Рішення

від 04.12.2023 по справі 120/12632/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 грудня 2023 р. Справа № 120/12632/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Рожищенський сирзавод" (вул. Полковника Ганжі, 2, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600)

до:Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021)

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Рожищенський сирзавод" (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.07.2023 року № ПШ 000271 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем 11.07.2023 року прийнято постанову №ПШ000271 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. На переконання позивача така постанова прийнята без урахування всі обставин, що мають значення для правильного вирішення справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зокрема позивач вказує, що ним не надавалися послуги з перевезення вантажів чи пасажирів, водночас перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб. З огляду на викладене, позивач вважає постанову відповідача від 11.07.2023 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.09.2023 року за вх.№53271/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Так, відповідач вказує, що позивачем допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: на момент проведення перевірки у водія були відсутні необхідні документи (контрольна книжка водія або копії графіку змінності водіїв), у зв`язку з чим й винесено оскаржувану постанову. Відповідач зауважує, що згідно Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що затверджений наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Водночас, приписи вказаного Положення не поширюються на перевезення пасажирів та/чи вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Однак, як наголошує відповідач, позивач не підпадає під дане виключення, та вважається автомобільним перевізником, який здійснював перевезення вантажу, використовуючи найману працю водіїв. Згідно п. 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортними засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіку змінності водіїв. Оскільки у водія транспортного засобу, щодо якого здійснювалась перевірка, були відсутні вищевказані документи, відповідачем 11.07.2023 року прийнято постанову №ПШ000271 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. Враховуючи наведене відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

12.09.2023 року за вх.№54964/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Так, позивач вказує, що порядок облаштування транспортного засобу тахографом перебачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів. В той же час, у позивача відсутній вид економічної діяльності «перевезення вантажів», а відтак, відсутні і підстави для застосування до нього штрафу адже ним не надавались і він не користувався послугами з перевезення вантажу. Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не зазначено час та місце вчинення правопорушення, а також не конкретизовано за яке порушення його притягнуто до відповідальності.

18.09.2023 року за вх.№56275/23 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Щодо форми та змісту постанови від 11.07.2023 року відповідач зауважує, що бланк постанови викладений згідно Додатку 5 Порядку №1567 в редакції постанови КМУ від 02.02.2022 року №79.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

13.06.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області на 235 км а/д М-06 Київ-Чоп, Житомирська обл. проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб ТАТА LPT 1116, д.н.з. НОМЕР_1 , що використовується позивачем на праві оренди.

За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами складено акт №АР006196 від 13.06.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Так, під час перевірки встановлено, що транспортний засіб не обладнаний діючим та повіреним контрольним пристроєм тахографом, чим порушено вимоги Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року, у тому числі виявлено порушення відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів без наявності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 вказаного закону, а саме без індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності водіїв.

11.07.2023 року відповідачем, у відповідності до положень Порядку № 1567, проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту №АР006196 від 13.06.2023 року.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак на розгляд не з`явився.

За наслідками проведеного розгляду справи, відповідачем винесено постанову від 11.07.2023 року №ПШ 000271 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) (назва Постанови в редакції Постанови КМУ № 79 від 02.02.2022).

П. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Приписами п. 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 17-22 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог ст. 1 Закону №2344-III внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Суд звертає увагу на те, що термін "внутрішні перевезення" не обмежується лише перевезеннями, які здійснюють автомобільні перевізники на комерційній основі в розумінні Закону №2344-ІІІ. Поняття "внутрішні перевезення" за визначенням, передбаченим ст.1 Закону №2344-ІІІ, визначає, зокрема, те, що це є перевезення вантажів між населеними пунктами держави за власний кошт.

Ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Одночасно, суд звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що під час перевірки транспортного засобу ТАТА LPT 1116, д.н.з. НОМЕР_1 , що використовується позивачем на праві оренди, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: у водія була відсутня індивідуальна контрольна книжка або копія графіку змінності водіїв.

Відтак, позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів без наявності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 вказаного закону.

Позивач заперечує проти застосування до нього адміністративного-господарського штрафу та наголошує, що перевезення вантажу здійснювалось ним для власних потреб.

В контексті наведеного суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 18 розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Зі змісту наведених норм слідує, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.

Суд зауважує, що визначення юридичної чи фізичної особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж, в тому числі і для власних потреб.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що на позивача, як на автомобільного перевізника, поширюються вимоги законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно ст. 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Так, наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого (далі Положення №340).

П. 1.2., 1.3, 1.4 визначено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

- фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

- під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

- транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

- сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

- закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

- транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Аналізуючи випадки, на які не поширюється дія Положення №340, суд констатує, що спірний випадок до таких виключень не відноситься.

Крім того, з наведеного слідує, що автомобільний перевізник незалежно від того, чи здійснює перевезення за плату чи власний вантаж, має дотримуватись вимог щодо обліку та фіксації робочого часу та відпочинку.

П. 6.1 Положення №340 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію маса транспортного засобу, щодо якого здійснювалась перевірка, становить 11, 5 тонн.

Тобто такий транспортний засіб повинен бути обладнаний тахографом. Однак вказаний пристрій в транспортному засобі ТАТА LPT 1116, д.н.з. НОМЕР_1 відсутній.

Відповідно до п. 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

На момент проведення перевірки у водія була відсутня як індивідуальна контрольна книжка, так і графік змінності водіїв, жодних пояснень стосовно відсутності зазначених документів водієм не надано, що власне і підтверджується актом №АР006196 від 13.06.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книжки або графіку змінності водіїв, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн.

Стосовно тверджень позивача про те, що оскаржуваній постанові не зазначено час та місце вчинення правопорушення, а також не конкретизовано за яке порушення його притягнуто до відповідальності, суд зазначає, що зміст порушення чітко розкритий і описаний в акті перевірки від 13.06.2023 року і достеменно відомий позивачу. Крім того, незазначення в постанові вищевказаних даних не є підставою для її скасування.

За таких обставин, враховуючи та оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, суд доходить висновку, що спірна постанова від 11.07.2023 року №ПШ 000271 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є правомірною та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання її протиправною та скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.07.1997 року №363, Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 року №340, та ст. 2, 9, 77, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Рожищенський сирзавод" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови 11.07.2023 року №ПШ 000271 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рожищенський сирзавод" (вул. Полковника Ганжі, 2, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 00444694)

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 04.12.2023 року.

СуддяМаслоід Олена Степанівна