Постанова

від 28.11.2023 по справі 906/1081/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 906/1081/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Колос І.Б., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Сучасні технології» (далі - ТОВ «БК Сучасні технології», позивач) - Ліпська-Романченко Г.Д. (адвокатка),

відповідача - Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, відповідач, скаржник) - Захарко Н.В. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (головуючий - суддя Гудак А.В., судді: Мельник О.В., Олексюк Г.Є.)

у справі №906/1081/22

за позовом ТОВ «БК Сучасні технології»

до Департаменту,

про стягнення 1 278 654,18 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 278 654,18 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ «БК Сучасні технології» звернулося до суду з позовом, який мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених на проведення будівельних робіт.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.07.2023 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 07.07.2023 та ухвалено нове рішенням, яким позовні вимоги ТОВ «БК Сучасні технології» задоволено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати її та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі №924/70/18, від 03.12.2019 у справі №909/574/18, від 11.10.2018 у справі №916/446/16, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 01.10.2019 у справі №908/2109/18, від 04.12.2018 у справі №910/4103/18, від 25.05.2021 у справі №906/764/20, від 31.05.2022 у справі №916/693/21;

4.2. з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стосовно строків повідомлення підрядником замовника про готовність до передання робіт та їх прийняття, виконаних за договором будівельного підряду, враховуючи припинення договору внаслідок односторонньої відмови замовника на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України;

4.3. скаржник також зазначає, що підставою для подачі касаційної скарги є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України щодо оскарження судового рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 ГПК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзив від ТОВ «БК Сучасні технології» до Суду не надходив.

5.2. Департамент 22.11.2023 надіслав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги.

5.3. Від ТОВ «БК Сучасні технології» до Суду 28.11.2023 надійшли додаткові пояснення у справі.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Департаментом (замовник) та ТОВ «БК Сучасні технології» (підрядник) 28.12.2018 укладено договір підряду №108 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати, відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації, будівельні роботи за об`єктом: Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по вул. Каштанова, 4а у с. Гришківці Бердичівського району, Житомирської області будівництво (ДК 021:2015 (СРV) - 45210000-2 Будівництво будівель) (далі - роботи) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів з питань будівництва, технічної документації та умов договору, і здати замовнику закінчені роботи у встановлений договором строк, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх (пункт 1.1. договору).

6.2. Договір укладено за результатами проведення відкритих торгів (пункт 1.2. договору).

6.3. Об`єкт будівництва: Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по вул. Каштанова, 4а у с. Гришківці Бердичівського району, Житомирської області будівництво (ДК 021:2015 (СРV) - 45210000-2 Будівництво будівель). Адреса розташування об`єкта: вул. Каштанова, 4а у с. Гришківці Бердичівського району, Житомирської області (пункти 1.3., 1.4. договору).

6.4. Склад та обсяги робіт визначені кошторисною документацією (пункт 1.5. договору).

6.5. Підрядник зобов`язується виконати роботи, згідно з календарного графіку виконання та функціонування робіт, який є невід`ємною частиною договору (пункт 1.9. договору).

6.6. Підрядник має право на дострокове виконання робіт за письмовим погодженням із замовником (пункт 1.10. договору).

6.7. Умовами пункту 2.5 договору сторони погодили, що ціна договору становить 6405000,00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) 1067 500,00 грн. Обсяг фінансування в 2018 році становить 3116891,00 грн.

6.8. Пунктом 8.2. договору початок виконання робіт: з моменту отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт. Закінчення робіт згідно з календарним графіком виконання та фінансування робіт.

6.9. Сторони погодили, що з метою забезпечення контролю за відповідністю робіт, матеріальних ресурсів установленим вимогам, замовник здійснює технічний нагляд та контроль за виконання робіт відповідно до пункту 1 статті 849 Цивільного кодексу України (пункт 9.4. договору).

