Ухвала

від 05.12.2023 по справі 926/5236/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

п р о в і д м о в у у в и д а ч і с у д о в о г о н а к а з у

м. Чернівці

05 грудня 2023 року Справа № 926/5236/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., розглянувши

заяву стягувача: Управління комунальної власності Чернівецької міської ради

до боржника: Державної установи "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України"

про видачу судового наказу про стягнення неустойки в сумі 14271,40 грн

В С Т А Н О В И В:

Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Державної установи "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" неустойки в сумі 14271,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 року заяву про видачу судового наказу передано на розгляд судді Швець М.В.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Як визначено у ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 5 частини 2 ст.150 ГПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та Державною установою "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" було укладено договір оренди нерухомого майна № 16 від 31.01.2013 року по вул. Героїв Майдану, 60 загальною площею 364,15 кв.м, термін дії якого закінчився 31.10.2021 року. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.07.2023 року (справа № 926/1439/23) про стягнення з ДУ «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» неустойки в сумі 60678,45 грн за період з 01.11.2021 р по 31.03.2023 р., та звільнення орендованого приміщення за договором оренди нерухомого майна від 31.01.2013 р. № 16 по вул. Героїв Майдану, 60, загальною площею 364,15 кв.м, позов Управління комунальної власності Чернівецької міської ради задоволено частково. Стягнуто на користь Управління комунальної власності неустойку в сумі 60678,45 грн. В частині вимог про звільнення приміщення провадження у справі було закрито. Рішення суду набрало законної сили 03.08.2023 року.

Приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 60 повернуто Орендодавцю та Балансоутримувачу 01.06.2023 року згідно з актом повернення майна.

Таким чином, позивач просить стягнути неустойку за період з 01.04.2023 року по 31.05.2023 року в розмірі 14271,40 грн, тобто після припинення договору оренди нерухомого майна, що не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Отже, суд дійшов висновку, що у стягувача наявні правові підстави для нарахування боржнику неустойки за неповернення орендованого майна після припинення дії договору оренди нерухомого майна, однак виключає можливість стягнення судом даної неустойки саме в порядку наказного провадження.

Крім того, суд зазначає, що стягувач просить стягнути з боржника (орендаря) заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, виникла на підставі положень законодавства та договору (якій припинив дію).

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021р. у справі № 910/11131/19 та від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/4512/20.

Відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

З урахуванням наведеного, такі вимоги заявника не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження, оскільки під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Згідно з ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву про видачу судового наказу подано з порушеннями вимог статті 150 ГПК України; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 ГПК України).

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 150, п. 1, 3 ч. 1 ст. 152, ст. 153, 154, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради у видачі судового наказу про стягнення з Державної установи "Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" неустойки в сумі 14271,40 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254 256 Господарського процесуального кодексу України. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.В. Швець