надані суду 17.10.2023 пояснення. З даного приводу судом постановлено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.10.2023, до початку судового засідання, від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 22.10.2023, у яких останній виклав свою позицію з приводу пояснень відповідача б/н від 17.10.2023.

В судовому засіданні 23.10.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників позивача та відповідача, зважаючи на те, що: пояснення відповідача б/н від 17.10.2023, у яких останній навів свої доводи з приводу позовних вимог, подано поза межами встановленого судом строку для надання заяв по суті справи, після закриття підготовчого провадження, на стадії розгляд спору по суті; суд не надавав можливості відповідачу подати будь-які додаткові письмові пояснення в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України, враховуючи приписи ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишив без розгляду вказані вище пояснення відповідача; додаткові пояснення позивача б/н від 22.10.2023 повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України. Після оцінки судом вказаних вище пояснень та клопотань сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, перейшов до з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази та за клопотанням представника відповідача, з метою надання останньому можливості підготуватись до судових дебатів, оголосив перерву до 14:00 год. 06.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.11.2023 задоволено заяву ТзОВ "Авак" б/н від 02.11.2023 (вх. № 8825) про участь його повноважного представника - адвоката Арустамян А. Е. у судовому засіданні 06.11.2023 о 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.

06.11.2023 позивачем долучено до матеріалів справи заключне слово його представника б/н від 06.11.2023 (вх. №8909).

В судовому засіданні 06.11.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника позивача, суд, враховуючи неявку та клопотання представника відповідача, на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод продовжив строк розгляду справи № 921/408/23 на 15 днів та відклав судове засідання на 10:00 год. 22.11.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Відповідача про судове засідання 22.11.2023 повідомлено ухвалою від 06.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2023 задоволено заяву ТзОВ "Авак" б/н від 08.11.2023 (вх. № 9016) про участь його повноважного представника - адвоката Арустамян А. Е. у судовому засіданні 22.11.2023 о 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 22.11.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав заключне слово учасників справи, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази. Зокрема, вважає, що оскільки в укладеному між сторонами у справі Договорі-заявці про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023 чітко визначено адресу завантаження та розвантаження товару, обов`язок відповідача полягав у розвантаженні товару у визначеному у договорі-заявці місці. Посилання відповідача на отримання усних вказівок щодо зміни місця розвантаження, без внесення відповідних змін до Договору, на думку позивача, є безпідставними. Стверджує, що саме необачність відповідача, який допустив розвантаження товару за відмінною від вказаної у Договорі адресою, призвела до збитків позивача. Відтак, втрата товару мала місце з вини відповідача, у зв`язку із неналежним виконанням останнім зобов`язань щодо відвантаження товару за вказаною у Договорі адресою. Невиконання відповідачем умови договору про місце розвантаження, на переконання позивача, виключає твердження про неможливість запобігання або неможливість усунення недоліків, які потягли втрату вантажу. Щодо наведених відповідачем у відзиві на позов посилань на листування у мобільному додатку Viber, позивач вважає, що таке листування не є доказом у справі, оскільки з наданих скріншотів неможливо встановити авторів та їх повноваження. В обґрунтування зазначеного посилається, зокрема, на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21. Окрім того, позивач зауважив, що долученою до матеріалів справи видатковою накладною №230429005 від 29.04.2023 підтверджується факт виконання зобов`язань ТОВ "Белор Україна" щодо поставки позивачу конкретної партії товару. Відповідач не є учасником таких правовідносин, а сама видаткова накладна підтверджує належність товару позивачу на момент прийняття його відповідачем для перевезення. Також зазначив, що при розрахунку ціни позову ТОВ "Авак" взято до уваги визначену договором-заявкою та вказану у ТТН кількість вантажу, який відповідач отримав для перевезення, та визначену у видатковій накладній №230429005 від 29.04.2023 вартість однієї тонни товару з ПДВ. Разом із тим, представник позивача повідомив, що за наслідками розгляду даного спору, у встановлені процесуальним законодавством строки, ним буде подана заява про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката із долученням відповідних доказів.