6.10. Замовник забезпечує здійснення технічного нагляду за відповідністю якості, обсягів виконаних робіт проекту, кошторису, будівельним нормам і правилам. Замовник призначає відповідальну особу, яка вправі в будь-який час перевіряти хід і якість будівельно-монтажних робіт, а також якість використовуваних матеріалів, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську діяльність підрядника (пункт 9.6. договору).

6.11. Видатки на виконання робіт за рахунок державних коштів здійснюються у порядку, визначеному законодавством. Оплату виконаних робіт замовник проводить поетапно, по мірі надходжень з бюджету цільових коштів на оплату видатків для виконання будівельних робіт в сумі, що не перевищує розмір фактичного надходження коштів з бюджету. Замовник бере на себе бюджетні фінансові зобов`язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень бюджету (пункти 10.1.-10.4. договору).

6.12. Оплата за виконані роботи здійснюється в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок замовника на підставі актів виконаних робіт №КБ-2в, №КБ-3. Оплата виконаних робіт проводиться у разі наявності фінансування та в межах бюджетних асигнувань (пункти 10.4., 10.6. договору).

6.13. Замовник зобов`язаний здійснювати постійний своєчасний технічний нагляд за виконанням робіт протягом усього періоду будівництва об`єкта в порядку, встановленому законодавством, і своєчасно повідомляти підрядника про виявлені порушення та недоліки (пункт 11.1.1. договору).

6.14. Підрядник має право одержувати оплату за виконані обсяги робіт в розмірах і у строки передбачені договором (пункт 11.4.3. договору).

6.15. Пунктом 12.2. договору сторони погодили, що після одержання повідомлення підрядника про готовність об`єкта до здачі замовник зобов`язаний розпочати їх приймання протягом 3 (трьох) робочих днів.

6.16. 3давання-приймания виконаних робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом форми №КБ-2в та довідкою №КБ-3 (пункт 12.3. договору).

6.17. У разі виявлення в процесі приймання виконаних робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він, у визначений замовником строк, зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до здачі виконаних робіт (пункт 12.4. договору).

6.18. До договірної документації, крім договору та загальних умов, входять додатки, додаткові угоди до договору, тендерна документація, тендерна пропозиція підрядника, проектна документація, кошториси, інші договірні документи тощо (пункт 17.1. договору).

6.19. Строки виконання робіт (будівництва об`єкта) встановлюються договором і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід`ємною частиною договору є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором (пункт 18.1. договору).

6.20. Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати обов`язки відповідно до договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2019, але у всякому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 18.2.).

6.21. Договір припиняється в односторонньому порядку за ініціативою замовника у разі невиконання підрядником календарного графіку виконання робіт, умов Договору та у випадках, передбачених даним договором. Підрядник бере на себе ризик неодержання повідомлення замовника про розірвання припинення договору, якщо повідомлення відправлено підряднику замовником рекомендованим листом через засоби поштового зв`язку України за фактичною адресою, зазначеною в договорі. В такому випадку Договір вважається розірваним на 10-й день після відправлення рекомендованого листа замовником підряднику (пункт 18.4. договору).

6.22. Розділом 14 договору визначено відповідальність сторін за порушення зобов`язань за договором та порядок урегулювання спорів.

6.23. Додатковою угодою №1 від 06.05.2019 сторони узгодили, що договір діє до 31 грудня 2019 року, але у всякому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

6.24. Додатковою угодою №2 від 11.06.2019 внесені зміни до пункту 2.5. договору з урахуванням надходження бюджетних асигнувань у 2019 році та визначено ціну договору 6405 000,00 грн. Обсяг фінансування в 2018 році становить 2 971 306,80 грн. Обсяг фінансування в 2019 році становить 3433693,20 грн.

