Рішення

від 04.12.2023 по справі 300/2260/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. справа № 300/2260/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дена Метал Україна»

до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дена Метал Україна (надалі, також позивач, ТОВ Дена Метал Україна) 26.04.2023 звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо організації та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та оформлення результатів перевірки;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 17.04.2023 №002968/0705.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено протиправні дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки поза межами періодів, які зазначені в наказі. Також платник податків у позові зазначає, що наведені в акті перевірки висновки ГУ ДПС в Івано-Франківській області не обґрунтовуються жодними належними доказами, а самі по собі результати перевірки не можуть чітко і об`єктивно виявити та підтвердити факт порушення вимог законодавства. Крім того, за результатами інвентаризації нестачі не встановлено, що також не заперечується відповідачем. Звертає увагу, що контролюючому органу були надані всі первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліках, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, а також регістри бухгалтерського обліку в межах предмету перевірки. Такі документи повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Натомість вважає вимоги контролюючого органу про надання документів, які не належать до первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» безпідставними. Така позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 10.06.2019 у справі №804/5840/16. Також звертає увагу, що всі податкові накладні, що відображено у складі податкового кредиту належним чином зареєстровані в ЄРПН. Жодних доказів про безпідставність формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість акт перевірки не містить. Позивач вважає що ним правомірно, з дотриманням вимог ПК України, сформовано показники податкового кредиту з ПДВ, що відображено в декларації з ПДВ та Додатку 5, Додатку 2 та Додатку 3 з деталізацією індивідуальних податкових номерів постачальників, періоду (місяць та рік), суми податку на додану вартість за податковими накладними, які належним чином зареєстровані в ЄРПН та відповідно показники Додатку 4. Окрім того, звертає увагу, що жодних претензій до операцій з експорту готової продукції, для виробництва якої використано ТМЦ, у контролюючого органу під час проведення перевірки не виникало, що відповідно доводить наявність змін в структурі активів, зобов`язань, власному капіталі, оскільки наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною. З цих підстав просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо організації та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, а також просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2023 №002968/0705.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків (том 2, а.с. 15-17).

У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто, тому ухвалою від 09.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України) (том 2, а.с. 21-22).

Пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у відповідача весь обсяг зібраних доказів за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення від 17.04.2023 за №002968/0705.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано судом 24.05.2023 (том 2, а.с. 27-40). Так, у відзиві представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог ТОВ Дена Метал Україна. На підтвердження своєї позиції зазначив, що перевірка позивача проведена на підставі наказу від 15.02.2023 №287-п щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року з врахуванням періодів декларування від`ємного значення, за результатами якої складено акт перевірки №1828/09-19-07-05/32882217 від 20.03.2023. Так, перевірці підлягали показники, за рахунок яких була сформована позивачем декларація за грудень 2022 року, тобто періоди, показники яких формували показники поданої декларації. Тобто, наказом від 15.02.2023 №287-п чітко визначено предмет та обсяги перевірки. Разом з цим, представник відповідача вказав на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, згідно якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, а лише підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. В спірному випадку наказ на проведення перевірки було реалізовано, за результатами перевірки прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення. Таким чином просить відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог про протиправність дій відповідача щодо проведення та оформлення документальної позапланової виїзної перевірки. Щодо нарахування податкових зобов`язань за грудень 2022 року на суму 434237 грн за товарами, які призначені для використання в неоподатковуваних (звільнених) від оподаткування операціях, суми ПДВ за якими під час їх придбання були віднесені до складу податкового кредиту, то відповідач вказав таке. У ході перевірки встановлено, що підприємством списано матеріалів у виробництво на суму 2171183,35 грн згідно накладних, які складені в кінці кожного місяця. ТОВ Дена Метал Україна за даними бухгалтерського облік, даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 «Готова продукція» за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 оприбутковано готової продукції на суму 7169259,50 грн, та реалізовано 3947854,50 грн. Оприбуткування готової продукції з виробництва оформлено відомостями прийняття на склад готової продукції із зазначенням дати, номеру, найменування виду готової продукції (крісло, корзина, поличка, решітка, бетономішалка, держак, вісь та інше), одиниці виміру, кількість. В накладних на передачу матеріалів у виробництво цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції та кількості виготовленої готової продукції з такої сировини та матеріалів, які складені за кожний звітний період (місяць), - не підтверджені жодним первинним документом, повністю відсутні документи щодо внутрішнього переміщення таких активів на склад та відпуск зі складу у виробництво. З метою достовірності відображення у бухгалтерському та податковому обліку використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, ГУ ДПС в Івано-Франківській області було надано запити від 28.02.2023, від 07.03.2023, від 08.03.2023 №3, від 09.03.2023 №4, від 10.03.2023 №5 Про надання пояснень, документів та їх копій, згідно якого зобов`язувало ТОВ Дена Метал Україна надати пояснення та документальне підтвердження щодо підтвердження використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності, норм витрат на виробництво (калькуляції, норми виходу готової продукції). Проте позивач ні для проведення перевірки, ні на письмовий запит контролюючого органу, ні до завершення перевірки так і до поданого заперечення, не надано документів на підтвердження використання сировини та матеріалів у виробництві готової продукції, норми виходу готової продукції. У поданому платником податків наказі від 31.12.2014 № 53-В «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» не встановлено норм витрат сировини та матеріалів при виробництві продукції. Таким чином перевіркою встановлено відсутність затверджених норм щодо списання сировини на виготовлення продукції, відсутність калькуляції на кожний виріб виготовленої продукції, та відповідно, неможливість визначення собівартості продукції. В порушення вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України позивачем на вимогу посадових осіб контролюючого органу не надано до перевірки документи, які були витребувані, а тому вважається, що вони відсутні. Отже, ТОВ «Дена Метал України» не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2022 року в загальній сумі 434237 грн (2171183,35 грн х 20%) на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами (документами, які б підтверджували їх використання в господарській діяльності підприємства), чим порушено підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах чинного законодавства, тому скасуванню не підлягає. Таким чином, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Дена Метал Україна повністю.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 12.06.2023 (том 2, а.с. 58-65). У відповіді на відзив представник ТОВ Дена Метал Україна навела аргументи на спростування доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов. Зокрема, вказала на помилковість доводів відповідача щодо безпідставного невиконання позивачем письмових запитів, оскільки такі запити не відповідали вимогам ДСТУ 4163:2020 щодо його оформлення та в порушення вимог податкового закону не містили обов`язкового реквізиту печатки контролюючого органу. Така ж позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 812/1681/16. Повторно наголосила, що під час перевірки було надано всі первинні документи, які підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, та подальшого їх використання в господарській діяльності. Відповідач не притягав до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача за неподання документів під час перевірки. Зауважила, що позивачем податковий кредит за звітні періоди сформовано на підставі податкових накладних, належним чином зареєстрованих в ЄРПН. Таким чином, позивач в податкових деклараціях з ПДВ обґрунтовано сформував показники податкового кредиту. Відповідач не висловив жодних претензій до операцій з експорту готової продукції, для виробництва якого використано вказані товарно-матеріальні цінності, що доводить наявність змін в структурі активів, зобов`язань, власному капіталі, тобто рух активів за результатами здійснення господарських операцій, як обов`язкової умови для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною. Зазначила, що за результатами інвентаризації нестачі не встановлено, про що також зазначено відповідачем в акті перевірки. Вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту правомірності наказу, дій, податкового повідомлення-рішення, які не відповідають критеріям частини 3 статті 2 КАС України, що свідчить про незаконність їх винесення та наявність підстав для визнання протиправними та їх скасування в судовому порядку в повному обсязі.

Разом із відповіддю на відзив представник позивача подала клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін (том 2, а.с. 66), яке суд ухвалою від 14.06.2023 повернув заявнику без розгляду (том 2, а.с. 94-95).

Також представник позивача 04.08.2023 подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та доказів, до якої долучила заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та додатки (том 2, а.с. 98-104).

Окрім цього, представник позивача 30.11.2023 подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких звернула увагу на вирішення судами аналогічних спорів на користь платника податків (том 2, а.с. 116-120).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ТОВ «Дена Метал Україна» зареєстровано як юридична особа 30.04.2004, код ЄДРПОУ - 32882217, взято на облік в контролюючих органах 06.05.2004, перебуває на обліку в Тисменицькій ДПІ ДПС в Івано-Франківській області. Реєстрацію платником ПДВ проведено 18.05.2004 за №200676063, види діяльності за КВЕД: 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин (основний); 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 85.32 Професійно-технічна освіта; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього.

У декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року від 19.01.2023 (том 1, а.с.42-47) позивачем задекларовано: податкові зобов`язання 80637 грн (рядок 9); податковий кредит 830149 грн (рядок 17); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 749512 грн (рядок 19); сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання декларації 749512 грн (рядок 20), яка підлягає бюджетному відшкодуванню 489923 грн (рядок 20.2); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 259589 грн (рядок 21).