Повноважний представник відповідача позов не визнає. В задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов. Стверджує, що, надаючи послуги з перевезення вантажу, відповідач вів постійні перемовини з працівником ТОВ "Авак". Саме особа, яка спілкувалась із Гуменюком О. В. погоджувала умови договору. При здійсненні перевезення відповідача було введено в оману, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про кримінальне провадження. Стверджує, що ФОП Гуменюк О. В. взяті на себе зобов`язання виконав, передав товар представнику позивача, однак той відмовився від підписання ТТН. Зауважує, що відповідно до чинного законодавство договір перевезення укладається в письмовій формі. Наявний в матеріалах справи Договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023 не містить доказів того, що він був переданий факсимільним зв`язком та має силу оригіналу. Вважає, що факт отримання товару ТзОВ "Авак" підтверджено долученою позивачем до матеріалів справи копією видаткової накладної №230429005 від 29.04.2023, яка є первинним документом, підписана повноважними представниками продавця та покупця за Договором поставки №ВL220211-2п від 11.02.2022. Просить врахувати, що товарно-транспортна накладна не є документом бухгалтерського обліку, остання не містить відомостей, які б дозволили ідентифікувати вантаж, його вартість. Звертає увагу на невиконання позивачем зобов`язань по оплаті за договором перевезення. Окрім того, категорично заперечує щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

11.02.2022 між ТзОВ "Авак", як Покупцем, з однієї сторони, та ТзОВ "Белор Україна", як Продавцем, з іншої сторони, укладено Договором поставки №ВL220211-2п, за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця мінеральні добрива (Товар), а Покупець - прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору та Специфікацій до нього.

Згідно з п. 1.2 Договору поставки найменування, кількість, ціна Товару, умови поставки відповідно до Інкотермс 2010, строк поставки Товару зазначається у Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною.

П. 2.2 Договору поставки сторони визначили, що поставка товару може здійснюватися партіями. Продавець в межах строку поставки самостійно визначає час поставки кожної партії товару.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки Товар вважається переданим Продавцем і прийняти Покупцем: за кількістю - відповідно до даних, зазначених у ТТН або залізничній накладній; за якістю - відповідно до сертифікату якості заводу-виробника або стандартних вимог (ГОСТ, ТУ) для відповідного товару.

В п. 2.5 Договору поставки сторони дійшли згоди, що вантажовідправником та вантажоодержувачем в документах (ТТН, залізнична накладна) можуть бути зазначені треті особи.

26.04.2023 між сторонами Договору поставки погоджена Специфікація №ВL220211-2п/18, згідно з якою ТзОВ "Белор Україна" зобов`язалось передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити Карбамід упаковки Біг-Бег в кількості 120, 00 тонн по ціні за одиницю - 20 750, 00 грн без ПДВ, на загальну суму 2 988 000, 00 грн з ПДВ. Місцем передачі та умови поставки Товару сторони визначили: ЕХW (самовивіз зі складу) Одеська область, м. Кілія, вул. Желєзнякова, 4. Умови оплати: 100% попередня оплата. Строк поставки товару: до 31.05.2023.

26.04.2023 та 27.04.2023 ТзОВ "Авак", на виконання взятих на себе зобов`язань, згідно з платіжними інструкціями №53 на суму 1 245 000, 00 грн та №58 на суму 557 760, 00 грн, перерахувало на рахунок ТзОВ "Белор Україна" грошові кошти ("попередню оплату за карбамід") в загальній сумі 1 802 760, 00 грн.

29.04.2023, на виконання умов Договору №ВL220211-2п від 11.02.2023 та Специфікації №ВL220211-2п/18 від 26.04.2023, ТзОВ "Белор Україна" на визначених у Специфікації умовах (ЕХW (самовивіз зі складу), згідно з видатковою накладною №230429005 від 29.04.2023, відвантажило ТзОВ "Авак" карбамід в кількості 72 тонни по ціні 20 750, 00 грн без ПДВ на загальну суму 1 792 800, 00 грн з ПДВ.

Позивач стверджує, що оскільки умовами Специфікації №ВL220211-2п/18 від 26.04.2023 погоджено умови поставки ЕХW (франко-склад вул. Желєзнякова, 4, м. Кілія, Одеська область) перевезення Товару в кількості 22,4 тонни карбаміду згідно з ТТН №2932 від 29.04.2023 та 24,8 тонн карбаміду згідно з ТТН №2856 від 29.04.2023 здійснено перевізником ФОП Альмашова М. Р.

Перевезення решти товару в кількості 24,8 тонн мав здійснити ФОП Гуменюк О. В. (відповідач у даній справі).

Так, 27.04.2023 між ФОП Гуменюком Олегом Віталійовичем, як Перевізником, з однієї сторони, та ТОВ "Авак", як Замовником, з другої сторони, укладено Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір).