6.25. Додатковою угодою № 4 до договору підряду № 108 від 28.12.2018 - 31.12.2019 внесені зміни до:

- пункт 18.2. договору в частині строку дії договору до 31.12.2020 та до пункту 2.5. договору,

- пункт 2.5. договору в частині обсягів фінансування на 2019 рік,

- додатку 2 "Календарний графік виконання та фінансування робіт", який викладено в новій редакції та додано до згаданої угоди.

6.26. Сторонами підписаний календарний графік виконання робіт та фінансування за об`єктом, згідно з яким у 2018 році виконані та оплачені роботи становлять 2971306,80 грн.; в 2019 році 1240665,00 грн. Залишок робіт на 2020 рік (після надходження коштів) вказано в сумі 2193028,20 грн.

6.27. Листом від 04.03.2020 № 0103 позивачем відповідно до пунктів 9.4 та 9.6 договору, були направлені акти виконаних робіт за 1-й квартал 2020 року інженеру технічного нагляду Молодико І.В. для підписання, здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва об`єкта Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по вулиці Каштанова, 4-а, с. Гришківці Бердичівського району Житомирської області.

6.28. Отримання 04.03.2020 інженером технічного нагляду Молодико І.В. вказаного листа з додатками підтверджується відміткою про отримання на вказаному листі Молодико І.В. на самому листі.

6.29. Листом від 03.03.2020 №01.3-813 Департамент, з посиланням на частину 4 статті 849 ЦК України, повідомив позивача про відмову від договору підряду №108 від 28.12.2018 в односторонньому порядку. Цей лист надіслано 03.03.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на фактичну адресу позивача: м. Житомир, вул. Чехова 1, оф.10, яка співпадає із юридичною адресою позивача, зазначеною у ЄДРПОУ та у договорі підряду №108 від 28.12.2018, однак лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

6.30. Листом від 12.05.2020 №01.3-1616 відповідач повідомив позивача, що листом від 03.03.2020 №01.3-813 він відмовився від договору підряду №108 від 28.12.2018 на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України та вимагав повернути будівельний майданчик, всю дозвільну документацію, закуплені та невикористані матеріали (конструкції, вироби та устаткування). Пропонував узгодити дату виїзду на будівельний майданчик для підписання актів приймання-передачі. Зазначений лист повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

6.31. ТОВ «БК Сучасні технології» 21.08.2020 направлено відповідачу лист від 20.08.2020 за вих. №01/08 у якому просило Департамент повернути йому підписані Довідки форми КБ-№3 та Акти приймання виконаних будівельних робіт (1 примірник) та провести розрахунок по ним.

6.32. Додатком до вказаного листа, зокрема, є довідка про вартість виконаних робіт та витрат (КБ-3) 2 екз. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за 2020 р. (КБ-2в) 2 екз. за договором підряду №108 від 28.12.2018.

6.33. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу для підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3). Суд розцінив подані позивачем докази неналежними та не прийняв їх до уваги, оскільки у поданих до суду копій опису вкладення, поштової накладної №1001425701550 та фіскального чеку відсутній номер відправлення на описі вкладення та нечітко зображений штамп пошти з датою відправлення.

6.34. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неможливості достеменного встановлення факту виконання робіт, їх обсягу та загальної вартості з огляду на відсутність в матеріалах справи відповідних доказів. Суд визнав, що надані позивачем докази не можуть вважатися належними та допустимими доказами виконання будівельних робіт за договором, оскільки в актах не зазначено період виконання будівельних робіт, вони підписані позивачем в односторонньому порядку та не узгоджені з відповідачем. Інших доказів, підтверджуючих виконання будівельних робіт в 2020 році, позивач не подав.

6.35. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надсилання вказаного листа з додатками відповідачу підтверджується наданими позивачем описом цінного листа на якому наявний відбиток календарного штемпеля органу поштового зв`язку - 21.08.2020 та поштовою накладною №1001425701550 від 21.08.2020.

6.36. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що за результатами виконаних робіт в період І квартал (січень-березень) 2020 року ТОВ «БК Сучасні технології» виконало будівельні роботи та понесло витрати за договором №108 від 28.12.2018 на загальну суму 1 278 654,18 грн, які не були оплачені.