На підставі наказу від 15.02.2023 за №287-п (том 2, а.с. 15), посадовою особою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Гандзюком Д.Д. в період з 28.02.2023 по 13.03.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дена Метал Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

У ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу 28.02.2023, 07.03.2023, 08.03.2023, 09.03.2023, 10.03.2023 вручено директору позивача запити про надання до перевірки документів, пояснень та інформації (том 2 а.с. 43, 45, 49, 52, 55), в яких запропонували позивачу надати всі наявні документи, що пов`язані з предметом перевірки за звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На вказані запити головним бухгалтером позивача надано пояснення від 08.03.2023, 09.03.2023, 10.03.2023, 11.03.2023 (том 2 а.с.46, 50, 53, 56).

У той же час, 02.03.2023, 08.03.2023, 09.03.2023, 10.03.2023, 13.03.2023 посадовою особою відповідача складено акти про ненадання посадовими особами ТОВ "Дена Метал Україна" документів та пояснень, що належать або пов`язані з предметом перевірки у визначений термін (том 2, а.с. 44, 47-48, 51, 54, 57).

За наслідками проведеної перевірки складено акт за №1828/09-19-07-05/32882217 від 20.03.2023, згідно з висновками якого встановлено порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість": завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 434237 грн, в тому числі по періодах: грудень 2022 року - 434237 грн (том 1, а.с.16-28).

Позивач 31.03.2023 подав до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки за №1828/09-19-07-05/32882217 від 20.03.2023 (том 1, а.с. 29-32).

Листом щодо надання відповіді на заперечення №6040/6/09-19-07-05-06 від 14.04.2023 відповідач залишив без змін висновки акту перевірки за №1828/09-19-07-05/32882217 від 20.03.2023 (том 2, а.с. 33-37).

У зв`язку з виявленими порушеннями, на підставі акту перевірки за №1828/09-19-07-05/32882217 від 20.03.2023, відповідачем 17.04.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення за №002968/0705, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 434237 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 217119 грн (том 1, а.с.39).

Вважаючи таке рішення відповідача та дії щодо проведення перевірки та оформлення її результатів протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктами 4.1.2 та 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також - ПК України), податкове законодавство України ґрунтується на, зокрема, таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, серед іншого, передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

ТОВ Дена Метал Україна 20.01.2023 подало податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2022 року, в якій, серед іншого задекларувало суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 259589 грн.

Таким чином, подання ТОВ Дена Метал Україна податкової декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість понад 100 тис. гривень стало підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Пункт 14.1.36. статті 14 ПК України визначає господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 44 ПК України встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 44.1. цієї статті передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.3. статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Пунком 44.6. статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно із пунктом 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Стаття 189 ПК України встановлює особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках. Так, відповідно до п. 189.1 цієї статті у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Стаття 200 ПК України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків:

Пункт 200.1 цієї статті вказує, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України).

З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо організації та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та оформлення результатів перевірки, суд зазначає таке.

Так, позивач в позовній заяві вказує на те, що зі змісту акту вбачається, що період який підлягав перевірці, не відповідає періоду, про який зазначено в наказі на перевірку; відсутнє окреме уповноваження від керівника контролюючого органу на звернення із запитом про надання інформації щодо достовірності показників за звітні (податкові) періоди, які не зазначені в наказі на перевірку. Як наслідок позивач вважає, що такі дії є протиправними.

При оцінці такої позовної вимоги суд врахував позицію викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17. Так, Велика палата Верховного Суду у згаданій постанові зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Надаючи оцінку позову в частині вимоги про неправомірність дій контролюючого органу, з огляду на правову позицію Верховного Суду, суд в цій справі вважає, що така позовна вимога не є належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах, оскільки, як встановлено судом, в процесі реалізації наказу №287-п від 15.02.2023 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.2023 №002968/0705. Отже, наказ на проведення перевірки вичерпав свою дію. Сам факт проведення перевірки посадовими особами відповідача на підставі наказу на проведення перевірки та складання акту про результати перевірки не тягне за собою правових наслідків для позивача. Натомість негативні правові наслідки для позивача настали в зв`язку з прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень. Належним способом захисту прав позивача є оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами такої перевірки.

У постанові від 03.11.2022 у справі №520/9698/19 Верховний Суд вказав на те, що наслідком такого неналежного обрання способу захисту порушеного права платника податків під час проведення перевірки, є відмова в задоволенні позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги ТОВ «Дена Метал Україна» про визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо організації та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та оформлення результатів перевірки.

