Рішення

від 22.11.2023 по справі 922/1025/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023м. ХарківСправа № 922/1025/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ: 14360570) до 1) Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ:22661506), 2) Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

20.03.2023 Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича та Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича та Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №22661506-КД-1 від 16.12.2021 у загальному розмірі 558 786,12 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 250 000,00 грн.; заборгованість за процентами 58 786,12 грн.; заборгованість в порядку регресу 250 000,00 грн. Також позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх обов`язків щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором №22661506-КД-1 від 16.12.2021.

Згідно з ч.6 ст.176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вимог ч.6 ст.176 ГПК України 22.03.2023 судом було надіслано запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської обл. з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно інформації, наданої т.в.о. начальника відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Харківської обл., зареєстрованим місцем проживання фізичної особи ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч.8 ст.176 ГПК України).

Згідно відповіді №14872 від 04.04.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.04.2023 прийнято позовну заяву (вх.№1025/23 від 20.03.2023) Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича та Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1025/23. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на03.05.2023. Відповідачам, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.05.2023 підготовче засідання відкладено на 05.07.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 та 16.08.2023 відкладено підготовче засідання на 16.08.2023 та 04.10.2023 відповідно.

Так, ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.04.2023, про відкладення підготовчого засідання від 03.05.2023 та ухвали-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 05.07.2023 та 16.08.2023 було направлено на адреси відповідачів - Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича ( АДРЕСА_1 ) та Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Проте, згідно Актів відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Харківської області від 05.04.2023, 03.05.2023, 05.07.2023 та 16.08.2023 про неможливість відправки кореспонденції, вищевказану судову кореспонденцію по справі №922/1025/23, яка адресована: ОСОБА_1 та Фермерському господарству Вінниченка Олександра Павловича не відправлено у зв`язку з призупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України - до поштового відділення 62740.

З огляду на зазначене, Господарським судом Харківської області 06.04.2023 на сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича та Фізичної особи ОСОБА_1 у справі №922/1025/23 як відповідачів упідготовче засідання. Зазначено, що згідно статті 165 ГПК України, відповідачам встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Однак, відповідачі явку своїх представників в підготовче засідання не забезпечили, про причину неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали.

17.08.2023 на електронну скриньку суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№22007 від 17.08.2023), в якому остання просила зобов`язати Міністерства соціальної політики України надати відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо відповідача - ОСОБА_1 , в тому числі дані про фактичне місце проживання на дату звернення, адреса за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції та номер телефону. Клопотання обґрунтовано необхідністю дотримання процесуальних прав відповідача-2 та інформування його про розгляд даної справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 клопотання (вх.№22007 від 17.08.2023) представника Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про зобов`язання надати відомості задоволено. Витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 . У разі встановлення факту перебування фізичної особи ОСОБА_1 на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, витребувано у Міністерства соціальної політики України наступні відомості: дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.

Заступником Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Міністерства соціальної політики України листом (вх.№25267 від 18.09.2023) повідомлено суд про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, а також надано суду фактичну адресу проживання відповідача 2 та його номер телефону (а.с.146 т.1).

19.09.2023 секретарем судового засідання телефонограмою повідомлено ОСОБА_1 про те, що ухвалою суду від 19.09.2023 у справі №922/1025/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича та Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відкладено підготовче засідання на 04 жовтня 2023 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2023 та 18.10.2023 відкладено підготовче засідання на 18.10.2023 та 08.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.11.2023. Роз`яснено учасникам справи про наслідки неявки в судове засідання учасників справи відповідно до статті 202 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 22.11.2023 не з`явилась, проте 22.11.2023 через кабінет Електронного Суду звернулась із клопотанням (вх.№32046 від 22.11.2023) про розгляд справи за її відсутності, а також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання 22.11.2023 не забезпечили, про причину неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Згідно вимог частини 1 статті 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Великої Британії).

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, враховуючи призупинення Акціонерним товариством Укрпошта приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, а також необхідність належного повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.1 ст.195 ГПК України.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.11.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (гарант) та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (бенефіціар) було укладено договір про наданій державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі Договір гарантії), відповідно до п. 2 1. якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п.5.1. Договору гарантії у разі настання гарантійною випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п.5.5. Договору гаранти гарант на підставі вимог, отриманих ви бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ (сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно із п.6.1. Договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (втому члені, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п.6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

-застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з мстою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п.6.2.1.Договору гарантії);

-здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п.6.2.2.Договору гарантії).

Пунктом 6.8. Договору гарантії на суму простроченої заборгованості перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Згідно із п.6.9. Договору гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.

16.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (банк) та Фермерським господарством Вінниченка Олександра Павловича (позичальник) було укладено кредитний договір №22661506-КД-1 (надалі - Кредитний договір) (а.с.19-25 т.1).

Розділом А Кредитного договору визначено істотні умови кредитування.

Відповідно до п.А.1. Кредитного договору вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія.