6.37. Відповідач, в свою чергу, жодних оплат за виконані позивачем будівельні роботи не провів.

6.38. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги, дійшов висновку про те, що відповідач як замовник, який на порушення норм статті 882 ЦК України та Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), тому не звільняється від обов`язку оплатити роботи. Обов`язок замовника виплатити підряднику плату за виконану частину роботи встановлено відповідно до частини четвертої статті 849 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення витрат на проведення будівельних робіт за спірним об`єктом ґрунтуються на нормах чинного законодавства і підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідачем не спростовані в порядку статей 74,76-79 ГПК України.

6.39. Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в на суму 1243553,88 грн та на суму 35 100,30 грн підписані інженером технічного нагляду Молодико І.В. та засвідчені його печаткою, що відповідає умовам пункту 9.6 договору підряду та підстав для відмови у підписанні не містять.

6.40. При цьому, колегія суддів встановила, що повноваження Молодико І.В. на здійснення технічного нагляду підтверджуються Договором №ТН108 на здійснення технічного нагляду від 01.07.2019 укладеного Департаментом (замовник) та фізичною особою-підприємцем Молодико І.В.(виконавець).

6.41. Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що лист позивача №0103 від 02.03.2020, адресований інженеру технічного нагляду Молодико І.В., по суті був направлений з метою виконання умов договору підряду №108 від 28.12.2018 та перевірки відповідальною особою відповідача обсягів виконаних будівельних робіт, дотримання при їх виконанні проектних рішень, норм, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил.

6.42. Такими чином, колегія суддів дійшла висновку, що така обставина свідчить про обізнаність відповідача про отримання 04.03.2020 актів виконаних робіт за І квартал 2020, адже інженер технічного нагляду Молодико І.В. є уповноваженою особою відповідача.

6.43. Також суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-79 ГПК України направлення відповідачу 21.08.2020 листа №01/08 від 20.08.2020 для підписання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) за договором підряду №108 від 28.12.2018 за 2020 рік.

6.44. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що на дату односторонньої відмови від договору, оскільки остання відбулася, як вказує відповідач з наведених ним у відзиві на позов підстав, відповідач не був позбавлений можливості зазначити всі визначені ним підстави, а також інші причини непідписання у надісланих йому позивачем актах форми №КБ-2в та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форма КБ-3, після чого повернути такі примірники позивачу. Обов`язок замовника прийняти виконані роботи та підписати акти визначений як умовами договору, так і нормами статей 853, 882 ЦК України. Таким чином, замовник/відповідач ухилився від прийняття виконаних робіт та підписання актів.

6.45. При цьому суд апеляційної інстанції додатково наголосив, що оскільки відповідач, на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України, без зазначення жодних причин ухилився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), що в свою чергу є підставою для покладення на нього обов`язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором, тому розмір понесених витрат на виконані робіт, які відображено в акті форми №КБ-2в та довідці №КБ-3 за січень-березень 2020 року, не потребують додаткового доказування.

6.46. Колегія суддів не прийняла до уваги Звіт на обстеження будівель і споруд на відповідність проектно-кошторисній документації об`єкту: Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по вул.Каштанова, 4-а у с.Гришківці, Бердичівського району, Житомирської області, на який посилався відповідач, оскільки цей Звіт не є експертним висновком, спеціаліст не попереджений про кримінальну відповідальність та головне стосується робіт, виконаних у 2018-2019 році, а роботи виконані у 2020 році в ньому не досліджувалися, тому звіт не стосується предмета спору.

6.47. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідач не довів, що об`єктивно був позбавлений можливості обстежити спірний об`єкт та визначити, які роботи вже виконані позивачем станом на дату відмови від договору та до часу укладання договору з іншим підрядником ТОВ «Забудовник».