За умовами вказаного правочину Перевізник зобов`язався надати Замовнику послугу з перевезення міндобрива в біг-бегах в кількості 24,8 тонн по маршруту: м. Кілія, Одеська область - смт. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область. Також сторони погодили, що: перевезення буде здійснювати водій ОСОБА_2 , водійське посвідчення НОМЕР_1 ; автомобіль DAF XF 105.460., ДНЗ НОМЕР_2 ; причеп KRONE НОМЕР_4, документи водія: ТТН; адреса і дата завантаження: 27-28 квітня 2023 р., Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова, б. 4; адреса і дата розвантаження: 29.04.2023, смт. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область; вартість послуг 20 000, 00 грн за 24,8 т без ПДВ згідно документів на поточний рахунок Перевізника.

Згідно з п. 2 Договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і аж до передачі вантажу Замовнику.

Перевізник зобов`язаний надати слідуючі документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт; договір-заявку (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору сторони погодили, що підписана та скріплена печаткою з обох сторін факсимільна копія Договору-заявки має юридичну силу та є основою для її виконання сторонами.

29.04.2023 в м. Кілія, вул. Желєзнякова, 4 ТОВ "Тек-Транс Груп "Форвард" за дорученням ТОВ "Белор Україна" завантажено автомобіль DAF XF 105.460., ДНЗ НОМЕР_2 , причеп KRONE НОМЕР_4, карбамідом в біг-бегах в кількості 24,8 тонн, про що складено товарно-транспорту накладну №2855 від 29.04.2023.

Зі змісту вказаної ТТН вбачається, що визначений у ній вантаж отримав водій/експедитор Гуменюк Олег Віталійович ; вантажоодержувачем є ТОВ "Авак"; пункт розвантаження: смт. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область.

Однак, як стверджує позивач, до визначеного у договорі-заявці про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.04.2023 та вказаного у товарно-транспортній накладній №2855 від 29.04.2023 пункту розвантаження: смт. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область, ФОП Гуменюк О. В. вантаж не доставив, на телефонні дзвінки за вказаним у договорі-заявці номером не відповідав.

01.05.2023 директор ТОВ "Авак" Бучок С. А. звернувся до чергової частини поліції №1 Хмільницького РВП із заявою, у якій повідомив, що невідома особа в період з 27.04.2023 по 30.04.2023, ввівши його та перевізника ФОП Гуменюка О. В. в оману, отримала 24,8 мінеральних добрив (карбаміду) в порту м. Кілія Одеської області та здійснила доставку вказаного добрива не в обумовлене місце - с. Бродецьке Козятинського району Вінницької області, а в с. Хомутинці Хмільницького району Вінницької області.

01.05.2023 Відділенням поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції відомості про вказану вище заяву директора ТОВ "Авак" внесено до ЄРДР та, відповідно, зареєстровано кримінальне провадження за №12023020220000188 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 ЦК України.

Поряд із цим, зважаючи на передбачену п. 2 Договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 27.04.2023 повну матеріальну відповідальність перевізника за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і аж до передачі вантажу Замовнику, невиконання перевізником зобов`язань щодо доставки вантажу у визначений Договором-заявкою від 27.04.2023 та вказаний у ТТН №2855 від 29.04.2023 пункт розвантаження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу на суму 617 520, 00 грн. Спір у справі стосується стягнення збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 27.04.2023.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.. 509 ЦК України).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч. 1-2 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України).

Ч. 4 ст. 306 ГК України визначено, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГК України, ч. 1 ст. 929, ч. 1 ст. 930 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Ч. 2 ст. 316 ГК України передбачено, що договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Таким чином, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного регулюються Закону України "Про транспорно-експедиторську діяльність" № 1955-IV від 01.07.2004, з наступними змінами (далі - Закон № 1955-IV).

Ч. 2 ст. 2 Закону № 1955-IV визначено, що положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Учасниками транспортно-експедиторської діяльності є зокрема клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

Ст. 9 Закону № 1955-IV передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору (для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України); вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Ст. 11 Закону № 1955-IV передбачений обов`язок експедитора надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Ст. 12 Закону № 1955-IV встановлено обов`язок клієнта по сплаті експедитору належної плати та відшкодуванню документально підтверджених витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

П. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

П. 11. 2, 11.4, 13.1 Правил передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (п. 14.4 Правил).

Відповідно до положень ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 610, 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 1-2 ст. 924 ЦК України).