Згідно п.А.2. Кредитного договору ліміт цього договору становить 500 000,00 грн. на поповнення обігових коштів.

Термін повернення кредиту 01.09.2024 (п.А.3.Кредитного договору).

Рахунки для обслуговування кредиту визначені в п.А.4. Кредитного договору.

Відповідно до п.А.5. Кредитного договору зобов`язання позичальника забезпечується договором поруки 322661506-ДП-1/1 від 16.12.2021.

За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,31% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.А.6.Кредитного договору).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 17,31% річних. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору та дати початку нарахувань підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п.А.6. цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п.А.6. цього договору та дати початку її нарахування (п.А.6.1.Кредитного договору).

Сторони узгодили, що по закінченню кожних 12 місяців з дня укладання цього договору розмір процентів за користування кредитом, що зазначений в п.п.А.6, А.6.1, А.7 цього договору, може бути переглянуто за ініціативи однієї із сторін, про що сторони укладають договори про внесення змін до цього договору (п.А.6.2.Кредитного договору).

у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,62% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом (п.А.7.Кредитного договору).

Згідно з п.А.8. Кредитного договору, проценти встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п.7.3. цього договору. у випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2. цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

Згідно п.2.2. Кредитного договору позичальник зобов`язується, зокрема, використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2., 4.3 цього договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.16., 2.3.2. Договору.

Відповідно до п.2.3.2. Договору при настанні подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк на свій розсуд має право, зокрема, згідно із ст.651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомлення дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова за цим договором не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2., 2.2.3., 2.2.16., 2.3.2., 2.4.1. цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п.А.6., А.6.1. цього договору.

У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (п.4.1.Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань (п.6.2.Кредитного договору).

Кредитний договір було підписано уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с.25 т.1).

В той же день, між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (банк) та Фермерським господарством Вінниченка Олександра Павловича (позичальник), враховуючи, що позичальник відповідає критеріям Порядку на отримання фінансової державної підтримки, було укладено додаткову угоду №1 від 16.12.2021 до кредитного договору №22661506-КД-1 від 16.12.2021 (надалі - Додаткова угода) (а.с.26-27 т.1), відповідно до підпункту а пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п.2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:

Індекс UIRD (3 місяці) + 7%;

але не більше Індекс UIRD (12 місяці) + 6% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п.2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п.2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3. 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою; розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частішою цієї Додаткової угоди.

Згідно п.2.10 Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3. Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п.2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п.2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Також сторони погодили Графік платежів (Додаток №1 до Додаткової угоди до Кредитного договору), згідно якого відповідач у строк 01.05.2022, 01.09.2022, 01.05.2023, 01.09.2023, 01.05.2024 та 01.09.2024 повинен був погашати суму кредиту та суму страхового платежу у розмірі визначеному графіком (а.с.28 т.1).

Додаткова угода та Графік платежів підписано уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с.29 т.1).

Водночас, 16.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №22661506-ДП-1/1 (надалі - Договір поруки) (а.с.30-34 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича (боржник) за з Кредитним договором №22661506-КД-1 від 16.12.2021, невідновлювальної кредитної лінії на суму 500 000,00 грн. з терміном дії до 01.09.2024.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитними договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку припинення боржника та/або зміни боржника в зобов`язанні/зобов`язаннях за Кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов`язання/зобов`язань боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов`язань за Кредитним договором. Поркучитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання Кредитного договору за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку із чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за Кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами Кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні (п.1.2.Договору поруки).

Згідно п.1.3 Договору поруки поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5.Договору поруки).

У випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого п.1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими особами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п.2.1.2.Кредитного договору).

Відповідно до п.2.4.1. Договору поруки, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимоги згідно п.п.2.1.2. п.2.1. цього договору.

Як свідчать матеріали справи, співвласник ОСОБА_2 надала згоду на укладання поручителем Договору поруки (а.с.33 т.1).

Договір поруки підписано уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с.34 т.1).

17.12.2021 на поточний рахунок відповідача-1 банком було перераховано кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку НОМЕР_2 та платіжним дорученням №DN167B01IR від 17.12.2021 (а.с.52-53 т.1).

Однак, як стверджує позивач, відповідач-1 припинив здійснювати щомісячні платежі, передбачені Графіком платежів.

06.12.2022 позивачем було надіслано на електронну скриньку Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича повідомлення про розірвання договору №22661506-КД-1 з вимогою до 04.01.2023 здійснити погашення заборгованості у повному розмірі (а.с.45--46 т.1).

09.01.2023 позивачем було надіслано до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ УКРЕКСІМБАНК (агента) вимогу на сплату за гарантією №104 на суму 250 000,00 грн. (а.с.49-51 т.1).

10.01.2023 позивачем було надіслано на електронну скриньку Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича повідомлення про надсилання вимоги гаранту №104 від 06.11.2023 (а.с.47-48 т.1).

Як вбачається з банківської виписки, 03.02.2023 Міністерством фінансів України було перераховано банку грошові кошти у зв`язку з настанням гарантійного випадку у розмірі 250 000,00 грн. (а.с.52 т.1).