6.48. Досліджуючи позовні вимоги щодо стягнення боргу за виконані роботи, зважаючи на заперечення відповідача щодо обставин виконання робіт за 2020 рік з підстав існування відмови відповідача від укладеного договору відповідно до частини четвертої статті 849 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду виходила з такого.

6.49. Листом №01.3-813 від 03.03.2020 відповідач повідомив позивача про відмову від договору посилаючись на частину четверту статті 849 ЦК України.

6.50. Листом від 12.05.2020 №01.3-1616 відповідач повідомив позивача, що листом від 03.03.2020 р. №01.3-813 він відмовився від договору підряду №108 від 28.12.2018 на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України та вимагав повернути будівельний майданчик, всю дозвільну документацію, закуплені та невикористані матеріали (конструкції, вироби та устаткування). Пропонував узгодити дату виїзду на будівельний майданчик для підписання актів приймання-передачі.

6.51. Колегія суддів зазначила, що зі змісту вказаних листів вбачається, що вони стосуються не обсягу та вартості робіт, а ґрунтуються виключно на тому, що відповідач реалізував право на відмову від договору підряду. З огляду на те, що така відмова є підставою для виникнення у замовника обов`язку виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності обґрунтованих заперечень з боку замовника щодо виконаних підрядних робіт та їх вартість.

6.52. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач як замовник, який на порушення норм статті 882 ЦК України та загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), тому не звільняється від обов`язку оплатити роботи.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №906/1081/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі №906/1081/22 за касаційною скаргою ТОВ «БК Сучасні технології» на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.11.2023 № 29.2-02/3239 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відрядженням судді Бенедисюка І.М.

7.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 для розгляду справи №906/1081/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Колос І.Б., Міщенка І.С.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, зі змісту пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

8.7. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.8. Отже, в контексті пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.9. Правового висновку, означеного в пункті 4.2. цієї постанови, немає.

8.10. Що ж до визначення подібних правовідносин як за пунктом 1, так і за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.11. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.12. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.13. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.14. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.16. Скаржником вказано низку постанов Верховного Суду (дивись пункт 4.1 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку відповідача, не були враховані судом апеляційної інстанції.

8.17. Так, предметом позову, у справі яка переглядається, є стягнення витрат за виконання підрядником будівельних робіт. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у матеріалах справи доказів надіслання/передачі замовникові акта форми №КБ-2в та довідки №КБ-3; порушення відповідачем, як замовником, норм статті 882 ЦК України та загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що полягало у безпідставній (невмотивованій) відмови від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких).

8.18. У справі ж №924/70/18 (постанова Верховного Суду від 27.12.2019), на яку посилається скаржник, підставою для відмови у задоволенні позову підрядника про стягнення заборгованості за виконані роботи слугувало недоведення позивачем виконання ним робіт, відсутність доказів надіслання/передачі замовникові акта здачі-прийняття виконаних робіт та недоведення виконання ряду послідовних юридично значущих дій, передбачених договором, що мали передувати початку виконання робіт. Залишаючи без змін судові рішення, Верховний Суд у постанові від 27.12.2019 погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позову.

8.19. У справі №909/574/18 підставою для відмови у задоволенні позову підрядника про стягнення заборгованості за виконані роботи була, зокрема, відсутність у матеріалах справи передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства первинних документів - актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які б підтверджували факт виконання спірних робіт та, відповідно давали підстави для висновку про наявність заборгованості відповідача за договором підряду. Наявні у справі акти виконаних робіт визнані апеляційним судом неналежними доказами, тобто такими, що не дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі (виконання робіт за договором у заявленому обсязі). Верховний Суд у постанові від 03.12.2019, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, погодився з висновкам цього суду.