Що стосується позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2023 №002968/0705, суд зазначає таке.

Стосовно вказаних вище доводів позивача про порушення відповідачем процедурних норм, то суд не встановив суттєвих порушень, які могли бути самостійною підставою для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Так, суд не погоджується з доводами позивача про те, що посадовими особами контролюючого органу вчинено дії по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки поза межами періодів, які зазначені в наказі.

Суд вважає, що позапланова документальна виїзна перевірка позивача проведена відповідачем з дотриманням наказу №287-п від 15.02.2023. Контролюючий орган правомірно перевірив дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, зокрема й через перевищення його розміру суми 100 тис. грн., в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення ПДВ, задекларованого в попередніх звітних періодах.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення по суті виявлених податкових правопорушень, слід зазначити таке.

Так згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2022 року на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами. Як наслідок встановлено завищення заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а тому перевіркою зазначено, що у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2022 року.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються, зокрема на тому, що під час перевірки позивачем не надано документального підтвердження щодо використання списаних матеріалів на суму 2171183,35 грн, у зв`язку з чим вважало, що такі запаси використані не в господарській діяльності.

Суд звертає увагу на те, що між сторонами відсутній спір щодо обставин достовірності придбання сировини для виготовлення готової продукції, її оприбуткування, реалізації та списання позивачем металобрухту, що утворився в процесі виробництва продукції.

Втім між сторонами наявний спір щодо правильності застосування норм податкового законодавства в частині оприбуткування вказаних операцій. Так, контролюючий орган наполягає на необхідності застосування до вказаних операції норми пункту 198.5 статті 198 ПК України. Натомість платник податків вважає помилковим такий висновок контролюючого органу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про ненадання ним первинних документів, які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 2171183,35 грн.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів», які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 вказав:

«Запитувані податковим органом документи, за наслідками неподання яких контролюючий орган зробив висновок про відсутність первинних документів які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 96153947,56 грн, як от калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним»

Отже, є безпідставним застосування відповідачем наслідків неподання платником податків під час перевірки первинних документів згідно статті 44 ПК України, оскільки ті документи, які запитував контролюючий орган згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Такий висновок також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.10.2022 у справі № 160/11773/21.

Натомість як встановлено судом, під час проведення перевірки позивачем було надано відповідачу відповідні документи щодо підтвердження передачі матеріалів у виробництво та отримання готової продукції на склад підприємства (накладну на передачу матеріалів у виробництво, відомості прийняття на склад готової продукції за грудень 2022 року (том. 1, 112, 125-132)

Приписами пункту 2.7 глави Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні мати обов`язкові реквізити типових або спеціалізованих форм. Собівартість реалізованої продукції визначена позивачем згідно з нормами ПБО 16 «Витрати». Подані позивачем під час перевірки первинні документи (накладні на передачу матеріалів у виробництво та відомості прийняття на склад готової продукції), з врахуванням методу оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію ФІФО, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Щодо зауважень контролюючого органу до змісту вказаних документів, а саме про те, що надані накладні та відомості не дають можливість встановити реальні обсяги списання сировини на виробництво одиниці готової продукції, кількість використаної такої сировина на виробництво кожної одиниці готової продукції, то на переконання суду, вказані обставини, з огляду відсутність вчинення дій посадових осіб контролюючого органу під час перевірки, не давали відповідачу підстав для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суми відповідних запасів.

Отже, за дотриманням відповідних процедур, відповідач для дослідження вказаних обставин міг залучити додаткових працівників, продовжити строк на проведення перевірки, ініціювати питання призначення відповідної експертизи, однак такими можливостями не скористався відповідних дій не вчинив.

Також судом встановлено, що всі податкові накладні, які відображено позивачем у складі податкового кредиту належним чином зареєстровані в ЄРПН. В той же час, доказів про безпідставність формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість під час перевірки не встановлено, та під час судового розгляду відповідачем до суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, інвентаризації товарів, є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на вимогу контролюючого органу, позивачем проведено інвентаризацію матеріальних цінностей, за результатами якої встановлено відповідність наявних матеріалів по кількості і вартості документам бухгалтерського обліку станом на 01.03.2023, що підтверджується протоколом про підсумки інвентаризації станом на 01.03.2023 та інвентаризаційними відомостями від 01.03.2023 за №1 та №2 (том 1, а.с. 51, 52-56, 57).