Ст. 14 Закону № 1955-IV передбачено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

П. 16.1-16.3 Правил передбачено, що перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на Перевізника обов`язково треба пред`явити йому претензію. Під час перевезень вантажів автомобільним транспортом право на пред`явлення Перевізнику претензій мають: а) вантажовідправник або вантажоодержувач - у разі втрати вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної з підписом водія (експедитора Перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення або е-ТТН; б) вантажоодержувач - у разі недостачі, зіпсуття або ушкодження вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної із відповідними записами або відповідного акта, якщо такий акт складався, або у разі подання е-ТТН з відповідними записами та/або акта в електронній формі. Претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред`являються Перевізнику, з яким укладено Договір на перевезення.

Поряд із цим, ч. 1 ст. 315 ГК України, ч. 1 ст. 925 ЦК України вказують на можливість пред`явлення перевізнику претензії до пред`явлення позову.

Окрім того, у рішенні за № 15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) Конституційний Суд України зазначив, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

При цьому Конституційний Суд роз`яснив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Таким чином, недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб`єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання. Сторона, що постраждала, може завжди звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов`язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором.

Ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 20.02.2018 у справі № 910/14398/16).

У постанові від 17.05.2018 у справі №907/603/17 Верховний Суд зазначав, що ст. 624 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом (постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №924/887/20, від 26.03.2018 у справі №910/5040/17, постанова Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі №6-2086ЦС15, на яку посилається скаржник).

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання потрібно тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам. Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанова Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №903/846/19, від 21.02.2020 у справі №907/746/17, на яку посилається скаржник).

У постанові від 11.06.2019 у справі №907/603/17 Верховний Суд також вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

У постанові від 05.10.2022 у справі №904/7906821 Верховний Суд вказав, що тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на самого перевізника.

Таким чином, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема ТТН за №2855, що 29.04.2023 у пункті навантаження, що знаходиться за адресою: вул. Желєзнякова, 4, м. Кілія, Одеська область, ТОВ "Тек-Транс Груп "Форвард", за дорученням ТОВ "Белор Україна", в автомобіль DAF XF 105.460., ДНЗ НОМЕР_2 ; причіп KRONE ДНЗ ВО2169XF, перевізник та водій ОСОБА_2 (водійське посвідчення НОМЕР_1 ) було завантажено Товар - карбамід в кількості 24, 8 тонн, з метою його подальшого перевезення вантажоодержувачу - ТОВ "Авак", пункт розвантаження: смт. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область.

Слід зазначити, що наявні у товарно-транспортній накладній за №2855 від 29.04.2023 відомості про: марку і номер автомобіля, причіпа, водія, замовника, назву та кількість вантажу, адреси/пункти його завантаження та розвантаження відповідають відомостям, зазначеним у Договорі-заявці про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 27.04.2023.

Факт отримання ФОП Гуменюком О. М. зазначеного у товарно-транспортній накладній за №2855 від 29.04.2023 вантажу (карбаміду) в кількості 24,8 тонн за адресою навантаження: вул. Желєзнякова, 4 м. Кілія, Одеська область, для замовника - ТОВ "Авак", пункт розвантаження: смт. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область, відповідачем не заперечено.

Наявні на товарно-транспортній накладній за №2855 від 29.04.2023 підписи відповідальної особи вантажовідправника (ТОВ "Тек-Транс Груп "Форвард") та водія/експедитора (Гуменюка О. В.) свідчать про прийняття вказаного вантажу відповідачем до перевезення без будь-яких зауважень та заперечень. Докази пред`явлення перевізником претензій щодо кількості чи типу вантажу або відмови від його прийняття у матеріалах справи відсутні.

Однак, доказів доставки ФОП Гуменюком О. В. вантажу за погодженою сторонами адресою матеріали справи не містять.

Судом встановлено та зазначено вище, що 01.05.2023 Відділенням поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції за заявою директора ТОВ "Авак", у якій останній повідомляв про те, що невідома особа в період з 27.04.2023 по 30.04.2023, ввівши його та перевізника ФОП Гуменюка О. В. в оману, отримала 24,8 мінеральних добрив (карбамід) в порту м. Кілія Одеської області та здійснила доставку вказаного добрива не в обумовлене місце - с. Бродецьке Козятинського району Вінницької області, а в с. Хомутинці Хмільницького району Вінницької області, та, відповідно, заволоділа вантажем, в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за №12023020220000188 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Станом на день проведення даного судового засідання відомості про хід та результат вказаного провадження у суду відсутні. В судовому засіданні 09.10.2023 представник позивача повідомив, що на даний час особу, яка незаконно заволоділа вантажем, не встановлено.