8.20. У справі №916/446/16 (постанова Верховного Суду від 11.10.2018) підставою для відмови у задоволенні позову підрядника про стягнення заборгованості за роботи слугувало проведення у справі комплексної будівельно-технічної судової експертизи, якою встановлено істотне завищення вартості робіт. Верховний Суд у постанові від 11.10.2018 погодився з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог підрядника. Верховний Суд зазначив, що надаючи належну правову оцінку зазначеному висновку судового експерта в їх сукупності з іншими доказами у справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що за договором підряду позивачем фактично було виконано будівельні роботи у сумі 767731,45 грн при наявній оплаті відповідачем на рахунок підрядника 1043000 грн, а вартість завищення обсягу робіт у акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року становить 425267,64 грн.

8.21. У справі №905/411/17 підставою для відмови у задоволенні позову субпідрядника про стягнення заборгованості за роботи була, зокрема відсутність у матеріалах справи доказів надсилання позивачем на адресу відповідача повідомлення про закінчення робіт за договором та актів виконаних робі, а також недоведеність належними доказами обставин виконання позивачем робіт на спірній ділянці автомобільної дороги на виконання умов договору. Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 погодився з висновкам апеляційного суду та зазначив, що скаржником не доведено, що замовник (відповідач) відмовився від підписання акта, оскільки відмова є свідомою дією небажання прийняти оглянуті роботи, втім встановлені у цій справі обставини свідчать про неповідомлення позивачем відповідача як про закінчення виконання робіт, так і про готовність їх до передачі замовнику

8.22. У справі №908/2109/18 підставою для відмови у задоволенні позову підрядника про стягнення заборгованості за виконані роботи слугувало, зокрема, відсутність доказів направлення відповідачу для підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3). Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні в матеріалах справи копії акту № 2м приймання виконаних будівельних робіт за 2018 рік (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 7з (форма № КБ-3), акту № ОР-2М приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), дефектні акти (форма № 8) не містять зазначення періоду виконання позивачем будівельних робіт та не підписані керівником відповідача. Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій та враховуючи не доведення позивачем факт виконання будівельних робіт у спірний період, Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості.

8.23. У справі № 910/4103/18 (постанова від 04.12.2018) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи, виходив з того, що закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язання. При цьому Верховний Суд зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення та постанову судами не було перевірено факту виконання або невиконання підрядником будівельних робіт за договором в об`ємах, передбачених договором та актами, як підстави для виникнення у відповідача обов`язку з оплати таких робіт. Крім того, Верховний Суд зазначив, що суди також не звернули уваги на ту обставину, що відповідачем факт виконання підрядником робіт не заперечувався, однак, виходячи з аналізу матеріалів справи, неодноразово зверталась увага на якість, невідповідність обсягу фактично виконаних робіт тим обсягам, які були відображені в актах, наданих підрядником, якщо їх оцінювати як окремі документи, що підтверджують виконання окремих будівельних робіт.

8.24. У справі №916/693/21(постанова від 31.05.2022) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи, та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, дійшов висновку, що оцінка судами у цій справі відмови замовника від прийняття робіт за договором та підписання актів виконаних робіт як невмотивованої без повного та всебічного дослідження доказів та заперечень замовника щодо виконання підрядником всього обсягу робіт, є передчасною. За встановлених обставин у справі відмову замовника від підписання актів необхідно також оцінювати відповідно до її змісту та підстав, а не лише щодо невідповідності форми (процедури) такої відмови. Також Верховний Суд зазначив про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, зокрема зазначав, що роботи виконані підрядником належним чином, він негайно пред`явив їх замовнику шляхом надіслання відповідних актів, а замовник не надав належних та допустимих доказів на спростування факту виконання спірних робіт, тому відмова від прийняття робіт та підписання актів є неправомірною. Проте судом не зазначено, на підставі яких доказів суд дійшов висновку про виконання робіт "належним чином" та в повному обсязі на заявлену вартість.