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Окремо слід зазначити, що акт перевірки не містить зауважень до операцій позивача з експорту готової продукції, для виробництва якої використано ТМЦ, що в свою чергу, на думку суду, вказує на наявність змін в структурі активів, зобов`язань, власному капіталі позивача, так створює для податкового обліку фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

В акті перевірки контролюючий орган, при аналізі податкової декларації за грудень 2022 року підтвердив про те, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України (розділ ІІІ акту).

При цьому операції по придбанню сировини для виробництва готової продукції та операції щодо реалізації готової продукції підтверджуються, зокрема, митними деклараціями за грудень 2022 року (том 2, а.с. 2-3), до яких мали доступ посадові особи контролюючого органу, однак їх відомості під час перевірки не досліджувалися. Жодних зауважень до операцій з імпорту товарів (сировини) та експорту готової продукції акт перевірки не містить.

Згідно з вимогами пункту статті 198 ПК України:

198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зважаючи на вказані приписи ПК України, відповідач не надав жодного доказу безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ за грудень 2022 року. Натомість, що не заперечується відповідачем, всі податкові накладні, які відображені у складі податкового кредиту, належним чином зареєстровані в ЄРПН та не були зупинені контролюючим органом.

Отже, суд погоджується з доводами платника податків про те, що податковий кредит сформовано позивачем за грудень 2022 року по операціях, на підставі первинних документів, які підтверджують фактичний рух активів. Водночас, контролюючий орган вказані операції не заперечив, зауваження в акті перевірки щодо вказаних операцій, які були об`єктами оподаткування, відсутні. Натомість контролюючий орган, не зважаючи на вказані обставини, не отримавши на запит документи, які не є первинними, та без дослідження в системному зв`язку всіх операцій за спірний період та перевірки правильності формування платником податків показників собівартості готової продукції, дійшов висновку фактично зняти з платника податковий кредит за вказаний період та зробити необґрунтований та безпідставний висновок про заниження ТОВ «Дена Метал Україна» податкових зобов`язань з ПДВ на 434237 грн.

Суд вважає, що встановлені обставини є такими, що мають наслідком протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 17.04.2023 №002968/0705.

Як наслідок, наявні обгрунтовані підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 17.04.2023 №002968/0705, оскільки воно прийняте в супереч закону.

Отже, позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що платіжними інструкціями №893072180 від 25.04.2023 та №893072199 від 03.05.2023 підтверджується сплата позивачем судового збору у загальному розмірі 12454,24 грн (том 1, а.с.1-2).

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано:

- договір №002МТА/ІФ-23 від 18.01.2023 про надання юридичних послуг та правничої допомоги, за яким клієнтом визначено ТОВ Дена Метал Україна, об`єднанням - АО МТА Партнери в особі заступника голови об`єднання Тепак Лілії Петрівни (том 2, а.с. 105-108);

- замовлення №3 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 26.04.2023 (том 2, а.с. 109);

- акт №002МТА/ІФ-23 від 02.08.2023, відповідно до якого надано правничу допомогу, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, кількість витрачених годин - 3 години; ставка - 2000, 00 грн за годину, сума - 6000,00 грн; вивчення відзиву та надання консультацій щодо підготовки відповіді на відзив, клопотання, додаткових письмових пояснень, кількість витрачених годин - 5 години; ставка - 2000,00 грн за годину, сума - 10000,00 грн. Всього витрачено годин - 8 годин, сума 16000,00 грн (том 2, а.с. 110);

- платіжні інструкції №893072186_00000/6a123416-8695-4с від 27.04.2023 та №893072530_00000/b96fff2e-3c7d-47 від 02.08.2023 на загальну суму 16000,00 грн (том 2, а.с. 111, 112);

- ордер серії АТ №1047416 про надання правничої (правової) допомоги ТОВ Дена Метал Україна у Івано-Франківському окружному адміністративному суді від 03.08.2023 (том 2, а.с. 113).

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001178, видане 31.05.2017 Тепак Лілії Перівні (том 2, а.с. 114);

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого розміру витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи матеріали справи, а також визначену адвокатом в акті ставку вартості години адвокатських послуг, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо співмірності заявленої до відшкодування суми судових витрат, суд вважає, що така сума 16000,00 на оплату правової допомоги є обґрунтованою.

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ТОВ Дена Метал Україна сплачена сума судового збору в розмірі 9770,34 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 17.04.2023 №002968/0705.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дена Метал Україна (код ЄДРПОУ - 32882217) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9770 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят) гривень 34 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Дена Метал Україна, адреса: вул. Галицька, буд. 58, корп. 212, с. Ямниця, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77422, код ЄДРПОУ - 32882217.

відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП 43968084.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.