Разом із тим, п. 2 Договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг б/н від 27.04.2023 сторони передбачили, що Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і аж до передачі вантажу Замовнику.

Відповідач, як фактичний перевізник та особа, відповідальна за збереження вантажу, його втрату чи нестачу, відсутність своєї вини у недоставці вантажу за вказаною у Договорі та ТТН адресою розвантаження вантажу не довів, як і не довів, що винними у втраті вантажу є інші особи.

За даних обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме ФОП Гоменюк О. В. є особою, зобов`язаною відшкодувати збитки за втрату належного позивачу майна у розмірі його вартості.

У матеріалах справи наявна видаткова накладна №230429005 від 29.04.2023, яка свідчить про поставку ТОВ "Белор Україна" позивачу у даній справі карбаміду в кількості 72 т на загальну суму 1 792 800 грн на умовах (ЕХW (самовивіз зі складу), ціна за 1 т без ПДВ 20 750 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції за №53 від 26.04.2023 та №58 від 27.04.2023, які підтверджують факт перерахування ТОВ "Авак" на рахунок ТОВ "Белор Україна" попередньої оплати за карбамід на загальну суму 1 802 760 грн з ПДВ.

Як вже зазначалось вище, відповідач здійснював перевезення карбаміду в кількості 24, 8 тонн. Відповідно заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума - 617 520, 00 грн є вартістю втраченого відповідачем вантажу (24,8*20750+20% ПДВ).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 617 520 грн вартості втраченого відповідачем вантажу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про неукладеність договору від 27.04.2023, то останні спростовуються встановленими вище обставинами та дослідженими судом доказами, зокрема, тим, що сторони приступили до його виконання, що відповідачем, як перевізником, вантаж був прийнятий до перевезення.

Твердження відповідача про відсутність у товарно-транспортній накладній за №2855 від 29.04.2023 ціни вантажу, та, відповідно, невідповідність вказаного документа вимогам законодавства, суд вважає безпідставними, оскільки згідно з ч. 2 ст. 11 Правил ціна вантажу не є обов`язковим реквізитом товарно-транспортних накладних, на перевезення яких така накладна оформлюється. Поряд із цим, судом встановлено та зазначено вище, що при складанні товарно-транспортної накладної за №2855 від 29.04.2023 дотримано вимог чинного законодавства та, відповідна, остання містить усю необхідну інформацію.

Посилання відповідача на відсутність його вини у недоставці вантажу позивачу, враховуючи наявність вказаного вище кримінального провадження, на думку суду, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження 12023020220000188 та талон-повідомлення єдиного обліку №1857 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію свідчать лише про факт звернення позивача та відповідача до правоохоронних органів, однак не можуть бути підтвердженням факту відсутності вини відповідача у недоставці вантажу за визначеною у договорі та ТТН адресою розвантаження чи вчинення таких дій поза волею перевізника.

При цьому суд зауважує, що чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачена можливість захисту матеріальних інтересів відповідача у разі встановлення особи, яка незаконно заволоділа майном (ст. 61 КПК України - цивільний позивач у кримінальному провадженні).

Щодо посилань відповідача на листування у мобільному додатку «Viber», суд відзначає таке.

У постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

У постанові від 28.06.2022 у справі № 922/1280/21 Касаційний господарський суд зазначив, що підприємством надано до матеріалів справи роздруківку з його електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатка «Viber» як доказ на підтвердження замовлення відповідачем в`язальної машини діаметром 13 дюймів. Надана підприємством роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатка не є належними доказами замовлення товариством товару, оскільки відсутні докази підписання цього листа електронним цифровим підписом товариства. При цьому відсутність електронного цифрового підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації. За умовами укладеного сторонами договору погоджено чітку форму, в якій має відбуватись замовлення покупцем виробничого обладнання, а саме письмову форму шляхом підписання специфікації до договору, а не будь-яке листування.

Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що долучені відповідачем до відзиву на позов скріншоти листування з мобільного додатка «Viber» не є належними доказами у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, суд керується висновками Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні в

исновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гуменюка Олега Віталійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авак", вул. Миколи Битинського, буд. 34-А, м. Вінниця, 21011, ідентифікаційний код 23058501, 617 520 грн 00 коп. вартості втраченого вантажу та 9 262 грн 80 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.12.2023

Суддя І.М. Гирила