8.25. Верховний Суд зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

8.26. За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги колегією суддів встановлено, що постанови Верховного Суду у справах №№ 924/70/18, 909/574/18, 916/446/16, 905/411/17, 908/2109/18, 910/4103/18, 916/693/21, на висновки щодо застосування норм права, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, були прийняті хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в цій справі (виникли на підставі договору підряду), але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

8.27. За таких обставин, зазначені справи не є релевантними, а тому Верховним Судом до уваги не приймаються.

8.28. Водночас колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №906/764/20 за позовом підрядника до замовника про стягнення боргу за договором підряду на підставі актів, які були підписані лише підрядником, в якій було встановлено обставини відмови замовника від договору, зазначив, що "суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення боргу як оплати за виконані роботи, послався на акти виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-2в і КБ-3, які були підписані лише підрядником, тобто беззаперечно та в односторонньому порядку прийняв визначену підрядником вартість виконаних ним робіт, без встановлення того, чи відповідає вартість робіт, яка вказана в актах, фактично виконаній роботі. При цьому у разі необхідності суд не був позбавлений права призначити відповідну судову експертизу для вирішення питання щодо вартості виконаних підрядником робіт, враховуючи, що відповідно до частини 4 статті 849 ЦК України право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду кореспондується з обов`язком виплатити підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору". Верховний Суд скасував оскаржуване судове рішення та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.29. З обставини справи №906/764/20, на яку послався скаржник, вбачається, що спірні правовідносини з цією справою (№906/1081/22) є подібними в частині правового регулювання та предмету доказування.

8.30. У контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

8.31. Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

8.32. Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору підряду від 28.12.2018 №108, які регулюються параграфами 1-3 глави 61 ЦК України, главою 33 ГК України та Законом України «Про публічні закупівлі». Предметом позову є стягнення витрат за виконання підрядником будівельних робіт. Підставою позову визначено положення частини четвертої статті 849 ЦК України.

8.33. Відповідно до положень статей 317, 318 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 837, 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

8.34. За частинами першою-четвертою статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

8.35. Частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником (пункт 46 постанови Верховного Суду у справі № 910/16684/19 від 27.10.2021; пункт 83 постанови Верховного Суду у справі № 904/7804/16 від 25.02.2021).

8.36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, замовник в односторонньому порядку відмовився від договору на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України.

8.37. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша статті 853 ЦК України).

8.38. Згідно зі статтею 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

8.39. Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що правова позиція щодо застосування судами положень частини четвертої статті 882 ЦК України є послідовною та сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18 та інших. Цей висновок полягає в тому, що «передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором».

8.40. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

8.41. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

8.42. Таких висновків також дотрималася об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.

8.43. Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як замовник, який на порушення норм статті 882 ЦК України та загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявив про їх недоліки (за наявності таких), а тому він не звільняється від обов`язку оплатити роботи. Обов`язок замовника виплатити підряднику плату за виконану частину роботи встановлено відповідно до частини четвертої статті 849 ЦК України. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач довів надсилання ним акту форми №КБ-2в та довідки №КБ-3 відповідачу.

8.44. Суд апеляційної інстанції додатково наголосив, що у такому випадку розмір понесених витрат за виконані робіт, які відображено в акті форми №КБ-2в та довідці №КБ-3 за січень-березень 2020 року, не потребують додаткового доказування.

8.45. Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними та ухваленими за неповного встановлення обстави справи, з огляду на таке.

8.46. Як убачається зі змісту позовної заяви, правовою підставою позову ТОВ «БК Сучасні технології» визначило положення частини четвертої статті 849 ЦК України, яка визначає право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплату підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

8.47. Так, стягуючи з відповідача витрати, понесені на проведення будівельних робіт за об`єктом: Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по вул. Каштановій, 4а у с. Гришківці Бердичівського району Житомирської області за 2020 рік в сумі 1 278 654,18 грн, суд апеляційної інстанції не встановив факт наявності/відсутності реального виконання робіт ТОВ «БК Сучасні технології» за договором, не з`ясував та не встановив, які саме витрати понесені позивачем за виконану частину роботи та яка сума є відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору, а також належним чином не перевірив виконання сторонами пунктів 12.2, 12.3 договору, що кореспондується з положеннями статті 882 та частиною четвертою статті 879 ЦК України, зокрема чи надсилались позивачу акт форми №КБ-2в та довідка №КБ-3 у порядку визначеному умовами договору, тобто на виконання положень статті 882 ЦК України.

8.48. Також, пославшись лише на акти виконаних будівельних робіт примірної форми КБ-2в і КБ-3, які були підписані лише підрядником, суд апеляційної інстанції беззаперечно та в односторонньому порядку прийняв визначену підрядником вартість виконаних ним робіт, не встановивши при цьому, чи дійсно відповідає вказана вартість робіт, фактично виконаній роботі. При цьому у разі необхідності суд не був позбавлений права призначити відповідну судову експертизу для вирішення питання щодо вартості виконаних підрядником робіт.

8.49. Також зазначивши, що відповідач не довів, що об`єктивно був позбавлений можливості обстежити спірний об`єкт та визначити, які роботи вже виконані позивачем станом на дату відмови від договору та до часу укладання договору з іншим підрядником ТОВ «Забудовник», суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки наданим Департаментом до відзиву на позовну заяву доказам, зокрема таким як, лист від 12.05.2020 №01.3-1616 на адресу ТОВ «БК Сучасні технології» з вимогою про повернення будівельного майданчика, всієї дозвільної документації, закуплених та невикористаних матеріалів (конструкції, вироби та устаткування); лист від 09.07.2020 № 01.3-2443 на адресу Управління Служби безпеки України в Житомирській області; лист від 30.07.2020 №01.3-2708 на адресу Головного управління Національної поліції в Житомирській області Національної поліції України.

8.50. Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

8.51. Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.52. Стаття 77 ГПК України визначає, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.53. Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

8.54. Верховний Суд відзначає, що чинний ГПК України не містить таке поняття як «достатність» доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування «вірогідність доказів».

8.55. Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.56. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.57. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.58. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого исокого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

8.59. Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.59.1. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.59.2. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.60. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

8.60.1. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

8.60.2. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

8.61. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.62. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

8.63. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

8.64. Отже, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не проаналізував аргументи обох сторін, не дослідив усіх наданих учасниками справи доказів та не надав їм належну правову оцінку.

8.65. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обґрунтовуючи мотиви свого рішення лише наявністю безпідставної (невмотивованої) відмови відповідача від прийняття робіт за відсутності заявлених вимог про їх можливі недоліки, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою характер та зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання; не встановив факт наявності/відсутності реального виконання робіт ТОВ «БК Сучасні технології» за договором та виникнення права на вимогу щодо оплати вартості цих робіт; не з`ясував чи відповідає вказана вартість робіт фактично виконаній роботі; не встановив розмір витрат, понесених позивачем за виконану частину роботи та розмір збитків, завданих розірванням договору, а також не надав належної правової оцінки умовам договору підряду та усім поданим сторонами доказам, у зв`язку з чим повно та всебічно не встановив на підставі всіх доказів обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

8.66. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

8.65. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

8.66. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про порушення окреслених вище норм права апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови є частково обґрунтованими.

8.67. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.68. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження, враховуючи вказані вище міркування.

8.68.1. Втім, підстав для закриття касаційного провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, немає з огляду на мотиви, наведені в цій постанові.

8.69. Верховний Суд частково приймає до уваги подані Департаментом додаткові пояснення до касаційної скарги. Водночас, подані ТОВ «БК Сучасні технології» додаткові пояснення відхиляє.

8.70. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.71. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.72. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на доводи касаційної скарги та характер спірних правовідносин.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Департаменту задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №906/1081/23 скасувати.

3. Справу №906/1081/23 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Колос

Суддя І. Міщенко