Як стверджує позивач,з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивач за Кредитним договором станом становить 308 786.12 грн., з яки 250 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 58 786,12 грн. заборгованості за процентами. Заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом становить 250 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 16.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (банк) та Фермерським господарством Вінниченка Олександра Павловича (позичальник) було укладено кредитний договір №22661506-КД-1, відповідно до умов якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 500 000,00 грн. на поповнення обігових коштів не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

Термін повернення кредиту 01.09.2024 (п.А.3.Кредитного договору).

В той же день, між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (банк) та Фермерським господарством Вінниченка Олександра Павловича (позичальник), враховуючи, що позичальник відповідає критеріям Порядку на отримання фінансової державної підтримки, було укладено додаткову угоду №1 від 16.12.2021 до кредитного договору №22661506-КД-1 від 16.12.2021, відповідно до підпункту а пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою передбачено п.2.1. Додаткової угоди.

Відповідно до п.2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3. 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою; розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Також сторони погодили Графік платежів (Додаток №1 до Додаткової угоди до Кредитного договору), згідно якого відповідач у строк 01.05.2022, 01.09.2022, 01.05.2023, 01.09.2023, 01.05.2024 та 01.09.2024 повинен був погашати суму кредиту та суму страхового платежу у розмірі визначеному графіком.

Проаналізувавши умови вказаного Кредитного договору судом встановлено, що сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог статей 205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та статей 179, 180 Господарського кодексу України, він вважається укладеним.

Таким чином, укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші платежі передбачені Договором.

Разом з цим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1(§ 1. Позика ) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особових рахунках підтверджується факт користування 1-м відповідачем кредитними коштами наданими позивачем за Кредитним договором.

Проте доказів погашення 1-м відповідачем суми тіла кредиту та процентів за користування кредитом згідно спірного Кредитного договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п.2.3.2. Договору при настанні подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк на свій розсуд має право, зокрема, згідно із ст.651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомлення дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова за цим договором не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.12.2022 позивачем було надіслано на електронну скриньку Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича повідомлення про розірвання договору №22661506-КД-1 з вимогою до 04.01.2023 здійснити погашення заборгованості у повному розмірі.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За приписами статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як уже було встановлено судом, 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (гарант) та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (бенефіціар) було укладено договір про наданій державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269, відповідно до п. 2 1. якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п.5.1. Договору гарантії у разі настання гарантійною випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п.5.5. Договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих ви бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ (сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

09.01.2023 позивачем було надіслано до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ УКРЕКСІМБАНК (агента) вимогу на сплату за гарантією №104 на суму 250 000,00 грн.

10.01.2023 позивачем було надіслано на електронну скриньку Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича повідомлення про надсилання вимоги гаранту №104 від 06.11.2023.

Частиною 1 статті 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

03.02.2023 Міністерством фінансів України було перераховано банку грошові кошти у зв`язку з настанням гарантійного випадку у розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

З огляду на зазначене, враховуючи, що зобов`язання відповідача було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

Згідно з ч.1 ст.569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Пунктом 2.13. Додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п.2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Згідно з ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення 250 000, 00 грн. заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.

Разом з цим, частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як було встановлено судом, 16.12.2021 в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №22661506-КД-1 від 16.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №22661506-ДП-1/1.

Сторони згідно п.1.5. Договору поруки погодили, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Частиною 1 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. 1 ст.554 ЦК України).

В частині 4 статті 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Проте доказів погашення 2-м відповідачем суми тіла кредиту та процентів за користування кредитом згідно спірного Кредитного договору матеріали справи не містять.

Згідно вимог ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що відповідач-1 підписуючи Кредитний договір, а відповідач-2 - Договір поруки, зобов`язались сплачувати основну заборгованість зі сплати кредиту та процентів, передбачених Кредитним договором, оскільки у вказаних договорах чітко передбачено умови та правила надання кредиту.

Відтак, відповідачам були зрозумілі та доведені до їх відома умови відповідного Кредитного договору.

Таким чином відповідач-1, уклавши Кредитний договір, та відповідач-2, уклавши Договір поруки з позивачем, добровільно стали стороною вказаних договорів, а відтак на відповідних умовах зобов`язані нести всі ризики пов`язані з порушенням власних зобов`язань.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідачі не надали суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, а в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов висновку про те, що відповідачами належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно Кредитного договору та Договору поруки, укладеного в якості забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитом, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачами умов Кредитного договору, а також невиконання 2-м відповідачем умов Договору поруки щодо погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів солідарно у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товаристваКомерційний Банк "ПриватБанк" до Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича та Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства Вінниченка Олександра Павловича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ:22661506) та Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором №22661506-КД-1 від 16.12.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.; заборгованість за процентами у розмірі 58786 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 12 коп.; заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 381 (вісім тисяч триста вісімдесят одна) грн. 79 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "04" грудня 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко